Рішення

від 29.03.2023 по справі 910/18166/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.03.2023Справа № 910/18166/20 (918/562/22)За позовом Рівненської міської ради

до Дочірнього підприємства "Укрбурштин" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Українські поліметали"

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 12.02.2009

в межах справи № 910/18166/20

За заявою ОСОБА_1

до Дочірнього підприємства "Укрбурштин" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Українські поліметали"

про банкрутство

Суддя Івченко А.М.

Представники: не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа № 910/18166/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Укрбурштин" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Українські поліметали".

Рівненська міська рада звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 12.02.2009.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.09.2022 справу № 918/562/22 передано до Господарського суду міста Києва в межах справи № 910/18166/20.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.10.2022, справу № 918/562/22 передано судді Івченко А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2022 прийнято позовну заяву Рівненської міської ради про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 12.02.2009 в межах справи № 910/18166/20; позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 01.02.23; викликано учасників справи у підготовче засідання; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням ст. 166 ГПК України.

В судове засідання учасники провадження у справі не з`явилися, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

Суд ухвалив відкласти розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 відкладено підготовче засідання на 08.03.23.

27.02.2023 від позивача надійшло клопотання про слухання справи без участі представника.

В судове засідання учасники провадження у справі не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.03.2023 закрито підготовче провадження з розгляду заяви Рівненської міської ради про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 12.02.2009 в межах справи № 910/18166/20; призначено розгляд заяви до розгляду по суті на 29.03.23.

В судове засідання учасники провадження у справі не з`явилися.

Судом розглянуто позовну заяву по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Наведена норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Розглянувши позовну заяву Рівненської міської ради про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 12.02.2009 в межах справи № 910/18166/20 Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.10.2019 р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 19.01.2009 № 42, який зареєстрований у Рівненському міськрайонному відділі Рівненської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 лютого 2009 року за № 040958300042.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Землекористувачів повідомлялось про зміну нормативної грошової оцінки за земельні ділянки у м. Рівному через засоби масової інформації (оголошення у тижневику газети «Сім днів» (№28 (1383) від 9 липня 2020 року), а також на офіційному сайті Рівненської міської ради та її виконавчого комітету.

Між Рівненською міською радою та ДП «Укрбурштин» ДАК «Українські поліметали» укладено договір оренди землі від 19.01.2009 № 42, який зареєстрований у Рівненському міськрайонному відділі Рівненської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 лютого 2009 року за № 040958300042 щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 1 964 м2 (частка в земельній ділянці площею 6 185 м 2) на вул. Київській, 94 для обслуговування частини виробничих приміщень.

Рішенням Рівненської міської ради від 02 липня 2020 року № 7565 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Рівного та введено в дію нормативну грошову оцінку земель міста Рівного з 1 січня 2021 року.

Дане рішення міської ради чинне і підлягає обов`язковому виконанню всіма землекористувачами міста Рівного, відповідно до ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

На виконання вимог рішення Рівненської міської ради від 02 липня 2020 року № 7565, з метою внесення змін до договору оренди землі, Рівненська міська рада, в силу вимог ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 652 Цивільного кодексу України, надіслала пропозицію, а саме, додатковий договір про внесення змін до договору оренди землі від 12 лютого 2009 року №040958300042, укладеного між Рівненською міською радою та ДП «Укрбурштин» ПАТ «Державна акціонерна компанія «Українські поліметали» для розгляду та підписання.

Цивільний кодекс України у ч. 1-2 ст. 632 передбачає застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Загальні підстави внесення змін до договору визначені у Цивільному кодексі України, ст. 651 якого визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до пункту 13 договору оренди землі, укладеного між Рівненською міською радою та відповідачем, розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін (шляхом внесення змін до цього договору). Пропозиції про перегляд розміру орендної плати надсилаються не частіше ніж один раз на квартал і розглядаються відповідно до законодавства. Розмір орендної плати переглядається у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно пункту 28 договору, орендодавець має право в односторонньому порядку (шляхом надсилання Орендареві повідомлення через податкові органи або через інший уповноважений на це орган) збільшити розмір орендної плати у випадку, коли внаслідок змін у законодавстві орендна плата стане менше від розміру земельного податку.

Таким чином, встановивши підстави для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність встановленому законом розміру, Рівненська міська рада вправі вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов`язкового для позивача і відповідача.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про оренду землі» та п. 34 договору оренди, укладеного між Рівненською міською радою та відповідачем, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до частин 1-3 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідачу надіслано пропозицію від 07.10.2021 вих. № 08-1794 з проєктом додаткового договору про внесення змін до договору оренди землі, в силу вимог ст. 188 Господарського кодексу України, що підтверджується копією фіскального чеку про відправлення від 15.10.2021.

Відповідачем не розглянуто та не повідомлено міську раду про прийняття чи відхилення пропозиції.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 3 статті 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

За статтею 165 ГПК України до відзиву додаються: докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Відповідачем не надано відзиву та жодних доказів, які б підтверджували чи спростовували б вказані в позовній заяві обставини.

Статтею 236 ГПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Враховуючи те, що граничні розміри орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлені відповідно до Податкового кодексу України, а, згідно статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно дотримуватись Конституції України та Законів України, орендна плата за зміненими ставками, після визначення нормативної грошової оцінки земель та орендної плати, і укладення додаткових договорів до договорів оренди земельних ділянок, повинна нараховуватися і справлятися за зміненими ставками.

Згідно з статтею 13 Конституції України земля, її надра є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 142 Конституції матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Згідно з статтею 143 Конституції визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на справедливий суд.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини про справедливість процесу щодо прав та обов`язків цивільного характеру свідчать такі гарантії: 1) дотримання принципів змагальності та рівності сторін, 2) належне представлення доказів перед судом, 3) публічність розгляду справи судом 4) належне мотивування рішення суду, 5) розгляд справи незалежним і безстороннім судом.

Ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом. Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справі Мала проти України, no. 4436/07, від 03.07.2014).

Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому, такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Kraska v. Switzerland" від 19.04.1993).

Відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Саме по собі формулювання позовної вимоги, без з`ясування судом зазначених обставин, не є підставою для припинення провадження у справі або для беззаперечної відмови у задоволенні позову.

При цьому, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його "ефективність" з точки зору ст. 13 Конвенції.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. (Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верхового Суду від 07.02.2018 року у справі №923/970/16).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви повністю.

За таких обставин, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Внести зміни у Договір оренди землі від 19.01.2009 № 42, який зареєстрований у Рівненському міськрайонному відділі Рівненської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 лютого 2009 року за № 040958300042, який укладено між Рівненською міською радою та Дочірнім підприємством «Укрбурштин» Державної акціонерної компанії "Українські поліметали", і викласти його окремі пункти у наступній редакції:

"п. 5 Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 18 серпня 2021 року становить: кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:035:0041 - 7 549 207,14 грн (сім мільйонів п`ятсот сорок дев`ять тисяч двісті сім гривень 14 копійок), - витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 1017/304-21 від 19 серпня 2021 року, виданий Відділом № 1 Управління у місті Рівне та Рівненському районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, в тому числі нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1 964 м становить 2 397 193,67 (два мільйони триста дев`яносто сім тисяч сто дев`яносто три гривні 67 копійок).

Абзац 1 п. 9. За оренду земельної ділянки Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату виключно у грошовій формі. Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку складає 71 915,81 грн (сімдесят одна тисяча дев`ятсот п`ятнадцять гривень 81 копійка), що становить 3,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 1 964 м - розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку № 03-04/777, виданий Управлінням земельних відносин виконавчого комітету Рівненської міської ради, відповідно до протоколу № 5 від 07 вересня 2021 року засідання контрольної комісії Рівненської міської ради з питань встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки.

Сторони погоджуються, що орендна плата за землю справляється з 01 січня 2021 року".

3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Укрбурштин" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Українські поліметали" (01042, м. Київ, вул. Джона Маккейна, 39, офіс 13, код ЄДРПОУ 13970836) на користь Рівненської міської ради (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12 А, код ЄДРПОУ 34847334) 2 481,00 грн судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити учасникам провадження у справі про банкрутство.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 04.04.2023

Суддя А.М.Івченко