Постанова

від 31.03.2023 по справі 400/9303/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2023 р.м.ОдесаСправа № 400/9303/21

Суддя в суді І інстанції Мельник О.М.

Рішення суду І інстанції ухвалено у м. Миколаїв

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідачаЯковлєва О.В.,

суддівЗуєвої Л.Є., Коваля М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про стягнення недоплаченої суддівської винагороди за вересень 2021 року, у сумі 5 391,75 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про залишення без задоволення позовних вимог, так як апелянту у межах спірних правовідносин безпідставно не обраховано розмір суддівської винагороди у вересні 2021 року, використовуючи розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня 2021 року, згідно ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

В даному випадку, на переконання апелянта, використання суб`єктом владних повноважень альтернативного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб під час обрахунку розміру суддівської винагороди позивача порушує вимоги законодавства та гарантії суддівської незалежності.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаду судді Ленінського районного суду м. Миколаєва.

При цьому, у вересні 2021 року ОСОБА_1 отримав суддівську винагороду, посадовий оклад в якій склав 28 692,30 грн.

Не погоджуючись з обрахованим розміром посадового окладу, а як наслідок з отриманою сумою суддівської винагороди у вересні 2021 року, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

За наслідком з`ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про залишення без задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин при обрахуванні розміру посадового окладу суб`єктом владних повноважень вірно застосовано розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Згідно ч. 1 ст. 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 2 ст. 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 135 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду складає 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 136 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

При цьому, Закон України «Про прожитковий мінімум», відповідно до статті 46 Конституції України, дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Згідно ч. 2 ст. 1 ЗУ «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Згідно ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

В свою чергу, ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: для працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності дій Головного управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області щодо визначення розміру суддівської винагороди позивача, що отримана ним у вересні 2021 року.

В даному випадку, сторонами у справі не заперечується, що позивач, як суддя місцевого суду, у вказаному періоді отримував суддівську винагороду, розмір якої обраховано з використанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді згідно ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

В свою чергу, позивач вважає, що він мав право у спірному періоді на отримання суддівської винагороди та інших виплат, при обрахуванні яких мав застосовуватись розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня 2021 року, згідно ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про залишення без задоволення позовних вимог, у межах доводів та вимога апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В даному випадку, згідно ч. 2 ст. 130 Конституції України, розмір винагороди судді встановлюється виключно законом про судоустрій.

При цьому, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

В свою чергу, вищевикладеними положеннями ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду складає 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Тобто, ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та ЗУ «Про прожитковий мінімум» не передбачено існування будь-якого альтернативного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а як наслідок і обов`язку застосування такої величини.

В даному випадку, зменшений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб для обрахунку розміру суддівської винагороди наявний виключно в ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

Тому, колегія суддів вважає, що саме ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» запроваджено альтернативний підхід до розрахунку суддівської винагороди у відповідному періоді, який відрізняється від механізму розрахунку суддівської винагороди, встановленому ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

В свою чергу, враховуючи вищевикладені приписи Конституції України, колегія суддів погоджується з доводами апелянта у тому, що для визначення розміру його базового посадового окладу у вересні 2021 року має застосовуватись розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений станом на 01 січня 2021 року.

Між тим, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно ч. 1 ст. 148 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно ч. 1 ст. 149 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Згідно ч. 3 ст. 151 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом. Державна судова адміністрація України має територіальні управління. Рішення про утворення територіальних управлінь та визначення їх кількості приймається Державною судовою адміністрацією України за погодженням з Вищою радою правосуддя.

Згідно ч. 1 ст. 154 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України.

При цьому, згідно ч. 4 ст. 147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

В даному випадку, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області є територіальним органом Державної судової адміністрації України, на який покладено обов`язки щодо організаційного та фінансового забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом та забезпечення належних умов діяльності судів, у тому числі щодо виплати суддівської винагороди суддям місцевих судів.

Тобто, саме за рахунок коштів, які перераховуються на рахунки Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області мала здійснюватися виплата суддівської винагороди позивачу.

Таким чином, нарахування та виплата позивачу у спірному періоді суддівської винагороди та інших виплат у неповному обсязі є наслідком вчинення протиправних дій Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, а тому належним способом відновлення порушеного права позивача є визнання протиправними таких дій.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне покласти обов`язок на Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області щодо проведення перерахунку та виплати позивачу, як судді місцевого суду, усіх належних йому сум, які протиправно не виплачено йому у вересні 2021 року.

В даному випадку, саме вказаний спосіб захисту порушених прав позивача, на переконання колегії суддів, є ефективним способом поновлення порушених прав позивача у межах спірних правовідносин.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року - скасувати, прийнявши у справі нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у вересні 2021 року суддівської винагороди, використовуючи розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області здійснити перерахунок виплаченої ОСОБА_1 суддівської винагороди у вересні 2021 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн, та виплатити нараховану суму суддівської винагороди, з урахуванням вже проведених виплат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Яковлєв О.В.Судді Зуєва Л.Є. Коваль М.П.