Рішення

від 03.04.2023 по справі 910/983/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.04.2023Справа № 910/983/23

Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Престон Девелопмент» (03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 37; ідентифікаційний код: 35806634)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронно-детективне агентство «Досвід» (02125, м. Київ, вул. Віталя Шимановського, буд. 2/1, офіс 528; ідентифікаційний код: 40097425)

про стягнення 133260,69 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.01.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Престон Девелопмент» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронно-детективне агентство «Досвід» про стягнення 133260,69 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №33/18 від 22.12.2018, не у повному обсязі сплатив позивачу орендну плату, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 75905,82 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 28898,28 грн, штраф у розмірі 7590,58 грн та інфляційні втрати у розмірі 20866,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Престон Девелопмент» залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, вказані судом в ухвалі від 23.01.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 відкрито провадження у справі №910/983/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/983/23 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (02125, м. Київ, вул. Віталя Шимановського, буд. 2/1, офіс 528), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відповідно до якої ухвала суду 07.03.2023 була повернута відправнику у зв`язку з закінченням встановленого терміну зберігання (за ідентифікатором пошуку 0105493682969).

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/983/23.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Престон Девелопмент» (наймодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Охоронно-детективне агентство «Досвід» (наймач) укладено Договір №33/18, відповідно до умов якого наймодавець надає, а наймач приймає у платне строкове користування приміщення загальною площею 13,0 кв.м., яке розміщене на 2 поверсі в будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 37.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору №33/18 від 22.12.2018 термін користування приміщенням починається з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення і діє до 31.12.2019, у разі якщо термін користування приміщенням не буде припинено у відповідності до розділу 9 договору.

За цим договором наймач зобов`язується щомісячно сплачувати наймодавцю орендну плату, перерахувати гарантійний платіж, здійснювати відшкодування витрат за комунальні послуги, сплачувати експлуатаційні витрати, оплачувати користування паркінгом (п. 6.1 Договору №33/18 від 22.12.2018).

Відповідно до п. 6.2.1 Договору №33/18 від 22.12.2018 за 1 календарний місяць наймач сплачує наймодавцю орендну плату за користування приміщенням 3120,00 грн.

Відповідно до п. 6.3.1 Договору №33/18 від 22.12.2018 орендна плата за перший неповний місяць оренди сплачується пропорційно фактичним календарним дням використання приміщення у поточному місяці протягом 3-х робочих днів з дня підписання акту приймання-передачі приміщення в орендне користування.

Згідно з п. 6.3.2 Договору №33/18 від 22.12.2018, починаючи з першого повного календарного місяця оренди наймач зобов`язується сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа поточного місяця оренди. У разі відсутності у наймача рахунку на оплату орендної плати з будь-яких причин наймач зобов`язаний сплатити орендну плату у зазначений у цьому пункті термін на підставі даного договору.

Згідно з п. 11.6 Договору №33/18 від 22.12.2018 договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2019.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №33/18 від 22.12.2018, не у повному обсязі сплатив позивачу орендну плату, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 75905,82 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 28898,28 грн, штраф у розмірі 7590,58 грн та інфляційні втрати у розмірі 20866,01 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

За актом приймання-передачі приміщення від 22.12.2018 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування приміщення площею 13,0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 37.

Додатковою угодою №1 від 19.12.2019 сторони погодили, що термін користування приміщенням починається з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення і діє до 31.12.2019, у разі якщо термін користування приміщенням не буде припинено у відповідності до розділу 9 договору.

Вказаною додатковою угодою сторони також виклали п. 11.6 Договору №33/18 від 22.12.2018 у новій редакції, зазначивши, що договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2020.

Додатковою угодою №1 від 19.12.2019 сторони встановили, що за 1 календарний місяць наймач сплачує наймодавцю орендну плату за користування приміщенням 3276,00 грн.

04.08.2020 між сторонами укладено Додаткову угоду №2, в якій сторони вказали, що у зв`язку з господарською необхідністю наймача у збільшенні площ приміщення наймодавець не пізніше 11.08.2020 додатково передає, а наймач приймає у строкове платне користування приміщення загальною площею 29,5 кв.м.

Вказаною додатковою угодою сторони погодили, що починаючи з 11.08.2020 у строковому платному користуванні наймача знаходиться приміщення, яке розміщене на 2 поверсі в будинку за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 37, загальною площею 42,5 кв.м.

Починаючи з 11.08.2020 за 1 календарний місяць наймач сплачує наймодавцю орендну плату за користування приміщенням 10625,00 грн. Починаючи з 11.08.2020 вартість експлуатаційних витрат за 1 календарний місяць, які наймач сплачує наймодавцю, становить 765,00 грн.

14.12.2020 сторони уклали Додаткову угоду №3, де визначили, що термін користування приміщенням починається з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення і діє до 30.11.2021; договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до 30.11.2021.

30.08.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду №4 до Договору №33/18 від 22.12.2018, в якій сторони погодили, що у зв`язку з господарською необхідністю наймача у зменшенні площ приміщення наймач не пізніше 31.08.2021 передає (повертає) наймодавцю приміщення площею 13,0 кв.м.

Вказаною додатковою угодою сторони встановили, що починаючи з 01.09.2021 у строковому платному користуванні наймача знаходиться приміщення, яке розміщене на 2 поверсі в будинку за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 37, загальною площею 29,5 кв.м.

Починаючи з 01.09.2021 за 1 календарний місяць наймач сплачує наймодавцю орендну плату за користування приміщенням 7375,00 грн. Починаючи з 01.09.2021 вартість експлуатаційних витрат за 1 календарний місяць, які наймач сплачує наймодавцю, становить 531,00 грн.

06.10.2021 сторони уклали Додаткову угоду №5 до Договору №33/18 від 22.12.2018 та встановили, що термін користування приміщенням діє до 31.10.2021.

Як вбачається з матеріалів справи (відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, який підписаний відповідачем), позивач нараховує орендну плату до 31.10.2021.

Оскільки в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів припинення орендних правовідносин раніше вказаної дати, суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем орендної плати по 31.10.2021.

Як встановлено судом (відповідно до умов договору), починаючи з 11.08.2020 за 1 календарний місяць наймач сплачує наймодавцю орендну плату за користування приміщенням 10625,00 грн. Починаючи з 11.08.2020 вартість експлуатаційних витрат за 1 календарний місяць, які наймач сплачує наймодавцю, становить 765,00 грн.

Крім того, починаючи з 01.09.2021 за 1 календарний місяць наймач сплачує наймодавцю орендну плату за користування приміщенням 7375,00 грн. Починаючи з 01.09.2021 вартість експлуатаційних витрат за 1 календарний місяць, які наймач сплачує наймодавцю, становить 531,00 грн.

З Акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.10.2021 (підписаний відповідачем) вбачається, що за період з січня 2021 року по жовтень 2021 року позивачем було нараховано відповідачу орендну плату, а також інші платежі, передбачені умовами Договору №33/18 від 22.12.2018 (експлуатаційні витрати, тощо) на загальну суму 113582,47 грн.

При цьому, в акті звірки взаєморозрахунків вказано, що станом на 01.01.2021 у відповідача наявна заборгованість у розмірі 31219,64 грн.

За вказаний період відповідачем було сплачено позивачу грошові кошти у сумі 68896,29 грн., у зв`язку з чим заборгованість відповідача за Договором №33/18 від 22.12.2018 становить 75905,82 грн, яка була визнана відповідачем у Гарантійному листі від 31.10.2021.

Доказів сплати грошових коштів у сумі 75905,82 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронно-детективне агентство «Досвід» за Договором №33/18 від 22.12.2018 у сумі 75905,82 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Престон Девелопмент» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронно-детективне агентство «Досвід» суми основного боргу у розмірі 75905,82 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 28898,28 грн за період з 31.10.2021 по 15.12.2022, яка нарахована на суму боргу 75905,82 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.1 Договору №33/18 від 22.12.2018 у випадку затримок з боку наймача в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь наймодавця, наймач сплачує пеню у розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості, але в будь-якому випадку не більше встановленої чинним законодавством.

Перевіривши розрахунок пені, долучений позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, оскільки позивачем не враховано, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, умовами Договору №33/18 від 22.12.2018 не встановлено іншого періоду нарахування пені (6 місяців від дати виникнення прострочення), а умова договору про нарахування пені за кожен день прострочення встановлює механізм нарахування пені, а не період.

Крім того, пеню слід нараховувати щодо кожного простроченого платежу окремо.

Наприклад, за прострочення сплати відповідачем орендної плати за вересень 2021 року (строк сплати настав 10.09.2021) обґрунтованим періодом для нарахування пені є 11.09.2021 - 11.03.2022.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені, відповідно до якого обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є 6558,99 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Престон Девелопмент» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронно-детективне агентство «Досвід» пені у розмірі 28898,28 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 6558,99 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 7590,58 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Якщо період прострочення перевищує 10 календарних днів, то наймач зобов`язаний сплатити наймодавцю штраф у розмірі 10% від простроченої суми грошового зобов`язання (п. 8.1.1 Договору №33/18 від 22.12.2018).

Оскільки відповідачем прострочено виконання грошових зобов`язань за Договором №33/18 від 22.12.2018 більше ніж на 10 календарних днів, обґрунтованим є нарахування відповідачу штрафу на підставі п. 8.1.1 договору.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Престон Девелопмент» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронно-детективне агентство «Досвід» штрафу у розмірі 7590,58 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 20866,01 грн за період з листопада 2021 року по листопад 2022 року.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо його обгрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Престон Девелопмент» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронно-детективне агентство «Досвід» інфляційних втрат у розмірі 20866,01 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронно-детективне агентство «Досвід» (02125, м. Київ, вул. Віталя Шимановського, буд. 2/1, офіс 528; ідентифікаційний код: 40097425) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Престон Девелопмент» (03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 37; ідентифікаційний код: 35806634) суму основного боргу у розмірі 75905 (сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот п`ять) грн 82 коп., пеню у розмірі 6558 (шість тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн 99 коп., штраф у розмірі 7590 (сім тисяч п`ятсот дев`яносто) грн 58 коп., інфляційні втрати у розмірі 20866 (двадцять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн 01 коп. та судовий збір у розмірі 2234 (дві тисячі двісті тридцять чотири) грн 06 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Спичак