Ухвала

від 08.05.2023 по справі 903/818/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

08 травня 2023 року Справа № 903/818/22 Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,

представника позивача (стягувача): директора Власюка В.А.,

представника відповідача - заявника (боржника): адвоката Терещука Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконбуд"

про відстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2022р.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Володимирбрук"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконбуд"

про стягнення 278 803,55 грн.

встановив: ТОВ "Реконбуд" звернулося до суду із заявою, в якій просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2022р. у справі №903/818/22 на термін 11 місяців до 23.03.2024.

Обґрунтовуючи заяву боржник зазначає, що після початку військової агресії ТОВ «Реконбуд» не було у змозі виконувати взяті на себе зобов`язання. Посилається на фінансовий стан товариства та вказує, що арешт рахунків чи одноразова сплата усієї суми боргу за рішенням суду, значно погіршить фінансовий стан товариства та може призвести до його повної неплатоспроможності та банкрутства.

Ухвалою суду від 28.04.2023 заяву прийнято до розгляду, розгляд заяви призначено в судовому засіданні 08.05.20123 з повідомленням стягувача та боржника про день та час його проведення. Явку представників сторін у судове засідання визнано на їх розсуд.

03.05.2023 на адресу суду від ТОВ "Володимирбрук" (стягувача) надійшла заява, в якій останній просить відмовити у відстроченні виконання рішення суду та повідомляє, що згідно укладеного між сторонами договору від 17.11.2021, боржник отримав від ТОВ "Володимирбрук" товар у довоєнний час та мав розрахуватися за нього протягом 3 банківських днів. На даний час боржник не заплатив жодних коштів на виконання рішення суду. При цьому боржник мав достатньо часу хоча б для часткової сплати суми боргу.

08.05.2023 у судовому засіданні представник відповідача-заявника (боржника) заяву підтримав, просив відстрочити виконання рішення суду на термін 11 місяців до 23.03.2024.

Представник позивача (стягувача) щодо відстрочення виконання рішення заперечив, просив у задоволенні заяви відмовити.

Розглянувши заяву та додані до неї докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 07.12.2022р., залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2023, позовні вимоги було задоволено частково; ухвалено стягнути з ТОВ "Реконбуд" на користь ТОВ "Володимирбрук" 156 847,92 грн. заборгованості, 31 369,58 грн. штрафу, 26 384,89 грн. пені, 25 316,46 грн. суми інфляційних, 28 834,17 грн. тридцяти відсотків річних, а всього 268 753,02 грн. та 4 031,29 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

На виконання рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2022р. судом було видано наказ №903/818/22-1 від 18.04.2023р.

24 квітня 2023 року ТОВ "Реконбуд" звернувся до суду із заявою про відстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2022р. на термін 11 місяців 23.03.2024. Заявник зазначає, що Товариством було укладено договори підряду з Нововолинською міською радою на виконання капітального ремонту міської інфраструктури. Виплата бюджетних коштів за цими договорами фактично припинилися, а отримані кошти боржником були спрямовані на виплату заробітної плати та обов`язкових податкових платежів. Окрім того, товариство також сплачує відсотки за користування кредитними коштами, які були залученні саме під ці договори підряду. Боржником укладені кредитні договори з КБ «Приватбанк» та АТ «Кредобанк".

Заявник вказує, що ТОВ "Реконбуд" насамперед має на меті виконати рішення суду та враховує дотримання балансу інтересів сторін, з врахуванням фінансового становища та соціально значимого статусу обох сторін та вважає, що арешт рахунків чи одноразова сплата усієї суми боргу за рішенням суду, значно погіршить фінансовий стан товариства та може призвести до його повної неплатоспроможності та банкрутства.

До заяви про відстрочення виконання рішення заявником додані копії договорів підряду, укладених з Нововолинської міською радою з додатками, довідок про вартість виконаних будівнльних робіт та витрати, акт приймання виконаних робіт, банківські виписки про погашення ТОВ "Рекомбуд" кредитних платежів.

Згідно із ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписом ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Приписами ч. 1-4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, в розумінні наведеної норми, відстрочка це відкладання чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відстрочка виконання судового рішення в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Так, відстрочення судом виконання судового рішення має бути пов`язано з об`єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника, між цим, оскільки право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, суд не повинен надавати перевагу жодній із сторін.

Необхідною умовою при розгляді питання про відстрочення виконання рішення є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п. 4.12 постанови Верховного Суду від 21.01.2020 у справі N 910/1180/19).

Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 N 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" від 28.07.99).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У Господарському процесуальному кодексі України та Законі України "Про виконавче провадження" не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.

Так, встановлення та підтвердження факту наявності обставин, на які посилається суд у своєму рішенні, можливо лише внаслідок сукупного аналізу відповідних доказів щодо наявності зазначених обставин, що безпосередньо, на думку суду, ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у момент звернення рішення до виконання.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Судом встановлено, що зобов`язання боржника по укладеному між сторонами договору поставки виникло ще до початку військової агресії РФ. На день розгляду заяви боржником не надано суду жодних доказів хоча б часткового виконання рішення суду.

Введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що боржник не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти. Стягувач не перебуває в кращому становищі порівняно з боржником, тобто такі обставини, стосуються обох сторін договору.

Надані боржником (заявником) до заяви про відстрочення виконання рішення документи, в якості доказів, не підтверджують скрутне матеріальне становище ТОВ "Реконбуд". Боржник не надав суду доказів наявності або відсутності у нього майна, за рахунок якого можливе погашення заборгованості.

ТОВ "Реконбуд" не доведено належними та допустимими доказами наявність тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду: відсутності коштів на рахунках; відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення; наявності реальної загрози банкрутства.

Крім того, суд враховує тривалий час невиконання боржником своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором. Подання до суду заяви про відстрочку виконання судового рішення не може розцінюватися судом як намір боржника реально виконати рішення суду.

За таких обставин, враховуючи заперечення стягувача щодо відстрочки, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ відповідальністю "Реконбуд" про відстрочення виконання судового рішення у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Керуючись ст.86, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Реконбуд" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Волинської області від 07.12.2022 на термін 11 місяців до 23.03.2024.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ст.235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Ухвала підписана та набрала законної сили 08.05.2023.

Суддя О. Г. Слободян