Постанова

від 27.03.2023 по справі 515/743/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4281/23

Справа № 515/743/22

Головуючий у першій інстанції Квєтка І.А.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.03.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Стахової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Мокана В.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі - Державна казначейська служба України, Головне управління Національної поліції в Одеській області, Одеська обласна прокуратура

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу,

за апеляційними скаргами Державної казначейської служби України та заступника керівника Одеської обласної прокуратури,

на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 07 листопада 2022 року, ухвалене судом у складі судді Квєтки І.А.,

за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури і суду,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури і суду в обґрунтування якого зазначила, що 20 серпня 2009 року Управлінням боротьби з організованою злочинністю ГУ МВС України в Одеській області порушено відносно позивача кримінальну справу № 01201007047 за ознаками злочинів, передбачених ст.15, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ст. 32, ч. 2 ст. 366 КК України.

01 вересня 2011 року постановою заступника керівника відділу Слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ Ревенко Г.М., у порядку ст.147КК України у редакції 1960 року, позивачку відсторонено від займаної посади спеціаліста-землевпорядника Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області.

30 квітня 2012 року постановою заступника керівника відділу Слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ Ревенко Г.М. накладено арешт на належні позивачці будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

10 січня 2019 року вироком Київського районного суду м. Одеси у справі № 1512/11353/2012 позивачку визнано невинуватою у пред`явленому їй обвинуваченні за ст.15, ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст.191, ч. 3 ст. 28, ст. 32, ч. 2 ст. 366КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в її діях складу вказаних злочинів; позивачку поновлено на посаді спеціаліста-землевпорядника Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області; запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд скасовано.

Постановою Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2021 року вирок Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 09 липня 2021 року у відкритті касаційного провадження щодо перегляду вироку Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2019 року та ухвали Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2021 року відмовлено.

Позивачка вважає, що у неї є право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно до положень ст.1176ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Моральна шкода позивачки виразилась у порушення нормальних життєвих зв`язків, погіршення стосунків з оточуючими, негативних змінах в емоційному стані. Тривале кримінальне переслідування змусило вживати додаткових зусиль до відновлення нормальних стосунків з оточуючими, матеріального забезпечення сім`ї, у позивачки загострилось почуття тривоги та неможливості досягнення справедливості. Також моральна шкода виразилась у стражданнях внаслідок знищення ділової репутації, примусового усунення від роботи, позбавлення можливості реалізації професійних якостей. Кримінальне правопорушення набуло великого резонансу, а постановлення виправдовувального вироку оточуючі сприйняли як вжиття позивачем корупційних заходів.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди, то позивач зазначає, що вона складається з неотриманого середньомісячного заробітку за період з 03.10.2011 року по 09.04.2021 року, що складає 253426,63 грн та витрат на проїзд для участі у судових засіданнях у розмірі 11925,04 грн.

З урахуваннямзаяви прозменшення позовнихвимог ОСОБА_1 просить стягнути наїї користьз Державногоказначейства Україниза рахуноккоштів Державногобюджету шляхомсписання вбезспірному порядкуз єдиногоказначейського рахункуДержавного бюджетуУкраїни: матеріальну шкоду у розмірі 265351,67 грн; моральну шкоду у розмірі 2000000 грн; витрат на проведення експертного дослідження у розмірі 15788 грн. Вирішити питання щодо витрат, пов`язаних з участю у розгляді справи та витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Татарбунарський районний суд Одеської області від 07 листопада 2022 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури і суду задовольнив частково. Стягнув з держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , на відшкодування матеріальної шкоди 253426,63 грн та 1000000 грн моральної шкоди. Стягнув з Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 по 14465,48 грн судових витрат, з кожного. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що позивачка перебувала під слідством і судом у період з моменту порушення відносно неї кримінальної справи01 серпня 2011 року до дня набранням виправдовувальним вироком законної сили 09 квітня 2021 року, тобто 9 років 7 місяців 8 днів (або 116 місяців та 8 днів); період відсторонення від роботи з 03 жовтня 2011 року по 09 квітня 2021 року.

Суд першої інстанції зазначив, що факт перебування позивачки під слідством і судом, та її виправдання за відсутності у діях складу кримінального правопорушення, є достатньою підставою для отримання нею компенсації від держави відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у розмірі 253426,63 грн, який підтверджено довідкою Лиманської сільської ради № 388 та не спростовано відповідачами.

Щодо відшкодування вартості проїзду в судові засідання, суд першої інстанції зауважив, що позивачем не надано квитків на підтвердження реальності понесення витрат на проїзд, тому в цій частині відмовив у задоволенні позову.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції, враховуючи ступінь страждань позивачки від безпідставного її обвинувачення у вчиненні злочину, взяття під варту, арешту майна, відсторонення від роботи, втрату ділової репутації, тривалість обмеження її конституційних прав, який є значним, прийшов до висновку, що наявні законні підстави для визначення моральної шкоди, що спричинена позивачу, незаконними діями органами досудового розслідування, у розмірі 1000000 грн, і саме такий розмір моральної шкоди відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України, просить оскаржуване рішення у частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Одеської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури і суду відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

В апеляційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури, просить оскаржуване рішення змінити в частині вимог про стягнення моральної шкоди та зменшити розмір моральної шкоди до 755734 грн, а також в частині стягнення судових витрат. В решті задоволених вимог про стягнення матеріальної шкоди оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, якиму задоволенні позову, в іншій задоволеній частині відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України посилається на те, що при обчисленні розміру відшкодування моральної шкоди судом першої інстанції не здійснено жодного розрахунку, стягувана сума не є обґрунтованою, оскільки відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розрахунок відшкодування моральної здійснюється виходячи з мінімальної заробітної плати за кожен день перебування під слідством та судом. Разом з тим, Державна казначейська служба України посилається на те, що приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не врахував положення п. 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в частині не застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників.

Також, скаржник вважає стягувану суму необґрунтовано завищеною, та такою, що не відповідає принципам справедливості та співмірності.

Щодо стягнення матеріальної шкоди скаржник не погоджується з періодом відсторонення від роботи за який необхідно розраховувати матеріалу шкоду, оскільки кінцевою датою має бути 10.01.2019 року дата винесення вироку Київського районного суду м. Одеси, яким позивачку поновлено на роботі, а не 09.04.2021 року.

В апеляційнійскарзі заступниккерівника Одеськоїобласної прокуратурипосилається нате,що судпершої інстанціїухвалюючи рішенняв частиністягнення 1000000грн навідшкодування моральноїшкоди ОСОБА_1 не врахував,що їїмінімальний гарантованийрозмір встановленодержавою,та обраховуєтьсявиходячи змінімальної заробітноїплати,водночас збільшеннявідшкодування уцьому випадкуне відповідає принципампоміркованості тарозумності.Скаржник прицьому зауважує,що приймаючидо уваги ступіньстраждань позивачкиунаслідок взяттяпід варту,суд першоїінстанції неврахував,що ОСОБА_1 під вартоюперебувала 4дні,необґрунтовано взятодо увагисудом відстороненнявід роботи,оскільки судомразом зтим стягнутовідшкодування матеріальноїшкоди, такожпозивачем недоведено,а судомне встановленофакту втратиділової репутації.Висновок експертизи,наявний вматеріалах справи,на думкускаржника,носить лишеорієнтовний розрахуноктому незаслуговує наувагу.В частиністягнення матеріальноїшкоди,скаржник пославсяна невідповідністьвідомостей,які містятьсяв довідкахна підтвердженнярозміру середньоїзаробітної платипозивача.Вказує,що судомпершої інстанціїне повноз`ясовані обставини,які мають значення для справи, зокрема, подальше перебування у трудових відносинах з роботодавцем, працевлаштування та отримання заробітної плати позивачем

Також, заступник керівника Одеської обласної прокуратури вважає, що судові витрати стягненні судом з відповідачів необхідно стягувати з Держави, оскільки відповідачі не є юридичними особами, які самостійно відповідають за зобов`язаннями.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 грудня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційної скаргою Державної казначейської служби України. Вказаною ухвалою роз`яснювалось ОСОБА_1 , Головному управлінню Національної поліції в Одеській області, Одеській обласній прокуратурі, проте відзиву та пояснень не надходило.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури Раковича Максима Миколайовича. Вказаною ухвалою роз`яснювалось ОСОБА_1 , Головному управліннюНаціональної поліції в Одеській області, Державній казначейській службі України, проте відзиву та пояснень не надходило.

Процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстраціяЕлектронногокабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокремаадресиелектронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику (пункт 9 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи).

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , Державна казначейськаслужба України,Головне управлінняНаціональної поліціїв Одеськійобласті,Одеська обласнапрокуратуразареєстровані у підсистемі «Електронний кабінет» за допомогою своїх офіційних електронних адрес.

Згідно з пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Копії ухвал про відкриття провадження від 29 грудня 2022 року та від 10 січня 2023 року разом з копіями апеляційної скарги Державної казначейськоїслужби України та Одеської обласної прокуратури з доданими документами доставлені Головному управлінню Національної поліції в Одеській області до особистого кабінету Електронного суду 16.12.2022 року, 12.01.2023 року, 16.12.2022 року та 16.12.2022 року відповідно, що підтверджується довідками.

Копія ухвали про відкриття провадження від 29 грудня 2022 року та копія апеляційної скарги Державної казначейськоїслужби України здоданими документамидоставлена представникупозивачадо особистого кабінету Електронного суду 29.12.2022 року та 16.12.2022 року відповідно, що підтверджується довідками.

У відзиві на апеляційну скаргу Державної казначейської служби України позивач, від імені якої діє представник Резнічук С.В., просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач вважає, посилання скаржника на положення п. 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень « Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в частині не застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників хибними (позиція Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 року у справі № 334/3231/16-ц). Також позивач звертає увагу на те, що відповідачем в апеляційній скарзі визнається факт заподіяння моральної шкоди. Також послався на те, що саме вироком Київського районного суду м. Одеси вирішено відновити ОСОБА_1 на посаді, однак не застосоване допущення негайного виконання судового рішення в цій частині, томі відновити порушене право позивач могла лише 01.05.2021 року.

Копія ухвали про відкриття провадження від 10 січня 2023 року та копія апеляційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури Раковича Максима Миколайовича з доданими документами доставлена представнику позивача до особистого кабінету Електронного суду 12.01.2023 року та 16.12.2022 року відповідно, що підтверджується довідками.

У відзиві на апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури Раковича Максима Миколайовича позивач, від імені якої діє представник ОСОБА_2 , просила оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також просила стягнути на її користь витрати на правничу допомогу. Позивач вважає доводи заступника керівника Одеської обласної прокуратури Раковича Максима Миколайовича в частині розміру відшкодування моральної шкоди необґрунтованими та зазначає, що сума 755734 грн є саме мінімальним гарантованим розміром та однак з урахуванням значних страждань завданих позивачці, визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди є обґрунтованим. Також позивач посилається на те, що підстав для неприйняття висновку експерта скаржником не надано. Щодо доводів скаржника в частині розбіжностей у довідках про розмір заробітної плати, позивач зазначає, що вказані довідка № 388 містить інформацію стосовно заробітної плати позивача перед відстороненням від роботи, а довідки № 340-351 містять інформацію про заробітну плату за період коли позивач вже відсторонена від роботи.

Копії ухвал про відкриття провадження від 29 грудня 2022 року та 10 січня 2023 року надсилалась Державній казначейськійслужбі України та заступнику керівникаОдеської обласноїпрокуратури РаковичуМаксиму Миколайовичута доставлені до особистих кабінетів Електронного суду 29.12.2022 року та 12.01.2023 року відповідно, що підтверджується довідками.

Представник позивачки та відповідачі, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та в установленому законом порядку, відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України, шляхом надсилання судової повістки-повідомлення до особистих кабінетів Електронного суду, що підтверджується довідками.

Позивачка про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та в установленому законом порядку, відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.

Представник позивачки брав участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, апеляційні скарги просив залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Прокурор Одеської обласної прокуратури брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, просив апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури Раковича Максима Миколайовича задовольнити, та вважав, що апеляційна скарга Державної казначейської служби України підлягає задоволенню.

Представники Державної казначейської служби України та Головного управління Національної поліції в Одеській області в судове засідання не з`явились.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивачки, прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Із тексту апеляційних скарг вбачається, що сторонами рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на проїзд у судові засідання не оскаржується, тому рішення суду в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України та п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку № 12 від 24 жовтня 2008 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги виходив з того, що позивачка перебувалапід слідствомі судому періодз моментупорушення відноснонеї кримінальноїсправи 01серпня 2011року додня набраннямвиправдовувальним вирокомзаконної сили09квітня 2021року,тобто 9років 7місяців 8днів (або116місяців та8днів);період відстороненнявід роботиз 03жовтня 2011року по09квітня 2021року.Суд вважав, що до відшкодування заробітної плати позивачці,не одержаної нею за час відсторонення від роботи (посади),підлягає заявлена нею сума розміром 253426,63 грн, оскільки сам факт перебування позивачки під слідством і судом, виправдання позивачки за відсутності у її діях складу кримінального правопорушення, є достатньою підставою для отримання нею такої компенсації від держави відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а її розмір підтверджений довідкоюЛиманської сільської ради № 388 та відповідачами не спростований.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, то суд першої інстанції, виходячи з вимог розумності і справедливості, враховуючи ступінь страждань позивачки від безпідставного її обвинувачення у вчиненні злочину, взяття під варту, арешту майна, відсторонення від роботи, втрату позивачем ділової репутації, тривалістю обмеження її конституційних прав, який є значним, дійшов висновку, що наявні законні підстави для визначення моральної шкоди, що спричинена позивачу, незаконними діями органами досудового розслідування, у розмірі більшому, аніж мінімальний, й становить 1000000 грн, і саме такий розмір моральної шкоди відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань ОСОБА_1 .

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає, за необхідне зазначити наступне.

Щодо відшкодування моральної шкоди

Судом першої інстанції встановлено, що 01 серпня 2011 року слідчим управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області порушено відносно ОСОБА_1 кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК КК України.

01 серпня 2011 року ОСОБА_1 затримана у порядку ст. 115 КПК України у редакції 1960 року.

04 серпня 2011 року ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України у редакції 1960 року.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2011 року у відношенні ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 серпня 2011 року постанову Приморського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2011 року скасовано, ОСОБА_1 звільнено з-під варти під підписку про невиїзд.

Постановою заступника керівника відділу Слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ Ревенко Г.М. від 01 вересня 2011 року позивачку відсторонено від займаної посади спеціаліста-землевпорядника Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, що санкціоновано заступником прокурора Одеської області ОСОБА_3 .

На виконання постанови СУ ГУМВС України в Одеській області від 01 вересня 2011 року, ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади спеціаліста-землевпорядника Приморської сільської ради згідно розпорядження сільського голови Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області № 49-СР від 03 жовтня 2011 року.

26 березня 2012 року прокурором Одеської області в рамках кримінальної справи № 01201007047 порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 та інших осіб за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191; ст.15, ч.5 ст.191; ст.15, ч.5 ст.191; ч.3 ст.28, ч. 2 ст. 366; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358; ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

28 березня 2012 року кримінальні справи об`єднано в одне провадження.

Вироком Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2019 року у справі № 1512/11353/2012 (провадження № 1/520/18/19) ОСОБА_1 визнано невинною у пред`явленому їй обвинуваченні за ст. 15, ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 28, ст.32, ч.2 ст. 366 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в її діях складу вказаних злочинів; поновлено на посаді спеціаліста-землевпорядника Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області; запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд скасовано; постанову заступника керівника відділу Слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ Ревенко Г.М. скасовано та знято арешт на належні позивачці частину будинку та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Вироком встановлено, що органами попереднього розслідування не враховувалася специфіка і складність земельного законодавства; не проводилася належним чином перевірка за фактами, викладеними в обвинувальному висновку, а якщо і проводилася, то дуже поверхово, без аналізу будь-яких доказів у справі; документи, які органи попереднього розслідування називали "доказами провини підсудних" абсолютно не несуть ніякого правового навантаження "доказів" по інкримінованим підсудним злочинам та загалом були неналежними доказами; органи попереднього слідства посилаються на суперечливі і бездоказові обставини, які не стосуються події інкримінованих обвинуваченим злочинів, не були підставою для встановлення винуватості в скоєні злочинів та будувалися на припущеннях.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 квітня 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, вирок Київського районного суду м. Одеси без змін.

Вирок Київського районного суду м. Одеси про виправдання ОСОБА_1 набрав законної сили 09 квітня 2021 року.

Із апеляційної скарги Одеської обласної прокуратури вбачається, що відповідач погоджується, що позивачка має право на відшкодування моральної шкоди, проте не погоджується із визначеним судом розміром такого відшкодування.

Відповідно до ч. 2ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.

Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких відокремленого посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України«Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається) зокрема і моральна шкода.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону).

Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15 зазначено, що «відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19 (провадження № 61-7643св20).

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Зазначені висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, висловленими у постановах від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, від 24 квітня 2017 року у справі № 6-2885цс16, від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17.

Позивачка, обґрунтовуючи свої позовні вимоги в частині моральної шкоди, зазначає, що внаслідок необґрунтованого кримінального переслідування, яке виразилось у незаконному порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 , незаконному пред`явленні обвинувачення, перебування під слідством протягом значного періоду часу, взятті і триманні під вартою, проведення обшуку, їй завдана моральна шкода, яка виразилась у порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршення стосунків із оточуючими, необхідності вживати додаткових зусиль для відновлення стосунків, матерального забезпечення сім`ї; у стражданнях внаслідок знищення її ділової репутації, примусового усунення від роботи та позбавлення можливостей реалізації професійних якостей, визначивши розмір моральної шкоди 2000000 грн.

Суд першої інстанції виходячи, з вимог розумності і справедливості, погодившись частково із висновком експерта від 17 січня 2022 року за результатами проведення експертного психологічного дослідження, оскільки такий обґрунтований наявністю таких критеріїв, як: порушення нормальних життєвих зв`язків, погіршення відносин з оточуючими людьми, тривалість перебування під слідством і судом, з урахуванням індивідуальних особливостей психіки підекспертної, виникнення та негативний вплив яких на моральний стан ОСОБА_1 у результаті незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, взявши до уваги покази свідків, враховуючи ступінь страждань позивачки, дійшов висновку, що наявні законні підстави для визначення моральної шкоди, що спричинена позивачці, незаконними діями органами досудового розслідування, у розмірі більшому, аніж мінімальний, й становить 1000000 грн, і саме такий розмір моральної шкоди відповідатиме характеру та обсягу моральних страждань ОСОБА_1 .

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, на підставі правильно встановлених фактичних обставин справи та належної оцінки поданих сторонами доказів, зробив вірний висновок про наявність підстав для відшкодування на користь позивачки моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди 1000000 грн, суд першої інстанції врахував всі чинники та обставини, передбачені положеннямистатті 23 ЦК України,а саме:обсяг заподіяноїшкоди,глибину татривалість моральнихстраждань,пов`язанихіз перебуваннямпозивачки підслідством тасудом уперіод змоменту порушеннявідносно неїкримінальної справи 01серпня 2011року додня набранням виправдовувальним вироком законної сили 09 квітня 2021 року, тобто 9 років 7 місяців 8 днів (або 116 місяців та 8 днів); взяття під варту постановою Приморського районного суду м. Одеси від 04.08.2011 року, яка скасована ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 08.08.2011 року; арешт майна; відсторонення від роботи; застосування запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд у період з 08.08.2011 року по 09.04.2021 року, у зв`язку з чим позивачка була обмежена у свободі пересування, їх тривалість, які в сукупності безумовно свідчать про наявність душевних хвилювань, що зумовили порушення, в тому числі, звичного способу життя, призвели до погіршення життєвих зв`язків та ділової репутації, стосунків із соціальним оточенням, у результаті чого ухвалив законне судове рішення, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності.

У зв`язку із цим, є безпідставними доводи апеляційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури про необґрунтоване завищення судом першої інстанції розміру відшкодування моральноїшкоди,оскільки її розмір визначено з урахуванням встановлених у справі обставин та вимог закону.

Посилання заступника керівника Одеської обласної прокуратури на не доведеність позивачкою і не встановлення судом факту втрати ділової репутації та причинного й об`єктивного зв`язку між такими обставинами і притягненням до кримінальної відповідальності не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Посилання заступника керівника Одеської обласної прокуратури на те, що судом необґрунтовано стягнута моральна шкода у зв`язку з відстороненням від роботи є помилковим, оскільки судом першої інстанції обставини щодо відсторонення позивачки від займаної посади враховувалися при визначенні характеру та обсягу страждань, яких зазнала позивачка, у зв`язку з втратою джерела існування, неможливістю утримувати сім`ю, ці обставини змусили позивачку звільнитися з роботи та шукати джерела доходу для відновлення організації життя.

Доводи апеляційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури про те, що висновок експерта від 21.01.2022 року не заслуговує на увагу, оскільки відповідачем не спростована правильність, достовірність, обґрунтованість та відповідність матеріалам справи висновку експерта від 17 січня 2022 року за результатами проведення експертного психологічного дослідження.

Щодо визначення заступником керівника Одеської обласної прокуратури моральної шкоди у розмірі 755734 грн, який є гарантованим мінімумом, виходячи із мінімальної заробітної плати 6500 грн, то колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

На час ухвалення судом першої інстанції рішення 07 листопада 2022 року, статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» передбачено, що мінімальна заробітна плата з 1 жовтня становить 6700 гривень.

Враховуючи,що станомна часухвалення судомрішення мінімальназаробітна плата для розрахунку становила 6700 грн та період часу перебування позивачки під слідством 116 місяців 8 днів, то визначений законом мінімальний розмір моральної шкоди, гарантований державою складає 778986,67 грн.

При цьому, суд першої інстанції враховуючи обставини даної справи визначив суму моральної шкоди у розмірі більшому,а ніж мінімальний.

Посилання Державної казначейської служби України в апеляцій скарзі на те, що розмір моральної шкоди має розраховуватися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який з 01 січня 2022 рку визначено у розмірі 2481 грн, за час перебування позивачки під слідом і судом та становить 288457,60 грн є необґрунтованими.

Відповідно до пункту 3розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з січня 2017 року.

Проте сума відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачці, не є її посадовим окладом, заробітною платою чи іншою виплатою, а тому підстави для застосування вказаного закону до спірних правовідносин відсутні.

На правовідносини щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, діяЗакону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VІІІне поширюється (постанова Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 522/6228/19, провадження № 61-10596св21, постанова від 12 серпня 2022 року у справі № 520/9084/19, провадження № 61-8311св21, постанова від 17 жовтня 2019 року у справі № 591/6167/14-ц (провадження № 61-18564св18), постанова від 13 листопада 2019 року у справі № 213/1972/16-ц (провадження № 61-24662св18)

Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку аргументам учасників справи, застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права, якими вони регулюються, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про часткове задоволення позову та визначення розміру завданої позивачці моральної шкоди 1000000 грн.

Щодо відшкодування втраченого заробітку

Суд першої інстанції, стягуючи на користь позивачки в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 253426,63 грн,виходив з того, що на виконання постанови СУ ГУМВС України в Одеській області від 01 вересня 2011 року ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади спеціаліста-землевпорядника Приморської сільської ради згідно розпорядження сільського голови Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області № 49-СР від 03 жовтня 2011 року.

Сам факт перебування позивачки під слідством і судом, виправдання позивачки за відсутності у її діях складу кримінального правопорушення, суд вважав є достатньою підставою для отримання нею заробітної плати,яка не одержана за час відсторонення від роботи (посади) за період з 03 жовтня 2011 року по 09 квітня 2021 року в сумі 253426,63 грн, виходячи із середньомісячної заробітної плати за останні два календарні місяці роботи спеціалістом-землевпорядником Приморської сільської ради, до відсторонення від посади ОСОБА_1 , яка складає 2333,40 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування на користь позивачки заробітку, не одержаного за час відсторонення від роботи (посади), проте визначаючи період відсторонення суд належним чином не з`ясував коли позивачку допущено до роботи, тобто період відсторонення від займаної посади спеціаліста-землевпорядника Приморської сільської ради

Згідно з пунктом 1 статті 1, пунктом 1 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках постановленням виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Згідно із ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», відшкодування шкоди у випадках, передбаченихпунктами 1,3,4і5статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбаченіпунктом 1статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Отже Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що розмір відшкодування шкоди, а саме не одержаного заробітку громадянином, повинен визначатися саме за час відсторонення від роботи (посади).

Судом першої інстанції встановлено, що постановою заступника керівника відділу Слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ Ревенко Г.М. від 01 вересня 2011 року позивачку відсторонено від займаної посади спеціаліста-землевпорядника Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, що санкціоновано заступником прокурора Одеської області ОСОБА_3 .

Згідно розпорядження сільського голови Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області № 49-СР від 03 жовтня 2011 року на виконання постанови СУ ГУМВС України в Одеській області від 01 вересня 2011 року відсторонено ОСОБА_1 від займаної посади спеціаліста-землевпорядника Приморської сільської ради.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначенічастиною 1 статтею 367 ЦПК України,якою передбачено,щосуд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги.

Звертаючись до суду із позовом позивачка просила стягнути матеріальну шкоду, яка складається з втраченої середньомісячної заробітної плати на посаді спеціаліста-землевпорядника за період з 03 жовтня 2011 року по 09 квітня 2021 року у розмірі 253426,63 грн.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

В апеляційнійскарзі заступниккерівника Одеськоїобласної прокуратурипосилається нате,що судомпершої інстанціїне повноз`ясовані обставини,які мають значення для справи, зокрема, подальше перебування у трудових відносинах з роботодавцем, працевлаштування та отримання заробітної плати позивачем.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування фактичних обставин справи та оцінки доказів, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично-значущих обставин та надання доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.

Судом першої інстанції не встановлені обставини коли саме позивачку допущено до роботи на посаді спеціаліста-землевпорядника Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, тобто не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції досліджувалися копія трудової книжки, виданої на ім`я ОСОБА_1 ; рішення Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 07 грудня 2020 року.

ОСОБА_1 з 02 грудня 2002 року прийнято на посаду спеціаліста-землевпорядника Приморської сільської ради, як таку, що пройшла за конкурсом.

09.09.2013 року ОСОБА_1 звільнена з роботи за угодою сторін, п.1 ст. 36 КЗпП України (розпорядження № 65-ос від 09.09.2013 року), дані фактипідтверджуються записамиу трудовійкнижці серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , дата заповнення 06.05.1981 року.

Рішенням Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області «Про початок реорганізації Приморської сільської ради шляхом приєднання до Лиманської сільської ради» від 07 грудня 2020 року № 14-VІІІ припинено діяльність юридичної особи Приморської сільської ради в результаті реорганізації шляхом приєднання до Лиманської сільської ради. Лиманська сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Приморської сільської ради.

Визначаючи період відсторонення позивачки від займаної посади спеціаліста-землевпорядника Приморської сільської ради, суд першої інстанції правильно зазначив початок відсторонення 03 жовтня 2011 року, проте дійшов помилково висновку, що останнім днем відсторонення є 09 квітня 2021 року.

Судом першоїінстанції невраховано,що відстороненнявід посадице відстороненняособи,від їїслужбових обов`язків,томуперіод за який визначається розмір відшкодування шкоди, а саме не одержаного заробітку, повинен визначатися за час відсторонення позивачки від займаної посади спеціаліста-землевпорядника Приморської сільської ради, тобто тієї посади від якої позивачка була відсторонена.

Тому судпершої інстанціїдійшов помилковоговисновку,що періодз часузвільнення позивачкиз посади10.09.2013року почас набрання вирокомсуду законної сили09.04.2021року входитьдо періодувідсторонення відзайманої посадиспеціаліста-землевпорядника.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що період відсторонення позивачки від займаної посади спеціаліста-землевпорядника Приморської сільської ради становить з 03 жовтня 2011 року по 09 вересня 2013 року (звільнення позивачки з роботи за угодою сторін, п.1 ст. 36 КЗпП України) та складає 23 місяці 6 днів.

Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України 04 березня 1996 року № 6/5/3/41 затверджено Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», пунктом 8 якого встановлено, що розмір цих сум обчислюється виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади), відбування кримінального покарання або адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт.

Середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» із змінами.

Зазначені правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц та від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16-ц.

Відповідно до положень пункту 2 частини ІІ «Період, за яким обчислюється середня заробітна плата» Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

При визначені розміру відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції правильно виходив із Поряду обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення майнової шкоди, виходячи із середньомісячної заробітної платі за останні два календарні місяці роботи позивачки на посаді спеціаліста-землевпорядника Приморської сільської ради до відсторонення від посади, яка складає 2333,30 грн, встановленої на підставі довідки Лиманської сільської ради № 388 від 06 жовтня 2022 року.

Доводи апеляційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури щодо розбіжностей у розмірах заробітної плати, вказаної у довідці Лиманської сільської ради № 388 та рештою довідок, наданих позивачкою, не заслуговують на увагу.

Згідно з частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 12 ЦПК Українипередбачено,що цивільнесудочинство здійснюєтьсяна засадахзмагальності сторін.Учасники справимають рівніправа щодоздійснення всіхпроцесуальних правта обов`язків,передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи, представником позивачки під час розгляду справи в суді першої інстанції подано клопотання про долучення до матеріалів справи довідки Лиманської сільської ради від 06 жовтня 2022 року щодо середнього заробітку ОСОБА_1 на посаді спеціаліста-землевпорядника.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 07.10.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, клопотання про долучення до матеріалів справи довідки Лиманської сільської ради, задоволено та долучено довідку до матеріалів справи.

07.10.2022року впідготовчому засіданні та07.11.2022року в судовомузасіданні приймавучасть представникпрокуратури ГорбаньА.Ю.,що підтверджуєтьсяпротоколами судовихзасідань,проте клопотаньпро витребуваннядоказів не заявляв, та не надавав доказів на спростовування обставин, викладених у довідці Лиманської сільської ради від 06 жовтня 2022 року щодо середнього заробітку ОСОБА_1 на посаді спеціаліста-землевпорядника Приморської сільської ради.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, відповідачем Одеською обласною прокуратурою також не надано доказів на спростування обставин зазначених у довідці від 06.10.2022 року.

Отже,відповідачем Одеськоюобласною прокуратуроюяк підчас розгляду справи в суді першої інстанції, так і при зверненні із апеляційною скаргою, не зважаючи на вимоги ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надано суду доказів на спростування обставин, які б свідчили про те, що заробітна плата спеціаліста-землевпрорядника Приморської сільської ради за серпень вересень 2011 року, яка вказана у довідці Лиманської сільської ради № 388 від 06.10.2022 року є значно вищою.

Разом з тим, на спростування доводів апеляційної скарги представником позивачки до суду апеляційної інстанції надано Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за період 2011 2021 роки, які судом апеляційної інстанції приєднані до матеріалів справи, оскільки представником відповідача Одеської обласної прокуратури, який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не заявлялось клопотань з приводу обставин, зазначених у довідці Лиманської сільської ради № 388 від 06.10.2022 року, проте в апеляційній скарзі посилається на те, що зазначена у довідці заробітна плата спеціаліста-землевпрорядника Приморської сільської ради за серпень вересень 2011 року є значно вищою.

Тому, враховуючи викладені обставини, перевіряючи доводи апеляційної скарги, з метою повного та всебічного встановлення обставин по справі, апеляційний суд вважає за доцільне дослідити Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 , надані представником позивачки.

Відповідно до довідки Лиманської сільської ради № 388 від 06.10.2022 року середньомісячна заробітна плата за останні два календірні місяці роботи ОСОБА_1 на посаді спеціаліста-землевпорядника Приморської сільської ради складає 2333,40 грн (заробітна плата за серпень 2011 року - 1944,92 грн, за вересень 2011 року 2721,88 грн)

Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу (дані про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) - ОСОБА_1 , страхувальником у 2011 році зазначена Приморська сільська рада Татарбунарського району Одеської області (код 04378830), нараховано за серпень 2011 року - 1944,92 грн, за вересень 2011 року - 2721,88 року.

Зазначені обставини свідчать про те, що заробітна плата спеціаліста-землевпрорядника Приморської сільської ради за серпень вересень 2011 року, яка вказана у довідці Лиманської сільської ради № 388 від 06.10.2022 року відповідає відомостям зазначеним у Індивідуальній відомості про застраховану особу (дані про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення) - ОСОБА_1 .

Ураховуючи викладенні обставини, колегія суддів вважає, що розмір майнової шкоди, завданої незаконним відстороненням позивачки від займаної посади спеціаліста-землевпорядника Приморської сільської ради за період з 03.10.2011 року по 09.09.2013 року складає 54304,58 грн (2333,40 грн х 23 місяця + 2333,40 грн / 22 дня х 6 днів).

Доводи апеляційної скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури про те, що стягуючи судові витрати у розмірі 14465,48 грн поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що Одеська обласна прокуратура не є юридичною особою, яка особисто відповідає за зобов`язаннями держави не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Положеннями пункту 4статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», передбачено, що у наведених встатті 1цього Законувипадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», відшкодування шкоди у випадках, передбаченихпунктами 1,3,4і5статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Пунктом 10 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» встановлено, що до сум, які підлягають поверненню на підставі пункту 4статті 3 Закону № 266/94ВР, відносяться суми, сплачені ним адвокатському об`єднанню (адвокату)заучастьадвокатаусправі,написання касаційної і наглядної скарги,атакожвнесенінимврахунок оплати витрат адвоката узв`язкузпоїздкамиусправідо касаційної та наглядної інстанції.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що за рахунок коштів державного бюджету громадянинові відшкодовуються суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги в межах кримінального провадження.

Судом першої інстанції стягнуті з Одеської обласної прокуратури судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу та вартості проведеного психологічного експертного дослідження, які сплачені позивачкою в рамках розгляду даної цивільної справи, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення судових витрат, понесених позивачкою при розгляді даної цивільної справи, з Одеської обласної прокуратури відповідно до положень ЦПК України.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 750/958/20.

Щодо суті апеляційної скарги

Суд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає право скасуватисудове рішенняповністю абочастково іухвалити увідповідній частинінове рішенняабо змінитирішення (п.2ч.1ст.374ЦПК України).

Апеляційний судвважає,що рішеннясуду участині визначеногорозміру матеріальноїшкоди слідзмінити, зменшившистягнуту з ДержавиУкраїни за рахуноккоштів Державногобюджету України накористь ОСОБА_1 матеріальну шкодуз 253426,63грн до54304,58грн. В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

Щодо судових витрат

За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збірне справляєтьсяза подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

За подання апеляційної скарги Одеською обласною прокуратурою сплачено судовий збір в сумі 7465,39 грн, а Державною казначейською службою України судовий збір в сумі 18607,50 грн.

Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору в силу вимог закону, а Одеською обласною прокуратурою та Державною казначейською службою України за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір, та апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, то колегія суддів вважає, що скаржникам підлягає компенсації за рахунок держави судовий збір пропорційно до задоволених вимог апеляційних скарг Одеській обласній прокуратурі у розмірі 2986,26 грн, Державній казначейській службі України у розмірі 2956,03 грн у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Державної казначейськоїслужби Українита заступникакерівника Одеськоїобласної прокуратуризадовольнити частково.

Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 07 листопада 2022 року у частині визначеного розміру матеріальної шкоди змінити, зменшивши стягнуту з Держави України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду з 253426,63 грн до 54304,58 грн.

Компенсувати Одеськійобласній прокуратуріза рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2986,26 грн.

Компенсувати Державній казначейській службі України за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2956,03 грн.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 31 березня 2023 року.

Головуючий В.А.Коновалова

Судді О.Ю. Карташов

Н.В. Стахова