Постанова

від 03.08.2023 по справі 910/74/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2023 р. Справа№ 910/74/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 03.08.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток"

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 13.04.2023

у справі № 910/74/23 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Себ Україна"

про стягнення 694 150,66 грн.

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2023 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Груп Себ Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Розвиток» заборгованість у розмірі 592 398,01 грн., пеню у розмірі 102 752,65 грн. та судовий збір у розмірі 10 427,26 грн.

На адресу суду першої інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю «Розвиток» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій позивач просить суд постановити додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 100 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено з підстав того, що питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу вирішено у рішенні Господарського суду міста Києва від 31.03.2023, а відтак відсутні підстави для прийняття додаткового рішення з цього питання.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Розвиток" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток" про ухвалення додаткового рішення та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Себ Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевий суд дійшов помилкового висновку стосовно того, що ним у рішенні вирішено питання стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки резолютивна частина рішення не містить висновку щодо розгляду вказаної вимоги. Крім того, позивач зазначив, що розмір винагороди за надання правової допомоги, що визначений у договорі у вигляді фіксованої суми не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, якщо інше не зазначено у договорі. Серед іншого позивач послався на висновок, викладений у постанові Великої Палати від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, відповідно до якого учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Відповідно до витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 27.04.2023 апеляційну скаргу у справі №910/74/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/74/23 та призначено розгляд справи.

Розгляд справи відкладався.

В судове засідання 03.08.2023 з`явилися представники сторін. Представник позивача підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги і просив її відхилити.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами частин 3, 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У своїй заяві позивач просить ухвалити додаткове рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу в розмірі 100 000,00 грн., при цьому, посилаючись на ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, подав докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Суд звертає увагу на те, що викладення в позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач очікує понести в зв`язку із розглядом справи, є вимогою процесуального законодавства для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, що відображено у п. 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, в той час як положеннями ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено право сторін, зокрема, на подачу доказів понесення судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови здійснення відповідної заяви про це.

Тобто, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести в зв`язку із розглядом справи, та заява про подачу доказів понесення судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду є різними процесуальними діями і не можуть вважатись одним і тим самим.

В п. 5 прохальної частини позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача судові витрати: витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 100 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в мотивувальній частині рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2023 судом було вирішено питання розподілу витрат на правову допомогу у розмірі 100 000,00 грн. та відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Розвиток» в покладенні на Товариство з обмеженою відповідальністю «Груп Себ Україна» суми судових витрат, пов`язаних із розглядом даної справи, на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 100 000,00 грн., зокрема, з підстав відсутності в матеріалах справи доказів понесення таких витрат, з урахуванням того, що заява про подачу таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду позивачем не подавалась.

Доводи апелянта щодо достатності договору для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів вважає неспроможними з огляду на положення ч. 3 ст. 126 ГПК України, відповідно до якої для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Стосовно посилання апелянта на постанову Великої Палати від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, то суд зазначає, що висновок у згаданій постанові стосується надмірного формалізму при оцінці опису виконаних робіт на предмет його деталізації, проте з указаної постанови не вбачається, що сторона звільнена від подання таких доказів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в прийнятті додаткового рішення.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 255, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 у справі №910/74/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Розвиток".

Матеріали справи №910/74/23 повернути суду першої інстанції.

Повний текст постанови складено та підписано 29.08.2023 після виходу суддів Коробенка Г.П. та Козир Т.П. з відпустки.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир