Постанова

від 23.03.2023 по справі 903/818/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2023 року Справа № 903/818/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача: Власюк В.А.

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконбуд" на рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2022 р. у справі №903/818/22, ухвалене суддею Войціховським В.А., повний текст рішення складено 07.12.2022 р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирбрук", м. Володимир

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконбуд", м. Нововолинськ

про стягнення 278 803,55 грн.

До Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява від ТОВ "Володимирбрук" про стягнення на його користь з ТОВ "Реконбуд" 278 803,55 грн., в тому числі, 156 847,92 грн. заборгованості по оплаті товарно-матеріальних цінностей, відпущених у відповідності та на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки від 17.11.2021р. згідно видаткових накладних №№4, 5 від 17.02.2022р. та №№7, 9 від 22.02.2022р. (ТТН №№4, 5 від 17.02.2022р. та №№7, 9 від 22.02.2022р.), 35 776,55 грн. пені, 31 369,58 грн. штрафу, 25 316,46 грн. суми інфляційних та 29 493,04 грн. тридцяти відсотків річних.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.12.2022 р. у справі №903/818/22 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирбрук" 156 847,92 грн. заборгованості, 31 369,58 грн. штрафу, 26 384,89 грн. пені, 25 316,46 грн. суми інфляційних, 28 834,17 грн. тридцяти відсотків річних, а всього 268 753,02 грн. та 4031,29 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 9 391,66 грн. пені та 658,87 грн. тридцяти відсотків річних - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Реконбуд" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «РЕКОНБУД» на рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2022р. у справі №903/818/22. Скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2022р. у частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконбуд на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирбрук" 31 369, 58 грн. штрафу, 26 384,89 грн. пені, 25 316,46 грн. суми інфляційних, 28 834,17 грн. тридцяти відсотків річних. Ухвалити постанову про відмову у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконбуд на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирбрук" 31 369,58 грн. штрафу, 26 384,89 грн. пені, 25 316,46 грн. суми інфляційних, 28 834,17 грн. тридцяти відсотків річних.

Листом №903/818/22/115/23 від 05 січня 2023 р. апеляційний господарський суд витребував матеріали справи №903/818/22 з Господарського суду Волинської області.

10.01.2023 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №903/818/22.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2023 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконбуд" на рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2022 р. у справі №903/818/22 - залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Реконбуд" протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати оригінал платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату судового збору в розмірі 3721,50 грн.

06.02.2023 р. на адресу апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконбуд" надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, а саме докази сплати судового збору у розмірі 3721,50 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконбуд" на рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2022 р. у справі №903/818/22, розгляд апеляційної скарги призначено на "02" березня 2023 р. о 10:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

24.02.2023 р. на адресу апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирбрук" надійшов відзив на апеляційну ТОВ «Реконбуд» на рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2022 у справі №903/818/22.

У зв`язку із відрядженням головуючої судді Філіпової Т.Л. з 27.02.2023 р. по 02.03.2023р. включно, судове засідання у справі №903/818/22, яке призначене на 02.03.2023 не відбулося.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2023 розгляд апеляційної скарги призначено на "23" березня 2023 р. об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирбрук" заперечив доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення по суті спору, вважає що рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконбуд" в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.12.2022 р. позов задоволено частково. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирбрук" 156 847,92 грн. заборгованості по оплаті товарно-матеріальних цінностей, відпущених у відповідності та на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки від 17.11.2021р. згідно видаткових накладних №№4, 5 від 17.02.2022р. та №№7, 9 від 22.02.2022р. (ТТН №№4, 5 від 17.02.2022р. та №№7, 9 від 22.02.2022р.) та 31 369,58 грн. штрафу, 26 384,89 грн. пені, 25 316,46 грн. суми інфляційних, 28 834,17 грн. тридцяти відсотків річних.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення щодо них інших учасників справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконбуд" вважає, що рішення суду прийняте із порушенням норм матеріальною та процесуального права, не повністю перевірені усі обставини справи з огляду на наступне.

На виконання умов визначеного договору позивачем у період лютого місяця 2020 року згідно видаткових накладних №4 від 17.02.2022р. на суму 43 850,45 грн. №5 від 17.02.2022р. на суму 43 262,24 грн., №7 від 22.02.2022р. на суму 36 542,04 грн., №9 від 22.02.2022р. на суму 33 193,19 грн., було поставлено, а ТОВ "Реконбуд" прийнято, товарів загальною вартістю 156 847,92 грн.

Поставка товарів визначеною вартістю підтверджується також долученими позивачем до матеріалів справи товарно-транспортними накладними №4 від 17.02.2022р. на суму 43 850,45 грн., №5 від 17.02.2022р. на суму 43 262.24 грн.. №7 від 22.02.2022р. на суму 36 542.04 грн., №9 від 22.02.2022р. на суму 33 193,19 грн.

Не проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості. При цьому до розміру пред`явлених позовних вимог позивачем було включено вимоги стосовно стягнення на його користь з відповідача 35 776,55 грн. пені, 31 369,58 грн. штрафу, 25 316,46 грн. суми інфляційних та 29 493,04 грн. тридцяти відсотків річних, нарахованих з врахуванням ст. 625 ЦК України та п. 6.2. договору поставки від 17.11.2021р. №20.

При цьому, апелянт вказує на те, що сторона може звільнятися від відповідальності за невиконання зобов`язань якщо доведе відсутність вини (ст.614 ЦК) або існування форс-мажорних обставин (ст.617 ЦК).

П.7.1. Договору поставки, також врегульовано можливість звільнення сторін у справі від відповідальності за не виконання умов договору, якщо це стадо наслідком обставин непереборної сили.

Водночас, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) листом від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України. Даний лист є загальновідомий та не потребує додаткового доведення.

Фактично після початку військової агресії ТОВ «Реконбуд» не було взмозі виконувати взяті на себе зобов`язання. Значна кількість працівників, які безпосередньо брали участь у виконанні робіт були мобілізовані.

Виплата бюджетних коштів за договорами про виконання ремонтно - будівельних робіт фактично припинилися. Переважно ті не значні кошти, які були отримані за виконанні роботи спрямовані на виплату заробітної плати та обов`язкових податкових платежів.

Про дані обставини неодноразово повідомлялося позивача та до постановлення рішення були спроби укласти мирову угоду. Але, суд не взяв до уваги дані обставини.

В даному випадку, пунктом 6.2. договору поставки від 17.11.2021р. №20, встановлено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань покупець сплачує суму боргу з врахуванням штрафу в розмірі 20% від суми заборгованості, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, а також відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30% річних.

Також, апелянт звертає увагу на те, що через обставини непереборної сили відповідач позбавлений можливості виконати взяті на себе зобов`язання, а тому у частині відшкодування на користь позивача з відповідача 35 776,55 грн. пені, 31 369,58 грн. штрафу, 25 316,46 грн. суми інфляційних та 29 493,04 грн. тридцяти відсотків річних необхідно було відмовити.

Відтак, зазначені у апеляційній скарзі порушення є підставою для скасування апеляційною інстанцією рішення суду першої інстанції у частині задоволення вимог про стягнення 31 369,58 грн. штрафу, 26 384,89 грн. пені, 25 316,46 грн. суми інфляційних, 28 834,17 грн. тридцяти відсотків річних та ухвалити постанову, якою відмовити у цій частині.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги позивач у відзиві вказує на те, що вказує на те, що незважаючи на воєнний стан ТОВ «Реконбуд» стабільно проводить свою господарську діяльність, отримуючи кошти з бюджету. Отримавши відомості, які є в публічному доступі, позивач стверджує, що відповідач отримував кошти з бюджету на загальну суму 3 194 109,00 грн. Відтак, на думку позивача, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача.

3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

17 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Володимирбрук" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Реконбуд" (Покупець) було укладено договір постачання №20 згідно з умовами котрого постачальник зобов`язався передати (поставити) у власність покупцю товар партіями згідно накладних відповідно до замовлень покупця, а покупець прийняти і оплатити товар у строки та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.п. 1.2.-1.4 договору поставки від 17.11.2021р. №20, предметом продаж і поставок є продукція і сировина ТОВ "Володимирбрук" ("товар"). Під партією сторони розуміють товар, зазначений в окремій накладній. Кожна партія супроводжується: рахунок, накладна на отримання. Асортимент, кількість та ціна товару погоджуються сторонами і вказуються в накладних. Сума договору складає сума всіх накладних, відповідно до яких здійснюється постачання товару за період дії договору.

Згідно з п. 2.1. договору від 17.11.2021р. №20, ціна товару погоджується сторонами та зазначається у рахунку-фактурі та/або видаткових накладних на відпуск товару.

Пунктами 2.3.-2.4. договору поставки від 17.11.2021р. №20 передбачено, що покупець зобов`язується здійснювати оплату продукції - 100% передоплата або протягом 3-х банківських днів з дати отримання товару, що обумовлюється окремо щодо кожної поставки товару. Розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Товар, що постачається за цим договором, відвантажується покупцеві автомобільним транспортом. За домовленістю товар поставляється покупцеві транспортом постачальника, при цьому транспортні витрати включаються в ціну товару. Поставки товару повинні здійснюватися згідно письмової (або усної) заявки покупця з вказаним режимом відвантаження. Датою поставки являється фактична дата отримання товару покупцем, яка вказана в накладних (п.п. 3.1.-3.2 договору поставки від 17.11.2021р. №20).

В даному випадку, пунктом 6.2. договору поставки від 17.11.2021р. №20, встановлено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань покупець сплачує суму боргу з врахуванням штрафу в розмірі 20% від суми заборгованості, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, а також відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30% річних.

На виконання умов визначеного договору позивачем у період лютого місяця 2022 року згідно видаткових накладних №4 від 17.02.2022р. на суму 43 850,45 грн., №5 від 17.02.2022р. на суму 43 262,24 грн., №7 від 22.02.2022р. на суму 36 542,04 грн., №9 від 22.02.2022р. на суму 33 193,19 грн., було поставлено, а ТОВ "Реконбуд" прийнято, товарів загальною вартістю 156 847,92 грн.

Поставка товарів визначеною вартістю підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи товарно-транспортними накладними №4 від 17.02.2022р. на суму 43 850,45 грн., №5 від 17.02.2022р. на суму 43 262,24 грн., №7 від 22.02.2022р. на суму 36 542,04 грн., №9 від 22.02.2022р. на суму 33 193,19 грн.

У зв`язку з тим, що ТОВ "Реконбуд" не було проведено всіх належних розрахунків і платежів, позивач звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення на його користь з ТОВ "Реконбуд" 278 803,55 грн., в тому числі, 156 847,92 грн. заборгованості по оплаті товарно-матеріальних цінностей, відпущених у відповідності та на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки від 17.11.2021р. згідно видаткових накладних №№4, 5 від 17.02.2022р. та №№7, 9 від 22.02.2022р. (ТТН №№4, 5 від 17.02.2022р. та №№7, 9 від 22.02.2022р.), 35 776,55 грн. пені, 31 369,58 грн. штрафу, 25 316,46 грн. суми інфляційних та 29 493,04 грн. тридцяти відсотків річних.

4.Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст. 179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 632 Цивільного кодексу України унормовано, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У розумінні приписів наведеної норми, ціна є однією із найважливіших умов відплатного договору. Сторони мають право встановлювати ціну в договорі на власний розсуд.

В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому відповідно до ст. 204 ЦК України, вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно ст. 629 ЦК України, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися лише при: - розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; - розірванні договору в судовому порядку; - відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; - припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; - недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Колегією суддів встановлено, що в даному випадку, відносини між ТОВ "Володимирбрук" та ТОВ "Реконбуд" носять договірний характер, укладений між ними договір поставки від 17.11.2021р. №20.

Відтак, з матеріалів справи вбачається, що 17 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Володимирбрук" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Реконбуд" (Покупець) було укладено договір постачання №20 згідно з умовами котрого постачальник зобов`язався передати (поставити) у власність покупцю товар партіями згідно накладних відповідно до замовлень покупця, а покупець прийняти і оплатити товар у строки та на умовах, визначених договором.

Проте, ТОВ "Реконбуд" взяті на себе згідно договору поставки від 17.11.2021р. №20 зобов`язання в частині проведення з ТОВ "Володимирбрук" розрахунків по оплаті поставленого товару (у порядку, строки та розмірах, визначених угодою) не виконало, їх вартість не оплатило у зв`язку з чим заборгувало постачальнику 156 847,92 грн.

Враховуючи укладення між сторонами договору поставки від 17.11.2021р. №20, відпуск позивачем на виконання його умов відповідачу товарів, їх отримання ТОВ "Реконбуд" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, про підставність пред`явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості 156 847,92 грн.

Відтак, сума заборгованості 156 847,92 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Отже, у зв`язку з тим, що відповідачем не було проведено належних розрахунків з позивачем до розміру пред`явлених позовних вимог було включено вимоги стосовно стягнення на його користь з відповідача 35 776,55 грн. пені, 31 369,58 грн. штрафу, 25 316,46 грн. суми інфляційних та 29 493,04 грн. тридцяти відсотків річних, нарахованих з врахуванням ст. 625 ЦК України та п. 6.2. договору поставки від 17.11.2021р. №20.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку, пунктом 6.2. договору поставки від 17.11.2021р. №20, встановлено, що у разі несвоєчасного виконання грошових зобов`язань покупець сплачує суму боргу з врахуванням штрафу в розмірі 20% від суми заборгованості, пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня, а також відсотків за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30% річних.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем оплати отриманих товарів, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з боржника 35 776,55 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за період з 17.02.2022р. по 05.10.2022р. та штрафу в розмірі 20% від суми боргу 156 847,92 грн., що становить 31 369,58 грн.

На момент звернення до суду з позовом відповідач зобов`язання щодо оплати поставленого товару не виконав, тому сплата пені та штрафу є його договірними зобов`язаннями.

Судами встановлено, що штраф в розмірі 31 369,58 грн. нарахований у відповідності до фактичних обставин справи, положень чинного законодавства та укладеного між сторонами договору, а відтак підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача в судовому порядку в повному розмірі.

Розглянувши позовні вимоги ТОВ "Володимирбрук" щодо стягнення на його користь з відповідача 35 776,55 грн. пені, перевіривши методику нарахування цієї суми, суди встановили, що вказану санкцію у певній її частині позивачем нараховано із порушенням умов укладеного між сторонами договору щодо порядку та строків здійснення обов`язкових платежів, встановлених періодів для оплати поставлених товарів та дати виникнення суми боргу по тій чи іншій видатковій накладній. Також загальні періоди нарахування пені суперечать положенням статті 232 Господарського кодексу України, частиною 6 котрої визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Так, із врахуванням перебігу строків трьох банківських днів з моменту передачі товарів у власність покупця, переходу до нього права власності на товар, встановлених судами при вирішенні спору по суті граничних строків оплати і періодів виникнення суми заборгованості, а також із застосуванням положень ст. 232 Господарського кодексу України, суди вважають, що позивач був наділений правом здійснювати нарахування відповідачу сум пені за наступні періоди прострочки платежів:

- із загально суми заборгованості 87 112,69 грн. по оплаті товарів, поставлених згідно видаткових накладних №№4, 5 від 17.02.2022р., за період шести місяців починаючи з 23.02.2022р. по 23.08.2022р.;

- із загальної суми заборгованості 69 735,23 грн. по оплаті товарів, поставлених згідно видаткових накладних №№7, 9 від 22.02.2022р., за період шести місяців починаючи з 26.02.2022р. по 26.08.2022р.

Беручи до уваги методику нарахування пені, застосовану позивачем при поданні позову до суду, з врахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що підставною та такою, що підлягає до стягнення, буде пеня в загальному розмірі 26 384,89 грн., а в частині стягнення 9 391,66 грн. пені судом першої інстанції правомірно відмовлено.

Загальна сума пені 26 384,89 грн. за розрахунками суду включає в себе:

- 14 558,56 грн. пені, нарахованої за період прострочки платежів з 23.02.2022р. по 23.08.2022р. із загально суми заборгованості 87 112,69 грн. (видаткові накладні №4 від 17.02.2022р. на суму 43 850,45 грн., №5 від 17.02.2022р. на суму 43 262,24 грн.);

- 11 826,33 грн. пені, нарахованої за період прострочки платежів з 26.02.2022р. по 26.08.2022р. із загально суми заборгованості 69 735,23 грн. (видаткові накладні №7 від 22.02.2022р. на суму 36 542,04 грн., №9 від 22.02.2022р. на суму 33 193,19 грн.).

Стосовно позовних вимог ТОВ "Володимирбрук" про стягнення з відповідача 25 316,46 грн. суми інфляційних та 29 493,04 грн. тридцяти відсотків річних суди зазначають наступне:

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суди відзначають, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум інфляційних, перевіривши методику та періоди їх нарахування, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають до задоволення у визначених позивачем розмірах.

Також згідно з представленими господарському суду розрахунками, позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 29 493,04 грн. тридцяти відсотків річних нарахованих з 17.02.2022р. по 05.10.2022р. з врахуванням ст. 625 ЦК України та п. 6.2. договору поставки від 17.11.2021р. №20.

Здійснюючи перевірку нарахованих позивачем сум судами було здійснено особисті розрахунки відповідно до котрих, на переконання суду, позивачем відповідні нарахування з врахуванням встановлених фактичних обставин справи могли здійснюватися у наступні періоди та на відповідні суми:

- згідно видаткових накладних №№4, 5 від 17.02.2022р. на загальну суму заборгованості 87 112,69 грн. за період з 23.02.2022р. по 05.10.2022р. на суму 16 109,88 грн.

- згідно видаткових накладних №№7, 9 від 22.02.2022р. на загальну суму заборгованості 69 735,23 грн. за період з 26.02.2022р. по 05.10.2022р. на суму 12724,29 грн.

Відтак, в позові в частині стягнення з відповідача 658,87 грн. тридцяти відсотків річних судом першої інстанції відмовлено правомірно.

Скаржник в апеляційній скарзі стверджує, що введення воєнного стану згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" є беззаперечним фактом існування форс-мажорних обставин, що підтверджуються відповідним листом ТПП України від 28 лютого 2022 року. Відтак, через обставини непереборної сили відповідач позбавлений можливості виконати взяті на себе зобов`язання, а тому у частині відшкодування на користь позивача з відповідача 35 776,55 грн. пені, 31 369,58 грн. штрафу, 25 316,46 грн. суми інфляційних та 29 493,04 грн. тридцяти відсотків річних необхідно було відмовити.

Колегія суддів не може погодитись з такими доводами скаржника з огляду на наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з положеннями статті 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Воєнний стан на території України не означає, що апелянт не міг здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідачем не надано судам доказів того, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Досліджуючи баланс інтересів сторін, колегія суддів зауважує, що поставка товару позивачем відповідачу та його отримання відбувалася, як до введення воєнного стану в державі, так і в період дії воєнного стану. У випадку неможливості відповідачем через введення воєнного стану в державі здійснювати підприємницьку діяльність, останній не був позбавлений можливості, узгодивши відповідну дію з позивачем, відмовитися від прийняття товару, змінити умови договору щодо порядку та строків оплати, в частині відповідальності за невиконання умов угоди тощо. Натомість, відповідач прийняв товар, однак не оплачував його у встановлені договором строки.

В матеріалах справи відсутні як докази письмового повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини, так і докази засвідчення Торгово-промисловою палатою України для Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконбуд" за його зверненням введення воєнного стану, як форс-мажорної обставини, що об`єктивно унеможливлює виконання підприємством зобов`язань за договором на постачання №20 від 17.11.2021 р.

Відтак, вище вказаний довід відхиляється колегією суддів.

Таким чином, підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 156 847,92 грн. заборгованості, 31 369,58 грн. штрафу, 26 384,89 грн. пені, 25 316,46 грн. суми інфляційних, 28 834,17 грн. тридцяти відсотків річних з огляду на їх обґрунтованість та не спростування відповідачем.

Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

У апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконбуд" на рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2022 р. у справі №903/818/22 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Справу №903/818/22 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "30" березня 2023 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.