Ухвала

від 29.03.2023 по справі 923/938/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"29" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 923/938/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Ігнатишеної А.О., розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовом першого заступника керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Чорнянської сільської ради Каховського району Херсонської області

до відповідача ОСОБА_1

про визнання договору недійсним, скасування державної реєстрації та зобов`язання вчинити певні дії

за участю представників

від прокуратури - Волкова Н.М.

від позивача - не прибули

від відповідача - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

встановив:

У вересні 2020 року перший заступник керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області (далі Прокурор) звернувся до Господарського суду Херсонської області в інтересах держави в особі Чорнянської сільської ради Каховського району Херсонської області (далі Рада, Позивач) із позовом до ОСОБА_1 (Відповідач) в якому просив:

- визнати на майбутнє недійсним договір оренди розташованої на території Чорнянської сільської ради Каховського району Херсонської області земельної ділянки загальною площею 7,6913 га, кадастровий номер 6523586000:09:020:0002, укладений 25.09.2017 Чорнянською сільською радою Каховського району Херсонської області з ОСОБА_1 , зареєстрований 17.10.2017 за № 22910051;

- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про речове право № 22910051 на земельну ділянку площею 7,6913 га, кадастровий номер 6523586000:09:020:0002, орендарем якої є ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Відповідача повернути сільській раді спірну земельну ділянку.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 19.10.2020 (суддя Ярошенко В.В.) позовну заяву із доданими до неї документами було повернуто.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2020р., залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2021, ухвалу Господарського суду Херсонської області від 19.10.2020р. скасовано, матеріали справи передано до Господарського суду Херсонської області на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 18.01.2021 (суддя Павленко Н.А.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі на 11 лютого 2021 року.

24.06.2021 до Господарського суду Херсонської області від Керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області надійшла заява про зміну предмету позовних вимог, відповідно до якої прокурор просив суд:

- визнати недійсним договір оренди розташованої на території Чорнянської сільської ради Каховського району Херсонської області земельної ділянки загальною площею 7,6913га, кадастровий номер 6523586000:09:020:0002, укладений 25.09.2017 Чорнянською сільською радою та ОСОБА_1 , зареєстрований 17.10.2017 за №22910051;

- припинити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право оренди ОСОБА_1 розташованої на території Чорнянської сільської ради Каховського району Херсонської області земельної ділянки площею 7,6913 га, кадастровий номер 6523586000:09:020:0002, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 831869665235, номер запису про речове право №22910051.

Ухвалою від 02.07.2021 суд прийняв до розгляду заяву прокурора про зміну предмету позову, продовжив строк проведення підготовчого провадження, витребував з Каховської окружної прокуратури Херсонський області:

- лист керівника Каховської місцевої прокуратури від 04.08.2020 за вих.№33-4878вих-20;

- лист Каховської місцевої прокуратури від 20.08.2020 за вих.№33-5127вих-20;

- матеріали перевірки Каховською місцевою прокуратурою стану дотримання вимог законодавства під час розпорядження розташованими на території Каховського району Херсонської області землями водного фонду.

Крім того, в ухвалі зазначено, що 24.06.2021 (т. 3 а.с. 134-152) прокурором подано заяву про заміну позивача на правонаступника мотивовану тією обставиною, що у процесі реформування адміністративно-територіального устрою України повноваження позивача - Чорнянської сільської ради Каховського району припинились з моменту визнання повноважень депутатів Таврійської міської ради, яка є її правонаступником.

Вирішення цього клопотання було відкладено до наступного засідання.

22.07.2022 до суду надійшли від Каховської окружної прокуратури витребувані судом лист керівника Каховської місцевої прокуратури від 04.08.2020 за вих.№33-4878вих-20 та лист Каховської місцевої прокуратури від 20.08.2020 за вих.№33-5127вих-20. Щодо витребуваних судом матеріалів перевірки, то прокурор повідомив, що органи прокуратури з 25.10.2014 позбавлені повноважень щодо проведення перевірок у порядку нагляду за додержанням із застосуванням законів.

У зв"язку із закінченням 5-річного строку повноважень судді Павленко Н.А., 02.08.2021 відповідно до розпорядження керівника апарату суду, за результатами авторозподілу, справу було передано судді Пінтеліній Т.Г., яка ухвалою від 09.08.2021 прийняла справу до свого провадження та призначила підготовче засідання, яке буо відкладено ухвалою від 15.09.2021.

Ухвалою від 01.10.2021 провадження у справі закрито на підставі п. 1) ч. 1 ст. 231 ГПК України - спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

07.10.2021 до Господарського суду Херсонської області надійшла заява керівника Каховської окружної прокуратури від 01.10.2021 № 52-3067вих21 (т. 3 а.с. 234) про зміну предмету позову (разом з доказами надіслання іншим учасникам справи), якою прокурор просить викласти п. 2 прохальної частини позовної заяви в такій редакції:

- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди з одночасним припиненням в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 7,6913 га, кадастровий номер 6523586000:09:020:0002), номер запису про речове право №22910051.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 скасовано ухвалу Господарського суду Херсонської області від 01.10.2021 та справу передано до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду, оскільки відповідно до розпорядження Верховного Суду від 18.03.2022 № 11/0.9-22 змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Херсонської області в умовах воєнного стану.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 06.10.2022, справу передано судді Литвиновій В.В.

З огляду на викладене, ухвалою від 11.10.2022 справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання на 09.11.2022.

Однак, ухвалою від 04.11.2022 провадження у справі зупинено у зв"язку з необхідністю направлення справи до Верховного Суду для розгляду касаційної скарги відповідача.

Ухвалою від 11.01.23 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 25.01.23.

Ухвалою від 25.01.23 розгляд справи відкладено на 08.02.23.

Ухвалою від 08.02.23 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 01.03.23 за клопотанням відповідача.

В засіданні 01.03.2023 відповідач заперечує щодо задоволення заяви, поданої 24.06.2020 (т. 3 а.с. 134-152) прокурором про заміну позивача на правонаступника - Таврійську міську раду.

В засіданні 01.03.2023 відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду з посиланням на те, що прокурором не було належним чином підтверджено наявність підстав для представництва в суді.

В засіданні 01.03.2023 оголошено перерву до 29.03.2023, ухвалено провести підготовче засідання впродовж розумного строку.

Прокуратура подала 27.03.2023 заперечення щодо клопотання про залишення позову без розгляду.

Розглянувши в засіданні 29.03.2023 клопотання ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного.

Так, представник відповідача, посилаючись на ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.4, 53 ГПК України, рішення Конституційного Суду України у справі № 1-1/99 зазначає, що першим заступником керівника Каховської місцевої прокуратури не підтверджено належним чином наявність підстав для представництва в суді інтересів Чорнянської сільської ради Каховського району Херсонської області,

Також, на його думку, у поданій позовній заяві прокурором не обґрунтовано належним чином та не доведено наявність факту порушення або загрози порушення інтересів держави внаслідок укладання договору оренди земельної ділянки.

Крім того зазначає, що набуття права користування природним об`єктом шляхом укладення договору оренди земельної ділянки з її власником - територіальною громадою в особі Чорнянської сільської ради Каховського району, не стосується державних інтересів та не є питанням державного значення та, відповідно, не належить до компетенції прокурорського реагування.

Вказані твердження представника відповідача є помилковими з урахуванням наступного.

Відповідно до приписів ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 15 Закону України «Про прокуратуру» визначено статус прокурора. Відповідно до п. 16 ч. 1 цієї норми статус прокурора має перший заступник керівника місцевої прокуратури.

Частиною 1 статті 24 Закону передбачено право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства Генеральним прокурором України, його першим заступником та заступниками, керівниками регіональних та місцевих прокуратур, їх першими заступниками та заступниками.

Отже, перший заступник керівника Каховської місцевої прокуратури має право на звернення до господарського суду із позовною заявою.

За приписами частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній заяві обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити ... скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F. IV. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку думку (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст п.3 ч.І ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. З ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-УІІ.

Відповідно до ч.3 ст.23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону "Про прокуратуру".

Відтак, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верхового Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

У цій справі звернення до суду з позовною заявою здійснюється як захід прокурорського реагування для захисту інтересів держави в особі територіальної громади с. Чорнянка від імені якої діє Чорнянська сільська рада Каховського району.

Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифікована Верховною Радою України в 1997 році Законом України №452/97-ВР, набрала чинності для України 01.01.1998) держави - члени Ради Європи, які підписали цю Хартію, врахували, що органи місцевого самоврядування є однією з головних підвалин будь-якого демократичного режиму та право громадян на участь в управлінні державними справами є одним з демократичних принципів, які поділяються всіма державами - членами Ради Європи і воно найбільш безпосередньо може здійснюватися саме на місцевому рівні.

У Конституції України місцевому самоврядуванню, як одній з основ демократичного ладу, присвячено спеціальний XI розділ. Не будучи складовою частиною системи державних органів, органи місцевого самоврядування водночас тісно взаємодіють з державними органами і являють собою особливу форму участі громадян в управлінні державними і суспільними справами виключно місцевого значення.

Відповідно до ст. ст. 5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

В Основному Законі України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша статті 140). Виходячи з цих конституційних положень у системному зв`язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 26.03.2002 визначив політико-правову природу органів місцевого самоврядування, які не є органами державної влади, а є представницькими органами, через які здійснюється право територіальної громади самостійно вирішувати не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто такі, які пов`язані передусім з життєдіяльністю територіальних громад і перелік яких визначено у Конституції і законах України (пункти 4, 5 мотивувальної частини Рішення від 26.03.2002 № 6-рп/2002 у справі про охорону трудових прав депутатів місцевих рад).

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Таким чином, інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної общини в її територіальних кордонах і держава гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.

Отже, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих які відносяться до їх компетенції, а також захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади як і державні органи.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого управління в межах Конституції і законів України, спільного майна територіальних громад, кожне порушення закону та незаконне відчуження об`єкту комунальної власності є порушенням законних інтересів територіальної громади міста, що в свою чергу завдає суттєвої шкоди інтересам держави, спричиняє підрив основ фінансово-економічної діяльності міста та держави в цілому.

Згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Слід також зазначити, що Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 Земельного кодексу України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на наведене, положення частини першої статті 83, частини першої статті 84, статті 122 ЗК України, статей 1, 2, 6, 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності або користування землею в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Порушення інтересів держави полягає також у тому, що внаслідок незаконного розпорядження землею порушуються і суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства, і положення законодавства України щодо обов`язків органів влади та місцевого самоврядування діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом.

Недотримання такого порядку призводить до свавілля відповідних органів та знищення правового порядку у державі.

Каховською місцевою прокуратурою з метою встановлення та підтвердження підстав для представництва інтересів держави, 31.08.2020 направлено на адресу Чорнянської сільської ради інформацію з зазначенням норм чинного законодавства, які порушено при наданні в оренду земельної ділянки водного фонду площею 7,6913 га з кадастровим номером 6523586000:09:020:0002 Шляжко А.В.

Листом від 10.09.2020 за №407 Чорнянською сільською радою повідомлено прокурора про відсутність підстав для звернення до суду з боку сільської ради та відсутність порушень інтересів держави щодо використання громадянином ОСОБА_1 земельної ділянки площею 7,6913 га з кадастровим номером 6523586000:09:020:0002.

Крім того, згідно позиції у цій судовій справі встановлено, що Чорнянська сільська рада захист інтересів територіальної громади не здійснює, виступає проти задоволення позову прокурора, що спрямований на відновлення законності шляхом визнання недійсним договору оренди, повернення земельної ділянки, яку передано у користування ОСОБА_1 поза межами процедури земельних торгів, та до ненадходження коштів від продажу права оренди до місцевого бюджету.

Слід також зазначити, що процесуальне представництво прокурором інтересу держави не може бути поставлено у формальну залежність від позивача, процесуальна позиція якого не співпадає з представленим прокурором інтересом та відмовляється від захисту державного інтересу.

Крім того, у постанові від 09.02.2023 № 483/2263/19 Верховний Суд виклав правову позицію, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс 19), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) та від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20).

Крім того необхідно зазначити, що наразі під час судового розгляду в цій справі врахуванню підлягає остання правова позиція щодо статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яку (правову позицію) сформульовано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18,

Вказане спростовує доводи представників відповідача, які ґрунтуються на врахуванні попередніх нерелевантних правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17 та інших, зазначених на 6 сторінці клопотання.

У справі № 923/938/20 прокурором встановлено та визначено поважні причини та необхідні й достатні підстави для представництва в суді інтересів держави, оскільки заходи реагування щодо повернення земельної ділянки, або приведення орендних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, уповноваженим розпорядником ділянки - Чорнянською сільською радою не здійснювались.

Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Трегубенко проти України» категорично ствердив, що «..правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Враховуючи зазначене, звернення прокурора до суду із позовом на захист «суспільного інтересу» відповідає нормам національного та міжнародного права.

Передачею земельної ділянки поза межами процедури земельних торгів, на думку прокурора, не тільки порушує конституційний принцип законності набуття права користування або власності на земельну ділянку, а й завдає збитків територіальній громаді у зв`язку з ненадходженням коштів від продажу права оренди до місцевого бюджету.

Прокурор звернувся до суду з позовом, оскільки дійшов висновку, що використання Шляжком А.В. ділянки водного фонду без оформлення у встановленому законодавством порядку права користування розташованим на ній водним об`єктом сприяє його безоплатному використанню та порушує державні інтереси, що в свою чергу порушує ст.51 Водного кодексу України.

Наведене вказує на наявність, визначених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», підстав для представництва прокурором інтересів держави.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду.

Крім того, в засіданні розглянуто та задоволено заяву прокурора, яка надійшла до суду 24.06.2021 (т. 3 а.с. 134-152), якою прокурор просив замінити позивача на правонаступника мотивовану тією обставиною, що у процесі реформування адміністративно-територіального устрою України повноваження позивача - Чорнянської сільської ради Каховського району припинились з моменту визнання повноважень депутатів Таврійської міської ради, яка є її правонаступником.

Суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Відповідно до розпорядження КМУ від 12.06.2020 № 726-р, відповідно до абзацу першого пункту 71 розділу V "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Херсонської області.

Пунктом 6-1 розділу V "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про місцеве самоврядування" до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень:

1) у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі - розформовані територіальні громади);

2) після припинення повноважень сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами (далі - ради, що припиняються), їхні виконавчі комітети продовжують здійснювати свої повноваження до затвердження сільською, селищною, міською радою, обраною сформованою територіальною громадою (далі - новообрана рада), персонального складу її виконавчого комітету. Протягом зазначеного строку сільський, селищний, міський голова, обраний сформованою територіальною громадою, очолює такі виконавчі комітети та входить до їх персонального складу;

3) після припинення повноважень сільського голови, який одноособово виконував функції виконавчого органу ради, що припиняється, відповідні функції одноособово виконує сільський, селищний, міський голова, обраний сформованою територіальною громадою, з дня набуття ним повноважень до затвердження новообраною радою персонального складу її виконавчого комітету;

4) сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту;

5) якщо територія розформованої територіальної громади включена до територій кількох сформованих територіальних громад, кожна з цих громад стає правонаступником належних розформованій територіальній громаді:

нерухомого майна, у тому числі земельних ділянок, розташованих на території сформованої територіальної громади;

речей, призначених для обслуговування відповідних об`єктів нерухомого майна і пов`язаних з цим майном спільним призначенням (у тому числі у зв`язку із здійсненням відповідних повноважень або наданням послуг). Належність речей, призначених для обслуговування кожного об`єкта нерухомого майна і пов`язаних з цим майном спільним призначенням, визначається на підставі останньої суцільної інвентаризації;

прав засновника (учасника) юридичної особи, заснованої розформованою територіальною громадою (у тому числі в особі відповідної сільської, селищної, міської ради), якщо місцезнаходженням такої юридичної особи є населений пункт, включений до території відповідної сформованої територіальної громади;

6) майнові зобов`язання, майнові та немайнові права юридичних осіб - органів місцевого самоврядування розформованої територіальної громади, територія якої включена до територій кількох сформованих територіальних громад, розподіляються між правонаступниками таких юридичних осіб відповідно до передавальних актів пропорційно обсягу розподілу майна, майнових прав та залишків бюджетних коштів між сформованими територіальними громадами;

7) новообрані ради можуть прийняти рішення про розподіл майна, майнових прав та зобов`язань розформованої територіальної громади, територія якої включена до територій кількох сформованих територіальних громад, за іншими критеріями, ніж визначені підпунктами 5 і 6 цього пункту. Такі рішення приймаються згідно з приписами бюджетного законодавства та враховуються при здійсненні реорганізації відповідних органів місцевого самоврядування і складанні передавальних актів (розподільчих балансів) за результатами реорганізації;

8) не пізніше завершення другої сесії новообраної ради у порядку, визначеному цим пунктом, починається реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами та розміщених поза адміністративним центром сформованої територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі сформованої територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні сільські, селищні, міські ради припиняються як юридичні особи з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом;

9) юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою;

10) з дня затвердження новообраною радою персонального складу її виконавчого комітету починається реорганізація відповідних юридичних осіб - виконавчих комітетів рад, що припиняються, шляхом їх приєднання до юридичної особи - виконавчого комітету новообраної ради. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад припиняються у порядку, визначеному цим пунктом,

11) юридична особа - виконавчий комітет новообраної ради є правонаступником прав та обов`язків юридичних осіб - виконавчих комітетів рад, що припиняються, з дня затвердження новообраною радою персонального складу її виконавчого комітету.

Рішенням І сесії Таврійської міської ради VIII скликання від 10.11.2020 № 1 "Про підсумки виборів депутатів Таврійської міської ради та Таврійського міського голови" визнано повноваження депутатів Таврійської міської ради.

Отже, повноваження Чорнянської сільської ради Каховського району Херсонської олбасті припинились 10.11.2020, а Таврійська міська рада є правонаступником її прав та обов"язків.

З огляду на викладене, судом відхиляються заперечення відповідача на відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення Чорнянської сільради та затвердженого передавального акта, оскільки вибуття сторони пов"язується саме з правонаступництвом, яке в свою чергу не пов"язується ані з моментом припинення юридичної особ попередника та внесення до ЄДР відповідної інформації, ані з моментом складання передавального акта, а момент правонаступництва юридичних осіб (сільських, селищних, міських рад) - з дня набуття повноважень новообраною радою (п.п. 9 п. 6-1 розділу V "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про місцеве самоврядування").

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 902/682/20.

З огляду на викладене, суд задовольняє клопотання прокурора та замінює позивача Чорнянську сільську раду Каховського району Херсонської області на його правонаступника - Таврійську міську раду (код 35994371, м. Таврійськ Каховського району Херсонської області, вул. І.Франка 29, 74988).

Керуючись ст. 52, 226,234,235 ГПК України,

постановив:

1. Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду.

2. Замінити позивача Чорнянську сільську раду Каховського району Херсонської області на його правонаступника - Таврійську міську раду (код 35994371, м. Таврійськ Каховського району Херсонської області, вул. І.Франка 29, 74988).

3. Зобов"язати прокурора направити Таврійській міській раді копію позовної заяви з додатками, подавши до суду докази направлення.

Ухвалу підписано 03.04.2023

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 10 днів в апеляційному порядку в частині заміни сторони на правонаступника, в решті - заперечення можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення.

Суддя В.В. Литвинова