Постанова

від 03.04.2023 по справі 804/119/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 804/119/17

касаційне провадження № К/9901/32829/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Чечелівському районі міста Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 (головуючий суддя - Іванов С.М., судді - Чередниченко В.Є., Ясенова Т.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Старс» (далі - Товариство) до Державної податкової інспекції у Чечелівському районі міста Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправним та скасувати наказ від 30.12.2016 № 671 «Про організацію та проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства» за підписом начальника Інспекції.

На обґрунтування позовних вимог Товариство послалося на те, що: в резолютивній частині ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 30.11.2016 у справі № 200/20636/16-к було надано дозвіл на проведення позапланової документальної перевірки ведення фінансово-господарської діяльності Товариства в рамках кримінального провадження № 32015040040000025, проведення якої доручено фахівцям Головного управління у Дніпропетровській області, тоді як перевірка була призначена та проведена Інспекцією, що свідчить про те, що оскаржуваний наказ прийнято всупереч положень абзацу 2 пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 26.01.2017 у задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з урахуванням ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 30.11.2016 у справі № 200/20636/16-к та положень підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України у Інспекції були наявні усі правові підстави для прийняття оспорюваного наказу.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 02.03.2017 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив: визнав протиправним та скасував наказ від 30.12.2016 № 671 «Про організацію та проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства» за підписом начальника Інспекції.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що і ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 30.11.2016 у справі № 200/20636/16-к, і положеннями чинного на дату проведення перевірки законодавства було визначено, що обов`язок проведення документальної позапланової перевірки підприємства покладено виключно на контролюючий орган обласного та центрального рівня, яким у даному випадку є Головне управління у Дніпропетровській області, а не Інспекція.

Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 11.05.2017 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, оскільки: зміни, внесені Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», яким доповнено Податковий кодекс України статтею 19-3 та викладено в новій редакції пункт 19-1.1.1 статті 19-1 цього Кодексу щодо розмежування функцій державних податкових інспекцій, почав діяти з 01.01.2017, тоді як оскаржуваний наказ був прийнятий 32.12.2016; Інспекція відповідає поняттю «контролюючого органу» як те визначає Податковий кодекс України.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін з підстав того, що: в резолютивній частині ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 30.11.2016 у справі № 200/20636/16-к було чітко вказано, якому саме контролюючому органу доручено проведення перевірки, а саме - Головному управлінню у Дніпропетровській області; документи по взаємовідносинах із контрагентами, вказаними в ухвалі слідчого, вже були предметом дослідження у кримінальному провадженні № 32015040040000025 в межах якого і було призначено та проведено перевірку.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.03.2023 прийняв касаційну скаргу до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 28.03.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 30.11.2016 у справі № 200/20636/16-к надано дозвіл на проведення в рамках кримінального провадження № 32015040040000025 позапланової документальної перевірки ведення фінансово-господарської діяльності Товариства за період з 01.01.2014 по теперішній час з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства із визначеними у резолютивній частині ухвали контрагентами. Проведення зазначеної позапланової документальної перевірки доручено фахівцям Головного управління у Дніпропетровській області.

З метою виконання ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 30.11.2016 у справі № 200/20636/16-к, на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України начальником Інспекції був виданий наказ від 30.12.2016 № 671 «Про організацію та проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства».

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі ПК України) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 78.4 статті 78 ПК України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з положеннями пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду звертає увагу на те, що ухвала слідчого судді та наказ контролюючого органу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки мають різну правову природу та різні правові наслідки.

Зокрема, порядок проведення перевірок контролюючими органами визначається спеціальним податковим законодавством, що зумовлює виокремлення суб`єктів таких правовідносин (контролюючий орган як суб`єкт владних повноважень та платник податків), зміст правовідносин (здійснення суб`єктом владних повноважень функцій, що передбачені законодавством), а також можливість оскаржити відповідний наказ контролюючого органу в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначається, що документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень та виключно у випадках та у порядку, що визначені цим Кодексом.

Відповідно до вимог підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

З урахуванням зазначеного нормативного регулювання, а також обставин справи Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує, що ухвала слідчого судді від 30.11.2016, якою надано дозвіл на проведення документальної позапланової виїзної перевірки, не передбачена пунктом 78.1 статті 78 ПК України як обставина для проведення позапланової перевірки.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду звертає увагу на те, що ухвала слідчого судді, якою надано дозвіл на проведення перевірки, може бути оскаржена в порядку кримінального судочинства. Зокрема, позиція Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах викладена в постанові від 23.05.2018 у справі № 243/6674/17-к.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зауважує, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України (частина третя статті 392). Буквальне тлумачення зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку лише тоді, коли в Кримінальному процесуальному кодексі України є норма, якою це дозволено. Однак Конституційний Суд України, розглядаючи положення пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, дійшов висновку про те, що апеляційне оскарження судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження (абзац другий підпункту 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2010 № 3-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв`язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду).

Оскільки ухвалу слідчого судді про надання дозволу на проведення позапланової перевірки не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, то немає ні дозволу, ні заборони щодо апеляційного оскарження такої ухвали.

З урахуванням зазначеного у справі № 243/6674/17-к Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційні суди зобов`язані відкривати апеляційне провадження за скаргами на ухвали слідчих суддів про надання дозволу на проведення позапланових перевірок.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала слідчого судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська про надання дозволу на проведення позапланової документальної перевірки від 30.11.2016, на підставі якої видано оскаржуваний наказ від 30.12.2016 № 671, постановлена в межах кримінального провадження № 32015040040000025 від 03.03.2015, за ознаками кримінального порушення, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Отже, основною метою проведення співробітниками Інспекції позапланової документальної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства щодо взаємовідносин із визначеними в ухвалі слідчого судді контрагентами за період з 01.01.2014 по 30.12.2016 відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, статті 79 ПК України, як слідує зі змісту ухвали слідчого судді від 30.11.2016, є отримання інформації, що може мати суттєве значення для встановлення істини у кримінальному провадженні.

З урахуванням зазначеного Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що оскаржуваний наказ Інспекції від 30.12.2016 № 671 «Про організацію та проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства» видано з метою збору доказів у межах кримінального провадження, а не для виконання контролюючим органом визначених Податковим кодексом України повноважень.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зауважує, що оскаржуваний наказ виданий Інспекцією відповідно до вимог підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України та на підставі ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки.

Беручи до уваги зазначене, а також практику Великої Палати Верховного Суду щодо апеляційного оскарження ухвал про надання дозволу на проведення позапланової перевірки в межах кримінального судочинства, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про те, що оскаржуваний наказ, виданий з метою зібрання доказів у кримінальному провадженні № 32015040040000025 від 03.03.2015, не може бути предметом самостійного оскарження в суді.

Ураховуючи обставини цієї справи, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що цей позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. На переконання Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у цій справі слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію не лише адміністративних судів, а взагалі не підлягають судовому розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 813/5892/15.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За правилами абзацу 1 частини першої статті 354 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 цього Кодексу.

Отже, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Інспекції і скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 та постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 та закриття провадження у цій справі.

Керуючись п.5 ч.1 ст. 349, ст. 354, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Чечелівському районі міста Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2017 скасувати.

Закрити провадження у справі № 804/119/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Старс» до Державної податкової інспекції у Чечелівському районі міста Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк