Постанова

від 15.06.2023 по справі 344/12651/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/12651/22

Провадження № 22-ц/4808/700/23

Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Б. М.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Баркова В. М.,

суддів Девляшевського В. А.,

Луганської В. М.,

секретар Возняк В. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського міського суду від 29 березня 2023 року в складі судді Атаманюка Б. М., ухвалене в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, повний текст якого складено 04 квітня 2023 року, в справі за позовом ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2022 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, який у подальшому уточнила, до Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що з 07 лютого 2005 року вона працювала у відповідача на посаді комірника. Наказом №71 к/тр від 30 вересня 2022 року її з 03 жовтня 2022 року переміщено в ясельну групу №8 з подальшим виконанням посадових обов`язків помічника вихователя із дотриманням попереднього графіка і режиму роботи та раніше встановлених умов оплати праці. Після перенесеного 30 вересня 2022 року стресу вона захворіла та з 03 жовтня 2022 року перебувала на лікарняному. В подальшому 31 жовтня 2022 року відповідачем прийнято наказ №91 к/тр, яким відмінено наказ від №71 к/тр від 30 вересня 2022 року «Про переміщення ОСОБА_1 » як такий, що не відповідає нормам чинного трудового законодавства. Під час перебування у відпустці без збереження заробітної плати наказом № 92 к/тр від 31 жовтня 2022 року її повторно переведено з посади комірника на посаду помічника вихователя в ясельну групу №8 з 01 листопада 2022 року до завершення воєнного стану. 28 листопада 2022 року вийшовши на роботу, після перебування на лікарняному та у відпустці без збереження зарплати, її до роботи комірником не було допущено. Натомість 28 та 29 листопада 2022 року всупереч вимогам статті 149 КЗпП України за одне і теж «порушення» трудової дисципліни, а саме за невиконання посадових обов`язків помічника вихователя, було оголошено дві догани. А 30 листопада 2022 року звільнено на підставі п.3 статті 40 КЗпП України.

Вважає, що її переведення є незаконним, оскільки вона не має педагогічної освіти, таке здійснене без її згоди та під час перебування у відпустці. Крім того, в Івано-Франківській області немає активних військових дій, а тому необхідності лише її переводити на іншу посаду не було.

Також зазначала, що їй була завдана моральна шкода внаслідок неправомірних дій директора ЗДО №16 «Сонечко». Вона пережила сильне нервове потрясіння, в неї стався гіпертонічний криз, а в подальшому розвинулись інші неврологічні захворювання.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивачка просила суд визнати незаконними та скасувати: наказ №71 к/тр від 30 вересня 2022 року «Про переміщення ОСОБА_1 », наказ №92 к/тр від 31 жовтня 2022 року «Про переведення ОСОБА_1 », наказ №107 к/тм від 28 листопада 2022 року та наказ №108 к/тм від 29 листопада 2022 року «Про оголошення догани», наказ №109 к/тм від 30 листопада 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновити її на роботі на посаді комірника, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 30 листопада 2022 року по день постановлення судового рішення, 90 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та понесенні судові витрати.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 29 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано накази директора Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради Звончук О. М.:

- наказ №71 к/тр від 30 вересня 2022 року про переміщення ОСОБА_1 з посади комірника на посаду помічника вихователя;

- наказ №92 к/тр від 31 жовтня 2022 року про переведення ОСОБА_1 з посади комірника на посаду помічника вихователя;

- наказ №107 к/тм від 28 листопада 2022 року про оголошення ОСОБА_1 догани за порушення трудової дисципліни;

- наказ №108 к/тм від 29 листопада 2022 року про оголошення ОСОБА_1 догани за порушення трудової дисципліни;

- наказ №109 к/тм від 30 листопада 2022 року про звільнення ОСОБА_1 із посади помічника вихователя.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді комірника Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради з 30 вересня 2022 року.

Стягнуто із Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 30 листопада 2022 року по 29 березня 2023 року, моральну шкоду в розмірі 5 000 грн., понесені судові витрати на оплату судового збору у розмірі 446,58 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.

Також стягнуто із Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради у дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 5 954,40 грн.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині виплати середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) №16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що скасування наказу - це визнання в установленому законодавством порядку його недійсність з моменту його підписання та реєстрації. Відповідно до пункту 2.29 Примірної інструкції з діловодства у дошкільних навчальних закладах, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 01 жовтня 2012 року N 1059, якщо наказом відміняється попередній розпорядчий документ, у розпорядчій частині зазначається пункт, який повинен починатися із слів: «Визнати таким, що втратив чинність,…». А тому вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про скасування наказу №71/к/тр від 30 вересня 2022 року.

Також вказує, що Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначена можливість переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди для відвернення інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою. Зважаючи на постійні ракетні обстріли території країни, необхідність негайного поміщення дітей в укриття у випадку оголошення повітряної тривоги, переведення ОСОБА_1 на посаду помічника вихователя на період дії воєнного стану було необхідним та виправданим.

Необґрунтованим, на думку апелянта, є і висновок суду щодо оголошення двох доган за одне і теж порушення трудової дисципліни (невиконання обов`язків помічника вихователя), оскільки дисциплінарні стягнення стосуються невиконання позивачкою трудових обов`язків у різні дні 28 листопада та 29 листопада 2022 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, з повним та об`єктивним дослідженням усіх доводів сторін. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача директорку Звончук О. М. та адвоката Соботника В. Й., які просили скаргу задовольнити, пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Боднарук С. І., які просили скаргу залишити без задоволення, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає,що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконним та скасування наказу № 92к/тр від 31 жовтня 2022 року про переведення ОСОБА_1 з посади комірника на посаду помічника вихователя скасувати та в задоволенні цих позовних вимог відмовити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 07 лютого 2005 року працювала на посаді комірника в Закладі дошкільної освіти (ясла-садок) № 16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради (а.с. 14-17).

Наказом №69 к/тм від 29 вересня 2022 року за недбале виконання своїх посадових обов`язків ОСОБА_1 оголошено догану (а.с. 113).

Згідно з наказом директора Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради Звончук О. М. №71 к/тр від 30 вересня 2022 року в зв`язку з недбалим ставленням до виконання своїх посадових обов`язків, керуючись частиною 2 статті 32 КЗПП України, ОСОБА_1 , з 03 жовтня 2022 року переміщено із посади комірника в ясельну групу №8 з подальшим виконанням посадових обов`язків помічника вихователя із дотриманням попереднього графіка і режиму роботи та раніше встановлених умов оплати праці (а.с. 3).

Позивач, не погоджуючись із зазначеним наказом, подала директору ЗДО (ясла-садок) № 16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради заяву про скасування цього наказу (а.с. 4).

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 з 03 жовтня 2022 року по 07 жовтня 2022 року, з 14 листопада 2022 року по 17 листопада 2022 року, з 18 листопада 2022 року по 25 листопада 2022 року перебувала на лікарняному (а.с. 156-158). Наказом №141 к/тм від 13 жовтня 2022 року позивачці надано відпустку без збереження заробітної плати на 30 календарних днів з 13 жовтня 2022 року по 11 листопада 2022 року (а.с. 154).

У зв`язку з рекомендаціями комісії освіти та науки Івано-Франківської міської ради, наказом від 31 жовтня 2022 року №91 к/тр відмінено наказ від №71к/тр від 30 вересня 2022 року «Про переміщення ОСОБА_1 », як такий, що не відповідає нормам чинного трудового законодавства (а.с. 26, 41).

Наказом від 31 жовтня 2022 року № 92 к/тр, відповідно до статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», листа МОН України від 22 червня 2022 року № 1/6687-22 «Щодо збереження мережі закладів дошкільної освіти та захисту прав їх працівників», в зв`язку з виробничою необхідністю, з метою забезпечення ясельної групи другим помічником вихователя, для швидкого реагування на сигнали тривоги та виведення дітей в укриття, комірника ОСОБА_1 переведено на посаду помічника вихователя в ясельну групу № 8 з 01 листопада 2022 року до завершення воєнного стану (а.с.60).

Згідно із актом №6 від 28 листопада 2022 року позивачка відмовилась підписатись про ознайомленням із наказом №91 к/тр від 31 жовтня 2022 року та наказом від № 92 к/тр від 31 жовтня 2022 року (а.с. 152).

За змістом актів від 28 листопада 2022 року та 29 листопада 2022 року ОСОБА_1 відмовилася приступати до виконання посадових обов`язків помічника вихователя, пояснюючи тим, що до рішення суду працювати помічником вихователя відмовляється (а.с. 110-111).

На підставі вказаних актів наказами від 28 листопада 2022 року №107 к/тм та 29 листопада 2022 року №108 к/тм за порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 було оголошено догани (а.с. 61-62).

Відповідно до наказу директора Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради №109 к/тм від 30 листопада 2022 року ОСОБА_1 звільнено з роботи з посади помічника вихователя з 30 листопада 2022 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку. Підставою зазначено: наказ «Про оголошення догани ОСОБА_1 » від 29 вересня 2022 року №69 к/тм, наказ «Про оголошення догани ОСОБА_1 » від 29 листопада 2022 року №108 (а.с. 63).

Згідно підпункту 5 пункту 1статті 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжувався Указами Президента України №133/2022 від 14 березня 2022 року, №259/2022 від 18 квітня 2022 року, №341/2022 від 17 травня 2022 року,№573/2022 від 12 серпня 2022 року, №757/2022 від 07 листопада 2022 року, №58/2023 від 06 лютого 2023 року та №254/2023 від 01 травня 2023 року.

Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до ст. 3 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», у період дії воєнного стану роботодавець має право перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (крім переведення на роботу в іншу місцевість, на території якої тривають активні бойові дії), якщо така робота не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків бойових дій, а також інших обставин, що ставлять або можуть становити загрозу життю чи нормальним життєвим умовам людей, з оплатою праці за виконану роботу не нижче середньої заробітної плати за попередньою роботою.

Згідно з пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136-ІХ главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону № 389).

З 24 березня 2022 року діє Закон України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136). Закон визначає особливості трудових відносин працівників підприємств, установ, організацій (далі - підприємство) незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, на період дії воєнного стану. Положення Закону № 2136, які регулюють трудові відносини інакше, ніж Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП), мають пріоритет під час воєнного стану.

Трудове законодавство України гарантує працівникові дотримання тих умов трудового договору, які були обумовлені при його укладенні. Відповідно до КЗпП роботодавець має право за певних умов перевести працівника на роботу, не обумовлену трудовим договором. Законодавство не визначає, що таке переведення на іншу роботу, а містить лише основні принципи його правового регулювання.

Пункт 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» містить роз`яснення, що переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.

За загальним правилом для переведення працівника обов`язково потрібна його згода. Лише у виняткових випадках допускається обмежене у часі переведення працівника на роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (частина друга ст. 33 КЗпП).

Законом № 2136 передбачено, що в умовах воєнного стану роботодавець має право перевести працівника без його згоди на іншу роботу, яка не обумовлена умовами трудового договору. Законодавство передбачає можливість переведення працівника на іншу роботу без його згоди лише за наявності певних умов.

Законодавство про працю не містить визначення терміна «обставини, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей».

Відповідно до пункту «d» частини 2 статті 2 Конвенції Міжнародної організації праці від 28 червня 1930 року №29 «Про примусову чи обов`язкову працю» (ратифікована Україною 10серпня 1956 року) до поняття «примусова чи обов`язкова праця» не належить будь-яка робота чи служба, що її вимагають в умовах надзвичайних обставин, тобто у випадках:

війни; лиха, або загрози лиха, як-от пожежі, повені, голод, землетруси, сильні епідемії чи епізоотії, навала шкідливих тварин чи комах, поширення рослин-паразитів; обставин, що ставлять під загрозу або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови всього або частини населення.

Стаття 43 Конституції України забороняє використання примусової праці та визначає види трудової діяльності, які не вважаються примусовою працею. Це, зокрема, військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Отже, робота при настанні виняткових обставин та у випадках, передбачених законодавством, не є примусовою працею, не суперечить принципу свободи праці, а тому до неї можна залучати працівників без їхньої згоди.

Переведення на іншу роботу вважатиметься правомірним у разі дотримання певних умов. Переведення можливе лише за виняткових обставин:

Робота, на яку здійснюється переведення, не може бути протипоказана працівникові за станом здоров`я.

Оплата праці проводиться за виконану роботу, але не нижче, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

Роботодавець має право перевести працівника на період дії воєнного стану.

Переведення на роботу можливе в іншу місцевість, де не відбувається активних бойових дій.

Переведення на роботу в іншу місцевість, де тривають активні бойові дії, не може застосовуватися без згоди працівника

У разі дотримання зазначених вище умов працівник може бути переведений на іншу роботу без його згоди.

Представник відповідача Звончук О. М. в судовому засіданні апеляційного суду пояснила, що позивачка могла виконувати роботу помічника вихователя ясельної групи, а переведення її на цю посаду було зумовлене необхідністю забезпечення швидкої евакуації дітей в укриття під час повітряної тривоги.

Таким чином апеляційний суд вважає, що оскільки зазначені в наказі № 92-к/тр від 31 жовтня 2022 року підстави переведення позивачки на іншу роботу направлені на відвернення обставин, що можуть становити загрозу життю дітей ясельної групи, у відповідача існували передбачені Законом № 2136-ІХ підстави для переведення позивачки на іншу роботу.

Не можна погодитися і з висновком суду про незаконність цього наказу через його видання під час відпустки позивачки та без її згоди, оскільки ні Закон № 2136-ІХ ні Кодекс законів про працю України не містять заборони видавати подібні накази під час відпустки робітника чи його тимчасової працездатності. Закон лише зобов`язує власника підприємства попередити працівника про майбутню зміну істотних умов праці. При цьому згоди працівника на переведення на іншу роботу у період дії воєнного стану не вимагається.

Той факт що наказ № 92-к/тр від 31 жовтня 2022 року видано після видання наказу № 71 к/тр від 30 вересня 2022 року про переміщення позивачки на цю ж саму посаду, також не свідчить про його незаконність.

В зв`язку з наведеним не можна погодитися із висновком суду про незаконність наказу № 92-к/тр від 31 жовтня 2022 року, а тому рішення суду в цій частині необхідно скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні таких позовних вимог.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до положень статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями), за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У пункті 22 вищевказаної постанови роз`яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті40, пункту 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

У справах, в яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Ще однією умовою звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України є наявність вини працівника (у формі умислу чи необережності).

Якщо поважні причини невиконання працівником його трудових функцій є, то, відповідно, вина його відсутня, а отже, звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України проводити не можна.

Крім того, за правилами пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника за його трудовим договором чи випливають з Правил внутрішнього трудового розпорядку. Очевидно, що з відповідними правилами та обов`язками працівник має бути своєчасно та належно ознайомлений, оскільки, роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону № 2136-ІХ в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Натомість встановлено, що про наявність наказу № 92-к/тр від 31 жовтня 2022 року позивачка дізналася лише 28 листопада 2022 року, тобто вже після зміни істотних умов її праці. Крім того, із цим наказом позивачка під підпис ознайомлена не була, акт про її відмову від такого підпису представниками відповідача суду не наданий.

Оскільки позивачка не була повідомлена про зміну істотних умов праці у строки, передбачені Законом № 2136-ІХ, не можна вважати законним притягнення її 28 та 29 листопада до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани за відмову виконувати свої нові обов`язки, а відтак є незаконним і її звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї. Тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Не можна погодитися і з доводами апеляційної скарги щодо безпідставного визнання незаконним й скасування судом першої інстанції наказу 71 к/тр від 30 вересня 2022 року, оскільки формулювання наказу № 91 -к/тр від 31 жовтня 2022 року не дає змоги беззаперечно стверджувати, що наказ 71 к/тр скасовано.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Керуючись статтями 367, 368, 376, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради - задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 29 березня 2023 рокув частині визнання незаконним та скасування наказу директора закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 16 «Сонечко» Івано-Франківської міської ради, код ЄДРПОУ 20558997, Звончук Олександри Михайлівни № 92к/тр від 31 жовтня 2022 року про переведення ОСОБА_1 з посади комірника на посаду помічника вихователя - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу № 92к/тр від 31 жовтня 2022 року - відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 28 червня 2023 року.

Судді В. М. Барков

В. А. Девляшевський

В. М. Луганська