Постанова

від 29.03.2023 по справі 380/5493/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року

м. Київ

справа № 380/5493/21

адміністративне провадження № К/990/3451/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №380/5493/21

за позовом ОСОБА_1

до Навчально-спортивної бази зимових видів спорту «Тисовець»

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Чугуєнка Дмитра Віталійовича

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року (головуючий суддя: Коморний О.І.)

і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року (головуючий суддя: Святецький В.В., судді: Гудим Л.Я., Довгополов О.М.).

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2021 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Навчально-спортивної бази зимових видів спорту «Тисовець» (далі також - «НСБ ЗВС «Тисовець»), у якому просив суд:

1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування й невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 3 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року включно;

1.2. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 3 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року включно;

1.3. зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 3 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року включно в повному обсязі, із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

1.4. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування й невиплати йому індексації грошового забезпечення як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу у зв`язку із запровадженням, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, нових посадових окладів, за період з 1 березня 2018 року до 30 листопада 2018 року включно;

1.5. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 1 березня 2018 року до 30 листопада 2018 року включно;

1.6. зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року до 30 листопада 2018 року включно в повному обсязі, із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведенню індексації грошового забезпечення (базового місяця);

1.7. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неправильного нарахування та, як наслідок, виплати йому не в повному обсязі індексації грошового забезпечення за грудень 2018 року як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу у зв`язку із запровадженням, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, нових посадових окладів та сумою виплаченої індексації на суму: 71,08 грн, за період з 1 грудня 2018 року до 29 грудня 2018 року включно;

1.8. зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення за грудень 2018 року як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу у зв`язку із запровадженням, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, нових посадових окладів та сумою виплаченої індексації на суму: 71,08 грн, за період з 1 грудня 2018 року до 29 грудня 2018 року включно;

1.9. зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити йому компенсацію за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050 та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 , за період з січня 2019 року до часу ухвалення рішення суду в цій справі;

1.10. зобов`язати відповідача після виплати йому індексації грошового забезпечення та компенсації за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення внести відповідні зміни до звітності щодо нарахованого й виплаченого йому доходу;

1.11. зобов`язати відповідача направити на адресу військової частини НОМЕР_1 дублікат грошового атестата замість направленого раніше.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що з 3 листопада 2017 року до 29 грудня 2018 року він проходив військову службу та був зарахований до списків особового складу Навчально-спортивної бази зимових видів спорту «Тисовець» і всіх видів забезпечення.

2.1. ОСОБА_1 стверджував, що з 3 листопада 2017 року до 30 листопада 2018 року відповідач взагалі не нараховував і не виплачував йому індексацію грошового забезпечення, чим порушив вимоги Закону України «Про індексацією грошових доходів населення» і допустив протиправну бездіяльність. Натомість за період з 1 грудня до 29 грудня 2018 року відповідач нарахував і виплатив йому індексацію грошового забезпечення у меншому розмірі, ніж передбачений Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Уряду від 17 липня 2003 року №1078 (далі також - «Порядок №1078»). Позивач стверджував, що внаслідок таких дій відповідача він недоотримав грошов доходи.

2.2. Свої доводи ОСОБА_1 мотивував тим, що постановою від 9 грудня 2015 року №1013 Уряд запровадив єдиний підхід до здійснення індексації грошових доходів населення, згідно з яким із 1 грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Водночас позивач зауважував, що указана постанова Уряду не стосувалася підвищення окладів військовослужбовців.

2.3. На тлі цього ОСОБА_1 доводив, що так званими базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців є січень 2008 року і березень 2018 року, оскільки саме тоді Уряд підвищив оклади для цієї категорії громадян. Натомість зміна розміру доплат, надбавок, премій, за доводами позивача, відповідно до абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078 не є підставою для зміни базового місяця. З урахуванням цього ОСОБА_1 стверджував, що визначений відповідачем базовий місяць для індексації його грошового забезпечення є помилковим.

2.4. Крім цього, ОСОБА_1 стверджував, що з березня 2018 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати йому так звану «фіксовану» індексацію. Ці доводи позивач мотивував приписами абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078. Також зазначав, що у порівнянні з лютим 2018 року у березні того ж року його грошове забезпечення збільшилося на 687,10 грн у зв`язку із запровадженням нових посадових окладів. Натомість сума індексації грошового забезпечення за лютий 2018 року, обчислена із застосуванням січня 2008 року як базового місяця, складала: 4258,75 грн, тобто розмір підвищення грошового доходу не перевищував суму індексації. Відтак, за доводами ОСОБА_1 , відповідач мав надалі нараховувати й виплачувати йому індексацію в розмірі різниці цих коштів до чергового підвищення окладів. Однак відповідач цього не зробив. Натомість у грудні 2018 року виплатив індексацію у розмірі: 71,08 грн зі встановленням березня 2018 року базовим місяцем.

2.5. ОСОБА_1 зазначав, що у позасудовому порядку відповідач відмовив йому у нарахуванні й виплаті індексації грошового забезпечення за указаний період.

2.6. Зрештою ОСОБА_1 указував на те, що сума індексації грошового забезпечення є доходом у розумінні статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», тож відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити йому відповідну компенсацію.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року позов задоволено частково, а саме:

3.1. визнано протиправною бездіяльність Навчально-спортивної бази зимових видів спорту «Тисовець» щодо ненарахування й невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в повному обсязі у період з 3 листопада 2017 року до 29 грудня 2018 року;

3.2. зобов`язано Навчально-спортивну базу зимових видів спорту «Тисовець» нарахувати й виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 3 листопада 2017 року до 29 грудня 2018 року відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та здійснити виплату з урахуванням виплаченої суми.

3.3. у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Суд виходив з того, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і в силу закону має обов`язково нараховуватися і виплачуватися. Натомість відсутність механізму виплати індексації чи обмежене фінансування не може позбавляти особу права на цю виплату.

4.1. Установивши, що із 3 листопада 2017 року до листопада 2018 року включно індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася і не виплачувалася, суд дійшов висновку про наявність протиправної бездіяльності відповідача.

4.2. Одночасно з цим, суд указав, що відповідач не довів правомірності виплати позивачу індексації грошового забезпечення у грудні 2018 року в сумі: 71,08 грн відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Уряду №1078 від 17 липня 2003 року (далі також - «Порядок №1078»).

4.3. На основі цього суд дійшов висновку, що ненарахування й невиплата позивачу індексації грошового забезпечення в повному обсязі за період з 3 листопада 2017 року до 29 грудня 2018 року є протиправною.

4.4. З метою захисту прав позивача суд вирішив зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити йому цю індексацію за вказаний період відповідно до вимог Порядку №1078 з урахуванням виплаченої суми.

5. Відмовляючи у задоволенні вимоги позивача про нарахування й виплату індексації грошового забезпечення за період з 3 листопада 2017 року до 29 грудня 2018 року із врахуванням січня 2008 року як базового місяця, суд виходив з того, що питання визначення базового місяця для індексації грошового забезпечення є виключними дискреційними повноваженнями відповідача. Водночас, зауваживши те, що нарахування й виплата індексації не здійснювалася, суд дійшов висновку про відсутність порушених прав позивача щодо правильності її нарахування.

6. Також, пославшись на те, що індексація не нарахована й не виплачена, суд дійшов висновку про відсутність підстав для присудження позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їхньої виплати через неможливість встановити розмір належних йому сум та терміну затримки. У задоволенні цієї вимоги суд відмовив через її передчасність.

7. Зрештою, виходячи з того, що відповідач не провів і не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за спірний період, суд дійшов висновку про передчасність і відсутність підстав для задоволення вимог про зобов`язання відповідача внести зміни до відповідної звітності та направлення дублікату грошового атестату.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року задоволено апеляційну скаргу НСБ ЗВС «Тисовець», скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року в частині задоволення позовних вимог та ухвалено постанову, якою відмовлено в задоволенні позову в цій частині. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

9. Суд апеляційної інстанції виходив з помилковості висновку місцевого суду щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

10. Апеляційний суд погодився з тим, що із листопада 2017 року до листопада 2018 року позивачу не нараховувалася і не виплачувалася індексація грошового забезпечення.

11. Одночасно з цим, суд дійшов висновку, що позивач є фактично новоприйнятим працівником, оскільки призначений на посаду та зарахований до списків особового складу відповідача у жовтні-листопаді 2017 року. У цьому контексті суд звернув увагу на пункт 10-2 Порядку №1078 стосовно того, що для новоприйнятих працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

11.1. Указавши на те, що підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку позивач займав із 3 листопада 2017 року, відбулося з 1 березня 2018 року, коли набрала чинності постанова Уряду «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, апеляційний суд дійшов висновку, що обчислення індексу споживчих цін повинно здійснюватися з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), тобто з квітня 2018 року. Водночас суд указав, що березень місяць 2018 року є місяцем підвищення доходу, а тому враховується як базовий.

11.2. На цій основі апеляційний суд констатував необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо протиправної бездіяльності відповідача в частині ненарахування й невиплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 3 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року.

11.3. У цьому контексті апеляційний суд додав, що матеріали справи не містять підтвердження того, що у період з березня до листопад 2018 року індекс споживчих цін перевищував 103 відсотки, що є необхідною умовою для нарахування індексації грошових доходів населення у вказаний період.

11.4. Зрештою суд зауважив, що неправильне нарахування індексації грошового забезпечення за грудень 2018 року позивач пов`язує з необхідністю застосування до попереднього періоду, за який не була проведена індексація, січня 2008 року як базового. Проте, оскільки такі обґрунтування позивача є помилковими, а інших доводів на підтвердження помилковості нарахованої суми індексації позивач не навів, то ця вимога також є необґрунтованою.

12. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами не було оскаржене, то суд апеляційної інстанції не переглядав справу в частині вирішення зазначених вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. Скаржник просить Верховний Суд скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

13.1. Також скаржник просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції у сумі: 8 000,00 грн.

14. В обґрунтування підстав касаційного оскарження покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - «КАС України»).

15. Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а про відсутність дискреційних повноважень у відповідача щодо визначення базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців; про визначення базового місяця, у якому востаннє було підвищено тарифну ставку (оклад) за посадою.

15.1. Позиція скаржника полягає в тому, що суди обох інстанцій помилково відмовили у задоволенні позовних вимог, котрі стосувалися визначення січня 2008 року місяцем, у якому востаннє було підвищено оклад за посадою позивача, для індексації його грошового забезпечення, оскільки не врахували, що в цьому питанні відповідач не має дискреційних повноважень.

15.2. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про місяць, у якому востаннє було підвищено тарифну ставку (оклад) за посадою позивача, внаслідок чого помилково відмовив у задоволенні вимог, які стосувалися індексації грошового забезпечення за період з 3 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року.

15.3. Також скаржник указує, що відомості про значення індексу інфляції у період з березня до листопада 2018 року є загальнодоступними, а тому апеляційний суд помилково їх не перевірив.

16. Окремо скаржник стверджує, що суд першої інстанції не врахував висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20 про наявність права на компенсацію втрати доходів у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян. Тож вважає помилковою відмову суду першої інстанції у зобов`язанні відповідача нарахувати й виплатити позивачу цю компенсацію.

17. Зрештою скаржник зазначив, що позивач не отримував копії апеляційної скарги та ухвали про відкриття апеляційного провадження, тож не мав можливості подати відзив на неї. Стверджує, що суд апеляційної інстанції не виконав вимоги статті 301 КАС України та не направив указані документи позивачу.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

18. НСБ ЗВС «Тисовець» у відзиві просить відмовити у задоволенні цієї скарги та залишити без змін оскаржувану постанову. Позиція відповідача полягає в тому, що суд апеляційної інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

18.1. У цьому контексті відповідач зазначив, що з огляду на пункт 10-2 Порядку №1078 для нарахування індексації правильними базовим місяцем слід вважати листопад 2017 року, оскільки на тлі доходу у попередній військовій частині посадовий оклад позивача на посаді у спортивній базі збільшився на 269,50 грн. Надалі чергове підвищення грошового забезпечення відбулося у березні 2018 року, тож цей місяць став базовим для проведення індексації. Право на цю індексацію позивач отримав у грудні 2018 року у зв`язку з чим йому виплачені кошти у сумі: 71,08 грн.

18.2. Також відповідач указав на обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про те, що в розумінні пункту 10-2 Порядку №1078 ОСОБА_1 є фактично новоприйнятим працівником, тож обчислення індексу споживчих цін повинно здійснюватися з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), тобто з квітня 2018 року, а не з листопада 2017 року (дати прийняття (переведення) позивача в НСБ ЗВС «Тисовець»). Відтак відповідач не бачить підстав для задоволення касаційної скарги.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

19. ОСОБА_1 відповідно до наказу першого заступника Міністра оборони України (по особовому складу) від 26 жовтня 2017 року №117 був призначений на посаду начальника фінансово-економічної служби Навчально-спортивної бази зимових видів спорту «Тисовець» та зарахований до списків особового складу бази і на всі види забезпечення з 3 листопада 2017 року.

20. Із 3 листопада 2017 року до листопада 2018 року включно ОСОБА_1 не нараховувалася і не виплачувалася індексація грошового забезпечення.

21. У грудні 2018 року ОСОБА_1 виплачена індексація грошового забезпечення в розмірі: 71,08 грн.

22. Наказом начальника Навчально-спортивної бази зимових видів спорту «Тисовець» (по стройовій частині) від 29 грудня 2018 року №259 ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу бази та всіх видів забезпечення.

23. Надалі ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виплату йому індексації грошового забезпечення.

24. На вказану заяву відповідач надіслав відповідь від 18 березня 2021 року №279, якою відмовив у виплаті індексації. Також зазначив, що позивач отримав право на індексацію у грудні 2018 року та йому виплачено 71,08 грн на картковий рахунок.

25. Не погоджуючись із такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.

ІІI. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ

26. У статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі також - «Закон №1282-ХІІ») законодавець навів визначення таких понять:

27.1. індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг;

27.2. індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;

27.3. поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

28. Перелік об`єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону №1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

28.1. До таких об`єктів індексації в силу абзацу 4 частини першої статті 2 Закону №1282-ХІІ належить оплата праці (грошове забезпечення).

29. Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону №1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

30. Статтею 3 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

31. Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону №1282-ХІІ.

32. У первинній редакції частина перша статті 4 цього Закону передбачала, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

32.1. Надалі до цієї норми були внесені зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, який набрав законну силу 1 січня 2016 року.

32.2. Тож з 1 січня 2016 року за правилами частини першої статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

33. Інші положення статті 4 цього Закону з 2005 року й дотепер залишилися незмінними.

33.1. Зокрема, частина друга статті 4 Закону №1282-ХІІ передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

33.2. Згідно з частиною третьою статті 4 Закону №1282-ХІІ для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

33.3. Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону №1282-ХІІ підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078

34. Згідно з пунктом 1 Порядку (далі також - «Порядок №1078») цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

35. Пункт 1-1 Порядку №1078 загалом дублює приписи статей 3, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.

35.1. Так, пунктом 1-1 Порядку №1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

35.2. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 1 січня 2016 року).

35.3. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

35.4. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

35.5. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

36. За змістом абзацу 5 пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

37. Абзаци 2, 4 пункт 4 Порядку №1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

37.1. Так, абзац 2 пункту 4 Порядку №1078 визначає, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

37.2. Натомість абзац 4 пункту 4 Порядку №1078 установлює, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

38. Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом 6 пункту 4 Порядку №1078, а з 15 березня 2018 року врегульоване абзацом 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

39. Пункт 5 Порядку №1078 застосовується з 1 грудня 2015 року у новій редакції на підставі постанови Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року.

40. Абзац 1 пункту 5 Порядку №1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

40.1. Цей же абзац діяв з 15 березня 2018 року до 1 квітня 2021 року у редакції постанови Уряду №141 від 28 лютого 2018 року і встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

41. Абзац 2 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 1 грудня 2015 року дотепер у редакції постанови Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

42. Абзац 3 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 1 грудня 2015 року у редакції постанови Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

42.1. Цей же абзац з 15 березня 2018 року дотепер діє у редакції постанови Уряду №141 від 28 лютого 2018 року та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

43. Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 1 грудня 2015 року дотепер у редакції постанови Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

44. Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року у редакції постанови Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

45. Абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 діяв з 1 грудня 2015 року у редакції постанови Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

45.1. Цей же абзац з 15 березня 2018 року до 1 квітня 2021 року діяв у редакції постанови Уряду №141 від 28 лютого 2018 року і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

46. Пункт 10-2 Порядку №1078 був викладений у новій редакції на підставі постанови Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року.

46.1. У цій редакції пункт 10-2 Порядку №1078 застосовувався з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII

47. Абзац 1 пункту 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також - «Закон №2011-XII») передбачає, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

48. Пункт 2 статті 9 цього Закону встановлює, що до складу грошового забезпечення входять:

48.1. посадовий оклад, оклад за військовим званням;

48.2. щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

48.3. одноразові додаткові види грошового забезпечення.

49. Абзац 2 пункту 3 статті 9 Закону №2011-XII передбачає, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджений наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року №260

50. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі також - «Порядок №260») набрав чинності 20 липня 2018 року.

51. Пункт 2 розділу І Порядку №260 у первинній редакції передбачав, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

51.1. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

51.2. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

51.3. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.

52. На підставі наказу Міністерства оборони України від 1 червня 2020 року №180 «Про затвердження Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» були внесені зміни до переліку щомісячних додаткових та щомісячних одноразових видів грошового забезпечення.

52.1. Цей наказ набрав чинності 30 червня 2020 року. Відтоді пунктом 2 розділу І Порядку №260 установлено, що до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

52.2. Стосовно одноразових додаткових видів грошового забезпечення, то пункт 2 розділу І Порядку №260 саме у зазначеній редакції передбачав, що до них належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

53. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

53.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

53.2. Одночасно з цим, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

54. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 8 лютого 2022 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

55. Насамперед Суд звертає увагу на межі касаційного перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

56. У позовній заяві ОСОБА_1 заявив 11 (одинадцять) вимог, які за структурно-логічним підходом умовно можна розділити на 6 груп:

56.1. вимоги, які стосуються визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання його нарахувати й виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 3 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації (вимоги №№1-3);

56.2. вимоги, які стосуються визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання його нарахувати й виплатити позивачу індексацію-різницю за період з 1 березня до 30 листопада 2018 року (вимоги №№4-6);

56.3. вимоги, які стосуються визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання його нарахувати й виплатити позивачу індексацію-різницю за період з 1 до 29 грудня 2018 року з урахуванням виплаченої поточної індексації в сумі: 71,08 грн (вимоги №№7-8);

56.4. вимога про зобов`язання відповідача нарахувати й виплатити позивачу компенсацію за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення (вимога №9);

56.5. вимога про зобов`язання відповідача внести зміни до звітності щодо нарахованого й виплаченого позивачу доходу (вимога №10);

56.6. вимога про зобов`язання відповідача направити дублікат грошового атестату взамін направленого раніше (вимога №11).

57. Позовні вимоги №№1-8 стосуються правовідносин щодо нарахування й виплати позивачу індексації грошового забезпечення загалом за період із 3 листопада 2017 року до 29 грудня 2018 року.

58. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року ці вимоги були задоволені частково. У задоволенні інших вимог суд відмовив.

59. Надалі рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог в апеляційному порядку не переглядалося, про що зазначено у постанові суду апеляційної інстанції.

60. За змістом частини першої статті 328 КАС України учасники справи мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

61. Право на касаційне оскарження виникає лише щодо тих судових рішень суду першої інстанції, які переглянуті в апеляційному порядку і не скасовані. Процесуальне законодавство не передбачає можливості касаційного оскарження рішення суду першої інстанції, яке не було переглянуто судом апеляційної інстанції.

62. У цій справі доводи й вимоги скаржника спрямовані на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції в цілому, тобто і в тій частині, яка не була переглянута в апеляційному порядку.

63. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог в апеляційному порядку не переглядалося, то суд касаційної інстанції не має повноважень надавати оцінку правильності застосування судами норм матеріального права та їхнім висновкам в указаній частині спірних правовідносин.

64. Зважаючи на ці обставини, Суд переглядає оскаржувані судові рішення тільки в межах тих правовідносин і позовних вимог, які пов`язані із нарахуванням і виплатою позивачу індексації грошового забезпечення за період з 3 листопада 2017 року до 29 грудня 2018 року.

65. У цьому контексті, з огляду на доводи й вимоги касаційної скарги та висновки судів, ключові питання спору стосуються:

65.1. визначення січня 2008 року місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базовим місяцем) для проведення індексації грошового забезпечення за період із 3 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року, та наявності/відсутності у відповідача дискреційних повноважень у цьому питанні;

65.2. наявності/відсутності підстав для задоволення позовних вимог щодо нарахування й виплати позивачу так званої індексації-різниці за період із 1 березня до 29 грудня 2018 року, із урахуванням виплаченої йому у грудні 2018 року суми поточної індексації.

66. Стосовно розв`язання питання про визначення січня 2008 року місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період із 3 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року, та наявності/відсутності у відповідача дискреційних повноважень у цій сфері, Верховний Суд виходить із такого.

67. Насамперед слід зауважити, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення у редакції, яка застосовувалася до 1 грудня 2015 року, містив поняття «базовий місяць».

68. Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати).

69. Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.

70. Так, для прикладу, абзац 1 пункту 5 Порядку №1078 у редакції, яка застосовувалася до 1 грудня 2015 року, передбачав, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

70.1. Абзац 3 пункт 10-1 Порядку №1078 у тій же редакції передбачав, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.

70.2. Зрештою пункт 10-2 Порядку №1078 у зазначеній редакції передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

72. Тож до 1 грудня 2015 року новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.

73. На ці особливості попереднього правового регулювання Верховний Суд уже звертав увагу у пункті 45 постанови від 19 травня 2022 року у справі №200/3859/21.

74. 9 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України видав постанову №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі також - «Постанова №1013»).

75. Згідно з Пояснювальною запискою до проекту Постанови №1013, мета цього акту полягала у внесенні змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

76. Пунктом 2 Постанови №1013 були внесені зміни до Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Відповідно до зазначеної Пояснювальної записки, ці зміни передбачали:

76.1. «здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Отже, змінюється механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати, при цьому вилучається застосування терміну «базовий місяць»;

76.2. «зменшення розміру індексації заробітної плати у разі підвищення тарифних ставок (окладів), якщо розмір їх підвищення не перевищує величину індексації (чинний механізм передбачає зменшення індексації не тільки при підвищенні тарифних ставок (окладів), а і у разі збільшення доплат та надбавок, що призводить до нарахування різних сум індексації для працівників, які займають однакові посади)».

77. Крім цього, за змістом пунктів 1, 3 Постанови №1013, було встановлено, що:

77.1. підвищуються посадові оклади з 1 грудня 2015 року працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери;

77.2. підвищуються з 1 грудня 2015 року на 10 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено відповідними постановами Уряду;

77.3. у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов`язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено відповідними розпорядженнями й постановами Уряду;

77.4. міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року;

77.5. для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

78. Отже, Постановою №1013 з 1 грудня 2015 року були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. Пунктом 3 цієї постанови вирішено підвищити розміри посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також переглянути постійні додаткові виплати, щоб розмір підвищення у грудні 2015 року перевищив суму індексації у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року відповідно до Порядку №1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою №1013.

79. У цьому контексті системний та цільовий способи тлумачення норм Постанови №1013 дають Суду підстави дійти висновку про те, що січень 2016 року визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації саме заробітної плати працівникам, яким були підвищені оклади з 1 грудня 2015 року.

80. Водночас норми Постанови №1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже січень 2016 року не став для них «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)», з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку №1078 (зі змінами, внесеними Постановою №1013).

80.1. Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у пункті 58 постанови від 21 березня 2023 року у справі №620/7687/21, пункті 62 постанови від 22 березня 2023 року у справі №380/1730/22 з подібними правовідносинами, яка в силу приписів частини третьої статті 341 КАС України підлягає врахуванню під час касаційного перегляду справи ОСОБА_1 .

81. Разом з цим, до числа основних змін, які внесені Постановою №1013 до Порядку проведення індексації грошових доходів населення та пов`язані з індексацією грошового забезпечення військовослужбовців, слід віднести нову редакцію пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, окремими положеннями яких установлено таке:

81.1. у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків;

81.2. обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення;

81.3. для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

82. Порівняльний аналіз указаних положень свідчить про те, що внаслідок змін, запроваджених Постановою №1013, з 1 грудня 2015 року діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення чи виходу на роботу.

83. Внаслідок цих змін Порядок проведення індексації грошових доходів населення у редакції, що застосовується з 1 грудня 2015 року, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований підхід до обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації всіх працівників.

84. Для проведення індексації з 1 грудня 2015 року замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

85. Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

85.1. Таке визначення цього поняття висновується із системного тлумачення пункту 5 Порядку №1078 у редакції, яка була запроваджена з 1 грудня 2015 року.

86. Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож з 1 грудня 2015 року зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

87. У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

88. Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

89. Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 1 грудня 2015 року не прив`язаний до місяця прийняття (виходу) на військову службу.

90. Відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

91. Системний спосіб тлумачення приписів Постанови №1013, у взаємозв`язку із запровадженими нею змінами до пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, дають Суду підстави дійти висновку про те, що для проведення подальшої індексації грошового забезпечення відповідачу з 1 грудня 2015 року належало переглянути «базовий місяць», визначений за старими правилами, змінивши його на «місяць підвищення доходу», тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, займаною позивачем.

91.1. Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у пункті 72 постанови від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 з подібними правовідносинами, яка в силу приписів частини третьої статті 341 КАС України підлягає врахуванню під час касаційного перегляду справи ОСОБА_1 .

92. На тлі цього Суд зауважує, що дотепер посадові оклади військовослужбовців визначалися постановами Кабінету Міністрів України. У період спірних правовідносин (2017-2018 роки) таких постанов було дві.

93. На час виникнення спірних правовідносин схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

93.1. Указана постанова була чинною з 1 січня 2008 року до 1 березня 2018 року.

94. Від січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.

95. З урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, Суд дійшов висновку про те, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період із 3 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року.

95.1. Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20 та ін., стосовно тлумачення у подібних правовідносинах пунктів 2, 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення при розв`язанні питання про місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Підстави для відступу від указаної правової позиції відсутні.

96. Стосовно дискреційних повноважень, то Суд неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

97. На основі усталеної практики тлумачення поняття дискреційних повноважень та з огляду на об`єкти, підстави й умови для проведення індексації, що встановлені статтями 2, 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», пунктами 1-1, 2, 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, Суд дійшов висновку про те, що повноваження НСБ ЗВС «Тисовець» стосовно визначення січня 2008 року місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період із 3 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року, не є дискреційними.

98. Цей висновок пояснюється тим, що місяць підвищення доходу для такої індексації визначається нормативно і залежить тільки від місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач. Відповідно зростання інших постійних складових грошового забезпечення, без підвищення таких ставок (окладів), не має наслідком зміну місяця підвищення доходу позивача. Відтак відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць місяцем грошового доходу, ніж той, у якому востаннє відбулося підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач.

99. У випадку ОСОБА_1 законодавець установив один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідача після прийняття його на службу із 3 листопада 2017 року - здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації наростаючим підсумком із місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку він займав, та провести індексацію грошового забезпечення, коли величина цього індексу перевищить поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

99.1. Цей висновок відповідає правовій позиції Суду, викладеній, серед іншого, у постановах від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, стосовно трактування дискреційних повноважень державного органу у випадку визначення місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення. Підстави для відступу від указаної правової позиції відсутні.

100. На тлі цього є обґрунтованими доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилково висновку про наявність у відповідача дискреційних повноважень в частині визначення січня 2008 року місяцем підвищення доходу, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації за період із 3 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року.

101. У цьому контексті колегія суддів враховує, що апеляційний перегляд справи ОСОБА_1 завершився 21 грудня 2021 року ухваленням оскаржуваної постанови і на той час уже існував висновок, сформований Судом у постанові від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а. Тож скаржник слушно зазначає в касаційній скарзі про те, що суди попередніх інстанцій цей висновок залишили поза увагою.

102. Також є обґрунтованими доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції неправильно розтлумачив пункт 10-2 Порядку №1078, внаслідок чого помилково відмовив у задоволенні вимог, які стосувалися нарахування й виплати індексації грошового забезпечення за період із 3 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року.

103. За змістом пункту 10-2 Порядку №1078 для новоприйнятих працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

104. Суд апеляційної інстанції, вважаючи ОСОБА_1 новоприйнятим працівником, пов`язав застосування пункту 10-2 Порядку №1078 з подією у майбутньому, а саме: із підвищенням тарифної ставки (окладу) в березні 2018 року після прийняття його на службу в листопаді 2017 року.

105. Однак Суд не може погодитися з таким тлумаченням, адже воно протирічить приписам пункту 10-2 Порядку №1078 та єдиним правилам обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, що запроваджені з 1 грудня 2015 року. Також подібне тлумачення по своїй суті позбавляє новоприйнятого працівника права на індексацію доходу допоки не відбудеться чергового підвищення окладу за посадою, яку він займає, що може статися й через кілька років після прийняття на роботу чи взагалі не відбутися.

106. У цьому контексті Суд зауважує, що в пункті 10-2 Порядку №1078 мова йде про прив`язку до іншої події, а саме: не до майбутнього підвищення окладу, а про подію, яка вже відбулася в минулому та стосується моменту останнього перегляду окладу за посадою, яку зайняв новоприйнятий працівник.

107. Тож, з урахуванням викладеного, Суд констатує, що в означеній частині оскаржувані судові рішення є незаконними й необґрунтованими.

108. Стосовно наявності/відсутності підстав для задоволення позовних вимог щодо нарахування й виплати позивачу індексації-різниці за період з 1 березня 2018 року до 29 грудня 2018 року, з урахуванням виплаченої йому у грудні 2018 року суми поточної індексації, Суд виходить із такого.

109. Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

110. Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

111. У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

112. Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

113. Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

114. Як можна зрозуміти з матеріалів справи, у випадку ОСОБА_1 правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 1 березня до 29 грудня 2018 року не є спірними.

115. У позовній заяві, відзиві на позов, апеляційній скарзі та відзиві на неї сторони не заперечували і не оспорювали тих обставин, що в грудні 2018 року відповідач нарахував і виплатив позивачу поточну індексацію грошового забезпечення в сумі: 71,08 грн зі встановленням березня 2018 року місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для такої індексації.

116. Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок №1078 такого поняття не містять.

117. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

118. Проте постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

119. З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

120. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

120.1. сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

120.2. сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

121. Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

122. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає Суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

123. Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, Суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

124. З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

125. Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають Суду підстави зробити висновок, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу ОСОБА_1 відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації-різниці, а якщо так, то у якій сумі.

125.1. Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 з подібними правовідносинами, яка в силу приписів частини третьої статті 341 КАС України підлягає врахуванню під час касаційного перегляду справи ОСОБА_1 .

126. Як видно з установлених обставин справи, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу цей вид індексації за період з 1 березня 2018 року до 29 грудня 2018 року. Водночас позивач наполягав на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідач порушив через бездіяльність.

127. Отже, указані обставини є спірними в цій справі. Проте суди першої й апеляційної інстанції їх не дослідили.

128. У цьому контексті Суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

128.1. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

129. Суди першої й апеляційної інстанції указані правовідносини не дослідили та не перевірили істотні для справи обставини, а відтак не підтвердили й не спростували доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 1 березня 2018 року до 29 грудня 2018 року і що це право порушив відповідач.

130. Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, Суд звертає увагу на таке.

131. Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

131.1. розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

131.2. суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

131.3. чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

132. Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

132.1. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

133. Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

134. Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

135. Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

136. З урахуванням викладеного, колегія суддів констатує, що суди першої й апеляційної інстанції неправильно визначали характер спірних правовідносин у частині вимог, які стосуються нарахування й виплати щомісячної суми індексації-різниці за період з 1 березня 2018 року до 29 грудня 2018 року, та, як наслідок, помилково не застосували абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 і не встановили істотні для справи обставини, необхідні для правильного розв`язання спору в цій частині.

137. Наостанок Суд зауважує безпідставність доводів скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції правил статті 301 КАС України.

137.1. У матеріалах справи міститься два відзиви на апеляційну скаргу, які були подані ОСОБА_1 через систему «Електронний суд». Перший відзив був поданий 1 жовтня 2021 року, тобто в той самий день, коли апеляційний суд залишив скаргу відповідача без руху. Другий відзив позивач подав 15 листопада 2021 року. У цьому відзиві позивач підтвердив, що того дня він отримав копію апеляційної скарги відповідача.

137.2. Указані обставини спростовують доводи скаржника про порушення права позивача на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

138. Узагальнивши викладене, Суд констатує часткову обґрунтованість доводів касаційної скарги.

139. У справі ОСОБА_1 суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованих висновків, позаяк не врахували правові позиції Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах пунктів 2, 5, 10-2 Порядку №1078 стосовно відсутності дискреційних повноважень у відповідача. Водночас суди помилково визначили характер спірних правовідносин і неправильно застосували абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, дійшовши необґрунтованих та передчасних висновків.

140. Внаслідок цих помилок суди першої й апеляційної інстанцій не розмежували спірні правовідносини на ті, що стосуються нарахування й виплати поточної індексації за період із 3 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року, та ті, які пов`язані з нарахуванням і виплатою індексації-різниці за період із 1 березня до 29 грудня 2018 року.

141. Своєю чергою, це призвело до того, що суди не дослідили спірні правовідносини в частині вимог щодо нарахування й виплати індексації-різниці за період з 1 березня 2018 року до 29 грудня 2018 року; не з`ясували обставини, які необхідні для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078; не встановили, чи порушене право позивача на отримання цієї індексації.

142. Указане свідчить про те, що суди попередніх інстанцій не встановили усі фактичні обставин справи та не дослідили відповідні докази, які мають значення для правильного вирішення спору, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України.

143. Водночас суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваній постанові.

144. Позаяк для правильного вирішення спору потрібно додатково дослідити докази та встановити додаткові обставини, Суд дійшов висновку про наявність підстав для нового розгляду цієї справи.

145. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

146. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

147. На основі викладеного Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, а рішення судів попередніх інстанцій скасувати в частині вирішення позовних вимог №№1-8, котрі стосуються правовідносин щодо нарахування й виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період із 3 листопада 2017 року до 29 грудня 2018 року включно, із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

148. Під час нового розгляду справи суду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

149. Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог №№9-11 не було переглянуте апеляційним судом, решта доводів і вимог касаційної скарги не можуть бути досліджені судом касаційної інстанції. Тож в іншій частині оскаржувані судові рішення належить залишити без змін.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

150. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

151. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чугуєнка Дмитра Віталійовича задовольнити частково.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року скасувати в частині вирішення позовних вимог, які стосуються визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання його вчинити дії щодо нарахування й виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період із 3 листопада 2017 року до 29 грудня 2018 року включно.

У цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Львівського окружного адміністративного суду.

3. У іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

…………………………….

…………………………….

…………………………….

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду