Постанова

від 29.03.2023 по справі 676/7170/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 676/7170/21

Провадження № 22-ц/4820/24/23

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Заворотна А. В.,

з участю представника позивачки ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2022 року (суддя Швець О. Д., відомості про дату складення повного судового рішення відсутні) у справі за позовом ОСОБА_2 до Довжоцького ліцею Кам`янець-Подільської міської ради, виконуючої обов`язки директора Довжоцького ліцею Кам`янець-Подільської міської ради Гаврищук Людмили Василівни, Управління освіти і науки Кам`янець-Подільської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

У грудні 2021 року ОСОБА_2 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначала, що працює на посаді вчителя фізики та інформатики у Довжоцькому ліцеї Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області. 12 листопада 2021 року виконуюча обов`язки директора Довжоцького ліцею письмово повідомила її про необхідність обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19. На підставі наказу № 79 К Довжоцького ліцею Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області від 12.11.2021 вона була відсторонена від роботи у зв`язку з відсутністю обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 до усунення причин, що зумовили видання наказу. Вважає наказ незаконним, таким, що порушує її право на працю, оскільки вимога про проведення вакцинації не передбачена ні трудовою угодою, ні посадовою інструкцією. Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на який посилається відповідач, встановлено обов`язковість щеплення лише на певні види захворювання, серед яких захворювання на COVID-19 відсутнє. Статтею 46 КЗпП України визначений вичерпний перелік підстав для відсторонення від роботи.

Тому ОСОБА_2 просила визнати протиправним і скасувати наказ № 79 К від 12 листопада 2021 року про відсторонення від роботи; поновити її на посаді вчителя фізики та інформатики Довжоцького ліцею Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області; стягнути з Управління освіти і науки Кам`янець-Подільської міської ради на її користь невиплачену заробітну плату зі всіма надбавками та доплатами за час вимушеного прогулу з 16.11.2021 по час поновлення на роботі.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2022 року в позові відмовлено.

ОСОБА_2 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права. Суд не взяв до уваги те, що ні трудовим договором, ні посадовою інструкцією не передбачено обов`язкового щеплення проти COVID-19 та повноважень роботодавця на відсторонення працівника у разі відсутності такого щеплення. Законом не передбачено обов`язковість щеплення проти COVID-19 та не встановлено порядок відсторонення від роботи у зв`язку з відсутністю щеплення. Відповідно до статей 2, 5 Конвенції про захист прав та гідності людини у зв`язку з використанням досягнень біології та медицини інтереси та благополуччя окремої людини превалюють над інтересами суспільства або науки. Медичне втручання може здійснюватися лише після того, як заінтересована особа, будучи проінформованою, дасть на це свою добровільну згоду.

У засіданні апеляційного суду представник позивачки апеляційну скаргу підтримала.

Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до пунктів 2, 3 і 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції правильно установив, що ОСОБА_2 працює на посаді вчителя фізики та інформатики у Довжоцькому ліцеї Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області.

11 листопада 2021 року роботодавець повідомив позивачку про необхідність надання у строк до 16 листопада 2021 року документів, які підтверджують наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідки про наявність абсолютних протипоказань відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 № 595, та попередив, що в разі ненадання документів вона буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати.

Наказом виконуючої обов`язки директора Довжоцького ліцею Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області від 12.11.2021 № 79 К ОСОБА_2 відсторонена від роботи з 16 листопада 2021 року у зв`язку з відсутністю обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19 до усунення причин, що зумовили видання наказу.

Наказом Довжоцького ліцею Кам`янець-Подільської міської ради від 25 лютого 2022 року позивачка допущена до роботи з 01 березня 2022 року до завершення воєнного стану в Україні.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмову в позові суд мотивував відсутністю правових підстав для задоволення позову з огляду на законність відсторонення позивачки від роботи.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з таких підстав.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 2-1 КЗпП України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина 1 статті 46 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин на підставі частини 4 статті 263 ЦПК України апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, у якій зазначено, що: «нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

Застосування до позивачки передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду чергової по переїзду, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що вона, працюючи черговою по переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави та є виправданим. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд і в постановах від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 (провадження № 61-17335св20), від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17 (провадження № К/9901/283/18), від 08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19 (провадження № 61-6307св20).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при розгляді подібних справ суди повинні враховувати, що суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об`єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті)».

На підставі частин 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При зверненні з позовом ОСОБА_2 посилалась на те, що її відсторонення від роботи з 16 листопада 2021 року на строк до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, за ненадання підтвердження у вигляді сертифіката про вакцинацію від COVID-19 без збереження заробітної плати є незаконним та таким, що порушує її право на працю і супутні соціальні права, гарантовані Конституцією України.

Суд не врахував, що застосування до позивачки такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, неможливість встановлення позивачці дистанційної форми організації праці тощо. Суд не встановив жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме ОСОБА_2 від роботи. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Доводи апеляційної скарги у зв`язку з необхідністю врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, дають підстави для висновку про скасування рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Довжоцького ліцею Кам`янець-Подільської міської ради про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та ухвалення нового судового рішення у цій частині вимог про задоволення позову.

Разом з тим, позовні вимоги до виконуючої обов`язки директора Довжоцького ліцею Кам`янець-Подільської міської ради Гаврищук Л. В. та Управління освіти і науки Кам`янець-Подільської міської ради задоволенню не підлягають з таких підстав.

Частинами 1, 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини 2 статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

В силу положень статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з частиною 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року в справі № 760/22944/15 зроблено висновок, що посадові особи юридичної особи представляють її інтереси у відносинах з іншими особами, тобто уособлюють саму юридичну особу у правовідносинах з іншими особами.

ОСОБА_2 визначила відповідачем у справі виконуючу обов`язки директора Довжоцького ліцею Кам`янець-Подільської міської ради. Проте виконуюча обов`язки директора не може бути відповідачем у цій справі, оскільки у відносинах з позивачкою діяла як посадова особа юридичної особи та від її імені. Тому спір у позивачки виник саме з Довжоцьким ліцеєм Кам`янець-Подільської міської ради, який є юридичною особою, самостійним суб`єктом у цивільних правовідносинах та має відповідати за цим позовом.

Крім того, відповідачем також заявлено Управління освіти і науки Кам`янець-Подільської міської ради.

Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2022 року у справі № 733/1093/21 прийшов до висновку, що «позивачка перебувала у трудових відносинах із Більмачівською гімназією Ічнянської міської ради і саме на Більмачівську гімназію Ічнянської міської ради як роботодавця покладено передбачений статтею 21 КЗпП України обов`язок виплачувати працівникові заробітну плату; за таких обставин суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що належним відповідачем за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є відділ освіти Ічнянської міської ради».

Суд першої інстанції не звернув увагу, що належним відповідачем за вимогами про стягнення заробітної плати за час відсторонення у цій справі є Довжоцький ліцей Кам`янець-Подільської міської ради.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови в позові.

В силу частини 4 статті 377 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові до виконуючої обов`язки директора Довжоцького ліцею Кам`янець-Подільської міської ради Гаврищук Л. В. та Управління освіти і науки Кам`янець-Подільської міської ради необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про поновлення на посаді вчителя фізики та інформатики Довжоцького ліцею Кам`янець-Подільської міської ради з огляду на таке.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

01 березня 2023 року ОСОБА_2 на підставі наказу Довжоцького ліцею Кам`янець-Подільської міської ради була допущена до роботи.

Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору (пункт 2 частини 1 статті 255 ЦПК України).

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про поновлення на посаді потрібно скасувати, а провадження у справі в цій частині вимог закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору.

На підставі частини 1, 13 статті 141 ЦПК України документально підтверджені витрати позивачки по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги (оскарження рішення суду у частині вимог про визнання незаконним і скасування наказу) у сумі 1362 грн підлягають стягненню з Довжоцького ліцею Кам`янець-Подільської міської ради.

У зв`язку із несплатою судового збору за подання позовної заяви та задоволенням позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу судовий збір у сумі 908 грн підлягає стягненню з Довжоцького ліцею Кам`янець-Подільської міської ради на користь держави.

Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2022 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до виконуючої обов`язки директора Довжоцького ліцею Кам`янець-Подільської міської ради Гаврищук Людмили Василівни, Управління освіти і науки Кам`янець-Подільської міської ради змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2022 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про поновлення на посаді скасувати і провадження у справі у цій частині вимог закрити.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2022 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Довжоцького ліцею Кам`янець-Подільської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення.

Визнати незаконним і скасувати наказ Довжоцького ліцею Кам`янець-Подільської міської ради № 79 К від 12 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_2 від роботи з 16 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.

Стягнути з Довжоцького ліцею Кам`янець-Подільської міської ради (місцезнаходження вул. Шкільна, 2, с. Довжок, Кам`янець-Подільський район, Хмельницька область, ІК ЄДРПОУ 21332380) на користь ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1362 грн (одна тисяча триста шістдесят дві грн).

Стягнути з Довжоцького ліцею Кам`янець-Подільської міської ради на користь держави судовий збір у сумі 908 грн (дев`ятсот вісім грн).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 квітня 2023 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта