Постанова

від 19.10.2023 по справі 296/2351/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №296/2351/17 Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О.П.

Категорія 16 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М.

з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 296/2351/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирбудделюкс» про визнання права власності

за апеляційноюскаргою Житомирської міської ради на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 12 травня 2017 року, ухваленого під головуванням судді Сингаївського О.П. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом та просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0, 1637 га кадастровий номер 1810136600:05:009:0011, що розташована по АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу від 26 грудня 2014 року він придбав у ТОВ «Житомирбудделюкс» будівлю автостоянки, що за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якої входять будинок охорони (літера «А» згідно з планом) площею 48 кв. м, ворота металеві площею 10,8 кв. м, огорожа на основі залізобетонних плит площею 379,6 кв. м, асфальтне дворове покриття площею 1598 кв. м та маслозбірник бетонний об`єм 4 куб. м.

Позивач вказав, що у зв`язку з укладенням договору купівлі-продажу від 26 грудня

2014 року донього перейшло також право власності на земельну ділянку, проте відповідачі на зазначене уваги не звертають та на неодноразові звернення заперечують проти визнання права власності на земельну ділянку. Виходячи із наведеного, просив задовольнити його позовні вимоги.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 12 травня 2017 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею

0,1637 га, кадастровий номер 1810136600:05:009:0011, що розташована на АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, 25 лютого 2021 року Житомирська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Зазначила, що земельна ділянка, на якій розташована самочинна будівля автостоянки, перебуває у комунальній власності. Власником, згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, є Житомирська міська рада.

Рішенням 35 сесії 6 скликання Житомирської міської ради від 04.04.2014 № 670 «Про надання дозволів на розроблення пpoeкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок юридичним особам» відмовлено TOB «Житомирбудделюкс» у наданні дозволу на складання проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 площею 0,1637 га, на якій розміщено нерухоме майно.

На даний час та дату прийняття оскаржуваного рішення TOB «Житомирбудделюкс» та в подальшому ОСОБА_1 позбавлені права користуватись земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , а тим більше володіти нею.

Таким чином, звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку у справі № 296/2351/17, ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів того, що земельна ділянка передана та використовується TOB «Житомирбудделюкс» та ним особисто.

При цьому в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 12 травня 2017 року Житомирська міська рада зазначила, що вона участі у розгляді даної справи не брала, проте ухвалене у справі рішення безпосередньо стосується її прав та обов`язків, оскільки оскаржуваним рішенням у справі вирішено питання про право власності територіальної громади міста Житомира в особі Житомирської міської ради на земельну ділянку за адресою м. Житомир. вул Шевченка. 18-а.

Розгляд справи апеляційним судом неодноразово відкладався за клопотанням сторін.

В судове засідання 19 жовтня 2023 року з`явився представник Житомирської міської ради Кузнєцова М.О., яка доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити, надала пояснення аналогічні викладеному в апеляцій скарзі. Наполягала на розгляді справи, зазначивши, що будь-яких домовленостей між Житомирською міською радою та позивачем не існує.

Інші учасники справи до апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до положень цивільно-процесуального законодавства, що не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст. 372 ЦПК України).

Від представника ОСОБА_1 адвоката Войцешука В.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з підстав продовження перемовин з Житомирською міською радою щодо вирішення спору шляхом укладення мирової угоди.

Зважаючи на те, що представник Житомирської міської ради не підтвердила наявності домовленостей з позивачем чи його представником щодо укладення мирової угоди, колегією суддів зазначене клопотання було відхилено, а розгляд справи продовжено.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 26.12.2014 між ОСОБА_1 та ТОВ «Житомирбудделюкс» укладено договір купівлі-продажу будівлі автостоянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з будинку охорони (літера «А» згідно з планом) залізобетонний 48 кв. м., воріт металевих площею 10,8 кв. м., огорожі на основі залізо-бетонних плит, площею 379,6 кв. м., асфальтне дворове покриття площею 1598 кв. м. та маслозбірник бетонний об`ємом 4 м. куб.

На момент розгляду справи належна позивачу автостоянка є предметом договору іпотеки за договором іпотеки від 21.10.2013, що укладався між відповідачами.

Із матеріалів справи вбачається, що придбане ОСОБА_1 нерухоме майно розташоване на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (цільове призначення: для ведення комерційної діяльності; кадастровий номер 1810136600:05:009:0011).

Звертаючись до суду з позовом, позивач, посилаючись на положення ст. 120, 125 ЗК України, просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0, 1637 га, кадастровий номер 1810136600:05:009:0011, що розташована по

АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що в разі переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується і випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

З огляду на те що нерухоме майно, яке належить позивачу, розташоване на земельній ділянці площею 0,1637 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1810136600:05:009:0011, суд першої інстанції вважав, що є правові підстави для задоволення позову.

Колегія суддів не може погодитись із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Заст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першоюстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивстановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог, ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 2, 4, 5 частини третьоїстатті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина другастатті 48 ЦПК України).

Питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача суд вирішує у підготовчому засіданні (пункт 4 частини другоїстатті 197 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другоїстатті 51 ЦПК Українисуд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 01 липня 2020 року у справі № 171/1858/15-ц (провадження № 61-2612св18), зазначено, що «відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягується до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) викладено висновок про те, що за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 664/1893/17, від 12 серпня 2020 року у справі № 761/42332/17 та інші).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

Предметом позову у справі, що переглядається, є визнання права власності на земельну ділянку площею 0, 1637 га кадастровий номер 1810136600:05:009:0011, що розташована по АДРЕСА_1

Із Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 22.02.2021 вбачається, що власником земельної ділянки площею 0,1637 із кадастровим номером 1810136600:05:009:0011, що розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення для ведення комерційної діяльності та яка відноситься до категорії земель землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення є Житомирська міська рада (т.1 а.с. 113).

Постановою апеляційного суду Житомирської області від 17 грудня 2018 року (справа №296/3479/14), яка є чинною, встановлено, що земельна ділянка, на якій розташована спірна будівля автостоянки, перебуває у комунальній власності. Рішенням Житомирської міської ради від 04.04.2014р. № 670 «Про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок юридичним особам» відмовлено ТОВ «Житомирбудделюкс» у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1637 га, на якій розміщена автостоянка. Встановлено, що на даний час у ТОВ «Житомирбудделюкс» відсутнє будь-яке речове право на дану земельну ділянку. Житомирська міська рада від імені територіальної громади міста, як власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці комунальної власності (т.1 а.с.117-119).

Постановою ВерховногоСуду від10травня 2018року скасованоПостанову Рівненськогоапеляційного господарськогосуду від20.07.2017р.у справі№ 906/91/16та залишенобез змінрішення Господарськогосуду Житомирськоїобласті від16.03.2017р.,яким задоволенопозов Житомирськоїміської радидо ФОП ОСОБА_3 ,ТОВ «Житомирбудделюкс»та визнанонедійсним договіркупівлі-продажубудівлі автостоянки,загальною площею18,10кв.м.,яка розташованаза адресою: АДРЕСА_1 ,укладений 28.12.2012р.між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ«Житомирбудделюкс».Тобто договіркупівлі-продажуна підставіякого уТОВ «Житомирбудделюкс»виникло правовласності набудівлю автостоянкискасовано.Судом також встановлено, що будь-яких доказів, які б підтвердили факт передачі позивачу у власність чи в користування земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, після завершення будівництва, матеріали справи не містять. Житомирська міська рада, як власник земельної ділянки, заперечувала проти надання фізичній особі ОСОБА_3 в користування на праві оренди земельної ділянки, на якій розміщена будівля автостоянки (т.1 а.с. 95-103).

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка перебуває в комунальній власності Житомирської міської ради, про що також наголосив і Верховний Суд у своїй постанові від 29.03.2023 у справі № 296/2351/17 при перегляді ухвали Житомирського апеляційного суду від 14.06.2021 (т.2 а.с. 179-124).

Позивач ініціював спір про визнання права власності на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади міста Житомира. Міськрада дієу спірних матеріальних правовідносинахяк представник інтересіввласника земельної ділянки відповідної територіальної громади. Але такого власника позивач відповідачем не визначив.

Територіальна громада міста Житомира не бралаучасті у справі (не була їїстороною), але щодо неї судвирішив питання про її право власності.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 по справі №906/392/18 зазначено, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005.

Отже, заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язківЖитомирської міської ради, в якої спірна земельна ділянка перебуває у власності.

Питання про залучення належних співвідповідачів судом не вирішувалось, оскільки таке клопотання позивач не заявляв.

Позивачем у цій цивільній справі вимоги до Житомирської міської ради, яка є власником земельної ділянки, не заявлялись.

Задоволивши позов ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку, суд першої інстанції порушив права і інтереси Житомирської міської ради Житомирської області.

Так, відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органом місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють їх від імені та в їх інтересах функції повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Таким чином, Житомирська міська рада Житомирської області внаслідок ухвалення рішення суду першої інстанції щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку була позбавлена можливості розпоряджатися та користуватися земельною ділянкою комунальної власності.

Отже, заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків Житомирської міської ради, відносно прав та обов`язків якої було ухвалено рішення судом першої інстанції, та яка в такій ситуації мала б бути залучена відповідачем, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення такого належного відповідача позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Оскільки пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц), тому підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Житомирська міська не залучена до участі в справі, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно слід відмовити.

За таких обставин оскаржене судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Войцешука В.В. про залишення апеляційної скарги без руху, а у разі неможливості цього - закриття апеляційного провадження як помилково відкритого, апеляційний суд зауважує таке.

21.06.2023 адвокат Войцешук В.В. подав до апеляційного суду зазначене клопотання, яке мотивував тим, що в провадженні Житомирського апеляційного суду перебуває справа № 296/2351/17 за апеляційною скаргою Житомирської міської ради на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 12 травня 2017 року.

На думку заявника до зазначеного рішення застосовуються строки апеляційного оскарження, визначені редакцією Цивільного процесуального кодексу України станом на 12.05.2017.

Заявник вказав, що Житомирська міська рада дізналась з Єдиного державного реєстру судових рішень про існування рішення по справі № 296/2351/17 10 лютого 2021року, про що зазначено в листі Житомирської міської ради від 26.03.2021 №36/1475, а тому поновлення строків у вказаній справі відбулося з елементом певного обману особи, що звернулася з такою скаргою.

Зазначене клопотання не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина першастатті 126ЦПК України у редакціїЗакону № 2147-VIII). Аналогічний припис був передбаченийу частині першійстатті 72 ЦПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року (Закон № 4176-VI).

Згідно з підпунктом 13 пункту 1розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК Україниу редакціїЗакону № 2147-VIII, застосовним до судових рішень, ухвалених судами першої інстанції перед набранням чинності цією редакцією кодексу, такі рішення набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Порядок і строки оскарження судового рішення, ухваленого судом першої інстанції до 15 грудня 2017 року, були визначені у частині першій статті 294 й абзаці третьому частини третьоїстатті 297 ЦПК Україниу редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року (до набрання чинностіЗаконом № 2147-VIII).

В абзаці третьому частини третьоїстатті 294 ЦПК Україниу редакціїЗакону № 4176-VIбуло передбачено, що незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.

У цій справі судпершої інстанції ухвалив рішення про задоволення позову 12 травня2017 року, тобто до набрання чинностіЗаконом № 2147-VIII.

Тільки 16 лютого2021 року, тобто після набрання чинностіЗаконом № 2147-VIII, представник міськради, яка не брала участі у справі, отримав копію рішення суду, а 25 лютого 2021 року міськрада подала апеляційну скаргу на це рішення.

В заявіпро поновленнястроку наапеляційне оскарженнярішення Корольовськогорайонного судум.Житомира посправі №296/2351/17від 12травня 2017року Житомирськаміська радавказувала,що про рішенняКорольовського районногосуду м.Житомира від12травня 2017року вонадізналася зДержавного реєструречових правна нерухомемайно таРеєстру праввласності нанерухоме майно,Державного реєструіпотек,Єдиного реєструзаборон відчуженняоб`єктівнерухомого майнащодо об`єктанерухомого майнавід 10лютого 2021року (вчастині переходуправа власностіна нерухомемайно задоговором купівлі-продажувід 26грудня 2014року)та вподальшому зЄдиного державногореєстру судовихрішень (витягвід 10лютого 2021року), атому доводи заявникапро те,що поновлення строків у вказаній справі відбулося з елементом певного обману особи, що звернулася з такою скаргою, є безпідставними.

Натомість копію рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 12 травня 2017 року отримала представник Житомирської міської ради за довіреністю Шульська О. М. 16 лютого 2021 року.

Отже, перебіг строку на апеляційне оскарження судового рішення від 12 травня 2017 року для територіальної громади міста Житомира розпочався згідно з матеріалами справи з моменту отримання копії цього рішення 16 лютого 2021 року. А 25 лютого 2021 року Житомирська міська рада подала таку скаргу.

Наведений висновок міститься також у постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 року у цій справі.

До того ж ухвалою Житомирського апеляційного суду від 15 березня 2021 року Житомирській міській раді поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 12 травня 2017 року. Ухвала суду є чинною.

З огляду на наведене апеляційний суд не встановив підстав, передбачених ст. 357 ЦПК України для залишення апеляційної скарги без руху та ст. 362 ЦПК України для закриття апеляційного провадження, а тому клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 про залишення апеляційної скарги без руху та закриття апеляційного провадження у справі відмовити.

Апеляційну скаргу Житомирської міської ради задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 12 травня 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19.10.2023.

Головуючий Судді