Рішення

від 31.03.2023 по справі 910/74/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.03.2023Справа № 910/74/23

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розвиток»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Себ Україна»

про стягнення 694 150,66 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Розвиток» (надалі - ТОВ «Розвиток») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Себ Україна» (надалі - ТОВ «Груп Себ Україна») про стягнення 694 150,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором №24/03-14 від 01.04.2014, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 592 398,01 грн. та пені у розмірі 102 757,65 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін у зв`язку з малозначністю справи.

31.01.2023 через канцелярію суду від ТОВ «Груп Себ Україна» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що позивачем неправильно тлумачаться та розуміються умови договору №24/03-14 від 01.04.2014, а також відповідач стверджує про сплив строків позовної давності щодо звернення до суду із вимогами про стягнення неустойки та пені.

09.02.2023 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Розвиток» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримує позов та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, надає пояснення по суті спору з урахуванням доводів відповідача, викладених у відзиві на позов.

06.03.2023 через канцелярію суду від ТОВ «Груп Себ Україна» надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій відповідач просить суд, зокрема, забезпечити право для подання документів на підтвердження понесення витрат протягом 5 днів з дня ухвалення рішення у справі.

20.03.2023 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Груп Себ Україна» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач надав додаткові пояснення щодо позову з урахуванням заперечень позивача, викладених у відповіді на відзив, заперечив проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а також застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

01.04.2014 між ТОВ «Розвиток» (провайдер) та ТОВ «Груп Себ Україна» (замовник) укладено базовий договір про надання послуг №24/03-14 (надалі - «Договір»), відповідно до якого сторони дійшли згоди, що цей договір і пов`язані з ним замовлення послуг, встановлюють терміни і умови, згідно з якими провайдер надаватиме послуги замовнику. Сторони узгодили, що Замовник може час від часу замовляти послуги у провайдера на умовах викладених нижче та описаних у додатках. Умови, встановлені договором є дійсними для кожного замовлення послуги яке було отримано та погоджено провайдером якщо замовлення послуги не передбачає інших умов.

Пунктом 2.6 Договору передбачено, що провайдер забезпечує технічне обслуговування телекомунікаційних послуг для замовника. Перед здійсненням робіт з технічного обслуговування провайдер інформує замовника у письмовій формі про початок робіт з технічного обслуговування та їх заплановану тривалість згідно з процедур, визначених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 3.3 та 3.7 Договору сторони погодили, що замовник повертає обладнання провайдера у належному робочому стані по закінченню терміну дії замовлення послуги або іншої узгодженої дати. Замовник несе відповідальність за будь-яке можливе пошкодження обладнання провайдера послуг під час його знаходження під наглядом замовника.

Протягом періоду дії договору замовник користується телекомунікаційними послугами, використовуючи відповідним чином сертифіковане кінцеве обладнання.

Згідно із п. 4.1.1 Договору провайдер повинен надати послугу, вказану в окремому замовленні послуги, на весь вказаний у ній початковий період послуги. Після завершення початкового періоду, замовлення автоматично подовжується кожний раз на один місяць на невизначений період часу - якщо інше не вказане у замовленні послуги.

Якщо договір підписано сторонами запити на телекомунікаційні та інші послуги повинні виконуватися замовником у письмовій формі шляхом заповнення замовлення послуги, що надається провайдером. Замовлення послуги має містити усі необхідні дані (п. 4.1.3 Договору).

Відповідно до п. 4.2.1 Договору у випадку припинення замовлення послуги однією із сторін в односторонньому порядку замовник зобов`язаний: негайно припинити користування послугами, обладнанням та пристроями що надавались згідно цього замовлення послуги; надати провайдерові доступ до місця замовника для демонтажу пристроїв та обладнання.

Згідно з п. 4.2.3 Договору провайдер зобов`язується демонтувати обладнання та пристрої протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту дострокового припинення або закінчення терміну дії відповідного замовлення послуги, за виключенням випадків, коли дії замовника зроблять демонтаж обладнання та пристроїв неможливим протягом вказаного терміну.

Згідно з п. 6.12 - 6.14 Договору провайдер може стягувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного замовником зобов`язання за кожний день прострочення (п. 6.12).

Суми, які періодично повторюються або не повторюються, а також разова плата, підлягають сплаті замовником провайдеру за цим договором і мають сплачуватися повністю без будь-яких відрахувань (за винятком випадків, коли це вимагається законом) в найближчий платіжний день після 30 календарних днів з дати акту здавання-приймання послуги надані провайдером. Більш детальні умови оплати разова плати можуть бути описані у Замовленні послуги (п. 6.13 Договору).

Без шкоди іншим правам, провайдер має право у будь-який час на свій розсуд розірвати замовлення послуги або призупинити надання відповідної послуги із негайними наслідками, шляхом письмового повідомлення замовника якщо:

(а) замовник не здійснює платежі протягом 30 днів після отримання офіційного письмового повідомлення від провайдера про затримання платежів, або

(б) по відношенню до майна замовника порушено процес про неспроможність (або у порушенні такого процесу відмовлено через відсутність майна), або існують передумови для цього (п. 6.14 Договору).

Пунктом 8.1 та 8.2 Договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє невизначений термін і може бути припинений будь-якою із Сторін із письмовим попередженням іншої сторони за один місяць наперед. Незважаючи на припинення цього договору, усі умови та положення Договору продовжують діяти на всі активні замовлення послуг до їх повного виконання або припинення.

Припинення конкретної або усіх замовлень послуг не має дії на дійсність договору. Будь-яке положення цього договору або припиненого замовлення послуги, яке передбачає виконання або дотримання після будь-якого завершення, продовжує діяти і зберігає юридичну силу.

У відповідності до п. 8.3.1 та 8.3.2 Договору кожна сторона договору може припинити конкретне замовлення послуги після завершення її початкового періоду із тридцяти денним письмовим попередженням. Замовлення послуги буде припинено на 30-й день після доставки повідомлення про скасування якщо не передбачено інше інших умов (п. 8.3.1).

Додатково до п. 8.3.1 без шкоди іншим правам провайдер має право у будь-який час на свій розсуд розірвати замовлення послуги або призупинити надання відповідної послуги із негайними наслідками шляхом, письмового повідомлення замовника згідно п. 6.14 цього договору (п. 8.3.2).

Якщо замовник розриває замовлення послуги у період починаючи з дати підписання замовлення послуги та раніше кінця початкового періоду послуги, зазначеного у Замовленні послуги інакше, ніж описано в п. 8.3.3 замовник повинен а) надіслати повідомлення провайдеру за 30 днів до скасування і б) оплатити усі заборгованості щодо виплат за замовленням послуги за термін який дорівнює початковому періоду послуги, що вважається єдиною мірою, яка може бути застосована провайдером як наслідок такого передчасного розірвання протягом початкового періоду послуги. У такому випадку дане Замовлення Послуги припиняє свою дію на 30-й день після отримання повідомлення про скасування, якщо не передбачено інше.

Якщо початковий період послуги минув, замовник може припинити відповідне замовлення послуги за умови надіслання письмового повідомлення щонайменше за 30 днів, а замовлення послуги припиняє діяти на 30-й день після отримання такого повідомлення, якщо не визначено інше (п. 8.4 Договору).

У відповідності до п. 10.1 Договору цей договір, включаючи додатки до нього, містить повну домовленість між сторонами по відношенню до його предмета і замінює собою всі попередні договори, переговори, пропозиції та домовленості між ними стосовно предмета цього договору.

Відповідно до додатку №1 замовлення послуги сторони погодили, що термін договору становить 3 роки.

Додатковою угодою А1 від 08.05.2015 до базового договору про надання послуг №24/03-14 від 01.04.2014, сторони дійшли згоди викласти пункт «Додаткова інформація» замовлення послуги №1 наступним чином:

Щомісячна плата за послуги (без ПДВ 20%), буде розраховуватись як еквівалент 490,00 Євро у гривні по курсу Національного Банку України на останній день місяця у якому надається послуга. Прямий доступ до Інтернет по наземному каналу включаючи / 30 IP адреси: 80.78.63.49; 80.78.63.50.

Додатковою угодою А2 від 29.05.2018 до Базового договору про надання послуг №24/03-14 від 01.04.2014, сторони узгодили наступне:

- модернізувати пропускну здатність послуги підключення до мережі інтернет по формі замовлення послуги №1 до базового договору про надання послуг №24/03-14 від 01.04.2014 до 20Мбіт/сек.

Після підписання Акту технічного приймання модифікованої послуги до експлуатації буде встановлена щомісячна плата в розмірі 21 127,80 грн. (включно ПДВ 20%), що є еквівалентом 690,00 Євро (шістсот дев`яносто євро 00 євроцентів) по курсу Національного Банку України, станом на 25 травня 2018 року. Фактична місячна вартість буде визначатись по курсу гривні до євро, встановленого Національним Банком України на останній день відповідного місяця, у якому надається послуга шляхом множення зазначеного курсу на 690,00 євро та відображенням зазначеної суми у відповідному Акті.

Встановити початковий період послуги у 36 місяців, підписання акту технічного приймання нової послуги до експлуатації.

Відповідач у відповідності до акту технічного приймання послуги до експлуатації до додаткової угоди А2 від 01.07.2018 прийняв результат тестування.

ТОВ «Груп Себ Україна» листом б/д за вих. №2501/05 повідомило ТОВ «Розвиток» про припинення дії договору та зазначило, що останнім днем дії договору вважати 28.02.2019.

Спір у справі виник у зв`язку із наявністю, на думку позивача, підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді неустойки та пені з огляду на невиконання умов п. 8.4 Договору в частині оплати виплат за замовленням послуги за термін, який дорівнює початковому періоду послуги.

Укладений між сторонами Договір є договором надання послуг, а тому права та обов`язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За твердженням позивача, замовлення послуги №1 у редакції додаткової угоди А2 від 29.05.2018 має новий початковий період послуги, який дорівнює 36 місяців, зокрема, від 01.07.2018 до 30.06.2021, разом з тим, датою розірвання Договору та замовлення послуги №1 у редакції додаткової угоди А2 від 29.05.2019 є 28.02.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 у справі №910/2675/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2022, встановлено факт припинення дії Договору та замовлення послуги №1 як це передбачено п. 8.4 Договору, при цьому, зауважено, що відсутність доказів виконання відповідачем підпункту «б» п. 8.3.3 в частині оплати виплат за замовленням послуги за термін, який дорівнює початковому періоду послуги не спростовує припинення замовлення послуги №1.

Також, апеляційним судом в своїй постанові від 21.11.2022, колегія суддів звернула увагу на зміст п. 8.4 Договору та листів, надісланих позивачеві відповідачем, з яких вбачається, що замовник мав на меті не лише припинити дію Договору, а й надання послуг відповідно до Замовлення послуг №1, відповідно, тривалість надання таких послуг за Замовленням послуг №1 у редакції Додаткової угоди А2 становить час від дати підписання акту технічного приймання послуги до експлуатації - з 01.07.2018 і до дати припинення замовником дії договору та замовлення послуг №1, - до 28.02.2019. Тобто, з 28.02.2019 Замовлення послуг №1 не є активним у зв`язку з припиненням його дії Замовником, а тому відсутні правові підстави для застосування п. 8.3 до спірних правовідносин сторін.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Таким чином, обставини, встановлені у господарській справі №910/2675/22, мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.

Отже, у вказаній справі встановлено факт припинення дії Договору та замовлення послуги №1 з 28.02.2019 внаслідок односторонньої відмови замовника від подальшого користування послугами за Договором.

В даному випадку спір стосується стягнення коштів на підставі п. 8.4 Договору у зв`язку з невиконанням відповідачем підпункту «б» в частині оплати виплат за замовленням послуги за термін, який дорівнює початковому періоду послуги, тобто суттєвим є визначення, зокрема, періоду початкового періоду послуги.

Системний аналіз умов Договору та пункту 3 додаткової угоди А2 від 01 липня 2018 року дає підстави для висновку про те, що початковим періодом послуги було встановлено період в 36 місяців з дати підписання акту технічного приймання нової послуги до експлуатації, тобто з 01.07.2018 до 30.06.2021.

Таким чином, відповідачем в односторонньому порядку розірвано замовлення послуги раніше кінця початкового періоду послуги інакше, ніж описано в п. 8.3.3, а відтак ТОВ «Груп Себ Україна», в силу положень підпункту «б» п. 8.4 Договору, зобов`язано, зокрема, оплатити усі заборгованості щодо виплат за замовленням послуги за термін який дорівнює початковому періоду послуги.

При цьому, за умовами п. 8.4 Договору сторони дійшли згоди, що така оплата є єдиною мірою, яка може бути застосована позивачем як наслідок такого передчасного розірвання протягом початкового періоду послуги.

В даному випадку, обов`язок оплатити усі заборгованості щодо виплат за замовленням послуги за термін, який дорівнює початковому періоду послуги, мав бути виконаний відповідачем не пізніше наступного дня після дати припинення Договору та замовлення послуги, тобто не пізніше 01.03.2019.

Виходячи із умов п. 2 додаткової угоди А2 від 01 липня 2018 року сторони дійшли згоди про те, що фактична місячна вартість буде визначатись по курсу гривні до євро, встановленого Національним Банком України на останній день відповідного місяця, у якому надається послуга шляхом множення зазначеного курсу на 690,00 євро та відображенням зазначеної суми у відповідному Акті.

Отже, відповідач зобов`язаний був оплатити заборгованість щодо виплат за замовленням послуги за термін, який дорівнює початковому періоду послуги, у розмірі 592 398,01 грн., що розрахована виходячи із періоду заборгованості, який становить 28 місяців (з 01.03.2019 по 30.06.2021), офіційного курсу НБУ Євро до гривні станом на 01.03.2019 у розмірі 3066,2423 грн. за 100 Євро.

Позивач стверджує, що вказана сума заборгованості є неустойкою, проте суд не погоджується з таким твердженням виходячи з наступного.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Системний аналіз вказаних норм діючого законодавства дає підстави для висновку про те, що неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується саме у разі порушення зобов`язання, проте в даному випадку відповідач скористався передбаченим умовами Договору правом на дострокове припинення Договору, тобто, фактично в цій частині відповідач не є таким, що порушив зобов`язання.

На переконання суду, грошова сума, яку відповідач має сплатити на користь позивача на підставі підпункту «б» п. 8.4 Договору, є грошовим зобов`язанням, яке виникає за умови настання певних обставин, а саме дострокового розірвання відповідачем замовлення послуги у період починаючи з дати підписання замовлення послуги та раніше кінця початкового періоду послуги, при цьому розмір такого грошового зобов`язання залежить від моменту дострокового розірвання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 592 398,01 грн. на підставі підпункту «б» п. 8.4 Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Розвиток» про стягнення з ТОВ «Груп Себ Україна» заборгованості у розмірі 592 398,01 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 102 752,65 грн., за прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період з 01.04.2019 до 30.09.2019.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.12 Договору провайдер може стягувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного замовником зобов`язання за кожний день прострочення.

Суд погоджується із розрахунком позивача, вважає його правомірним та обґрунтованим.

Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 592 398,01 грн. та пені у розмірі 102 752,65 грн. суд зазначає наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: 1) має юридичний склад; 2) позначає сплив строку; 3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); 4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; 5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; 6) застосовується лише за ініціативою сторони спору.

Застосування позовної давності в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ для того, щоб те або інше обмеження права на суд (в тому числі лімітування цього права часовими рамками) вважалося виправданим, мають бути додержані такі умови:

1) обмеження не повинно перешкоджати доступу до суду в такий спосіб чи такою мірою, що б зводити нанівець саму сутність цього права;

2) таке обмеження повинно мати легітимну мету;

3) має бути забезпечене належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленою метою (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» за заявами №22083/93, 22095/93; пункт 31 рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France) за заявою №23805/94, пункт 75 рішення від 07 грудня 2010 року у справі «Seal v. The United Kingdom» за заявою №50330/07), а саме:

- строк позовної давності не повинен бути очевидно й надмірно коротким (unduly short) (пункт 76 рішення від 18 березня 2008 року у справі «Dacia S.R.L. v/ Moldova» за заявою №3052/04);

- застосування позовної давності має бути передбачуваним (пункт 76 рішення від 20 травня 2010 року у справі «Lelas v. Croatia» за заявою №55555/08);

- механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також мусить корелюватися із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункт 52 рішення від 20 грудня 2007 року у справі «Phinikaridou v. Cyprus» за заявою № 23890/02).

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з даним позовом до суду 30.12.2022.

Однак, суд зазначає, що відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України №239 від 25.03.2020, №392 від 20.05.2020, №641 від 22.07.2020, №760 від 26.08.2020, №956 від 13.10.2020, №1236 від 09.12.2020, №405 від 21.04.2021, №611 від 16.06.2021 неодноразово продовжено. Постановою Кабінету Міністрів України №611 від 16.06.2021 строк дії карантину встановлено до 31.08.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 (з урахуванням внесених змін) продовжено на території України дію карантину до 30.04.2023.

З огляду на те, що строк позовної давності продовжується на період дії карантину, суд дійшов висновку, що позивачем не було пропущено строк позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України міститься у постанові Верховного Суду від 06.05.2021 у справі №903/323/20.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення з ТОВ «Груп Себ Україна» на користь ТОВ «Розвиток» заборгованості у розмірі 592 398,01 грн. та пені у розмірі 102 752,65 грн.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач всупереч приписам ч. 3 ст. 126 та п. 1) абз. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України не подав до суду жодного документу (ні детального опису робіт (наданих послуг), ні складеного клієнтом та адвокатським об`єднанням акту наданих послуг, ні виставленого рахунку із переліком виконаних робіт, наданих послуг), з якого було б можливо встановити які саме роботи були виконані (послуги були надані) адвокатом та в якому обсязі з метою захисту та представництва інтересів позивача. Також, позивачем не було подано до суду заяву про надання відповідних доказів на підтвердження понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

З огляду на відсутність будь-якої інформації з приводу видів виконаних робіт та кількості витраченого адвокатом часу на їх виконання, у суду відсутня можливість визначити та розподілити судові витрати між сторонами з огляду на неможливість оцінити їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Ненадання переліку послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом, є однією із підстав для відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу в заявленій сумі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №904/8308/17.

З огляду на наведене, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні відповідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також позивачем не було заявлено про подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, суд відмовляє ТОВ «Розвиток» в покладенні на ТОВ «Груп Себ Україна» витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Розвиток» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Себ Україна» (02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, будинок 175; ідентифікаційний код 34474821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Розвиток» (04208, м. Київ, пр. Гонгадзе Георгія, будинок 7, офіс 197; ідентифікаційний код 31570229) заборгованість у розмірі 592 398 (п`ятсот дев`яносто дві тисячі триста дев`яносто вісім) грн. 01 коп., пеню у розмірі 102 752 (сто дві тисячі сімсот п`ятдесят дві) грн. 65 коп. та судовий збір у розмірі 10 427 (десять тисяч чотириста двадцять сім) грн. 26 коп. Видати наказ.

3 Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий