Рішення

від 22.03.2023 по справі 525/346/22

ВЕЛИКОБАГАЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 525/346/22

Провадження №2/525/18/2023 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.03.2023 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої - судді Прасол Я.В.,

секретаря судових засідань - Хоменка М.М.,

з участю представника позивача - адвоката Зотової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Зотова Анастасія Володимирівна, до Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Зотової А.В. звернувся до суду з позовом до Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшла земельна ділянка кадастровий номер 5320255100:00:008:1384 для ведення особистого селянського господарства площею 0,5000 га, яка розташована на території Великобагачанської селищної ради.

Вказана земельна ділянка належить на праві приватної власності останній на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ №046054. Вона була сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 10.12.2019 та зареєстрована у ДЗК з кадастровим номером 5320255100:00:008:1384.

Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 . З метою оформлення спадщини він звернувся до приватного нотаріуса Великобагачанського районного нотаріального округу Сахарової Л.І. для отримання свідоцтва про право на спадщину. Нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку, оскільки було встановлено, що земельна ділянка зареєстрована на праві комунальної власності територіальної громади селища Велика Багачка, сіл Бутова Долина, Довгалівка, Шепелі, Гарнокут, Буряківщина, Байрак, Мала Решетилівка, Затон, Пилипенки, Радивонівка, Мар`янівка, Володимирівка, Перекопівка, Іванівка, Пушкареве, Семенівка, Широке, Багачка Перша, Степанівка, Стефанівщина, Якимове, Балюки в особі Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області.

Підставою, для реєстрації права комунальної власності на вищевказану земельну ділянку стало те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області у 2018 році було проведено інвентаризацію земель без урахування земельних ділянок, право власності на які виникло до 01.01.2013.

Посилаючись на незаконність та безпідставність передачі земельної ділянки з кадастровим номером 5320255100:00:008:1384, яка є приватною власністю померлої ОСОБА_2 у комунальну власність, позивач просив визнати за ним право власності на вищевказану земельну ділянку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 27.06.2022 було відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання, відповідачу було направлено копію позовної заяви з додатками, ухвалу про відкриття провадження у справі, роз`яснено порядок та строки подання відзиву на позов.

17.08.2022 на адресу суду надійшла письмова заява відповідача у справі Великобагачанської селищної ради про розгляд справи без участі відповідача, зазначає, що позов відповідач визнає, заперечень не має. Заяви аналогічного змісту надійшли до суду також 02.09.2022, 30.09.2022, 12.12.2022, 06.01.2023, 01.03.2023 ( а.с. 55, 82, 94, 122, 173, 194).

Ухвалою суду від 30.09.2022 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Зотова А.В. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 підтвердив обставини викладені у позовній заяві, зазначав, що ним, як інженером-землевпорядником виготовлялися технічні документації на спірну земельну ділянку, дійсно земельна ділянка з кадастровим номером 5320255100:00:008:1384 за місцем розташування та розмірами є земельною ділянкою ОСОБА_2 згідно державного акту про право приватної власності на землю.

Позивач ОСОБА_1 , представник відповідача Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, з клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не зверталися. Відповідач подав заяву про визнання позову та розгляд справи без участі його представника.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача адвоката Зотової А.В., свідка, вивчивши та проаналізувавши в сукупності усі докази зібрані по справі, приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 17.10.2017, ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Красногорівка Великобагачанського району Полтавської області померла ОСОБА_2 ( а.с. 9).

ОСОБА_1 є сином померлої ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 30.11.1957 ( а.с. 10) та прийняв спадщину після смерті останньої, як спадкоємець першої черги по закону, що підтверджується копією спадкової справи №56 майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с. 71-80).

За життя ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ №046054 від 26.05.2003 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 0,5000 га для ведення особистого селянського господарства розташована на території Великобагачанської селищної ради ( а.с. 11).

У 2020 році ФОП ОСОБА_3 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення ( відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Великобагачанської селищної ради Великобагачанського району Полтавської області кадастровий номер 5320255100:00:008:1384 ( а.с. 14-24). Земельну ділянку зареєстровано в ДЗК ( а.с. 12-13).

Відповідно до відомостей із поземельної книги щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5320255100:00:008:1384 Відділу у Великобагачанському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 30.03.2020, земельну ділянку було сформовано на підставі технічної документації виготовленої ФОП ОСОБА_3 , як земельну ділянку комунальної власності, код цільового призначення 16.00 землі запасу ( земельні ділянки кожної категорії земель, які не передані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель: землі сільськогосподарського призначення. 12.05.2020 внесені змінені відомості про земельну ділянку щодо форми власності, земельна ділянка зареєстрована, як приватна власність. 13.05.2020 змінені відомості щодо виду використання земельної ділянки на 01.03 для ведення особистого селянського господарства. 28.07.2020 вид використання знову змінено на 16.00 землі запасу, а 14.08.2020 земельну ділянку зареєстровано, як комунальну власність територіальної громади селища Велика Багачка, сіл Бутова Долина, Довгалівка, Шепелі, Гарнокут, Буряківщина, Байрак, Мала Решетилівка, Затон, Пилипенки, Радивонівка, Мар`янівка, Володимирівка, Перекопівка, Іванівка, Пушкареве, Семенівка, Широке, Багачка Перша, Степанівка, Стефанівщина, Якимове, Балюки в особі Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області. ( а.с. 203-219).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5320255100:00:008:1384 зареєстровано за територіальною громадою селища Велика Багачка, сіл Бутова Долина, Довгалівка, Шепелі, Гарнокут, Буряківщина, Байрак, Мала Решетилівка, Затон, Пилипенки, Радивонівка, Мар`янівка, Володимирівка, Перекопівка, Іванівка, Пушкареве, Семенівка, Широке, Багачка Перша, Степанівка, Стефанівщина, Якимове, Балюки в особі Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області ( а.с. 28).

Відповідно до листа Виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області №2493/03-05 від 10.09.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області у 2018 році було проведено інвентаризацію земель, не врахувавши речові права на земельні ділянки, що виникли до 01.01.2013 ( а.с. 26).

Приватний нотаріус Миргородського районного нотаріального округу Сахарова Л.І. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,5000га кадастровий номер 5320255100:00:008:1384 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Миргородського ( колишнього Великобагачанського) району Полтавської області, оскільки згідно відомостей ДЗК її власником є Великобагачанська селищна рада ( а.с. 29).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом.

Згідно положень ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти будь-які дії щодо свого майна, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ч. 1 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 79-1 ЗК України, формування земельних ділянок здійснюється шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера ( ч. ч. 3, 4 ст.79-1 ЗК України).

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі ( ч. ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України).

Частиною 13 ст. 79-1 ЗК України встановлено, що земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до абз. 2 п. 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до п. 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про Державний земельний кадастр», земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом, або органу місцевого самоврядування, що затвердив комплексний план просторового розвитку території територіальної громади, генеральний план населеного пункту, детальний план території. Заява також може подаватися особою, якій на підставі рішення Кабінету Міністрів України та відповідного договору було передано у господарське відання об`єкт державної власності, що використовується у процесі провадження діяльності з передачі електричної енергії і транспортування та/або зберігання природного газу, і на замовлення якої була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з метою передачі земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, у постійне користування зазначеній особі.

Таким чином, судом встановлено та не заперечується відповідачем у справі, що ОСОБА_2 за життя була власником вищевказаної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 25 ЦК України передбачено, що цивільна правоздатність особи припиняється у зв`язку з її смертю, тобто померла особа не може мати майна на праві власності.

У відповідності до ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки ( ст. 1261 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її ( ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ст. 1262 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно положень ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно із ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи те, що відповідач визнав заявлений позов повністю, визнання позову відповідачем не порушує прав інших осіб, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 4, 11, 12, 13, 76-80, 81, 83, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5320255100:00:008:1384 для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,5000 га, що розташована на території Великобагачанської селищної ради у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

представник позивача: адвокат Зотова Анастасія Володимирівна, РНОКПП НОМЕР_4 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №000623 від 01.07.2021 видане Радою адвокатів Київської області, адреса: вул. Грибоєдова, 2, оф. 19, м. Ірпінь, Київська область;

відповідач: Великобагачанська селищна рада Миргородського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 21044600, юридична адреса: вул. Шевченка, 73, селище Велика Багачка, Миргородський район, Полтавська область.

Повне рішення суду складено 03.04.2023.

Суддя Я.В. Прасол