Рішення

від 28.03.2023 по справі 189/477/22

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 189/477/22

Номер провадження 2/184/22/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Томаша В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Попівніч Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Покров цивільну справу за позовом позивача 1: ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , позивача 2: ОСОБА_4 , позивача 3: ОСОБА_5 до відповідача: Приватного Підприємства «ЛЕ ФРОМАЖ», третя особа: Приватне Акціонерне Товариство «Страхова Група «ТАС» «про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину», -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Орджонікідзевського міського суду до відповідача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину. В обґрунтування заявленого позову посилався на те, що 18.06.2021 року близько 23 год. 33 хв. в м. Київ, по просп. Бажана відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки "DAF XF 95", р.н. НОМЕР_1 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок даної ДТП, пішохід ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень померла. ОСОБА_1 є батьком та законним представником малолітніх дітей загиблої ОСОБА_7 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_4 є мамою загиблої. ОСОБА_5 є батьком загиблої. Згідно з даних висновку судово-медичної експертизи №021-1827-2021 від 16.07.2021 року смерть ОСОБА_7 настала від закритої поєднаної травми тулуба та нижніх кінцівок множинними переломами кісток скелета та ушкодженням внутрішніх органів, що призвело до розвитку крововтрати. Всі виявлені тілесні ушкодження виникли від дії тупого предмета (предметів), прижиттєві, утворилися незадовго до настання смерті. Характер та особливості тілесних ушкоджень, їх локалізація і взаємне розташування, відомі обставини справи вказують на множинність спричинення всього комплексу ушкоджень в результаті дорожньо-транспортної пригоди - зіткненні (наїзді) транспортного засобу, що рухався з пішоходом. Виявлені на трупі ОСОБА_7 тілесні ушкодження об`єднанні механізмом травмування, в своїй сукупності обумовили розвиток небезпечного для життя явища крововтрати, яка привела до настання смерті, в зв`язку з чим мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Між виявленими тілесними ушкодженнями та настанням смерті вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок. 29 вересня 2021 року старшим слідчим в ОВС СУ ГУНП в м. Києві майором поліції Лебідь В.М. винесено постанову про закриття кримінального провадження №1202110000000533 від 19.06.2021 року зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України. В ході проведення кримінального розслідування не було здобуто, і відповідно не надано жодних доказів, які б підтверджували той факт, що шкода спричинена внаслідок непереборної сили або внаслідок умислу загиблого. Також підтвердженням того, що шкода не заподіяна внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого є той факт, що кримінальне провадження розслідувалось та завершено за статтею 286 КК України, як дорожньо-транспортна пригода, і жодні підстави для перекваліфікації відсутні. В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, малолітнім дітям та батькам загиблої було завдано моральну шкоди, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача, що стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Згідно протоколу розподілу між суддями від 21.07.2022р. вказана цивільна справа надійшла на розгляд судді Коваль А.М.

Разом з тим, на підставі розпорядження №46 від 19.01.2023 року, у зв`язку з відрядженням судді Коваль А.М. до Іллінецького районного суду Вінницької області на підставі рішення Голови Верховного Суду від 10.01.2023 року № 10/0/149-23 "Про відрядження судді" та відповідно до пункту 2.3.49 та 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл даної справи, згідно якого справу передано для розгляду судді Томашу В.І.

Ухвалою від 23.01.2023р. суддею Томашем В.І. прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом позивача 1: ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , позивача 2: ОСОБА_4 , позивача 3: ОСОБА_5 до відповідача: Приватного Підприємства «ЛЕ ФРОМАЖ», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне Акціонерне Товариство «Страхова Група «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину та призначено справу до розгляду.

Позивачі їх представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, представник позивачів надала заяву, згідно якої просить провести розгляд справи за відсутності неї та позивачів, не заперечують проти винесення заочного рішення по справі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзив не надав.

Разом з тим, на офіційному веб-сайті судової влади України розміщено оголошення про виклик до суду відповідача, з огляду на що відповідач, відповідно до п.11 ст.128 ЦПК України вважається таким, що отримав судову повістку.

Представник приватного Акціонерного Товариства «Страхова Група «ТАС» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину своєї неявки та її поважність суду не повідомив.

Відповідно до ст.280 ЦПК України суд ухвалює по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у визначений законом спосіб.

Як встановлено судом, 18.06.2021 року близько 23 год. 33 хв. в м. Київ, по просп. Бажана відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки "DAF XF 95", р.н. НОМЕР_1 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок даної ДТП, пішохід ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень померла.

ОСОБА_1 є батьком та законним представником малолітніх дітей загиблої ОСОБА_7 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_4 є мамою загиблої ОСОБА_7 .

ОСОБА_5 є батьком загиблої ОСОБА_7 .

18.06.2021 року близько 23 год. 33 хв. в м. Київ, по просп. Бажана відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій водій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем марки "DAF XF 95", р.н. НОМЕР_1 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок даної ДТП, пішохід ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень померла.

Позивачі вказуючи, що внаслідок вказаної ДТП їм та малолітнім дітям завдана моральна шкода, звернулися з відповідним позовом до суду.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб за ст.3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов`язком держави.

На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п.3 ч.2 ст.11 ЦК України).

Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.9 ч.2 ст.16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ст.1166 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Згідно п.ст.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/28302/18-ц (провадження № 61 - 12464св20), від 02 листопада 2020 року у справі № 133/1238/17 (провадження № 61 - 19345св19).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (ч.2 ст.1193 ЦК України).

Відтак, Приватне підприємство «Ле Фромаж», з яким водій ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах, має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

При цьому умисел потерпілого як обставина, що виключає відповідальність відповідача належними та допустимими доказами доведена не була.

Пунктом 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Так, згідно з ч.2 і ч.5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Отже, в даній дорожньо-транспортній пригоді непереборною силою може бути виключно надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, яка не залежить від учасників пригоди, а саме ні від водія автомобіля марки "DAF XF 95", р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , ні від пішохода ОСОБА_7 .

Таким чином, відсутність у водія ОСОБА_6 технічної можливості уникнути ДТП не може бути непереборною силою, оскільки ДТП відбулося за обставин, коли автомобіль наїхав на пішохода ОСОБА_7 , яка порушила Правила дорожнього руху, що свідчить про те, що остання допустила необережність через нехтування правилами дорожнього руху.

Дана правова позиція узгоджується з висновками Верховного суду у постанові від 24 листопада 2021 року (справа №342/709/20, провадження №61- 11129св21).

В пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року зазначено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Відповідно до ст.23 ЦК України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди та розміру її відшкодування. Розмір відшкодування моральної шкоди позивачу визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, пов`язаних з противоправною поведінкою та страждань у зв`язку із пошкодженням майна, ступеня вини відповідача, який завдав шкоду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина перша ст.13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як передбачено ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми (ст.ст.77-80 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З наявних у справі, проаналізованих вище доказів, підтвердженим та доведеним є факт наїзду автомобіля "DAF XF 95", р.н. НОМЕР_1 , який належить ПП «Ле Фромаж» на пішохода ОСОБА_7 , які від отриманих травм померла.

Таким чином, встановивши, що позивачі, були батьком та законним представником малолітніх дітей померлої ОСОБА_7 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; мамою та батьком померлої ОСОБА_7 , суд дійшов висновку, що заподіяна позивачам моральна шкода внаслідок загибелі ОСОБА_7 підлягає відшкодуванню відповідачем ПП «Ле Фромаж», як власником джерела підвищеної небезпеки, оскільки представником останнього не доведено та в матеріалах справи відсутні докази того, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує вимоги розумності, виваженості, співмірності, пропорційності та справедливості, встановлені судом обставини, глибину та тривалість моральних страждань, які позивачі зазнали внаслідок смерті своєї рідної людини, характер та тривалість їх немайнових втрат, яка зруйнувала нормальні життєві зв`язки, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди, беручи до уваги грубу необережність ОСОБА_7 та порушення нею вимог п.п. 4.7, 4.10, 4.14 ПДР України, суд вважає можливим зменшити розмір, який просять стягнути позивачі на відшкодування завданої їм смертю рідної людини моральної шкоди, і за таких обставин визначити суму завданої моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. кожному позивачу, задовольнивши, таким чином, вимоги позивачів - частково.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Крім того, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору, з відповідача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-13, 19, 76-81, 259, 264-265, 273, 293, 315 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позивача 1: ОСОБА_1 , який діє в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , позивача 2: ОСОБА_4 , позивача 3: ОСОБА_5 до відповідача: Приватного Підприємства «ЛЕ ФРОМАЖ», третя особа: Приватне Акціонерне Товариство «Страхова Група «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину - задовольнити частково.

Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛЕ ФРОМАЖ» (ЄДРПОУ - 39424073), адреса розташування: м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 11/2:

на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди завданої смертю ОСОБА_7 внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди завданої смертю ОСОБА_7 внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

на користь ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди завданою смертю ОСОБА_7 внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

на користь ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди завданої смерті ОСОБА_7 внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ЛЕ ФРОМАЖ» (ЄДРПОУ - 39424073) на користь держави судовий збір в сумі 6 000,00 грн..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, яким повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.03.2023р.

Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш