Рішення

від 22.03.2023 по справі 904/3491/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2023м. ДніпроСправа № 904/3491/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі", м. Дніпро

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс", м. Київ

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лютурус", м. Київ

відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг", м. Київ

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) ОСОБА_1 , м. Дніпро

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредо-Юм", м. Дніпро

3) Публічне акціонерне товариство "Актабанк", м. Дніпро

Треті особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1) Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк", м. Київ

2) Державний реєстратор Верхівцевської міської ради Хабло Костянтин Олександрович, м. Верхівцеве Дніпропетровської області

3) Приватний нотаріус Дніпровського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна, м. Дніпро

4) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мироник Оксана Вікторівна, м.Київ

про визнання правочинів недійсними, скасування рішень державного реєстратора, витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Крижний О.М.

Секретар судового засідання Баворовська Г.П.

Представники:

Від позивача: Плющова Н.О., ордер, адвокат

Від відповідача-1: Крижовий Д.В., ордер, адвокат

Від відповідачів-2,3: не з`явився

Від Найдьнова С.С.: Пономарьов В.Д., ордер, адвокат

Представники третіх осіб (ТОВ "Кредо-Юм", ПАТ "Актабанк", ПАТ "Родовід Банк", державного реєстратора Верхівцевської міської ради Хабло К.О., приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Лозенко В.В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироник О.В.): не з`явилися

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайсі" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить:

- скасувати рішення Державного реєстратора Верхівцевської міської ради Хабло К.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62692842 від 30.12.2021, номер запису про іпотеку: 46025661 щодо нерухомого майна за реєстраційним номером: 204605012101;

- припинити іпотеку номер запису: 46025661, дата державної реєстрації: 30.12.2021 о 11:20:34 год. щодо об`єкту нерухомого майна, який розташований: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 26, реєстраційний номер нерухомого майна: 204605012101;

- скасувати рішення державного реєстратора Верхівцевської міської ради Хабло К.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 62693672 від 30.12.2.2021 номер запису про обтяження: 46026033 щодо нерухомого майна за реєстраційним номером:204605012101;

- припинити обтяження номер запису: 46026033, дата державної реєстрації 30.12.2021 о 11:26:54 год. щодо об`єкту нерухомого майна, який розташований: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 26, реєстраційний номер нерухомого майна: 204605012101;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу з відстроченням платежу від 26.08.2022 за реєстровим номером №899, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" (ідентифікаційний код 43481326) та товариством з обмеженою відповідальністю "Лютурус" (ідентифікаційний код 40173489);

- скасувати рішення приватного нотаріуса Лозенко В.В. Дніпровського міського нотаріального округу, Дніпропетровської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 64610755 від 26.08.2022 о 12:41:13 год., номер запису про право власності: 47694586 за товариством з обмеженою відповідальністю "Лютурус" (ідентифікаційний код 40173489) на нерухоме майно: будівлі та споруди, розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд.26 (реєстраційний номер нерухомого майна: 204605012101);

- припинити право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Лютурус" (ідентифікаційний код 40173489) на об`єкт нерухомого майна: будівлі та споруди, розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд.2б (реєстраційний номер нерухомого майна: 204605012101);

- визнати недійсним договір іпотеки від 16.09.2022 р. за реєстровим номером № 352, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Лютурус" (ідентифікаційний код 40173489) та товариством з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг" (ідентифікаційний код 40001502);

- скасувати рішення приватного нотаріуса Мироник О.В. Київського міського нотаріального округу м. Київ про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 64828826 від 16.09.2022 о 13:09:16 год., номер запису про іпотеку: 47879765 щодо нерухомого майна: будівлі та споруди, розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд.2б (реєстраційний номер нерухомого майна: 204605012101);

- припинити іпотеку номер запису: 47879765, дата державної реєстрації: 16.09.2022 о 12:43:03 год. щодо нерухомого майна: будівлі та споруди, розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд.2б (реєстраційний номер нерухомого майна: 204605012101);

- витребувати з чужого незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Лютурус" (ідентифікаційний код 40173489) до товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі" (ідентифікаційний код 39341207) об`єкт нерухомого майна - будівлі та споруди, розташовані за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд.2б (реєстраційний номер нерухомого майна: 204605012101).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок незаконного відчуження товариством з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лютурус" нерухомого майна, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю "Дайсі" на праві власності, з подальшим переданням цього майна в іпотеку товариству з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг", було порушено право позивача на володіння, користування та розпорядження майном, у зв`язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю "Дайсі" вимушено звернутись до суду із даним позовом.

Відповідач-1 проти позову заперечує, зазначає, що виходячи з наведеного позивачем у позові висновку, товариство з обмеженою відповідальністю "Дайсі" є власником предмета іпотеки в порядку ст. 23 Закону України "Про іпотеку" будучи правонаступником первісного іпотекодавця та відповідно враховуючи, що рішення суду на яке посилається позивач, яким було визнано недійсним іпотечний договір було скасовано Вищим господарським судом України, а отже не породжує жодних наслідків, іпотека залишилася дійсною, а записи у реєстрі щодо відсутності обтяжень не відповідали наявним та дійсним документам, а саме договору іпотеки №2006-310/2 від 16.02.2007, який є пріоритетнішим записам у реєстрі щодо предмету іпотеки. Відповідач-1 вважає обґрунтування позивачем своїх вимог про протиправність відчуження нерухомого майна, яке належало на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Дайсі" тим, що на його думку іпотека була припинена 25.06.2011 хибним та незаконним, оскільки суперечить правовим висновкам викладеним у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/10987/18, у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі №916/675/15, від 15.09.2020 у справі №918/80/19. Відповідач-1 зауважує, що оскільки, договір іпотеки №2006-310/2 від 16.02.2007 є дійсним, а іпотека не припиненою, доводи позивача щодо того, що відповідач-1 не міг набути право вимоги від Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" 31.07.2021 за кредитним та іпотечним договором є повністю хибною та неправомірною.

Відповідачі-2 та 3 проти позову заперечують, з аналогічних підстав, що і відповідач-1.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача-1. Позивач вважає ОСОБА_1 , який в подальшому передав спірне майно позивачу був добросовісним набувачем та на момент набуття ним права власності на це майно у реєстрі не існувало жодного зареєстрованого речового права на спірне майно або обтяжень таких прав на користь Акціонерного товариства "Родовід Банк". Позивач вважає, що ОСОБА_1 , як набувач майна, не зобов`язаний був самостійно перевіряти державний реєстр задля встановлення існування будь-яких спорів відносно цього майна.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 .

Від третьої особи ( ОСОБА_1 ) надійшов відзив на позов у якому просить позов задовольнити. Третя особа зазначає, що на момент набуття ним права власності на спірне нерухоме майно ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Дайсі" нотаріус під час посвідчення реєстраційних дій здійснював перевірку державних реєстрів та встановлював відсутність обтяжень, в тому числі і за іпотечним договором №2006-310/2 від 16.02.2007.

Позивачем та відповідачами подані додаткові пояснення з приводу преюдиційних обставин встановлених при розгляді інших справ щодо спірного нерухомого майна.

Від позивача надійшла заява про зупинення провадження у справі до розгляду Верховним Судом касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі №904/206/22.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023 у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2023 залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Кредо-Юм" та Публічне акціонерне товариство "Актабанк", а також залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк".

Від третьої особи (Фонд гарантування вкладів з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" з ринку) надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника та письмові пояснення у яких вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. У поясненнях зазначає, що судом ще в 2015 році було досліджено перехід права власності на предмет іпотеки до товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі" та констатовано, що товариство з обмеженою відповідальністю "Дайсі" є новим іпотекодавцем в порядку ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у відносинах з Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк", який був позивачем у справі , а потім відступив право вимоги на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс". Починаючи з 2015 року до 26.08.2022 власник предмета іпотеки не змінювався. У поясненнях зазначено, що вказані обставини щодо наявності порушеного права Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" у справі №904/7866/15 підтверджуються застосуванням судом позовної давності, оскільки остання може бути застосована лише при наявності порушеного права. Таким чином Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Від третьої особи (Фонд гарантування вкладів з питань безпосереднього виведення Публічного акціонерного товариства "Актабанк" з ринку) надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника та письмові пояснення у яких вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. У поясненнях зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю "Дайсі" відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.09.2014 є власником майна будівель та споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . 26.04.2018 державним реєстратором Комунального підприємства "Бюро державної реєстрації" Пекар Андрієм Львовичем внесено запис про право власності на вказане майно за Публічним акціонерним товариством "Актабанк". Підставою виникнення права власності на вказане майно є вимога-повідомлення від 15.02.2018 та договір іпотеки №277/Т/16 від 06.11.2013, укладений між Публічним акціонерним товариством "Актабанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кредо-Юм". 31.07.2014 між ОСОБА_1 (новий іпотекодержатель) та Публічним акціонерним товариством "Актабанк" (первісний іпотекодержатель) укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 277/Т/16. На підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.08.2014 за ОСОБА_1 було зареєстроване право власності на іпотечне майно, яке в подальшому було передано до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі" на підставі акту приймання-передачі від 21.08.2014. Публічне акціонерне товариство "Актабанк" звертає увагу суду на той факт, що здійснене ОСОБА_1 на підставі договорів застави майнових прав №01-277/Т/16 від 30.07.2014, №01-277/Т/17 від 30.07.2014 погашення зобов`язань за кредитними договорами та подальше виведення активів (високоліквідного заставного майна) містить ознаки нікчемності, що визначені ч.3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки погашення відбулося за рахунок переданих в заставу депозитних коштів шляхом здійснення внутрішньобанківських транзакцій (коригування структури банківського балансу) та з порушенням обмежень, встановлений Національним банком України, а відтак будь-які посилання ОСОБА_1 на свою добросовісність, як нового набувача предмета іпотеки вільним від обтяження та судову практику, викладену у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, мають оцінюватися судом критично за наявності порушень приписів ст. 38 спеціального Закону.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023 залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державного реєстратора Верхівцевської міської ради Хабло Костянтина Олександровича, Приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Лозенко Валентина Володимирівна, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мироник Оксана Вікторівна.

Позивачем також подавалася заява про забезпечення позову, у якій просив: накласти арешт на нерухоме майно: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська обл. м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 2б (реєстраційний номер нерухомого майна № 204605012101); заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії в тому числі, але не виключно: скасування реєстрації права власності та інших речових прав, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, звернення стягнення на предмет іпотеки, задоволення вимог іпотекодержателя будь-яким способом, будь-якого іншого обтяження стосовно нерухомого майна: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна №204605012101).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі" про забезпечення позову задоволено частково; накладено арешт на нерухоме майно: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, буд. 2б (реєстраційний номер нерухомого майна № 204605012101); у задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2022 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 22.03.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу (у тому числі і у попередніх судових засіданнях), дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин набуття позивачем права власності на спірне нерухоме майно, наявність чи відсутність обтяження майна, наявність чи відсутність у позивача статусу іпотекодавця щодо спірного майна, правомірність звернення стягнення на спірне майно як на предмет іпотеки, правомірність рішень державного реєстратора щодо відновлення запису про іпотеку, законність подальшого переходу права власності на нерухоме майно та подальшого обтяження майна, наявність підстав для витребування майна на користь позивача.

Так, судом встановлено, що 28.12.2006 між Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Відродження" (позичальник) було укладено кредитний договір №2006-310 (далі кредитний договір), за яким банк надав позичальнику кредит в розмірі 3500000,00 дол. США під 12,5% річних зі строком користування до 25.12.2009. Протягом дії кредитного договору №2006-310 від 28.12.2006 сторонами укладались додаткові угоди до нього та угоди про внесення змін та доповнень до додаткових угод (а.с.27-64, т.1).

16.02.2007 Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" (іпотекодержатель) та Закритою акціонерною компанією "Rital Limited" було укладено іпотечний договір №2006-310/2 (далі іпотечний договір), відповідно до п.1.1 якого іпотекодавець, що є майновим поручителем товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Відродження" (далі - боржник), для забезпечення виконання в повному обсязі зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним договором №2006-310 від 28.12.2006, разом з можливими змінами та доповненнями до нього щодо сплати процентів (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом, яке було та/або буде прямо передбачене умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за кредитним договором та цим договором (далі основне зобов`язання), передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно і основні засоби (рухоме майно), а саме:

- в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно будівлі та споруди в цілому, що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 2Б, зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним №9434005 (далі предмет іпотеки), склад якого конкретизований сторонами в п.1.4 іпотечного договору;

- в заставу іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: основні засоби (надалі предмет застави опис та розташування яких відображені в Додатку №1 до цього договору, який є невід`ємною частиною цього договору.

Зміст та розмір основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою та заставою, строк і порядок його виконання боржником конкретизовані сторонами в п.1.2 іпотечного договору.

Відповідно до п.9.3 іпотечного договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і нотаріального посвідчення та діє до повного розрахунку боржника з іпотекодержателем за основним зобов`язанням.

За умовами п.7.1 іпотечного договору до відносин, прав та обов`язків, встановлених між сторонами за цим договором, застосовується матеріальне право України (чинне законодавство України).

Додатковою угодою №1 від 21.02.2007 сторони виклали в новій редакції п.1.2.1 іпотечного договору №2006-310/2 від 16.02.2007.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Відродження", Акціонерне товариство "Родовід Банк" звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Відродження" про стягнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 02.11.2009 у справі №2/307 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Відродження" на користь Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" заборгованість за кредитним договором № 2006-310 від 28.12.2006 прострочену заборгованість за кредитним договором в розмірі 15 000 000 грн., прострочену заборгованість по відсотках 1 253 424, 72 грн, пеню за порушення термінів повернення кредиту 1 125 068, 50 грн, пеню за порушення термінів повернення відсотків 125340, 21 грн, прострочену заборгованість по кредиту в розмірі 1 223 000 євро, прострочену заборгованість по кредиту 2 166 000 грн, прострочену заборгованість по відсотках 42 218, 63 євро, прострочену заборгованість за відсотками 103 849, 30 грн, пеню за порушення термінів повернення кредиту 133 390, 77 євро, пеню за порушення термінів повернення кредиту 236 242, 36 грн, пеню за порушення термінів повернення відсотків 4951, 62 євро, пеню за порушення термінів повернення відсотків 12 180, 01 грн.

18 березня 2011 року Господарським судом Донецької області ухвалено рішення у справі № 28/267пд про визнання недійсним Іпотечного договору № 2006-310/2 від 16.02.2007, укладеного між Закритою акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю "Rital Limited" та Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк" з моменту його укладення. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.2011 залишено без змін рішення господарського суду Донецької області від 18.03.2011 у справі № 28/267пд.

Враховуючи вказане рішення суду від 18.03.2011, яким визнано недійсним Іпотечний договір №2006-310/2 обтяження іпотекою будівель та споруд за вказаним договором, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 26, вилучено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лещенко О.В.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2011 було скасовано рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2011 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.2011, а справу № 28/267пд передано на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.

При новому розгляді даної справи рішенням Господарського суду Донецької області від 27.09.2011 позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним договору іпотеки.

Після прийняття постанови Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.2011 у справі № 28/267пд та до прийняття постанови Вищого господарського суду України від 06.07.2011 у даній справі, 25.06.2011 між Закритою акціонерною компанією з обмеженою відповідальністю "Rital Limited" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кредо-Юм" укладено договір купівлі - продажу нерухомого майна: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, буд. 26. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Стаднік І.Л. за реєстровим № 1604.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредо-Юм" вказане майно передане в іпотеку до Публічного акціонерного товариства "Актабанк", після чого право власності на майно було набуте ОСОБА_1 на підставі договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором №277/Т/16 від 06.11.2013. У подальшому рішенням єдиного учасника товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі" №2 від 21.08.2014 вказане майно передано до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі".

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Дайсі", вважає себе добросовісним набувачем нерухомого майна.

25.05.2021 відбувся аукціон з продажу права вимоги Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" за кредитними договорами №2006-310 від 28.12.2006 та 2007-151 від 06.04.2007, укладеними з юридичною особою, що забезпечені іпотекою. Переможцем аукціону визначено товариство з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс".

30.07.2021 між Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк" (Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" (новий кредитор) було укладено договір №5 про відступлення прав вимоги, за яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк відступив новому кредитору належні Банку права вимоги, а новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників та заставодавців (іпотекодавців) боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами та договорами іпотеки (іпотечними договорами з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору.

30.12.2021 державним реєстратором Верхівцевської міської ради Дніпропетровської області Хабло Костянтином Олександровичем на підставі договору іпотеки №2006-310/2 від 16.02.2007, кредитного договору №2006-310 від 28.12.2006, рішення Вищого Господарського суду України у справі №28/267пд від 27.09.2011, договору про відступлення права вимоги №5 від 13.07.2021 прийняв рішення про державну реєстрацію (відновлення іпотеки) за іпотекодержателем товариством з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс".

26.08.2022 товариством з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" відчужено товариству з обмеженою відповідальністю "Лютурус" нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 26.08.2022 та в цей же день приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. здійснено реєстрацію права власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Лютурус"

16 вересня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Лютурус" та товариством з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг" укладено договір іпотеки за реєстровим номером №352.

17.08.2022 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/206/22 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2022 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 у справі №904/206/22 змінено, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. У іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 у справі № 904/206/22 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.03.2023 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі № 904/206/22 змінено, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2022 у справі № 904/206/22 залишено без змін. Верховний Суд зазначив, що позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, що є позасудовим способом захисту, та, у свою чергу, підставою для відмови у задоволенні позову.

У розглядуваній справі позивач просить скасувати рішення державного реєстратора, які були вчинені 30.12.2021 та подальші реєстрації щодо спірного майна, припинити іпотеки, обтяження, визнати недійсним договір купівлі продажу між відповідачем-1 та відповідачем-2, а також витребувати на свою користь майно від відповідача-3.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як уже було зазначено, позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Дайсі", вважає себе добросовісним набувачем нерухомого майна, вважає, що отримало нерухоме майно у власність без будь-яких обтяжень, у тому числі іпотечного.

Позивач та третя особа ОСОБА_1 зазначають, що на момент набуття ОСОБА_1 права власності на це майно у реєстрі не існувало жодного зареєстрованого речового права на спірне майно або обтяжень таких прав на користь Акціонерного товариства "Родовід Банк". Вважають, що ОСОБА_1 , як набувач майна, не зобов`язаний був самостійно перевіряти існування будь-яких спорів відносно цього майна.

Позивач зазначає, що 20 вересня 2022 року отримав інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої стало відомо, що право власності на нерухоме майно зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю "Лютурус" на підставі договору купівлі-продажу з відстроченням платежу, який укладено 26.08.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Лютурус" (покупець) за реєстровим номером № 899. 16 вересня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Лютурус" (новий власник нерухомого майна, іпотекодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг" (Іпотекодержатель) укладено договір іпотеки за реєстровим номером №352.

Позивач просить скасувати рішення державного реєстратора, які були вчинені 30.12.2021 та подальші реєстрації щодо спірного майна, припинити іпотеки, обтяження, визнати недійсним договір купівлі продажу між відповідачем-1 та відповідачем-2, а також витребувати на свою користь майно від відповідача-3.

Натомість товариство з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" зазначає, що набуло права вимоги за договором забезпечення, який забезпечував виконання позичальником умов Кредитного договору №2006-310 від 28.12.2006, а саме: договором іпотеки №2006-310/2 від 16.02.2007, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лакустою С.І., зареєстровано в реєстрі за №146. Додатком №1 до вказаного договору передбачено опис рухомого майна - основних засобів, що передаються в заставу, його місце розташування (місцезнаходження).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" зауважує, що станом на сьогодні, загальний розмір заборгованості за Кредитним договором №2006-310 від 28.12.2006 перед товариством з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" становить 16 253 424,72 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю "Дайсі" було власником предмета іпотеки та іпотекодавцем. Також вважає, що іпотечне обтяження майна не припинялося.

Відповідачі-2 та 3 проти позову заперечують, з аналогічних підстав, що і відповідач-1.

Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного (господарського) права (законного інтересу) в разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

Водночас однією з основоположних засад цивільного законодавства, згідно з пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, є добросовісність.

За вимогами частин 1-3 статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до частини 6 статті 13 Цивільного кодексу України в разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Зокрема, згідно частини 3 статті 16 Цивільного кодексу України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 за №2-р(II)/2021 у справі №3-95/2020(193/20) визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), частину третю статті 13, частину третю статті 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статей 526, 530, 1048, 1054 Цивільного кодексу України на підставі кредитного договору у позичальника виникає обов`язок з повернення наданих йому банком грошових коштів (кредиту) та сплати процентів у встановлені договором строки (терміни).

У разі невиконання зазначеного обов`язку позичальником у банку виникає, зокрема, право звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) відповідно до статей 589, 590 Цивільного кодексу України та статті 33 Закону України "Про іпотеку".

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 4 ст. 33 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до положень частин 1-4 статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Згідно з частиною 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням нерухомого майна. На підставі рішення Міністерства юстиції України державна реєстрація права власності та інших речових прав у визначених випадках може проводитися в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених абзацом першим цієї частини, або незалежно від місцезнаходження нерухомого майна. Державна реєстрація обтяжень речових прав проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна. Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 31 - 2 цього Закону, та автоматичної державної реєстрації прав у випадках, передбачених цим Законом.

Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій. Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом (ч.1, 2, 5 ст. 12 цього Закону).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 звернула увагу на те, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 593 Цивільного кодексу України застава (іпотека) припиняється у разі реалізації предмета застави (іпотеки), а не у зв`язку зі скасуванням обтяження, зокрема обмеження щодо розпорядження майном боржника. При цьому виключення з Державного реєстру іпотек запису про іпотеку не є підставою для припинення іпотеки, оскільки така підстава не передбачена законом.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що в разі скасування судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі скасованого рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису; це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису до Державного реєстру іпотек; договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек.

Як зазначено вище, виключення запису про обтяження, зокрема, на підставі судового рішення саме по собі не припиняє іпотеки, яка залишається чинною. Відповідно скасування такого судового рішення не спричиняє відновлення дії іпотеки. Якщо предмет іпотеки не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасоване судове рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження. У такому разі запис про іпотеку підлягає відновленню.

Водночас Велика Палата Верховного Суду нагадує, що функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пункті 96 постанови від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), у пункті 10.29 постанови від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19). Аналогічно функцією державної реєстрації іпотеки є оголошення належності іпотеки нерухомого майна певній особі. Тобто запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису ("заднім числом"), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення.

Якщо ж іпотека припинена у зв`язку з реалізацією предмета іпотеки, то подальше скасування судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, не впливає ані на чинність договору купівлі-продажу, укладеного на прилюдних торгах, ані на чинність іпотеки. Відповідно до частини першої статті 23 Закону № 898-IV у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Зазначену норму слід застосовувати разом з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 46.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19)).

Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) сформульовано висновки, що якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення; у разі скасування незаконного судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду; це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек; договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі іпотек. Близькі за змістом висновки сформульовані також у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1193цс15 та Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 643/18839/13-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 643/12557/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 643/19761/13-ц.

Для забезпечення єдності судової практики Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 вважала за необхідне відступити шляхом конкретизації від її висновку, викладеного у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, а також від аналогічного висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-1193цс15, і Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постановах від 10 травня 2018 року у справі № 643/18839/13-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 643/12557/16-ц та від 13 березня 2019 року у справі № 643/19761/13-ц.

Означена конкретизація висновків полягає у такому:

- скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення, але його скасування саме по собі (тобто без встановлення інших обставин, що, зокрема, можуть підтверджувати недобросовісність дій, які були вчинені на підставі цього рішення) не є підставою для перегляду всіх юридичних фактів, що виникли, змінилися чи припинилися на підставі відповідного рішення;

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру на підставі судового рішення є не правовим наслідком такого рішення, а фактичною дією, вчиненою на підставі цього рішення;

- виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення не впливає на чинність іпотеки. Скасування того судового рішення, що мало наслідком внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі;

- запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;

- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень (пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 за провадженням № 12-127гс19). За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню;

- при вирішенні таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.

Позивач посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 на підтвердження своєї позиції.

Так, позивач вважає, що оскільки у реєстрі були відсутні відомості про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Суд звертає увагу, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020р. у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018р. у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018р. у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019р. у справі № 757/31606/15-ц). Отже, правовідносини не є подібними, якщо різняться за предметом позову, підставами позову та правовим регулюванням спірних правовідносин.

Суд зазначає, що обставиною, яка вказує на відсутність ознаки подібності правовідносин є, зокрема, вирішення спору щодо статуту позивача як іпотекодавця рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2015 у справі №904/7866/15.

Зазначеним рішенням у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі" про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 2006-310/2 від 16.02.2007 відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2016 вказане рішення залишено без змін.

У зазначеному рішенні, яке набрало законної сили, судом встановлено, що право власності на спірне майно перейшло від Іпотекодавця за Іпотечним договором до товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі", відповідно товариство з обмеженою відповідальністю "Дайсі" є новим іпотекодавцем.

Вищий господарський суд України у постанові від 19.07.2016 щодо нерухомого майна - предмету іпотеки зазначив наступне: Враховуючи встановлені судами обставини справи, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині звернення стягнення на нерухоме майно з огляду на наявність у банка права звернути стягнення щодо нового набувача нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці, та правильно застосували норми, зокрема, ст.ст. 3, 23, 33 Закону України "Про іпотеку" та ст.ст. 526, 610, 611, 1054 Цивільного кодексу України. За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Таким чином, враховуючи наявність заяви відповідача про застосування позовної давності, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

Фактично, такою аргументацією позивач намагається переглянути висновки суду у справі №904/7866/15 щодо свого статусу як іпотекодавця для того, щоб суд можливо дійшов до інших висновків, ніж у зазначеній справі.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, правова визначеність передбачає повагу до принципу res judicata, що є принципом остаточності судових рішень. Він, зокрема, означає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового судового рішення лише з метою проведення повторного слухання і нового вирішення справи. Сама лише можливість існування двох поглядів на одне питання не є підставою для повторного розгляду справи.

Отже суд звертає увагу, що статус позивача як іпотекодавця вже встановлений судом при розгляді спору у справі №904/7866/15. Позивач мав можливість оскарження судових рішень. Рішення набуло статусу остаточного у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Тому даний висновок не може бути переглянутий у новому провадженні.

Також позивач зазначає, що у випадку якщо товариство з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" вважає, що іпотека є та залишилася чинною, належним способом захисту було б його звернення до суду із вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішення суду у разі задоволення такого позову, товариство з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" мало би право звернутися до державного реєстратора із заявою про накладення іпотеки на нерухоме майно.

Суд звертає увагу, що подібний висновок щодо способу захисту шляхом звернення до суду із вимогою про визнання права іпотекодержателя міститься і у постанові Великої Палати Верховного Суд у справі №922/2416/17 від 15.06.2021 та інших.

Суд зазначає, що такий підхід має мету не допустити помилкових внесень даних щодо обтяження майна. Однак у розглядуваній справі новий іпотекодавець чітко встановлений. Встановлений судовим рішенням у справі №904/7866/15, яке набуло статусу остаточного.

Дана обставина вказує на відсутність ознаки подібності правовідносин у розглядуваних справах.

При цьому суд звертає увагу, що скасування рішення державного реєстратора у даній ситуації з тих підстав, що власник майна змінився, буде відповідати визначенню надмірного формалізму, правового пуризму, оскільки статут нового власника як іпотекодавця вже встановлений судовими рішеннями.

Також не є обґрунтованими і інші аргументи позивача. Так, щодо зауважень позивача про неотримання від товариства з обмеженою відповідальністю "Топлайн Фінанс" як нового іпотекодержателя вимог про усунення порушень основного зобов`язання та повідомлень про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу в порядку ст. 35, 38 Закону України "Про іпотеку" суд звертає увагу на наступне. Відповідачем-1 надано докази направлення на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі" повідомлення-вимоги про усунення порушень, розрахунку, копії договору про відступлення права вимоги та копії договору іпотеки від 16.02.2007 (а.с.37-41, т. 2).

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Отже відсутність повідомлення не є підставою для визнання недійсним договору, а є підставою для відшкодування збитків.

Щодо аргументів позивача про часткову невідповідність опису майна у договорі іпотеки та у державному реєстрі, суд звертає увагу, що відповідно до сталої судової практики, незалежно від того, чи були внесені зміни у договір іпотеки у зв`язку з перебудуванням, добудовою тощо предмету іпотеки, чи ні, у разі якщо об`єкт нерухомості не виділений у натурі, іпотека поширюється і на таку реконструкцію (постанова Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/4650/17)

Відтак, заявлені позивачем позовні вимоги про скасування рішення реєстратора від 30.12.2021, та інших після вказаної дати, припинення іпотеки та обтяження, визнання недійсними договорів купівлі продажу та іпотеки, припинення права власності та витребування майна з чужого володіння задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд звертає увагу, що сторони подають значні за обсягом заяви по суті спору та пояснення, що досить часто містять об`ємні цитати судових рішень. Судом надано відповіді на основні аргументи сторін. З урахуванням розглядуваних відносин, інші аргументи сторін по справі стосуються викладених та проаналізованих у рішенні обставин та доводів сторін, не змінюють сутність правовідносин та їх оцінку, надану судом, і, відповідно, не потребують окремої оцінки.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на товариство з обмеженою відповідальністю "Дайсі".

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.

Таким чином, суд у випадку встановлення протягом розгляду справи іншої вартості спірного майна може або повернути з державного бюджету надмірно сплачений судовий збір, або стягнути недоплачений судовий збір.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Позивач надав власну оборотно-сальдову відомість по рахунку:103 Основні засоби; Місця зберігання: Будинки та споруди станом на 11 жовтня 2022, відповідно до якої дебет за вартістю майна (будинки та споруди за адресою: м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 2Б) становить 2286808,00 грн. Також позивач надав власну оборотно-сальдову відомість по рахунку:1131 Основні засоби; Амортизація (знос) станом на 11 жовтня 2022, відповідно до якої кредит за вартістю майна (будинки та споруди за адресою: м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 2Б) становить 914723,52 грн. У позові позивач зазначає, що вартість спірного майна визначена вартістю за якою нерухоме майно перебуває на балансі ТОВ "Дайсі" з урахуванням зносу майна (1372084,48 грн.)

Проаналізувавши тлумачення змісту всіх видів вартості, передбачених пунктом 3 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", суд звертає увагу, що термін "дійсна вартість" є практично тотожним за своїм значенням до закріпленого у національних стандартах поняття "ринкова вартість", під яким розуміється "вартість майна, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу".

Так, приписами статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачена можливість для встановлення дійсної вартості майна шляхом проведення оцінки майна та складення за її результатами звіту про оцінку майна (акту оцінки майна).

Однак позивач доказів дійсної (ринкової) вартості майна разом з позовною заявою не подав, а вартість, визначена позивачем, не підтверджена документально (надані лише внутрішні документи позивача).

Суд зауважує, що як вбачається із договору купівлі-продажу з відстроченням платежу від 26.08.2022 відповідно до висновку про вартість об`єкту оцінки, виконану суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Багін Сергієм Валерійовичем, ринкова вартість майна (будівлі та споруди, розташовані за адресою, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 2б) складає 2985720,00 грн. Також в матеріалах справи міститься висновок про вартість об`єкта оцінки. Таким чином, розмір судового збору за вимогою про витребування майна становить 44785,80 грн.

Враховуючи, що при зверненні з позовом до суду позивачем сплачено за майнову вимогу 20581,30 грн., суд вважає за необхідне стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі" недоплачений судовий збір за майнову вимогу в розмірі 24204,50 грн.

Частиною 9 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі" відмовити.

Судові витрати понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Дайсі" покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайсі".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайсі" (49000, м. Дніпро, вул. Молодогвардійська, 2-Б, ідентифікаційний код 39341207) в дохід Державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8); Судовий збір стягнутий з

---

(назва установи, організації з якої стягується судовий збір) на користь держави, за рішенням №_/_/__(номер рішення про стягнення судового збору) судовий збір у розмірі 24204,50 грн. (двадцять чотири тисячі двісті чотири грн. 50 коп.)

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.04.2023

Суддя О.М. Крижний