Ухвала

від 29.03.2023 по справі 380/958/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/958/22

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

29 березня 2023 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої - судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Максимович А.Я.,

представників позивача Кравця В.Ю., Гривули Т.М., Добри О.В.,

представника відповідача Пашко Є.О.,

розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження заяву представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Галсільліс» про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

на розгляді Львівського окружного адміністративного суду знаходилася позовна заява Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького код ЄДРПОУ 00492990, місцезнаходження: 79010, м. Львів, вул.Пекарська, 50 (далі позивач; Університет) до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області код ЄДРПОУ 39769942, місцезнаходження: 79019, м. Львів, просп. В`ячеслава Чорновола, 4 (далі відповідач), в якій позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в особі Пустомитівского відділу Держгеокадастру щодо не поновлення обліку 97,0 га лісових земель на території Старосільської сільської ради за межами населеного пункту за Університетом та зобов`язати поновити облік 97,0 га лісових земель на території Старосільської сільської ради за межами населеного пункту за Львівським національним університетом ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. 3. Гжицького.

Ухвалою від 25.01.2022 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.

Ухвалою від 15.09.2022 суд залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 29.09.2022 суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду та у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою від 29.09.2022, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Галсільліс» (далі третя особа; ЛГП «Галсільліс»).

13.12.2022 представник відповідача подав до суду заяву про закриття провадження у справі. Заява обґрунтована тим, що спірна земельна ділянка знаходиться в користуванні ЛГП «Галсільліс» на підставі рішення Львівської обласної ради від 11.07.2001. У зв`язку з цим, враховуючи положення пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

04.01.2023 представник позивача подав до суду заперечення на заяву про закриття провадження у справі, в яких зазначив про відсутність спору щодо належності земель. Позивач звернувся до суду із цим позовом, оскільки не погоджується з бездіяльністю відповідача щодо поновлення обліку 97,0 га лісових земель на території Старосільської сільської ради за межами населеного пункту за Університетом. Спір між сторонами є публічно-правовим та полягає у виконанні/невиконанні державним органом рішення Львівської обласної ради. Таким чином, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

У підготовчому засіданні представник відповідача заяву про закриття провадження підтримала та просила суд її задовольнити.

У підготовчому засіданні представники позивача проти заяви про закриття провадження у справі заперечили та просили суд відмовити у її задоволенні.

У підготовче засідання третя особа явку представника не забезпечила повторно, належним чином повідомлена про дату, час та місце його проведення.

При вирішенні заяви про закриття провадження у справі суд виходить з такого.

У пункті 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Вирішуючи питання юрисдикційності справи за позовом Університету, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про оборонні закупівлі», крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель та спрощеного відбору без застосування електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»;

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

Таким чином, за змістом КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За змістом наведених приписів участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового.

Разом з тим, Господарський процесуальний кодекс України встановлює, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 цього Кодексу).

Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, суд повинен з`ясувати, у зв`язку з чим він виник, і за захистом яких прав чи інтересів особа звернулася до суду.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з цим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Дослідивши наявні у справі матеріали, суд встановив, що у складі Університету перебуває структурний підрозділ Навчально-науково-виробничий центр «Давидівський», попередня назва ДП НГД «Давидівське» (далі ННВЦ «Давидівський»).

1978 року головою виконавчого комітету Пустомитівської районної (міської) Ради депутатів трудящих видано ННВЦ «Давидівський» державний акт на право користування землею серії Б №040440, згідно з яким такому надано право користування 2304,0 га землі для ведення сільського господарства, з яких 185,2 га лісів (згідно з додатком №2 «Експлікація земель у межах, що зазначені на плані»).

23.02.2001 Старосільська сільська рада Пустомитівського району Львівської області прийняла рішення «Про погодження передачі обласному комунальному лісогосподарському підприємству «Галсільліс» в постійне користування земель лісового фонду для ведення лісового господарства» №116, яким:

1) погоджено передачу обласному комунальному спеціалізованому л/г «Галсільліс» в постійне користування 97,0 га земель запасу лісу для ведення лісового господарства за рахунок земель запасу;

2) надано згоду на вилучення 97,00 га земель із складу земель НДГ «Давидівський» з умовою передачі цих ділянок в постійне користування обласному спеціалізованому л/г «Галсільліс» для ведення лісового господарства.

Також цим рішенням сільська рада просила Пустомитівську районну раду погодити матеріали передачі ЛГП «Галсільліс» в постійне користування земель лісового фонду для ведення л/г та передати їх Львівській обласній раді на затвердження.

У матеріалах справи наявний лист-згода НДГ «Давидівський» до голови Пустомитівської районної ради від 22.02.2001 №9, яким НДГ «Давидівський» надало згоду на передачу 97,0 га лісу ЛГП «Галсільліс» (Том 2, арк. справи 27).

Надалі рішенням Пустомитівської районної ради Львівської області від 24.04.2001 №238 видано висновок, в якому рада вважала за доцільне надати земельні ділянки лісового фонду за межами населених пунктів Пустомитівського району в постійне користування ЛГП «Галсільліс» для ведення лісового господарства, зокрема на території Старосільської сільської ради 97,0 га.

З урахуванням зазначених рішень сільської та районної рад Львівська обласна рада прийняла рішення «Про передачу земель Пустомитівському дочірньому лісогосподарському підприємству ЛГП «Галсільліс» від 11.07.2001 № 467, яким Пустомитівському дочірньому лісогосподарському підприємству ЛГП «Галсільліс» передано 394,2 га лісових земель за межами населених пунктів у постійне користування для ведення лісового господарства за рахунок земель Пустомитівського району, з яких 97,0 га лісових земель Старосільської сільської ради (згідно з додатком «Перелік підприємств, яким надаються землі»).

Листом від 28.11.2014 №01-14/06-5010 відповідач повідомив позивача про те, що 97,0 га лісових земель обліковуються за ЛГП «Галсільліс» на підставі рішення Львівської обласної ради. Для внесення змін у форму 6-зем необхідне нове рішення Львівської обласної ради про передачу даних земель ННВЦ «Давидівський».

У листі відповідача від 30.05.2018 №16-13-0.31-5370/2-18 зазначено, що за інформацією Відділу у Пустомитівському районі згідно з державною статистичною звітністю з кількісного обліку земель (ф-6 зем) станом на 01.01.2016 на території Старосільської сільської ради площа лісів та інших лісовкритих площ становила 3267,6 га, з них 3149,5 га земель обліковувалось за ДП «Львівський лісгосп», 97,0 га ЛГП «Галсільліс», 6,3 га Львівською залізницею, 2,5 га ПП «Случ-Плюс» та 12,3 га землі запасу та землі, не надані у власність та користування. При цьому, земельна ділянка площею 97,0 га розташована за межами населеного пункту на території Старосільської сільської ради Пустомитівського району передана ЛГП «Галсільліс» на підставі рішення Львівської обласної ради від 11.07.2001 №467.

Про перебування земельної ділянки площею 97 га на обліку у ЛГП «Галсільліс» відповідач також вказував у відповідях від 16.03.2018 №343/412-18-0.29, від 09.01.2020 №20-13-0.29-7/113-20.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо поновлення за Університетом обліку 97,0 га лісових земель на території Старосільської сільської ради за межами населеного пункту протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Позивач посилається, серед іншого, на лист прокуратури Пустомитівського району Львівської області від 21.05.2004 №182-07/7/1, в якому з приводу питання передачі земель лісового фонду ННВЦ «Давидівський» Пустомитівському ЛГП «Галсільліс» вказано, що такі землі та ліси ЛГП «Галсільліс» не передані, акти приймання-передачі відсутні, тому висновки про те, що «ліс належить академії» є передчасними та необґрунтованими.

Зважаючи на описані обставини, суд досліджуючи питання юрисдикційності цієї справи вказує на те, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Суд відхиляє аргументи позивача про те, що спір щодо земельної ділянки площею 97,0 га відсутній, адже вирішення питання поновлення обліку земель у цій справі неможливе без вирішення питання суб`єкта, якому належить право користування земельною ділянкою. Одночасно з матеріалів справи видно існування спору щодо належності права користування земельної ділянки, позаяк позивач вказує на наявність у нього такого права, тим самим, фактично заперечуючи право користування земельною ділянкою ЛГП «Галсільліс».

Отже, спір у цій справі зводиться до вирішення первинного питання щодо права користування земельною ділянкою площею 97,0 га, а відтак до вирішення похідного питання обліку такої земельної ділянки за ННВЦ «Давидівський» (перебуває в складі Університету) чи за ЛГП «Галсільліс».

У зв`язку з цим, суд зазначає, що спір про цивільне право, оспорювання права користування на спірну земельну ділянку не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей встановлювати (визнавати) належність права власності (користування) на земельні ділянки.

Окрім цього, суд повторно звертає увагу позивача на те, що справи у спорах щодо обліку прав на земельні ділянки у відповідності до положень пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України відносяться до господарської юрисдикції.

Таким чином, цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача з ЛГП «Галсільліс» щодо права користування земельною ділянкою площею 97,0 га лісових земель на території Старосільської сільської ради за межами населеного пункту та спором позивача з відповідачем щодо обліку прав на цю земельну ділянку.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження бездіяльності відповідача щодо поновлення за позивачем обліку лісових земель безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо права користування земельною ділянкою з ЛГП «Галсільліс», в якого ця земельна ділянка перебуває на обліку. Такий спір має приватноправовий характер.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про неможливість розгляду справи за правилами адміністративного судочинства.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

У цьому пункті закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom») від 21.02.1975, заява № 4451/70 § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatisрішення Європейського суду з прав людини у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria») від 17.01.2012, заява №36760/06, § 230).

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Враховуючи наведене, суд, керуючись пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України, дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за позовом Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Галсільліс» про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

На виконання положень частини першої статті 239 КАС України, з урахуванням суб`єктного складу сторін спору суд роз`яснює, що спір підлягає розгляду та вирішенню місцевим господарським судом.

Згідно з частиною другої статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

У відповідності до положень частини другої статті 238 КАС України та пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» необхідно повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2270,00 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням від 23.12.2021 № 1406.

Керуючись статтями 238, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

заяву представника відповідача про закриття провадження у справі задовольнити.

Закрити провадження у справі за позовом Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Галсільліс» про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Роз`яснити позивачу, що справа підлягає розгляду та вирішенню місцевим господарським судом.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення з тією самою позовною вимогою не допускається.

Повернути з Державного бюджету України на користь Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Гжицького (код ЄДРПОУ 00492990, місцезнаходження: 79010, м. Львів, вул.Пекарська, 50) судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала про закриття провадження у справі може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.

Повна ухвала суду складена 03 квітня 2023 року.

СуддяМричко Н.І.