Рішення

від 29.03.2023 по справі 344/12651/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/12651/22

Провадження № 2/344/739/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Атаманюка Б. М.,

секретаря судового засідання Стефанець Г.Я.

за участі

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Боднарук С.В.

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Суботника В.Й.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради, в особі директора Звончук Олександри Михайлівни, про визнання незаконними та Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 11.10.2022 р. звернулася в суд з позовом до відповідача Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради, в особі директора Звончук Олександри Михайлівни, про скасування наказу про переміщення та поновлення на попередньому місці роботи, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.10.2022 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.12.2022 р. прийнято до розгляду заяву позивача ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.

Позов обґрунтований тим, що з 07.02.2005 року позивач працює в даному дитячому садку комірником. За час праці не мала дисциплінарних стягнень. 29.09.2022 року позивачу було винесено догану, а 30.09.2022 року винесено наказ №71 к/тр, який в зв`язку з недбалим ставленням до виконання своїх посадових обов`язків, керуючись ч.2 ст.32 КЗПП України, ОСОБА_1 переміщено із посади комірника, з 03.10.2022 року, в ясельну групу №8 з подальшим виконанням посадових обов`язків помічника вихователя із дотриманням попереднього графіка і режиму роботи та раніше встановлених умов оплати праці. Підстава: Наказ «Про оголошення догани ОСОБА_1 від 29.09.2022 року №69 к/тм». Про цей наказ позивача було повідомлено 30.09.2022 року. Директор почала вимагати щоб «здати комору», і 03.10.2022 року приступати до роботи помічником вихователя. Позивач повідомила директора закладу, що наказ безпідставний і незаконний, тому переходити на іншу посаду не може і не буде. Позивач подала директору заяву про скасування наказу про переміщення, але вона заяву не взяла.

Після перенесеного 30.09.2022 року стресу позивач захворіла, а з 03.10.2022 року перебувала на лікарняному.

Вважає, що наказ від 30.09. 2022 року №71 к/тр є незаконним.

Позивач зазначає, що прийнята на роботу 07.02.2005 року на посаду комірника, така посада обумовлена її трудовим договором та зазначена в трудовій книжці. До того ж, позивач не має педагогічної освіти. На іншу посаду позивач не бажає переходити, а згоди на переведення вона не давала.

Також позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій зазначено, що після подання позову, відповідачем 31.10.2022 р. прийнято наказ №91-к/тр, яким відмінено наказ від №71к/тр від 30.09.22р. «Про переміщення ОСОБА_1 », як такий, що не відповідає нормам чинного трудового законодавства.

В подальшому, під час перебування позивача у відпустці без збереження зарплати наказом № 92 - к/тр від 31.10.2022 позивача було повторно переведено з посади комірника на посаду помічника вихователя в ясельну групу №8 з 01.11.2022 до завершення воєнного стану.

28.11.2022 р. вийшовши на роботу, після перебування на лікарняному та у відпустці без збереження зарплати, позивача до роботи комірником не було допущено.

28.11.2022 та 29.11.2022 позивачу, всупереч вимогам ст. 149 КЗпП України, було оголошено дві догани за одне і теж «порушення » трудової дисципліни, а саме за невиконання посадових обов`язків помічника вихователя.

30.11.2022 позивачу оголошено наказ про її звільнення з роботи.

Таким чином, з урахуванням збільшених позовних вимог, позивач просить суд визнати незаконними та скасувати:

- наказ №71к/тр від 30.09.2022 року про переміщення ОСОБА_1 з посади комірника на посаду помічника вихователя;

- наказ №92к/тр від 31.10.2022 року про переведення ОСОБА_1 з посади комірника на посаду помічника вихователя;

- наказ №107к/тм від 28.11.2022 року про оголошення ОСОБА_1 догани за порушення трудової дисципліни;

- наказ №108к/тм від 29.11.2022 року про оголошення ОСОБА_1 догани за порушення трудової дисципліни;

- наказ №109к/тм від 30.11.2022 року про звільнення ОСОБА_1 із посади помічника вихователя з 30.11.2022 р.

Також позивач просить суд: поновити її на роботі на посаді комірника; стягнути середній заробіток, за час вимушеного прогулу починаючи з 30.11.2022 року по день постановлення судового рішення; стягнути моральну шкоду 90000 грн.; стягнути понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень та витрати по сплаті судового збору.

Моральну шкоду в сумі 90000 грн. позивач обґрунтовує тим, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивач отримала стрес і захворіла, в неї стався гіпертонічний криз, а в подальшому розвинулись інші неврологічні захворювання. З 03.10.2022 перебувала на лікарняному, а в подальшому взяла відпустку без збереження зарплати, так як по стану здоров`я не могла працювати. До цього часу позивач ніколи серйозно не хворіла. Після вказаних подій позивач не могла спати, постійно відчувала неспокій, слабкість, не могла ходити. Потім ще з`явилися ряд невротичних явищ, сімейний лікар направила її до невропатолога. В подальшому невропатолог встановив діагноз та призначив лікування. Лікується позивач з початку жовтня до цього часу.

Представник відповідача скористалася правом подання відзиву на позов, в якому зазначила, що наказом директора ЗДО (ясла - садок) №16 «Сонечко» Івано-Франківської міськради від 31.10.2022 р. №91-к/тр, у зв`язку із рекомендаціями комісії департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради від 28.10.2022 р.№23/48.11-/446 наказ про переміщення ОСОБА_1 №71к/тр від 30.09.2022 року відмінено, як такий, що не відповідає нормам чинного трудового законодавства. Таким чином трудові права позивача поновлено адміністрацією закладу дошкільної освіти.

Наказом від 31.10.2022 р. № 92-к/тр, відповідно до ст.З Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-1Х, листа МОН України від 22.06.2022 р. № 1/6687-22 «Щодо збереження мережі закладів дошкільної освіти та захисту прав їх працівників», в зв`язку з виробничою необхідністю, з метою забезпечення ясельної групи другим помічником вихователя, для швидкого реагування на сигнали тривоги та виведення дітей в укриття, комірника ОСОБА_1 переведено на посаду помічника вихователя в ясельну групу № 8 з 01.11.2022 р. до завершення воєнного стану.

28.11.2022 р. ОСОБА_1 після перебування на лікарняному та у відпустці без збереження заробітної плати вийшла на роботу, та відмовилася виконувати обов`язки помічника вихователя. Тому 28.11.2022 р. та 29.11.2022 р. позивачу було оголошено дві догани за порушення трудової дисципліни - не виконання обов`язків помічника вихователя ( накази №№ 107 к/тм та 108 к/тм). Працівника ОСОБА_1 29.11.2022 р. ознайомлено з наказом від 31.10.2022 р. № 92-к/тр.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 без поважних причин наказу від 31.10.2022 р. № 92-к/тр , їй оголошено догану ( наказ «Про оголошення догани ОСОБА_4 » від 29.11.2022 № 108). Від надання письмового пояснення працівниця відмовилась, що підтверджується відповідним актом.

30.11.2022 р. ОСОБА_1 оголосили наказ про звільнення з роботи.

Тому, зважаючи на постійні ракетні обстріли території країни, необхідність негайного поміщення дітей в укриття у випадку оголошення повітряної тривоги, переведення ОСОБА_1 на посаду помічника вихователя на період дії воєнного стану для відвернення інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю, вважає необхідним і виправданим.

З урахуванням зазначених обставин, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, та стягнути із позивача понесені судові витрати.

Позивач та її представник позов підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити. Додатково, представник позивача суду пояснила, що наказ про переміщення хоча і відмінений, проте не зрозуміло з якої дати (чи з дати прийняття наказу про переміщення, чи з дати прийняття наказу про відміну наказу про переміщення). Тому вважає, що спір щодо наказу про переміщення продовжує існувати.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечила, суду додатково пояснила, що наказ про переміщення відмінений, а подальша необхідність переведення позивача на посаду помічника вихователя зумовлена необхідністю супроводжувати дітей в укриття під час повітряної тривоги. На запитання головуючого про те, які працівники забезпечують супровід дітей в укриття під час повітряної тривоги, відповіла, що допомагає і вона особисто і інші працівники. Вважає, що наказ про переміщення був незаконний, а тому відмінений, всі інші накази є законні. Зазначає, що посада помічника вихователя є більш оплачувана відносно посади комірника, а тому позивач отримувала вищий заробіток. Трудові права позивача дотримано, а тому просить в позові відмовити в повному обсязі.

Представника відповідача - адвокат Суботник В.Й. в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив, суду додатково поясним. Що наказ про переміщення відмінено, а тому спір в цій частині припинив існування. Щодо переміщення, то таке здійснено відповідно до Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», та не потребує згоди працівника. Зумовлена така необхідність загальновідомими обставинами, які не підлягають доказуванню (війна, повітряні тривоги). Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Норма ст. 32 КЗпП України передбачає, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві в установі, організації або в іншу місцевість хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускаються тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених законом.

У ч.2 ст.32 КЗпП України зазначається, що не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

Отже, з урахуванням зазначених норм власник не має права вийти за межі трудового договору і його право на переміщення працівників обмежується умовами трудового договору: в межах цих умов переміщення можливе, поза ним - протиправне. Таким чином, при переміщенні діє принцип незмінності істотних умов договору, залишаються незмінними всі суттєві умови трудового договору (спеціальність, кваліфікація, найменування посади).

Якщо переведення на іншу роботу пов`язане зі зміною трудових функцій працівника, місця роботи (місцевості), то переміщення в інший структурний підрозділ передбачає збереження обумовленого трудовим договором місця роботи і трудових функцій.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1178цс15.

З початком війни, виникла необхідність додаткового врегулювання трудових відносин, а відтак Верховною Радою України прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набрав чинності 24.03.2022.

Зокрема ч. 1 ст. 3 цього Закону визначено, що у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

Тобто, з урахуванням даного Закону, при умові настання всіх обставин, визначених ч. 1 ст. 3 цього Закону, правовідносини між роботодавцем і працівником, які були визначені в КЗпП щодо згоди працівника на переведення і умов для переведення, можуть бути змінені. Зокрема, у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 07 лютого 2005 р. працює на посаді комірника в Закладі дошкільної освіти (ясла-садок) № 16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради, що підтверджено копією трудової книжки (а.с.14-17).

Згідно наказу директора ОСОБА_2 . Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради №71к/тр від 30.09.22р. - в зв`язку з недбалим ставленням до виконання своїх посадових обов`язків, керуючись ч.2 ст.32 КЗПП України, ОСОБА_1 , переміщено із посади комірника, з 03.10.2022 року в ясельну групу №8 з подальшим виконанням посадових обов`язків помічника вихователя із дотриманням попереднього графіка і режиму роботи та раніше встановлених умов оплати праці. Підстава: Наказ «Про оголошення догани ОСОБА_1 від 29.09.2022 року №69 к/тм» (а.с.3).

Позивач, не погоджуючись із зазначеним наказом про переміщення, подала директору ОСОБА_2 ЗДО (ясла-садок) № 16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради відповідну заяву (а.с.4).

У листі відповіді директора департаменту освіти та науки Дротянко Вікторії від 28.10.2022 р. зазначено, що директору ОСОБА_2 ЗДО (ясла-садок) № 16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради рекомендовано відмінити наказ від №71к/тр від 30.09.22р. «Про переміщення ОСОБА_1 », як такий, що не відповідає нормам чинного трудового законодавства (а.с.26).

Згідно із витягом із наказу директора ОСОБА_2 . Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради від 31.10.2022 р. №91-к/тр - відмінено наказ від №71к/тр від 30.09.22р. «Про переміщення ОСОБА_1 », як такий, що не відповідає нормам чинного трудового законодавства (а.с.41).

При дослідженні наказу про відміну від 31.10.2022 р. №91-к/тр встановлено, що він не містить дати, з якої наказ від №71к/тр від 30.09.22р. вважається відміненим.

Проте, оцінюючи доводи сторін щодо зазначених наказів, суд зазначає наступне.

Трудові відносини працівників і роботодавців визначає трудове законодавство. В даному випадку підстави та умови переведення, звільнення працівників, визначає КЗпП України, а особливості правовідносин у умовах воєнного стану додатково визначені в Законі України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Як зазначалося, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено умови при настанні яких у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди. Звертається увага, що дана норма Закону регулює саме «переведення» а не «переміщення» про яке йдеться в наказі №71к/тр від 30.09.22р.. Тобто зазначений наказ є незаконним, з чим погодилася сторона відповідача. На виправлення такої помилки відповідачем видано інший наказ від 31.10.2022 р. №91-к/тр., яким «відмінено» наказ №71к/тр від 30.09.22р., без зазначення дати такої відміни.

Суд звертає увагу сторін, що трудове законодавство, зокрема КЗпП України, не надає право роботодавцю «відміняти» свої ж накази, та й взагалі КЗпП України не містить слова «відмінити». При цьому, згідно словником української мови слово «відмінити» означає - робити кого-, що-небудь інакшим; змінювати. В даному випадку наказ №71к/тр від 30.09.22р. не підлягає відміні (зміні), а правильним формулюванням є виключно «скасування» цього наказу.

Таким чином, суд вважає наказ від 31.10.2022 р. №91-к/тр., яким відмінено наказ №71к/тр від 30.09.22р., є таким що, не створює юридичних наслідків, тобто є нікчемним, а отже необхідності в його скасуванні немає.

З урахуванням зазначеного, судом встановлено, що на момент розгляду справи оспорюваний позивачем наказ №71к/тр від 30.09.22р. про переміщення ніким не скасований та в юридичному значенні продовжує діяти, а відтак його слід визнати протиправним та скасувати.

Також судом встановлено, що, згідно наказу директора ОСОБА_2 закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради №141-к/тм від 13.10.2022 р. ОСОБА_1 надано відпустку без збереження заробітної плати на 30 календарних днів з 13.10.2022 р. по 11.11.2022 р. (а.с.154).

ОСОБА_1 з 03.10.2022 р. по 07.10.2022 р., з 14.11.2022 р. по 17.11.2022 р., з 18.11.2022 р. по 25.11.2022 р. перебувала на лікарняному (а.с.156-158).

В період перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати, наказом від 31.10.2022 р. № 92-к/тр, відповідно до ст.3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-1Х, листа МОН України від 22.06.2022 р. № 1/6687-22 «Щодо збереження мережі закладів дошкільної освіти та захисту прав їх працівників», в зв`язку з виробничою необхідністю, з метою забезпечення ясельної групи другим помічником вихователя, для швидкого реагування на сигнали тривоги та виведення дітей в укриття, комірника ОСОБА_1 переведено на посаду помічника вихователя в ясельну групу № 8 з 01.11.2022 р. до завершення воєнного стану. Працівника ОСОБА_1 29.11.2022 р. ознайомлено з наказом від 31.10.2022 р. № 92-к/тр (а.с.60).

При оцінці законності наказу від 31.10.2022 р. № 92-к/тр встановлено, що він містить три порушення.

По-перше, як зазначалося, ніким не скасовувався, та продовжував діяти наказ №71к/тр від 30.09.22р. про переміщення. Тобто позивач, фактично була переведена на посаду помічника вихователя, вже будучи до цього переміщеною на цю ж посаду.

По-друге, таке переведення здійснено в період перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати.

Трудовим законодавством не встановлено заборони щодо переведення на іншу посаду працівника, який перебуває у відпустці, проте, згідно з частиною 3 ст.2 Закону України «Про відпустки», право на відпустку забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених Законом.

З урахуванням формулювання причин переведення працівника та за відсутності згоди працівника на переведення, суд вважає, що переведення працівника без його згоди в період відпустки порушує його право на збереження за ним на період відпустки місця роботи (посади). Тому правильним було б вирішувати питання переведення з першого дня після виходу з відпустки, що не було дотримано роботодавцем.

По-третє, відповідачем не доведено, що настали умови, визначені ч. 1 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які б давали право роботодавцю здійснити переведення працівника на іншу посаду без його згоди.

Так, з пояснень директора закладу ОСОБА_2 , під час повітряної тривоги дітей до об`єктів укриття супроводжують не тільки вихователі та помічники вихователів, але й інші працівники закладу, які можуть надати допомогу в цьому. Відтак, для суду є не зрозумілим, в чому полягає виключна необхідність переведення позивача без його згоди на посаду помічника вихователя, якщо додаткові обов`язки щодо забезпечення супроводу дітей під час повітряної тривоги можна виконувати займаючи в закладі будь-яку посаду, в тому числі і посаду комірника?

Із зазначеного можна зробити висновок, що посилання відповідача на підстави застосування ч. 1 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», є безпідставним, та спрямоване роботодавцем на формальне узаконення наказу про переведення, та подальшого досягнення цілей такого переведення.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не доведено, що настали умови визначені ч. 1 ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», які б давали право роботодавцю перевести працівника на іншу посаду без його згоди.

Тому, з урахуванням трьох вищезазначених порушень, наказ від 31.10.2022 р. № 92-к/тр слід також визнати незаконним та скасувати.

Окрім того, судом встановлено, що наказами від 28.11.2022 р. №107 к/тм та 29.11.2022 р. №108 к/тм, ОСОБА_1 було оголошено дві догани за одне і теж порушення трудової дисципліни, а саме - за не виконання обов`язків помічника вихователя ( а.с.61-62).

Відповідно до актів від 28.11.2022 р. та 29.11.2022 р. ОСОБА_1 відмовилася приступати до виконання посадових обов`язків помічника вихователя, пояснюючи тим, що до рішення суду працювати помічником вихователя відмовляється (а.с.110-111).

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 без поважних причин наказу від 31.10.2022 р. № 92-к/тр , їй оголошено догану ( наказ «Про оголошення догани ОСОБА_4 » від 29.11.2022 № 108). Від надання письмового пояснення працівниця відмовилась, що підтверджується відповідним актом.

Згідно наказу №109 к/тм директора ОСОБА_2 . Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради від 30.11.2022 р. ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади помічника вихователя з 30.11.2022 р. за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку (а.с.63).

Згідно копій актів від 28.11.2022 р. та 29.11.2022 р. ОСОБА_1 відмовлялася підписувати наказ про оголошення догани, про її переведення, про ознайомлення із посадовою інструкцією (а.с.151-153).

З урахуванням того, що суд прийшов до висновку про незаконність наказу від 31.10.2022 р. № 92-к/тр про переведення ОСОБА_1 на посаду помічника вихователя, послідовним є те, що відмова позивача від виконання посадових обов`язків помічника вихователя є правомірною.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що слід визнати протиправними та скасувати накази від 28.11.2022 р. №107 к/тм та 29.11.2022 р. №108 к/тм про оголошення доган ОСОБА_1 за відмову виконувати обов`язки помічника вихователя, а також наказ №109 від 30.11.2022 р., яким ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади помічника вихователя з 30.11.2022 р. за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

При цьому, відповідно до статті 27 Закону України „Про оплату праці" від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зазначене підтверджується абзацом 3 пункту 32 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 р. № 9 „Про практику розгляду судами трудових спорів", згідно змісту якого у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 р. № 100.

Згідно абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто що передують дню звільнення працівника, яке згодом визнано незаконним. Відповідно до пункту 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, яка згідно пункту 8 обчислюється діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньої заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Зважаючи на те, що позивача було незаконно переведено на посаду помічника вихователя із більшою заробітною платою, стягненню із відповідача у користь позивача підлягає середній заробіток тільки за час вимушеного прогулу починаючи з 30.11.2022 р. по 29.03.2023 р.

Згідно положень ст. 367 ЦПК України, рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення заробітної плати в межах суми за один місяць за мінусом загальнообов`язкових податків та зборів, що стягуються з нарахованої заробітної плати) підлягає негайному виконанню.

В частині вимог про стягнення моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

У частині 2 статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди тощо.

У статті 1 КЗпП України передбачено, що на трудові відносини поширюються норми цього закону.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 2371КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі статті 2371 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, такі механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2021 року у справі № 127/937/17.

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань,їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначено як один із способів захисту цивільних прав та інтересів.

У відповідності до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року по справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) дійшла висновку, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи встановлення судом факту порушення трудових прав позивача ОСОБА_1 з боку відповідача, що призвело до її моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя та матеріального забезпечення, погіршення стану здоров`я, що підтверджено наданими медичними документами (а.с.70-87), виходячи з засад пропорційності, розумності та справедливості, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині частково та стягнути з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України визначено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат, з відповідача слід стягнути судовий збір у дохід державного бюджету в розмірі 5954.40 грн., за шість позовних вимог немайнового характеру (накази: про переміщення, переведення, догана, догана, звільнення та один судовий збір за основну і похідну вимоги про поновлення і стягнення середнього заробітку).

Крім того, з відповідача слід стягнути судовий збір у користь позивача за вимогу за вимогу про стягнення моральної шкоди, з урахуванням пропорційності задоволення даної позовної вимоги (задоволено 18% від ціни позову), а саме 446, 58 грн.

Що стосується вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступного висновку.

Як вбачається із матеріалів позову, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги позивачем ОСОБА_1 до суду надано ордеру на надання правничої допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, квитанцію за оплату адвокатських послуг на суму 6000 грн., акт виконаних робіт (а.с.18-19, 43-44).

Суд вважає, що позивач довів належними доказами понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн., у зв`язку із чим дана сума витрат підлягає стягненню з відповідача у користь позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов - задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати накази директора Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради, код ЄДРПОУ - 20558997, ОСОБА_2 , а саме:

- наказ №71к/тр від 30.09.2022 року про переміщення ОСОБА_1 з посади комірника на посаду помічника вихователя;

- наказ №92к/тр від 31.10.2022 року про переведення ОСОБА_1 з посади комірника на посаду помічника вихователя;

- наказ №107к/тм від 28.11.2022 року про оголошення ОСОБА_1 догани за порушення трудової дисципліни;

- наказ №108к/тм від 29.11.2022 року про оголошення ОСОБА_1 догани за порушення трудової дисципліни;

- наказ №109к/тм від 30.11.2022 року про звільнення ОСОБА_1 із посади помічника вихователя з 30.11.2022 р.

Поновити ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на роботі на посаді комірника Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради код ЄДРПОУ - 20558997, з 30 вересня 2022 року.

Стягнути із Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради, код ЄДРПОУ - 20558997, в користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 30.11.2022 року по 29.03.2023 р.

Стягнути із Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради, код ЄДРПОУ - 20558997, у користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Стягнути із Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради, код ЄДРПОУ - 20558997, у користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень.

Стягнути із Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради у користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , понесені судові витрати на оплату судового збору у розмірі 446 (чотириста сорок шість) грн. 58 коп.

Стягнути із Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ - 20558997) - судовий збір у дохід державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України) в розмірі 5954 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 40 коп.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та в частині виплати середнього заробітку за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради, код ЄДРПОУ - 20558997, адреса: вул.Короля Данила 15 А, м.Івано-Франківськ.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.04.2023 р.

Суддя Богдан АТАМАНЮК