Постанова

від 04.04.2023 по справі 640/9485/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 640/9485/19

адміністративне провадження № К/9901/30326/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

секретар судового засідання Драга Р.В.,

за участі:

представника позивача Залуніна К.В.,

представника відповідача Мовсисяна В.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження як суд касаційної інстанції справу №640/9485/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УВК Україна» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2020 (головуючий суддя Бабенко К.А., судді: Степанюк А.Г., Чаку Є.В.),

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УВК Україна» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, у якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 20.03.2019 №00003571402; №00003581402; №00003591402; №00003601402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2020 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2020 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2020, а позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30.11.2020 відкрито касаційне провадження у справі №640/9485/19 за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2020.

Ухвалою суду від 09.03.2023 касаційний розгляд справи призначено у судовому засіданні на 04.04.2023.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу податкового органу. Також, до суду надійшли додаткові пояснення позивача.

Судом отримано клопотання відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником.

Розглянувши заяву відповідача про заміну правонаступником, враховуючи приписи статті 52 КАС України, якою встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив, - суд вбачає підстави заяву відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити.

У судовому засіданні представником відповідача підтримано доводи касаційної скарги.

Поряд з цим, представник позивача підтримав доводи Товариства, викладені у відзиві на касаційну скаргу податкового органу.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховним Судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Верховний Суд, на підставі фактичних обставин справи, які сторонами не заперечуються, з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Головним управління ДФС у місті Києві відповідно до статті 20, 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «УВК Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 30.09.2018, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки (додаток 1 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною).

За результатом перевірки складено акт №112/26-15-14-02-01/39441523 від 18.02.2019, яким встановлено:

завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства на суму 8' 234' 436,00грн. в тому числі: за 9 місяців 2018 року на суму 8' 234' 436,00 грн, заниження податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму 19' 583' 743,00 грн., в тому числі: за 2017 рік на суму 2' 616' 628,00 грн; за 9 місяців 2018 року на суму 16'967' 115,00грн.

завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість, на загальну суму 3' 328' 975,00грн, в тому числі: за вересень 2018 на суму 3' 328'975,00грн заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахування та справі до бюджету на загальну суму 2' 969' 549,00грн, в тому числі: за серпень 2018 року на суму 1' 252' 886,00грн; за вересень 2018 року на суму 1' 716' 663,00грн.

На Акт перевірки Товариством подано заперечення, в якому останній не погоджувався з аргументами та доводами, викладеними податковим органом у вказаному акті перевірки.

Як вважав податковий орган:

перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій ТОВ «УВК Україна» з ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРАГРОТРЕЙД». Фактично мало місце оприбуткування товарів, джерело походження яких не встановлено. Вищевикладене дало підстави прийти до висновку, що ТОВ «УВК Україна» отримано перелічені товари та послуги від третіх осіб на безоплатній основі;

контролюючий орган у акті перевірки прийшов до висновку про недостовірне відображення в бухгалтерському обліку перерахованих коштів на користь ТОВ «Сучасні Консалтингові Технології», а саме: не відображено наявну дебіторську заборгованість по рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» з ТОВ «Сучасні Консалтингові Технології», що вплинуло на заниження р. 02 «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -)» податкових декларацій з податку на прибуток підприємства;

за наслідками проведеної перевірки господарських операцій ТОВ «УВК Україна» з ТОВ «А-РІАЛТІ» на підставі укладеного договору суборенди нерухомого майна, на підставі аналізу карток рахунку 631 за 2017 рік, журналу-ордеру і відомостей по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за 2017 рік, оборотно-сальдової відомості за 2017 рік, первинних документів, встановлено безпідставне та віднесення без підтверджуючих документів суми до складу витрат періоду 2017 року, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 20.03.2019:

№00003571402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 29' 375' 615,00грн, з яких за податковим зобов`язанням 19' 583' 743,00грн та 9' 791' 872,00грн. штрафні санкції;

№00003581402, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8' 234' 436,00грн;

№00003591402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 3' 711' 936,00грн, з яких за податковим зобов`язанням - 2'969' 549,00грн та 742387,00грн. - штрафні санкції;

№00003601402 за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 3' 328' 975,00грн.

За наслідками адміністративного оскарження, винесені відповідачем рішення залишено без змін.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду про їх скасування. Товариство зазначає, що Акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення податкового правопорушення, а викладений в акті перевірки висновок податкового органу базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам Податкового кодексу України та інших норм законодавства, отже є помилковим. Позивач вважає, що податковий орган здійснив висновки без належного обґрунтування правової позиції та, відповідно, діяв в всупереч принципам податкового законодавства, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Як слідує з рішення суду першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що в межах даного спору щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суду не вдалось встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, мету придбання та обставини використання придбаних послуг (робіт) у власній господарській діяльності позивача, та спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарських операцій.

Суд посилався на наявність кримінального провадження, в обставинах якого вказано, що ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРАГРОТРЕЙД» (код 40460366) оформляючи у документах бухгалтерського та податкового обліку товариств проведення псевдо - господарських операцій з купівлі - продажу товарно - матеріальних цінностей. Оскільки в матеріалах справи містяться документи щодо здійснення господарських операцій позивача з контрагентами щодо яких відкрито кримінальні провадження, суд вважає, що вказані документи не є належним чином оформленими та не містять ознак первинних документів у розумінні положень Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Враховуючи обрив ланцюга постачання, об`єми задекларованих операцій, різноплановість проданих товарів (виконаних робіт), відсутність основних засобів та достатньої кількості трудових ресурсів, суд дійшов висновку про неможливість здійснення таких господарських операцій, що задекларовані у податковій звітності.

Крім того, у цій справі суд встановив, що первині документи: виписки банка та платіжні доручення свідчать про перерахування ТОВ «УВК Україна» в перевіряємому періоді коштів на користь ТОВ «Сучасні Консалтингові Технології» поза межами Договору надання безповоротної фінансової допомоги № б/н від 16.06.2016, оскільки матеріалами справи підтверджується що у виписках банку та платіжних дорученням вказано інші реквізити договору. Таким чином, суд погодився з висновками контролюючого органу про недостовірне відображення в бухгалтерському обліку перерахованих коштів на користь ТОВ «Сучасні Консалтингові Технології».

Також, у взаємовідносинах позивача з ТОВ «А-РІАЛТІ» суд мотивував рішення тим, що податковим органом під час перевірки було встановлено, факсимільне відтворення підпису у актах надання послуг, при цьому, відсутні прізвище особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (не ідентифікована особа), що в свою чергу є порушенням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Суд відзначив, що в наданих до перевірки договорах, додаткових угодах, відсутня згода сторін про факсимільне відтворення підписів та які мають містити зразки відповідного аналогу їхніх власноручних підписів.

Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалив нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що відповідачем не виконано вимоги частини другої статті 77 КАС України, якою встановлено, що адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив його у касаційному порядку. Як вказує відповідач, податковий орган вважає за необхідне повідомити, що судами попередніх інстанцій не надано належну оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи. Підставою для касаційного перегляду справи відповідач визначає недослідження судом зібраних у справі доказів. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач відтворює акт перевірки та рішення суду першої інстанції, зокрема останнє, без внесення стилістичних виправлень - від першої особи суду. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, з якого слідує, що Товариство вважає доводи податкового органу необґрунтованими, вказує, що касаційна скарга не містить обґрунтування неправомірності судових рішень. У додаткових поясненнях відповідач посилається на висновки Верховного Суду, сформовані за наслідками розгляду спорів щодо встановлення реальності господарських операцій, з урахуванням наявності кримінального провадження. Враховуючи зазначене, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до акту перевірки, згідно з рішеннями судів попередніх інстанцій, що відтворені у касаційній скарзі у якості обґрунтування, щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРАГРОТРЕЙД» контролюючий орган зазначає наступне.

З наданих до перевірки документів встановлено що позивачем укладено договори з ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРАГРОТРЕЙД» щодо поставки пшениці за № 1708/1-УВК від 17.08.2018 та договору поставки (олії) № 3108/1-УВК від 31.08.2018.

У ході перевірки використано інформацію баз даних ДФС та здійснено аналіз інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, Єдиному реєстрі податкових накладних.

Здійснивши аналіз наданих до перевірки документів та інформації зазначених джерел встановлено нереальність господарських операцій з зазначеним контрагентом, а саме:

за даними інформаційних джерел «» наявна ухвала Печерського районного суду міста Києва від 21.12.2018 по справі №757/63388/18-к, в якій зокрема, зазначено, що шостим слідчим відділом РКП СУ ФР ГУ ДФС у місті Києві проводиться досудове розслідування кримінального провадження №32017100000000010, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.01.2017, за ознаками злочину передбаченого частини 1 статті 205, частини 3 статті 212 Кримінального кодексу України. В ухвалі, зокрема, зазначено, що під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що невстановленими слідством особами, у період 2018 року, розроблено та втілено у життя злочинний механізм, діяльність якого направлена на створення (придбання) ряду суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), з метою прикриття незаконної діяльності, легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, пособництву ухиленню від сплати податків в особливо великих розмірах підприємствами реального сектору економіки, шляхом документального оформлення безтоварних операцій використовуючи підприємства, які мають ознаки фіктивності і створені з метою прикриття незаконної діяльності. Сприяючи ухиленню від сплати податків підприємствам реального сектору економіки вказані особи, з метою маскування вчинення незаконних операцій використовували реквізити, зокрема, ТОВ «Компанія «Украгротрейд» оформляючи у документах бухгалтерського та податкового обліку товариств проведення псевдо-господарських операцій з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей;

- встановлено дефектність частини товарно-транспортних накладних;

- невідповідність задекларованих доходів СГД та обсягів постачання по ланцюгу руху товару;

- встановлено обрив ланцюга постачання товару у схемі руху товару та сум ПДВ;

- встановлено зміну номенклатури товару (пересортування) по ланцюга постачання товару у схемі руху товару та сум ПДВ.

Таким чином, на думку податкового органу, за сукупністю викладених фактів, перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій ТОВ «УВК Україна» із ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРАГРОТРЕЙД». Фактично мало місце оприбуткування товарів, джерело походження яких не встановлено. Вищевикладене дало підстави податковому органу прийти до висновку, що ТОВ «УВК Україна» отримано перелічені товари та послуги від третіх осіб на безоплатній основі.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Як слідує з матеріалів справи, між Позивачем як Покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Украгротрейд», як Постачальником, укладено Договори поставки від 17 та 31 серпня 2018 року №№ 1708/1-УВК, 3108/1-УВК відповідно до п. 1.1. яких Постачальник зобов`язується здійснити поставку Товару (пшениці, олії), а Покупець - прийняти і оплатити поставлений Товар.

Позивачем на підтвердження факту реального здійснення господарської операції, надано завірені належним чином копії: Специфікацій, Посвідчень про якість зерна, Товарно-транспортних накладних, Рахунків фактури, Податкових та Видаткових накладних, Виписок з банку, Платіжних доручень.

Відповідач, як на підставу відмови у задоволені адміністративного позову, посилається на Ухвалу Печерського районного суду від 21.1.2018 у справі №757/63388/18-к за клопотанням старшого слідчого з ОВС шостого слідчого відділу РКП СУФР ГУ ДФС у м. Києві Сидорчука Р.А. про тимчасовий доступ до речей і документів, в якій зазначено, що невстановленими слідством особами, в період 2018 року, розроблено та втілено у життя злочинний механізм, діяльність якого направлена на створення (придбання) ряду суб`єкті підприємницької діяльності (юридичних осіб), з метою прикриття незаконної діяльності, легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, пособництву ухиленню від сплати податків в особливо великих розмірах підприємствами реального сектору економіки, шляхом документального оформлення безтоварних операцій використовуючи підприємства які мають ознаки фіктивності і створені з метою прикриття незаконної діяльності. Сприяючи ухиленню від сплати податків підприємствам реального сектору економіки вказані особи, з метою маскування вчинення незаконних операцій використовували реквізити, зокрема ТОВ «Украгротрейд» (код ЄДРПОУ 40460366) оформляючи у документах бухгалтерського та податкового обліку товариств проведення псевдо-господарських операцій з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, робіт (послуг).

Судом апеляційної інстанції розглянуто посилання контролюючого органу на обставини кримінального провадження та констатовано, що сам факт порушення кримінального провадження не може слугувати беззаперечним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій з вищенаведеним контрагентом.

Касаційний суд відзначає, що мотиви відповідача не свідчать, що спірні господарські операції в судовому порядку визнавались недійсними, здійснювалися неправоздатною юридичною особою і по своїй суті суперечать інтересам держави, що дає підстави вважати, що такі мали реальний характер, тоді як підтвердження нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

З акту перевірки слідує, що останній не містить посилань, інформації про направлення запитів на адресу прокуратури, інформацію щодо наявних кримінальних проваджень щодо позивача для встановлення судом фактів, які б свідчать про обізнаність платника податків щодо поведінки контрагента у ланцюгу постачання та злагодженість дій між ними.

Також, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду обвинувального вироку, рішення суду про стягнення за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд касаційної інстанції звертає увагу відповідача, що відтворення у тексті факту наявності кримінального провадження щодо контрагента не може бути покладено в основу висновків перевірки про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та як наслідок, в основу - податкових-повідомлень рішень.

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що транспортні документи, зокрема, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів, оформлених відповідно до положень чинного законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

Відповідач також посилався на невідповідність задекларованих доходів СГД та обсягів постачання по ланцюгу руху товару; обрив ланцюга постачання товару у схемі руху товару та сум ПДВ; зміну номенклатури товару (пересортування) по ланцюга постачання товару у схемі руху товару та сум ПДВ.

При цьому, твердження контролюючого органу не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо контрагентів позивача та дослідження первинних документів.

Суд вважає доцільним врахувати, що порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Поряд з цим, відповідач не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.

Також, у справі, що розглядається податковим органом доводиться недостовірне відображення позивачем у бухгалтерському обліку перерахованих коштів на користь ТОВ «Сучасні Консалтингові Технології».

Проведеною перевіркою ТОВ «УВК Україна» за перевіряємий період встановлено взаємовідносини ТОВ «УВК Україна» з ПрАТ «УВК Україна», яке надалі було перереєстровано в ТОВ «Сучасні Консалтингові Технології» на підставі укладеного у місті Києві договору надання безповоротної фінансової допомоги б/н від 16.06.2016.

Перевіркою зафіксовано:

надання до перевірки додаткової угоди №1 від 19.12.2016 до договору надання безповоротної фінансової допомоги б/н від 16.06.2016, в тексті якої зазначається, що укладено додаткову угоду №1 від 03.01.2017, яку до перевірки надано не було;

не надано договір б/н від 16.06.2016, який у відповідності до вимог частини 5 статті 719 Цивільного кодексу України має бути нотаріально посвідчено;

не надано виписки банку, платіжні доручення відповідно до призначення платежу яких вказано - «надання безповоротної фінансової допомоги зг. дог. б/н від 20.12.2016 без ПДВ».

Тобто, у платіжних дорученнях та виписках банку вказано реквізити іншого договору відмінного від договору надання безповоротної фінансової допомоги б/н від 16.06.2016. При цьому, до перевірки та на запит вказаний договір б/н від 20.12.2016 надано не було.

Як вказав суд першої інстанції у судовому рішенні, зі змісту договору б/н від 16.06.2016 встановлено, що ТОВ «УВК Україна» передає у власність ТОВ «Сучасні Консалтингові Технології» грошові кошти. Умовами даного Договору не передбачено повернення отриманих ТОВ «Сучасні Консалтингові Технології» грошових коштів, а також не передбачено будь-якого виду компенсацій з боку ТОВ «Сучасні Консалтингові Технології» за отримані від ТОВ «УВК Україна» грошових коштів.

Суд першої інстанції вважав, що вказані правовідносини за своїм змістом та суттю підпадають під положення глави 55 Цивільного кодексу України - дарування. У свою чергу, первині документи: виписки банка та платіжні доручення свідчать про перерахування ТОВ «УВК Україна» в перевіряємому періоді коштів на користь ТОВ «Сучасні Консалтингові Технології» поза межами Договору надання безповоротної фінансової допомоги № б/н від 16.06.2016, оскільки матеріалами справи підтверджується що у виписках банку та платіжних дорученням вказано інші реквізити договору.

З матеріалів справи слідує, що між Позивачем та Приватним акціонерним товариством «УВК Україна» укладено Договір надання безповоротної фінансової допомоги від 16.06.2016, згідно з п. 1.1. якого Сторона 1 надає Стороні 2 безповоротну фінансову допомогу (далі - Фінансова допомога), а саме передає у власність Сторони 2 грошові кошти у сумі 10' 714' 297,00грн.

ТОВ «УВК Україна» до Заперечення на Акт перевірки надано копії документів, які не були досліджені під час перевірки: угоди від 20.12.2016 про внесення змін до додаткової угоди № 1 від 19.12.2016 до договору про надання безповоротної фінансової допомоги № б/н від 16.06.2016 - якою в преамбулі додаткової угоди № 1 від 19.12.2016 до договору про надання безповоротної фінансової допомоги № б/н від 16.06.2016 слова і цифри «Додаткову угоду № 1 від 03.01.2017» замінити словами і цифрами «Додаткову угоду № 1 від 19.12.2016»; листів ТОВ «УВК Україна» до ТОВ «Сучасні Консалтингові Технології» про зміну призначення платежу в платіжних дорученнях, а саме: від 31.03.2017 б/н; від 30.06.2017 б/н; від 29.09.2017 б/н; від 29.12.2017 б/н; від 30.03.2018 б/н; від 29.06.2018 б/н; від 28.09.2018 б/н, відповідно до яких вважати вірним наступне призначення платежу: «Надання безповоротної фінансової допомоги згідно договору б/н від 16.06.2016 без ПДВ».

Апеляційний суд посилався на те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 та постановою Верховного Суду від 16.09.2020, у справі №826/6689/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УВК Україна» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УВК Україна» задоволено повністю.

У постанові Верховного Суду у справі №826/6689/17, вказано, що відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних) (підпункт 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Верховний Суд звертає увагу, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

У податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування можуть вважатися не підтвердженими.

За змістом пункту 6.2 Договору надання безповоротної фінансової допомоги від16.06.2016, даний Договір не є договором позики або договором дарування в розумінні положення Цивільного кодексу України. Даний договір укладений Сторонами виходячи з принципу свободи договору, не суперечить чинному законодавству України та відповідає моральним засадам суспільства.

В контексті встановлених обставин судами попередніх інстанцій та відповідно до наведених вище норм права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про надання позивачем Приватному акціонерному товариству «УВК Україна» (змінено найменування на Приватне акціонерне товариство «Сучасні Консалтингові Технології») безповоротної фінансової допомоги на підставі укладеного Договору від 16.06.2016, а не договору дарування.

Суд апеляційної інстанції у справі, що розглядається врахував положення частини четвертої статті 78 КАС України, якою встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, встановивши на підставі матеріалів обставини, які відповідачем не спростовуються, суд апеляційної інстанції вважав, що висновки, викладені податковим органом у акті перевірки не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку.

Доводів про неправильне застосування апеляційним судом норм права та/або неповно встановлені обставини, касаційна скарга не містить. Висловлюючи незгоду з оскаржуваним судовим рішенням, відповідач відтворює висновки акту перевірки.

Окрім іншого, у цій справі проведеною перевіркою ТОВ «УВК Україна» за перевіряємий період встановлено взаємовідносини ТОВ «УВК Україна» з ТОВ «А-РІАЛТІ» на підставі укладеного договору суборенди нерухомого майна № УВК-001 від 01.12.2016.

Відповідно до умов Договору Суборендар (ТОВ «УВК Україна») зобов`язаний у строк до 31.12.2016 сплатити Орендарю (ТОВ «А-РІАЛТІ») кошти у розмірі 3'520' 596,02грн, у т.ч. ПДВ. Кошти будуть зараховані у рахунок компенсації Орендарю витрат на проведення робіт по підготовці Об`єкту суборенди до використання згідно з умовами цього договору також проведення поліпшення Об`єкту суборенди.

Податковий орган вказує. що до перевірки було надано акт надання послуг № 2041 від 31.12.2016 на загальну суму 3' 520' 596,00грн, з ПДВ відповідно до найменування робіт, послуг якого: компенсація поліпшень Об`єкту суборенди відповідно до технічних вимог суборендаря згідно договору суборенди нерухомого майна № УВК-001 від 01.12.2016. Перевіркою встановлено, що наданий до перевірки Акт надання послуг містить факсимільне відтворення підпису. Крім того, у наведеному акті відсутні прізвище особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (не ідентифікована особа).

ТОВ «УВК Україна» до перевірки надано акти надання послуг, виставлені ТОВ «А-РІАЛТІ» на користь ТОВ «УВК Україна» всього на суму 17' 602' 980грн, без ПДВ з найменуванням робіт, послуг: «штрафна санкція зг.п.10.4 договору суборенди нерухомого майна №УВК-001 від 01 грудня 2016 року». Як слідує з Акту перевірки, вказані акти містять факсимільне відтворення підпису, відсутні прізвище особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (не ідентифікована особа), згода сторін про факсимільне відтворення підписів відсутня.

Суд апеляційної інстанції врахував положення абзацу 2 пункту 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 207 Цивільного кодексу України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

З судових рішень слідує та відповідачем не оспорюється, що ТОВ «УВК Україна» до Заперечення Акт перевірки було надано копії документів, які не були досліджені під час перевірки, а саме: додаткової угоди б/н від 01.12.2016 до договору суборенди нерухомого майна № УВК-001 від 01.12.2016, якою сторони виразили свою згоду на використання факсимільного відтворення підписів уповноважених осіб сторін.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «А-Ріалті», як Орендарем, та Позивачем, як Суборендатором, укладено Додаткову угоду до Договору суборенди нерухомого майна від 01.12.2016 №УВК-001, згідно з п.п. 1.1.1, 1.1.3 якої Сторони на підставі частини третьої ст. 207 Цивільного кодексу України виражають свою згоду на використання факсимільного відтворення підписів уповноважених осіб Сторін за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, зразок яких міститься в цій Додатковій угоді, при підписанні додатків до Договору, актів приймання-передачі, актів приймання передачі виконаних робіт, актів надання послуг, внесенні змін до Договору, первинних документів (документи, які містить відомості про господарську операцію), кореспонденції, адресованій одна одній щодо Договору; Сторони визнають, що документи, зазначені в пункті 1.1.1 цієї Додаткової угоди, які підписані з використанням факсимільного відтворення підпису уповноважених осіб Сторін та скріплені печатками Сторін, є підписаними належним чином і мають юридичну силу документів, підписаних власноручно уповноваженими особами Сторін та скріплених печаткою Сторін.

За наслідками касаційного перегляду висновків суду апеляційної інстанції, здійснених у правовідносинах позивача з ТОВ «Сучасні Консалтингові Технології», ТОВ «А-Ріалті» касаційний суд вважає доцільним зауважити, що право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Як слідує, висновки, викладені контролюючим органом, зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів, що було виявлено під час судової стадії дослідження доказів, та безпідставність яких підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім іншого, суд першої інстанції, погоджуючись з висновками податкового органу у цій справі, зазначив, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

З матеріалів справи слідує, що пунктом 10.4 Договору суборенди нерухомого майна встановлено, що у разі прострочення строку внесення на розрахунковий рахунок Орендаря компенсації витрат на проведення робіт по підготовці Об`єкту суборенди до використання згідно з умовами цього договору, також проведення поліпшення Об`єкту суборенди, відповідно до п.5.5 цього договору, Суборендар сплачує на користь Орендаря штраф у розмірі 100 % від суми компенсації за кожен місяць прострочення.

За неналежне виконання умов Договору виставлено Рахунки на оплату штрафних санкцій.

Відповідачем указано, що за Договором може бути стягнуто пеню, сума якої не перевищує обчисленої на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачу за неналежне виконання умов Договору нараховано штраф, а не пеню.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Згідно з частиною сьомою статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

З вказаного слідує, що законодавством надано право суб`єктам господарювання за неналежне виконання умов господарського зобов`язання встановлювати у договорі розмір та порядок нарахування штрафу.

Висновки суду апеляційної інстанції у касаційній скарзі не спростовані, касаційна скарга не містить доводів та обґрунтувань незгоди з оскаржуваним судовим рішенням. Крім того скаржник не зазначає, яку саме норму матеріального права судом апеляційної інстанції застосовано неправильно, у чому саме полягає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права.

Верховний Суд враховує, що висновки суду апеляційної інстанції є результатом оцінки наявних у його розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись з висновками, оскільки така оцінка здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

За наслідками розгляду справи у порядку касаційного провадження, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідачем не виконано вимоги частини другої статті 77 КАС України, якою встановлено, що адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 52, 344, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву відповідача про заміну сторони у справі її правонаступником задовольнити. Замінити Головне управління Державної податкової служби у місті Києві правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011), відокремлений підрозділ ДПС.

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2020 у справі №640/9485/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду