Ухвала

від 30.03.2023 по справі 761/7560/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/7560/23

Провадження № 2/761/6161/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Макаренко І.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СІЄСТА», приватного підприємства «Туристична компанія «Наталка», третя особа: ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору про туристичне обслуговування, стягнення грошових коштів за ненадані туристичні послуги, штрафних санкцій та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

Позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вищевказаним позовом.

Вирішуючи питання відкриття провадження, суддею встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону.

Так, згідно ч. 1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб із дотриманням вимог ст. 95 ЦПК України.

Статтею 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Згідно ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 10 лютого 2021 року (справа №9901/335/20, провадження № 11-361заі20), звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи.

Дані вимоги процесуального закону заявником дотримані не в повному обсязі, заявником не зазначено щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви для учасників справи без дотриманням вимог ст. ст. 95, 100 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач при зверненні з вимогами до суду посилався на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».

Проте, у ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, у якому не передбачено звільнення від сплати судового збору споживачів - за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав. Разом з тим, частиною 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Системний і комплексний аналіз зазначених норм дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб, як «споживачі, які звернулися з позовними вимогами про захист порушених справ», у переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору, установленому в ст. 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів, а саме Законом України «Про захист прав споживачів».

Слід урахувати, що спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, передбачає, що вони звільняються від майнового навантаження з метою захисту своїх порушених прав (ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 761/24672/15-ц від 19 червня 2018 року.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції) відповідно до закону.

Таким чином, споживачі звільнені від сплати судового збору за подання позову про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої лише внаслідок недоліків продукції, тобто в даному випадку позивач не звільнений від сплати судового збору у відповідності до положень ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» за вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.

Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру.

Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц.

Таким чином, за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Таким чином,при поданні позову позивач повинен сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру, якою є вимога про відшкодування моральної шкоди, в розмірі 1073,60 грн. на розрахунковий рахунок Шевченківського районного суду м. Києва за наступними реквізитами: отримувач коштів УК у Шевчен.р-ні/Шевченк.р-н/22030101, код отримувача 37995466, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA628999980313151206000026011, код класифікації доходів бюджету 22030101 із зазначення призначення платежу.

Документи, що підтверджують оплату судового збору подаються до суду в оригіналах.

У відповідності з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу або з підстав несплати судового збору, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Виходячи з наведеного вважаю, що вищезазначену позовну заяву необхідно залишити без руху із наданням позивачу строку для усунення вказаних в ухвалі недоліків, а саме:

- вказати про наявність оригіналів поданих письмових доказів та надати їх належним чином засвідчені копії (у відповідності до ст. ст. 95, 100 ЦПК України), які додаються до позовної заяви для суду та за кількістю учасників справи;

- надати оригінал квитанції про сплату судового збору в розмірі 1073,60 грн., сплаченого за наведеними в ухвалі реквізитами.

Враховуючи наведене, на підставі ст. 185 ЦПК України, суддя

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СІЄСТА», приватного підприємства «Туристична компанія «Наталка», третя особа: ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору про туристичне обслуговування, стягнення грошових коштів за ненадані туристичні послуги, штрафних санкцій та відшкодування моральної шкоди, залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків терміном 5 (п`ять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: