Ухвала

від 04.04.2023 по справі 400/2283/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

04 квітня 2023 р.м.ОдесаСправа № 400/2283/22Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Осіпова Ю.В.,

суддів: Косцової І.П., Скрипченка В.О.,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекс Петролеум» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року ТОВ «Алекс Петролеум» - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 25.11.2021р. №1033514290902 про визначення позивачу штрафу в розмірі 500000 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 7500 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач 27.02.2023р. подав апеляційну скаргу.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2023р. дану апеляційну скаргу було залишено без руху з підстав не сплати апелянтом судового збору. Апелянту надано 10-денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2023р. апелянту було продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

23.03.2023р. ГУ ДПС у Миколаївській області подано клопотання про відстрочення сплати судових витрат, яке, у свою чергу, мотивовано відсутністю фінансування на оплату судового збору під час воєнного стану.

Розглянувши подане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з урахуванням наступного.

Так, за приписами ч.1 ст.133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Наведені положення процесуального закону дають підстави для висновку, що суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас, конструкція наведеної правової норми свідчить, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов`язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.

У свою чергу, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими законодавство пов`язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат щодо сплати судового збору, якого зазнає сторона. Дані обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.

Питання ж відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване у ст.8 Закону України «Про судовий збір», норми якої є спеціальними.

Як вбачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може, зокрема, відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (ч.1 вказаної статті), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (ч.2 цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди.

З аналізу ст.8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що умови визначені є диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

Умови, визначені у п.п.1 та 2 ч.1 вказаної статті, можуть застосовуватися до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5% розміру їх річного доходу (за попередній календарний рік), та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, визначеної у п.3 ч.1 ст.8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, у той же час визначив коло предмету спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення п.п.1 та 2 ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану юридичної особи), а положення п.3 ч.1 вказаної статті можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Варто зазначити про те, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення сплати судового збору. Обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним «свавільно». Застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

При прийнятті таких висновків, суд враховує положення ст.129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Таким чином, обставини пов`язані з внутрішньою процедурою виділення та погодження коштів на сплату судового збору, а також обставини щодо фінансування суб`єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для цієї мети, не можуть вважатися достатніми підставами для відстрочення або звільнення від сплати судових витрат.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 18.03.2020р. у справі №420/3173/19, ухвалах від 30.12.2020р. у справі №560/3049/20, від 28.04.2022р. у справі №240/12834/21, у справі №560/8944/20, у справі №300/3392/21, у справі №240/10120/21, у справі №380/6677/21, ухвалі від 26.05.2021р. у справі №320/3335/20, ухвалі від 04.05.2022р. у справі №120/4055/21-а, ухвалі від 12.05.2022р. у справі №620/7674/21, ухвалі від 09.06.2022р. у справі №380/12274/21 та ухвалі від 20.06.2022р. у справі № 380/7161/21.

Разом із тим, вивчивши клопотання відповідача та викладені у ньому обставини, колегія суддів дійшла висновку, що останні не можуть бути підставою для його задоволення в силу положень ст.8 Закону України «Про судовий збір». У вказаному клопотанні, суб`єкт владних повноважень, за відсутності належних та допустимих доказів, посилається виключно на загальні обставини щодо обмежених фінансових можливостей.

Судова колегія зауважує, що за законодавством України введення воєнного стану не змінено порядок сплати судового збору.

Згідно з ч.2 ст.44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки учасника справи, який зобов`язує останнього діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав та здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання своїх процесуальних обов`язків.

Одним із таких процесуальних обов`язків учасників справи є надання особою, яка подає апеляційну скаргу, документа про сплату судового збору (ч.5 ст.296 КАС України), про що також вказувалось і в ухвалі судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2023р. про залишення апеляційної скарги без руху, для чого встановлено достатній строк (який у подальшому було продовжено), упродовж якого відповідачу необхідно було усунути зазначений недолік.

Слід зазначити, що у разі задоволення поданого відповідачем клопотання, такі дії можуть розцінюватися як надання певних процесуальних переваг відповідачу перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов`язані сплачувати відповідний судовий збір.

Згідно з ч.4 ст.169 та ч.2 ст.298 КАС України, апеляційна скарга повертається особі, що її подала якщо цією особою не усунуто недоліків, залишеної без руху апеляційної скарги.

Отже, враховуючи те, що вимоги ухвали судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2023р. залишились не виконаними, недоліки апеляційної скарги у встановлений строк не усунуті, колегія суддів вважає, що на даний час є усі законні підстави для повернення вказаної апеляційної скарги апелянту.

Керуючись ст.ст.133,169,298,325,329 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання Головного управління ДПС у Миколаївській області про відстрочення сплати судових витрат - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - повернути апелянту.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідачОсіпов Ю.В.

СуддіКосцова І.П.

Скрипченко В.О.