Постанова

від 11.07.2023 по справі 380/958/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/958/22 пров. № А/857/7081/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Пліша М.А.,

за участі секретаря судового засідання Гриньків І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року про закриття провадження (суддя Мричко Н.І., м. Львів, повний текст ухвали складено 03 квітня 2023 року) у справі за адміністративним позовом Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Галсільліс" про визнання протиправною бездіяльності,-

ВСТАНОВИВ:

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького (далі - ЛНУВМБ ім. С.З. Гжицького) у січні 2022 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, в якому просиввизнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в особі Пустомитівського відділу Держгеокадастру щодо не поновлення обліку 97,0 га лісових земель на території Старосільської сільської ради за межами населеного пункту за Університетом та зобов`язати поновити облік 97,0 га лісових земель на території Старосільської сільської ради за межами населеного пункту за ЛНУВМБ імені С. 3. Гжицького.

13.12.2022 представник відповідача подав до суду заяву про закриття провадження у справі. Заява обґрунтована тим, що спірна земельна ділянка знаходиться в користуванні ЛГП «Галсільліс» на підставі рішення Львівської обласної ради від 11.07.2001. У зв`язку з цим, враховуючи положення пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року заяву представника відповідача про закриття провадження у справі задоволено. Закрито провадження у справі за позовом ЛНУВМБ імені С.З.Гжицького до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Галсільліс» про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії. Роз`яснено позивачу, що справа підлягає розгляду та вирішенню місцевим господарським судом. Роз`яснено позивачу, що повторне звернення з тією самою позовною вимогою не допускається.

Не погодившись з постановленою ухвалою суду першої інстанції її оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що спору щодо приналежності земель між сторонами не існує, тому застосування норми пункту 6 частини 1 статті 20 ГПК України є неправомірним. Зазначає, що предметом розгляду є протиправна бездіяльність відповідача щодо поновлення обліку 97,0 га лісових земель на території Старосільської сільської ради за межами населеного пункту за ЛНУВМБ імені С.3. Гжицького.

Відповідач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ЛНУВМБ імені С. 3. Гжицького є державною установою - юридична особа публічного права, заклад вищої освіти. У складі університету перебуває структурний підрозділ - Навчально-науково- виробничий центр «Давидівський», попередня назва ДП НГД «Давидівське» (далі ННВЦ «Давидівський»), що розташований на території Старосільської сільської ради. ННВЦ «Давидівський» - це учбове господарство, яке забезпечує поєднання навчання студентів з науково-дослідною роботою та з виробництвом.

1978 року головою виконавчого комітету Пустомитівської районної (міської) Ради депутатів трудящих видано ННВЦ «Давидівський» державний акт на право користування землею серії Б №040440, згідно з яким такому надано право користування 2304,0 га землі для ведення сільського господарства, з яких 185,2 га лісів (згідно з додатком №2 «Експлікація земель у межах, що зазначені на плані»).

Державний АКТ на право користування землею серії Б №040440 від 1978 року є чинним.

Проект формування території і встановлення меж Старосільської сільської ради від 1992 р., затверджений розпорядженням Голови Львівської ОДА М. Горинем 29.01.1996 р. №114.

Облікові документи статистичної звітності на 97.0 га лісових земель державної власності на території Старосільської сільської ради за межами населеного пункту за ОКЛСП «Галсільліс» підтверджують вказане.

23.02.2001 Старосільська сільська рада Пустомитівського району Львівської області прийняла рішення «Про погодження передачі обласному комунальному лісогосподарському підприємству «Галсільліс» в постійне користування земель лісового фонду для ведення лісового господарства» №116, яким: 1) погоджено передачу обласному комунальному спеціалізованому л/г «Галсільліс» в постійне користування 97,0 га земель запасу лісу для ведення лісового господарства за рахунок земель запасу; 2) надано згоду на вилучення 97,00 га земель із складу земель НДГ «Давидівський» з умовою передачі цих ділянок в постійне користування обласному спеціалізованому л/г «Галсільліс» для ведення лісового господарства.

Також цим рішенням сільська рада просила Пустомитівську районну раду погодити матеріали передачі ЛГП «Галсільліс» в постійне користування земель лісового фонду для ведення л/г та передати їх Львівській обласній раді на затвердження.

У матеріалах справи наявний лист-згода НДГ «Давидівський» до голови Пустомитівської районної ради від 22.02.2001 №9, яким НДГ «Давидівський» надало згоду на передачу 97,0 га лісу ЛГП «Галсільліс» (Том 2, арк. справи 27).

Надалі рішенням Пустомитівської районної ради Львівської області від 24.04.2001 №238 видано висновок, в якому рада вважала за доцільне надати земельні ділянки лісового фонду за межами населених пунктів Пустомитівського району в постійне користування ЛГП «Галсільліс» для ведення лісового господарства, зокрема на території Старосільської сільської ради 97,0 га.

З урахуванням зазначених рішень сільської та районної рад Львівська обласна рада прийняла рішення «Про передачу земель Пустомитівському дочірньому лісогосподарському підприємству ЛГП «Галсільліс» від 11.07.2001 № 467, яким Пустомитівському дочірньому лісогосподарському підприємству ЛГП «Галсільліс» передано 394,2 га лісових земель за межами населених пунктів у постійне користування для ведення лісового господарства за рахунок земель Пустомитівського району, з яких 97,0 га лісових земель Старосільської сільської ради (згідно з додатком «Перелік підприємств, яким надаються землі»).

Листом від 28.11.2014 №01-14/06-5010 відповідач повідомив позивача про те, що 97,0 га лісових земель обліковуються за ЛГП «Галсільліс» на підставі рішення Львівської обласної ради. Для внесення змін у форму 6-зем необхідне нове рішення Львівської обласної ради про передачу даних земель ННВЦ «Давидівський».

У листі відповідача від 30.05.2018 №16-13-0.31-5370/2-18 зазначено, що за інформацією Відділу у Пустомитівському районі згідно з державною статистичною звітністю з кількісного обліку земель (ф-6 зем) станом на 01.01.2016 на території Старосільської сільської ради площа лісів та інших лісовкритих площ становила 3267,6 га, з них 3149,5 га земель обліковувалось за ДП «Львівський лісгосп», 97,0 га ЛГП «Галсільліс», 6,3 га Львівською залізницею, 2,5 га ПП «Случ-Плюс» та 12,3 га землі запасу та землі, не надані у власність та користування. При цьому, земельна ділянка площею 97,0 га розташована за межами населеного пункту на території Старосільської сільської ради Пустомитівського району передана ЛГП «Галсільліс» на підставі рішення Львівської обласної ради від 11.07.2001 №467.

Про перебування земельної ділянки площею 97 га на обліку у ЛГП «Галсільліс» відповідач також вказував у відповідях від 16.03.2018 №343/412-18-0.29, від 09.01.2020 №20-13-0.29-7/113-20.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо поновлення за Університетом обліку 97,0 га лісових земель на території Старосільської сільської ради за межами населеного пункту протиправною, позивач звернувся до суду з позовом.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження бездіяльності відповідача щодо поновлення за позивачем обліку лісових земель безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо права користування земельною ділянкою з ЛГП «Галсільліс», в якого ця земельна ділянка перебуває на обліку. Такий спір має приватноправовий характер. Відтак, дійшов висновку про неможливість розгляду справи за правилами адміністративного судочинства.

У пункті 1 частини першої статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Вирішуючи питання юрисдикційності справи за позовом ЛНУВМБ імені С. 3. Гжицького, апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про оборонні закупівлі», крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель та спрощеного відбору без застосування електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

Таким чином, за змістом КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За змістом наведених приписів участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового.

Разом з тим, Господарський процесуальний кодекс України встановлює, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 цього Кодексу).

Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, суд повинен з`ясувати, у зв`язку з чим він виник, і за захистом яких прав чи інтересів особа звернулася до суду.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з цим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів зазначає, що Львівська обласна рада своїм рішенням № 467 від 11 липня 2001 року передала Пустомитівському дочірньому лісогосподарському підприємству ЛГП «Галсільліс» 394.2 га лісових земель, з яких - 97.0 га Старосільської сільської ради (не університетських).

ЛНУВМБ ім. С.З. ҐЖИЦЬКОГО володіє і використовує ці 97.0 га лісових земель; здійснює постійно догляд, охорону і нагляд за ними весь час і дотепер; утримує в штаті на посаді лісника, якому виплачує заробітну плату, що підтверджується наданою довідкою від 16.11.2018.

Право володіння, постійного користування земельної ділянки позивача не оспорюється і не заперечується, більше того, третя особа - ОКЛГП «Галліс» не претендує на володіння, користування чи власність, що підтверджено документами, наданими суду, зокрема, лист ОКЛГП «Галсільліс» від 29.03.2005 року за №44; лист ОКЛГП «Галсільліс» від 26.05.2011 р. № 78.

Суд першої інстанції наводить як аргумент лист-згоду колишнього директора НДГ «Давидівський» про надання згоди вилучення 97.0 га земель академії (Університету) від 22.02.2001 р.

Однак, слід зазначити, що передача земель від Університету передбачена законом, статтею 70 Закону України Про вищу освіту.

Згідно з частиною 1 вказаної статті, матеріально-технічна база закладів вищої освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності.

Відповідно до законодавства та з урахуванням організаційно-правової форми закладу вищої освіти з метою забезпечення його статутної діяльності засновником (засновниками) закріплюються на основі права господарського відання або передаються у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, комунікації, обладнання, транспортні засоби та інше майно.

Землекористування та реалізація прав власника земельних ділянок, у тому числі набуття відповідних прав на землю, здійснюються закладами вищої освіти відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно з частиною 2 вказаної статті, майно закріплюється за державним або комунальним закладом вищої освіти на праві господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди засновників закладу вищої освіти та вищого колегіального органу самоврядування закладу вищої освіти, крім випадків, передбачених законодавством.

Земельні ділянки передаються закладам вищої освіти незалежно від форми власності у постійне користування в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Крім того, вказане відповідачем про долучено докази, а саме два документи, Лист-згода від 22.02.2001 р. і Висновок Постійної комісії з питань врегулювання земельних відносин та адміністративно територіального устрою від 19.04.2001 р., яким підтверджено передачу земель лісового фонду сільських рад, а не ЛНУВМБ ім. С.З. Гжицького.

Також, оскаржувана ухвала обґрунтована зокрема і тим, що спір має розглядатись за правилами господарського судочинства, оскільки спір фактично виник з приводу права володіння земельною ділянкою 97,0 га лісових земель, що належатьЛНУВМБ ім. С.З. Гжицького на праві користування землею.

Відповідач звертаючись з заявою про закриття провадження вказав, що ЛНУВМБ ім. С.З. Гжицького мав би звернутись в порядку господарського судочинства за вирішенням спору щодо права власності за нормою пункту 6 частини 1 статті 20 ГПК України: Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Однак, колегія суддів вказує, що володіння майном (земельною ділянкою) не є предметом спору.

Спору щодо приналежності земель між сторонами не існує, тому застосування норми пункту 6 частини 1 статті20 ГПК України є некоректним.

Предметом розгляду є протиправна бездіяльність відповідача, щодо поновлення обліку 97.0 га лісових земель на території Старосільської сільської ради за межами населеного пункту за ЛНУВМБ ім. С.З. Гжицького.

А відтак спір є публічно-правовим. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад: участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) центральний орган виконавчої влади утворений 10 вересня 2014 р. Постановою Кабінету Міністрів № 442, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну політику у сфері земельних відносин, землеустрою, Державного земельного кадастру.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Натомість визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.

В учасників справи відсутній майновий чи немайновий спір. Зокрема у ЛНУВМБ ім. С.З. ҐЖИЦЬКОГО з Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області чи з Обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Галсільліс» відсутній приватноправовий спір. Між сторонами не існує спору про цивільне право: щодо права власності/користування на земельну ділянку; усунення перешкод у реалізації права користування земельною ділянкою тощо. Відповідач не порушував права ЛНУВМБ ім. С.З. ҐЖИЦЬКОГО на володіння і користування земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що юрисдикція суду щодо розгляду тієї чи іншої справи має встановлюватись з огляду на сутність права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Зокрема зазначала про це у постановах від 06 листопада 2019 року по справі №620/3487/18, 19 лютого 2020 року у справі № 922/584/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 712/10439/16-а.

Апеляційний суд резюмує, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що дана справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;3) невідповідність висновків суду обставинам справи;4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваної ухвали суд першої інстанції суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, допустився помилки в частині застосування норм матеріального та процесуального права, а тому дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі, що є підставою для скасування такого рішення із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького задовольнити, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року про закриття провадження у справі №380/958/22 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш Повне судове рішення складено 13 липня 2023 року