Постанова

від 29.03.2023 по справі 296/2351/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 березня 2023 року

м. Київ

справа № 296/2351/17

провадження № 61-11944св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомирбудделюкс»,

особа, що подала апеляційну та касаційну скарги, - Житомирська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Житомирської міської ради на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 14 червня 2021 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Григорусь Н. Й., Галацевич О. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирбудделюкс» (далі - ТОВ «Житомирбудделюкс») про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,1637 га, кадастровий номер 1810136600:05:009:0011, що розташована на

АДРЕСА_1 .

Як на обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, щона підставі договору купівлі-продажу від 26 грудня 2014 року він придбав

у ТОВ «Житомирбудделюкс» будівлю автостоянки, що за адресою:

АДРЕСА_1 , до складу якої входять будинок охорони (літера «А» згідно з планом) площею 48 кв. м, ворота металеві площею

10,8 кв. м, огорожа на основі залізобетонних плит площею 379,6 кв. м, асфальтне дворове покриття площею 1598 кв. м та маслозбірник бетонний об`єм 4 куб. м.

У зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу від 26 грудня

2014 року до ОСОБА_1 перейшло також право власності на земельну ділянку, проте відповідачі на зазначене уваги не звертають та на неодноразові звернення заперечують проти визнання права власності на земельну ділянку.

З огляду на зазначене ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,1637 га, кадастровий номер 1810136600:05:009:0011, що розташована на

АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 12 травня

2017 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею

0,1637 га, кадастровий номер 1810136600:05:009:0011, що розташована на АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно

із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується і випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

З огляду на те що нерухоме майно, яке належить позивачу, розташоване на земельній ділянці площею 0,1637 га за адресою:

АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1810136600:05:009:0011, суд першої інстанції вважав, що є правові підстави для задоволення позову.

Апеляційний перегляд справи

Не погоджуючись із рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 12 травня 2017 року Житомирська міська рада 25 лютого 2021 року подала апеляційну скаргу та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що не була залучена до участі у справі, не знала та не могла знати про розгляд зазначеної справи. Про рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 12 травня 2017 року дізналася з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна від 10 лютого 2021 року (в частині переходу права власності на нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 26 грудня 2014 року) та в подальшому з Єдиного державного реєстру судових рішень (витяг від 10 лютого 2021 року). Копію рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 12 травня 2017 року отримав представник Житомирської міської ради за довіреністю Шульська О. М. 16 лютого

2021 року.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 15 березня 2021 року поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житомирської міської ради на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 12 травня 2017 року.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 14 червня 2021 року закрито як помилково відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житомирської міської ради на рішення Корольовського районного суду

м. Житомира від 12 травня 2017 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що на Житомирську міську раду, як на орган місцевого самоврядування, поширюється присічний річний строк для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначений частиною третьою статті 297 ЦПК України

(у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), що, у свою чергу, передбачає відмову у відкритті апеляційного провадження.

ЦПК України у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги, не передбачає такої підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження, яка була передбачена частиною третьою статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Проте, на думку апеляційного суду, оскільки право Житомирської міської ради на апеляційне оскарження припинилося після спливу одного року з моменту оголошення оскарженого судового рішення суду першої інстанції, то подальша зміна процесуального законодавства не свідчить про відновлення права Житомирської міської ради на апеляційне оскарження.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У липні 2021 року Житомирська міська рада засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 14 червня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Також касаційна скарга містить посилання на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що відповідає підставі касаційного оскарження, визначеній абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями після відкриття апеляційного провадження та поновлення строків на апеляційне оскарження закрити апеляційне провадження у зв`язку із пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції порушує права та законні інтереси міської ради щодо володіння та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в комунальній власності. Міська рада не брала участі у справі та не знала і не могла знати про існування судового рішення у справі, а тому відповідно до статті 352 ЦПК України має право на оскарження

в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції. Оскільки Житомирська міська рада отримала копію оскаржуваного судового рішення лише 16 лютого 2021 року, то не пропустила строк на апеляційне оскарження і провадження

у справі було відкрито правомірно.

Суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин норму частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній до

15 грудня 2017 року).

Доводи інших учасників справи

У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, підписаний представником ОСОБА_3 , із наданням ордера на представництво та надання правничої допомоги, у якому просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки апеляційну скаргу подано поза межами строку на її подання, а тому поновлення такого строку є неправомірним. Крім того, касаційна скарга не містить виключних випадків та підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року Житомирській міській раді поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

29 жовтня 2021 року матеріали справи № 296/2351/17 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 2-3887/2009 (провадження

№ 14-36цс21).

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2023 року поновлено касаційне провадження у цій справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, у частині третій статті 3 передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Аналогічний за змістом припис був передбачений у частині третій статті 2 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України

у редакції Закону № 2147-VIII). Аналогічний припис був передбачений у частині першій статті 72 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII.

Згідно з підпунктом 13 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII, застосовним до судових рішень, ухвалених судами першої інстанції перед набранням чинності цією редакцією кодексу, такі рішення набирають законної сили та можуть бути оскаржені

в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Порядок і строки оскарження судового рішення, ухваленого судом першої інстанції до 15 грудня 2017 року, були визначені у частині першій статті 294

й абзаці третьому частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2147-VIII.

В абзаці третьому частини третьої статті 294 ЦПК України у редакції Закону № 4176-VI було передбачено, що незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.

У цій справі суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позову

12 травня2017 року, тобто до набрання чинності Законом № 2147-VIII. Тільки

16 лютого2021 року, тобто після набрання чинності Законом № 2147-VIII, представник міськради, яка не брала участі у справі, отримав копію рішення суду, а 25 лютого 2021 року міськрада подала апеляційну скаргу на це рішення.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 41 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) зазначила, що абзац третій частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції Закону № 4176-V стосувався випадків, коли після спливу присічного строку рішення суду першої інстанції оскаржила сторона спору (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 70)), від імені якої у спірних правовідносинах діяв орган державної влади чи місцевого самоврядування, якщо така сторона брала участь у справі та була належно повідомленою про її розгляд.

Суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак (стаття 6 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII).

Сторони користуються рівними процесуальними правами (частина перша статті 49 ЦПК України у редакціїЗакону № 2147-VIII).

Майнові цивільні відносини базуються, зокрема, на юридичній рівності (частина перша статті 1 ЦК України).

Усі суб`єкти права власності рівні перед законом (речення друге частини четвертої статті 13 Конституції України).

Відповідно до частин першої та другої статті 318 ЦК України суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього кодексу; усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

За змістом частин першої та другої статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави й інші суб`єкти публічного права.

Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава та територіальні громади (частина перша статті 374 ЦК України).

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (частина третя статті 319 ЦК України), зокрема і права на захист цивільного права та інтересу (частини перша та друга статті 15 ЦК України).

Земельне законодавство ґрунтується, зокрема, на принципах забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад, держави та забезпечення гарантій прав на землю (пункти «б» і «ґ» частини першої статті 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК України).

З огляду на наведені приписи, як територіальні громади, так і інші учасники земельних відносин є рівними за юридичним статусом суб`єктами права власності на земельні ділянки.

Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права й обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 172 ЦК України).

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (частина п`ята статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування

в Україні»).

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частина п`ята статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних правовідносинах. Тому

у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (пункт 21), від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 15 лютого 2022 року у справі № 910/6175/19 (пункт 7.45), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 (пункт 8.16) і № 922/1830/19 (пункт 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 (пункт 8.17) і № 922/1830/19 (пункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21 (пункт 8.18) і № 922/1830/19 (пункт 7.3)).

Позивач ініціював спір про визнання права власності на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади міста Житомира. Міськрада діє у спірних матеріальних правовідносинах як представник інтересів власника земельної ділянки - відповідної територіальної громади. Але такого власника позивач відповідачем не визначив.

Територіальна громада міста Житомира не брала участі у справі (не була її стороною), але щодо неї суд вирішив питання про її право власності. Тобто вона є стороною ініційованого позивачкою спору. Відповідачами визначені ОСОБА_2 та ТОВ «Житомирбудделюкс», які є неналежними за вимогою позивача. Ні міськрада, ні інший орган місцевого самоврядування Житомира не були залученими до участі у справі. З огляду на вказане для визначення межі строку на апеляційне оскарження абзац третій частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції Закону № 4176-V не застосовний.

Перебіг строку на апеляційне оскарження судового рішення від 12 травня 2017 року для територіальної громади міста Житомира розпочався згідно

з матеріалами справи з моменту отримання копії цього рішення 16 лютого

2021 року. А 25 лютого 2021 року Житомирська міська рада подала таку скаргу.

Тому суд апеляційної інстанції безпідставно закрив провадження за апеляційною скаргою Житомирської міської ради на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 12 травня 2017 року у цій справі у зв?язку із тим, що заявник пропустив річний строк для оскарження вказаного судового рішення, який є присічним, що передбачено частиною третьою статті 297 ЦПК України.

Подібні висновки Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від

14 грудня у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються

у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

У зв`язку з наведеним та з метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме забезпечення справедливого розгляду справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду.

Щодо заявлених клопотань

У січні 2022 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшло клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 296/2351/17 за касаційною скаргою Житомирської міської ради.

Клопотання мотивоване тим, що в касаційній скарзі, з урахуванням уточненої редакції, не вказані підстави, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження у справі, а тому касаційне провадження у справі відкрито помилково.

Вивчивши заявлене клопотання, Верховний Суд дійшов висновку про те, що воно задоволенню не підлягає з таких підстав.

Підстави для закриття касаційного провадження, визначені частиною першою статті 396 ЦПК України, згідно з якою суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо: 1) після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги; 2) після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом першої чи апеляційної інстанції питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося; 4) після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного

в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом; 5) після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не

є подібними.

Відкриваючи касаційне провадження у справі, Верховний Суд в ухвалі

від 16 вересня 2021 року вказав, що як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Також касаційна скарга містить посилання на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що відповідає підставі касаційного оскарження, визначеній абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України. Касаційна скарга подана з дотриманням норм статті 392 ЦПК України.

Верховний Суд не встановив підстав, передбачених частиною першою статті 396 ЦПК України для закриття касаційного провадження у справі,

а тому клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника

ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про закриття касаційного провадження у справ відмовити.

Касаційну скаргу Житомирської міської ради задовольнити.

Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 14 червня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов