Рішення

від 04.04.2023 по справі 755/706/19

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/706/19

Провадження №: 2/755/967/23

"04" квітня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі :

головуючого судді Гончарука В.П.,

за участі секретаря Гриценко О.І.

представника позивача - Золотопупа С.В.

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомлення) сторін, цивільну справу за позовом Кооперативу власників приміщень «СЛОВО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Кооператив власників приміщень «СЛОВО», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просив суд: стягнути на користь Кооперативу власників приміщень «СЛОВО» з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за період з 31.03.2010 року по 30.09.2018 року за житлово-комунальні послуги у розмірі 79 213,61 грн, що включає: борг за житлово-комунальні послуги - 45 200,89 грн, втрати від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку - 28 093,81 грн, 3% річних - 5 918,91 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 650,00 грн., та судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.

За результатами розгляду вказаної справи Дніпровським районним судом м.Києва було постановлено заочне рішення, від 10.04.2019 р., відповідно до якого позовні вимоги були задоволені в повному обсязі.

Відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м.Києва від 2 червня 2022 р. було задоволено заяву відповідача ОСОБА_1 та скасовано заочне рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 10 квітня 2019 року за позовом Кооперативу власників приміщень «СЛОВО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ухвали Дніпровського районного суду м.Києва від 6 липня 2022 р. провадження по цивільній справі за позовом Кооперативу власників приміщень «СЛОВО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг в частині заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості по оплаті за житлово - комунальні послуги за період часу з 31.03.2010 р. по 31.12.2016 р. було закрито.

06.07.2022 р. представником позивача по справі до початку розгляду справи по суті заявлених вимог було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до яких позивач просив суд стягнути на користь Кооперативу власників приміщень «СЛОВО» з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за період з 01.01.2016 року по 30.06.2022 року за житлово-комунальні послуги у розмірі 39 570, 82 грн, що включає: 25437,1 грн. боргу за утримання будинку та прибудинкової території, 578.7 грн. по внесках на капітальний ремонт, 3922, 3 грн. по внесках в резервний фонд, 2 823, 78 грн., плати за централізоване опалення, 4804, 32 грн. втрат від інфляції, 2 004, 62 грн. три відсотки річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , балансоутримувачем якого є позивач КВП «СЛОВО», отримує від позивача житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території. Однак, у зв`язку із невиконанням своїх зобов`язань у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за надані послуги за період з 1.01.2016 року по 30.06.2022 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з обставин викладених в позовній заяві, вказуючи на те, що хоча відповідач не набула у встановленому законом порядку право власності на спірну квартиру, але відповідач довготривалий період часу зареєстрована у спірній квартирі, має доступ до неї, розпоряджається спірною квартирою а також те, що відповідач є єдиною спадкоємицею після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , що була власником спірної квартири.

Відповідач в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову, мотивуючи це тим, що вона не користується послугами, що надаються позивачем по справі, так - як не проживає у спірній квартирі, в зв`язку з тим, що позивач чинить перешкоди в оформлені права власності в порядку спадкування на спірну квартиру, а також побоюванням вчиненням стосовно неї протиправних дій зі сторони третіх осіб, а також позовні вимоги не знайшли свого правого обгрунтування.

Суд заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи дійшов наступного, що відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що згідно п. 1.1 Статуту Кооперативу власників приміщень «Слово» є правонаступником житлово-будівельного кооперативу «Слово» Дарницького району м. Києва, створеного Спілкою письменників України у 1964 році, затвердженого Постановою Ленінської райради депутатів трудящих м. Києва від 11.03.1964 р. № 307. Згідно Постанови виконкому Київської міськради депутатів трудящих від 10.03.1968 р. № 304 Житлово-будівельному кооперативу «Слово» було передано в експлуатацію 9-поверховий житловий будинок на 192 квартири по АДРЕСА_2 . Кооператив створений з метою забезпечення і захисту членів кооперативу, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених Статутом та діючим законодавством, відповідно до п. 2.1 Статуту.

Відповідно до даних, що містять матеріали справи, в кв. АДРЕСА_3 проживає та зареєстрована з 11.03.1967 року ОСОБА_1 , згідно з довідки форми №3 Кооперативу власників приміщень «СЛОВО».

Особовий рахунок квартири відкритий позивачем на відповідача.

Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно п.35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.68 Житлового кодексу Української РСР наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.

Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Як убачається з матеріалів справи, що відповідач є єдиною спадкоємицемю спадкодавця ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами спадкової справи №816 ( а.с. 170), що була заведена 11.12.1997 р.

Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Також статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що відповідач заборгувала підприємству позивача по сплаті за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, заборгованість нарахована щодо квартири АДРЕСА_3 , в якій позивач зареєстрована з 11.03.1967 року, має вільний досту до даної квартири та має можливість розряджатися вказаним майном.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором постачання енергетичними мережами.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово- комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово- комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово- комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Системний аналіз положень ст. ст. 2, 9, 10, 189, 190 ЖК Української PCP дає підстави для висновку про те, що правовідносини, пов`язані з несвоєчасною оплатою житлово-комунальних послуг, за своєю правовою природою не є житловими.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово- комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13, яка прийнята за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Як убачається зі змісту позовних вимог, що позивач просить суд стягнути заборгованість з відповідача за період часу з 01.01.2016 р. по 30.06.2022 р., в той же час , відповідно до розрахунку заборгованості (а.с.96) слідує, що заборгованість відповідачу нараховувалася за період часу з травня 2018 р. по червень 2022 р., що складає суму в розмірі 22 672, 2 грн., що складається з послуг за утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 18878,5 грн., внесків на капітальний ремонт - 578,7 грн., та резервний фонд - 3215 грн.

Відповідно до позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 25437,1 грн. боргу за утримання будинку та прибудинкової території, 578.7 грн. по внесках на капітальний ремонт, 3922, 3 грн. по внесках в резервний фонд, 2 823, 78 грн. плати за централізоване опалення.

Відповідно до довідки про заборгованість ( а.с.95) слідує, що у відповідача виникла заборгованість зі сплати внесків в резервний фонд 707, 3 грн., за опалення в розмірі 2 823, 78 грн., що виникли за період час з січня 2016 р. по квітень 2018 р.

В той же час втрати від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку та три відсотки річних розрахована з врахуванням суми заборгованості, що визначена позивачем в період часу з 01.01.2016 р. по 30.04.2018 р., що складає 32 761,88 грн.

Хоча в судовому засіданні представник позивача просив суд стягувати заборгованість з відповідача, що виникла саме з травня 2018 р.

В судовому засіданні судом були досліджені матеріали цивільної справи №755/9042/18 за позовом Кооперативу власників приміщень «СЛОВО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, що перебували в провадженні Дніпроівського районного суду м.Києва.

Відповідно до позовних вимог в рамках даної ( №755/9042/18) позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Кооперативу співвласників житла «Слово» заборгованість за період з 01 березня 2010 року по 30 квітня 2018 року у розмірі 76 258,96 гривень, в т.ч. заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 43 336, 19 гривень, втрати від інфляції - 27 555,07 гривень, 3% річних - 5 367,70 гривень; стягнути з ОСОБА_1 на користь Кооперативу співвласників житла «Слово».

Відповідно до рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 22.10.2018 р . в задоволені позову було відмовлено.

Тобто, як убачається з матеріалів справи, що предметом судового розгляду вже були правовідносини з питань надання житлово - комунальних послуг, що виникли між позивачем та відповідачем в період часу з березня 2010 по квітень 2018 р. та з даного приводу судом прийнято рішення, що набрало законної сили.

П.3 ч.1 статті 255 ЦПК України передбачено, що суд закриває провадження по справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогам

Відповідно до ч. 5 ст. 177 Цивільного процесуального кодексу України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог. Він проявляється в матеріально-правовій заінтересованості позивача. Іншими словами, це те матеріальне благо, яке позивач бажає отримати.

Підстава позову - це ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і які обґрунтовуються поданими при подачі заяви чи у судовому процесі доказами.

В той же час, позивачем суду не було надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 77, 78 Цивільного процесуального кодексу України, в підтвердження сум розрахунків , а саме по 3 % річних та суми інфляційних збитків та з яких сум нараховувалася вказана заборгованість.

Таким чином суд дійшов висновку щодо закриття провадження по справі в частині заявлення позовних вимог в період часу з 01.01.2016 р. по квітень 2018 р. та задоволення позову частково, а саме в частині стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача 22672, 2 грн., що складається з послуг за утримання будинку та прибудинкової території 18878,5 грн., внесків на капітальний ремонт 578,7 грн., та коштів на резервний фонд в розмірі 3215 грн., так -як відповідач не надала до суду належних та допустимих доказів в спростування даних позовних вимог .

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову Кооперативу власників приміщень «СЛОВО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду Кооператив власників приміщень «СЛОВО» уклав з Адвокатським бюро «Тарас Кулачков та партнери» договір про надання правової (правничої) допомоги № 5/18-1 від 24 травня 2018 року, що також підтверджено свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 5221/10 від 08.10.2014 року та ордером серії КС № 514483 від 26.12.2018 року.

Відповідно до п. 3 договору про надання правової (правничої) допомоги, за надання правничої допомоги клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар, що визначається або (і) на основі фіксованої суми, або (і) на основі фіксованої щомісячної оплати, або (і) на основі погодинної оплати. Спираючись на вказане, сторони погоджуються, що послуги адвокатського бюро (адвоката) визначаються у розмірі: 550 грн. за одну годину надання Послуг.

Згідно Акту приймання-передачі наданих послуг від 05 грудня 2018 року, у вказану суму гонорару включено: складення та підготовка до подачі до Дніпровського районного суду міста Києва цивільного позову (разом з документами, що додаються до нього) про стягнення з ОСОБА_1 , на користь Клієнта боргу за житлово-комунальні послуги (3 години по 550,00 грн., на загальну суму 1 650, 00 грн.).

Відповідно до квитанції від 18.05.2018 року про оплату правової допомоги за договором № 5/18-1 від 24 травня 2018 року, КВП «СЛОВО» здійснило оплату у розмірі 1 650,00 грн.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума витрат на правничу допомогу в розмірі 1 650,00 грн.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1762 гривень 00 копійок, який був сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 68 Житлового кодексу Української РСР, ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 177,209, 210, 223, 247, 255, 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Цивільну справу за позовом Кооперативу власників приміщень «СЛОВО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг в частині заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості по оплаті за житлово - комунальні послуги за період часу з 1.01.2016 р. по 31.04.2018 р. - закрити.

Позов Кооперативу власників приміщень «СЛОВО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кооперативу власників приміщень «СЛОВО» заборгованість за період з травня 2018 року по червень 2022 р. за житлово-комунальні послуги у розмірі 22672, 2 грн., що складаються з послуг на утримання будинку та прибудинкової території - 18 878,5 грн., внесків на капітальний ремонт - 578,7 грн., коштів на резервний фонд в - 3215 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кооперативу власників приміщень «СЛОВО» витрати на правничу допомогу у розмірі 1 650 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кооперативу власників приміщень «СЛОВО» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - Кооператив власників приміщень «СЛОВО» код ЄДРПОУ 22862073, адреса: м. Київ, вул. Русанівська набережна, б. 12 .

Відповідач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 )

Повний текст судового рішення складено 04.04.2023 р.

Суддя: