Рішення

від 24.02.2023 по справі 200/6203/19

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

справа №200/6203/19

провадження №2/932/3438//21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2023 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.,

за участю секретаря: Дубовик К.В.,

представника позивача: Підлужного В.М.,

представник відповідачів: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Запорізьке шосе 80» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Дніпрі ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання рішень незаконними та недійсними свідоцтва, -

В С Т А Н О В И В:

ОСББ «Запорізьке шосе 80» звернулося до суду із позовом, у якому просить (з урахуванням заяви від 07.06.2022):

- визнати незаконним рішення Виконавчого комітету Бабушкінської районної у місті ради «Про затвердження протоколу громадської комісії з житлових питань при виконкомі» від 21.11.2003 №853 в частині пунктів 1, 1.4, 1.4.2, щодо квартири АДРЕСА_1 , з урахуванням змін, внесених рішенням виконавчого комітету від 27.11.2015 №380 та від 22.07.2016 №217;

- визнати незаконним розпорядження Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради №2/32-17 від 16.03.2017;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 16.03.2017 №32Б-17.

Ухвалою суду від 13.06.2019 відкрито загальне позовне провадження, розпочато підготовче провадження.

Ухвалою від 13.11.2020 справу прийнято до розгляду головуючим суддею Цитульським В.І.

Ухвалою від 15.09.2022 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.

Узагальнені доводи учасників справи.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 07.02.2018 ревізійною комісією ОСББ «Запорізьке шосе 80» виявлено, що власники квартири АДРЕСА_1 зайняли частину допоміжного приміщення (електрощитової) та приєднали його до своєї квартири. Як з`ясувалося таке приміщення приєднано згідно рішення Виконавчого комітету Бабушкінської районної у місті ради «Про затвердження протоколу громадської комісії з житлових питань при виконкомі» від 21.11.2003 №853. Розпорядженням органу приватизації №2/32-17 від 16.03.2017 квартиру, з урахуванням частини спільного приміщення, надано відповідачам у власність. Позивач вважає такі дії незаконними, адже співвласники будинку не надавали згоди на передачу частини спільного приміщення у власність відповідачів.

Згідно відзиву ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , останні заперечують проти задоволення позову з наступних підстав. Приєднання частини допоміжного приміщення відбулося у 2003 році зі згоди ЖЕД-36 та сусідів відповідачів, таке відповідало п.4.1.21 ПУЕ. Спірне приміщення визнано придатним для використання у якості підсобного приміщення квартири. В подальшому виправлялися помилки у площі квартири. Квартиру було приватизовано за рішенням від 16.03.2017. Відповідачі вказують на пропуск позивачем строку позовної давності за позовною вимогою про оскарження рішення від 21.11.2003. Звертають увагу, що приєднання приміщення відбулося, ще в 1988 році. Відтак строк позовної давності слід обраховувати із 1988 року. Тому просять відмовити у задоволенні вказаної вимоги. Оскільки вимога про скасування рішення від 21.11.2003 є основною, у задоволенні інших вимог, які є похідними, також слід відмовити.

Згідно відзиву Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, останній заперечує проти позову із наступних підстав. Виконавчий комітет розпорядився частиною не допоміжного, а нежитлового приміщення, як власник. В будинку існує електрощитова, яка відгороджена від квартири відповідачів.

Інший відповідач правом на подання позову не скористався.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав, навів доводи аналогічні позову.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вимоги позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов.

Інші відповідачі явки представників в судове засідання не забезпечили.

Обставини, встановлені судом.

Квартира АДРЕСА_1 надана в користування ОСОБА_4 згідно ордеру від 12.12.1985.

Виконавчим комітетом Бабушкінської районної у місті ради прийнято рішення «Про затвердження протоколу громадської комісії з житлових питань при виконкомі» від 21.11.2003 №853.

Вказаним рішенням затверджено протокол №11 від 19.11.2003 засідання громадської комісії з житлових питань при виконкомі, змінено умови договору найму на житлові приміщення, частину колясочної площею 10,5 кв.м. в будинку АДРЕСА_2 дозволено ОСОБА_4 приєднати, як підсобне приміщення, до квартири АДРЕСА_3 цього будинку.

Рішення прийнято на підставі: протоколу засідання громадської комісії з житлових питань при Бабушкінському райвиконкому; заяви ОСОБА_2 ; довідки з місця проживання про склад сім`ї та прописку; викопіювання з поверхового плану та експлікації; акту обстеження комісії в складі представників ЖЕКУ-36 (вказано про відгородження частини електрощитової із забезпеченням доступу для обслуговування); акт за яким частина колясочної зайнята мешканцями квартири АДРЕСА_3 із 1988 року, який підписаний мешканцями квартир АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 ; акту огляду стану будинку, складеного комісією виконкому Бабушкінської районної ради (вказано про наявність можливості обслуговування електрощитової); ордеру на вселення.

В рішення від 21.11.2003 №853 вносилися зміни рішеннями від 27.11.2015 та від 22.07.2016 в частині обрахунку площі квартири (у зв`язку із помилками площі).

Рішенням Виконавчого комітету Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради від 22.07.2011 №333/3 змінено умови найму щодо квартири АДРЕСА_3 , змінено квартиронаймача із ОСОБА_4 на ОСОБА_2

12.11.2015 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців проведено державну реєстрацію ОСББ «Запорізьке шосе 80».

Із протоколу установчих зборів та статуту, ОСББ «Запорізьке шосе 80» створене власниками квартир будинку АДРЕСА_7 . Метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутом.

Розпорядженням Департаменту житлового господарства від 22.12.2016 №837 передано ОСОБА_2 у приватну власність, на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартиру АДРЕСА_1 .

На ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на житло від 16.03.2017.

Згідно акту ревізійної комісії позивача від 07.02.2018 зафіксовано, що власники квартири АДРЕСА_3 зайняли частину допоміжного приміщення (колясочної) та приєднали це приміщення до своєї квартири. Вказано, що таке приміщення є спільною власністю всіх власників квартир в будинку та приєднано відповідачами без згоди таких власників.

У відповідь на запит голови позивача від 04.04.2018 Архівним управлінням Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів ДМР, листом від 22.05.2018, надано завірені копії рішення Виконавчого комітету Бабушкінської районної у місті ради від 21.11.2003 №853 та документи стосовно зміни до квартири АДРЕСА_8 .

У наданому позивачем висновку експертного будівельно-технічного дослідження №12/19 від 11.03.2019 вказано, що за технічним паспортом та експлікацією на будинок АДРЕСА_7 , приміщення літ. IV у під`їзду; 5, площею 16,6 кв.м., має функціональне призначення електрощитової (для розміщення електричне введення і розподільний щит), за проектним рішенням належить до допоміжних приміщень. На час дослідження доступ до частини приміщення електрощитовою неможливий, відомостей про зміну функціонального призначення на дослідження не надано.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 5763 грн.

Законодавство та висновки Верховного Суду, що застосовані судом.

У відповідності до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1). Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.2). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4).

Вказані норми кореспондуються із приписами ст.81 ЦПК України.

За приписами ст.1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до ст.18 вказаного закону, об`єднання відповідно до цього Закону та статуту зобов`язане: забезпечувати належнийсанітарний,протипожежний ітехнічний станспільного майна,що належитьспіввласникам; забезпечуватидотримання інтересівусіх співвласниківпри встановленніумов іпорядку володіння,користування ірозпорядження спільноювласністю,розподілі міжспіввласниками витратна експлуатаціюта ремонтспільного майна; у випадках, передбачених законодавством, статутом об`єднання, представляти інтереси співвласників відповідно до наданих повноважень у відносинах з третіми особами.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 09.11.2011 N14-рп/2011, в аспекті конституційного звернення положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 N 2482-XII (2482-12) зі змінами необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

У відповідності до ст.369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч.1). Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (ч.2).

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.387 ЦПК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За висновком Великої Палати ВС, наведеним у постанові від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справіN910/3009/18 (провадження N12-204гс19) від 04.09.2018 вказано, що ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).

За приписами ч.1 ст.388 ЦПК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У постановах від 05.12.2018 у справі №522/2201/15-ц, від 15.05.2019 у справі №522/7636/14-ц Велика Палата Верховного суду погодилася із висновком Верховного Суду України, сформульованим у постанові від 17.02.2016 (провадження № 6-2407цс15) за яким віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) зазначено, що: «метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

При цьому відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.112018 у справі №488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

Пунктом 6 ч.1 ст.3 ЦК України визначену таку загальну засаду цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність.

Європейський суд з прав людини у ряді рішень зауважує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції", пункти 69 і 73).

У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно "суспільний інтерес"; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Застосування вказаних висновків ЄСПЛ неодноразово наводилося у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема у справах №214/6174/15-ц, №447/455/17.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10.02.2010), постанови КЦС ВС від 07.10.2020 року у справі №465/3586/17, від 08.10.2020 у справі №712/22134/12, від 05.10.2020 у справі № 347/637/18, від 27.10.2020 у справі №243/11349/18.

Висновки суду.

Із змісту оскаржуваного рішення Виконавчого комітету Бабушкінської районної у місті ради від 21.11.2003 №853, документів на підставі яких таке рішення прийнято та наданих позивачем поверхових планів та експлікацій, вбачається той факт, що площа квартири АДРЕСА_1 була збільшена за рахунок частини приміщення електрощитової.

Зазначення в деяких документах про колясочну суд вважає помилковим, надаючи перевагу при цьому поверховому плану та експлікації.

Вказаний висновок підтверджено й наданим позивачем висновком експертного будівельно-технічного дослідження.

При цьому такий висновок суд приймає як письмовий доказ, адже такий не відповідає вимогам параграфу 6 глави 5 ЦПК України та не може бути визначений як висновок експерта.

Суд погоджується із доводами позивача, що електрощитова є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку, оскільки у ній мають розміщуватися комунікації для будинку. Тому розпорядження таким приміщенням є неможливим без згоди усіх власників квартир будинку.

Разом із цим, суд звертає увагу, що до приватизації спірного приміщення в складі квартири, позивач праві були заявити негаторний позов про усунення перешкод у користуванні таким приміщенням (шляхом повернення його у загальне користування, демонтажу перегородки).

Після приватизації, враховуючи заволодіння у такий спосіб майном (принцип «реєстраційного володіння майном»), порушене право власності позивача підлягає захисту виключно шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

Проте позивач фактично не пред`явив ані віндикаційного позову про витребування частини приміщення, ані негаторного позову про усунення перешкод у користуванні приміщенням.

Визнання незаконними рішень та скасування правовстановлюючого документу на приміщення не є ефективним для відновлення права власності позивача (його учасників) а також не поверне приміщення у їх користування. Відтак обраний позивачем спосіб захисту не можна визначити ефективний та належним, що є самостійною підставою для відмови в позові.

Окрім того, на переконання суду, у даній справі підлягає з`ясуванню "справедливий баланс" між загальним інтересом співвласників будинку та вимогами захисту основоположних прав відповідачів (право власності, право на житло).

Так частину електрощитової приєднано до квартири АДРЕСА_3 ще в 1988 році (відповідачі користуються спірним приміщенням 30 років). Оформлення приєднання вирішувалося у 2003 році за участі ЖЕД-36, яка в той час утримувала будинок. При цьому було встановлено можливість обслуговування електрощитової та відповідність приєднання технічним вимогам. Приєднання схвалено органом місцевого самоврядування.

Із 1988 року не зафіксовано жодної скарги щодо недостатності місця у щитовій для електрообладнання, не встановлено будь-яких труднощів щодо обслуговування електромереж будинку.

Не вказано на наявність будь-яких перешкод чи незручностей для співвласників, а також на порушень технічних вимог та правил також у позові.

На переконання суду неможливість розпорядження допоміжними приміщеннями пов`язана із їх необхідністю для обслуговування будинку. Як вказано вище, приєднання спірної частини приміщення не впливає на експлуатацію комунікацій будинку а відтак не створює жодних перешкод для власників квартир у ньому.

За вказаних обставин не можна визначити як таке, що переслідує "суспільний інтерес" та є пропорційним визначеним цілям.

Із наведених обставин, позбавлення відповідачів права власності на житло після спливу 30 років відкритого користування ним, не можна визначити як справедливе, добросовісне та розумне.

За вказаних обставин позов не підлягає до задоволення у зв`язку із його безпідставністю.

Щодо позовної давності, то відмова в позові у зв`язку і з його безпідставністю виключає застосування позовної давності.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст.12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Запорізьке шосе 80» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Дніпрі ради, Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання рішень незаконними та недійсними свідоцтва відмовити.

Рішення судунабираєзаконноїсили післязакінченнястрокуподання апеляційноїскаргивсіма учасникамисправи,якщоапеляційнускаргу небулоподано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено, підписано та проголошено 06.03.2023.

Суддя: В.І. Цитульський