Рішення
від 17.07.2020 по справі 640/9485/19
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/358

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2020 року м. Київ № 640/9485/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю УВК Україна

до Головного управління ДПС у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "УВК Україна" (надалі - позивач), адреса: 03115, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 136, кімната 34 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04655, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №00003571402 від 20 березня 2019 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №00003581402 від 20 березня 2019 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №00003591402 від 20 березня 2019 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №00003601402 від 20 березня 2019 року.

Підставою позову стало прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 червня 2019 року Відкрити провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю УВК Україна до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, яка буде розглядатись під головуванням судді Клочкової Н.В., вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій із контрагентами останнього є хибними та не підтверджені належними доказами. Посилався на реальність господарських операцій з вказаними контрагентами у період, що перевірявся. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, і посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено, що господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, які, на думку контролюючого органу, мають ознаки фіктивності, порушення вимог податкового законодавства щодо завищення суми витрат без відповідного документального підтвердження, що призвело до заниження сплати податку на прибуток підприємства. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентами є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до відповідних показників податкової звітності з податку на додану вартість.

За таких обставин, контролюючий орган просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2019 року було вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

В судових засіданнях представник позивача підтримав аргументи викладені в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив у їх задоволенні відмовити, пославшись на аналогічні підстави, які зазначені у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2020 року було замінено відповідача у справі, а саме Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві на належного - Головне управління ДПС у місті Києві (ЄДРПОУ 43141267, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

28 травня 2020 року від відповідача на адресу надійшло заява про здійснення судового розгляду адміністративної справи № 640/9485/19 в письмовому провадженні, за відсутності представників сторін.

28 травня 2020 року у судовому засіданні судом було прийнято заяву, та ухвалено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження, за відсутності представників сторін.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управління ДФС у місті Києві на підставі направлень від 28 грудня 2018 року № 2137/26-15-14-02-01, № 2138/26-15-14-02-01, № 8566/26-15-14-09-01, № 3687/26-15-14-06-03, від 08 січня 2019 року № 12/26-15-42-08, від 18 січня 2019 року № 74/26-15-42-08, від 31 січня 2019 року № 110/26-15-14-02-01, № 111/26-15-14-02-01, № 112/26-15-14-02-01 відповідно до статті 20, 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями та на підставі наказу Головного управління ДФС у місті Києві від 06 грудня 2018 року № 17785, проведена планова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю УВК Україна з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2018 року, валютного законодавства за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2017 року по 30 вересня 2018 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки (додаток 1 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною).

З направленнями на право проведення перевірки було ознайомлено під підпис представника за довіреністю ТОВ УВК Україна Фізер Світлану Василівну.

ТОВ УВК Україна проінформоване про проведення документальної планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 07 грудня 2018 року № 119470/10/26-15-14-02-01, яке надіслано платнику податків, разом із копією наказу про проведення перевірки від 06 грудня 2018 року № 17785, 07.12.2018, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та отримано платником 21 грудня 2018 року.

Перевірку проведено з відома директора ТОВ УВК Україна Старостіна Володимира Михайловича та в присутності представника за довіреністю Фізер Світлани Василівни.

В журналі реєстрації перевірок здійснено записи від 28грудня 2018 року, 31 січня 2019 року, 01 лютого 2019 року, 05 лютого 2019 року.

За результатом перевірки складено акт № 112/26-15-14-02-01/39441523 від 18 лютого 2019 року (надалі - Акт перевірки) в якому вказано, що перевіркою встановлено порушення ТОВ УВК Україна (розділ IV Висновок ):

1. пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44 підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 підпункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ. зі змінами та доповненнями; пункту 5, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року № 237 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 1999 року за № 725/4018: пункту 5, 7, 21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року № 860/4153; пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2000 року № 85/4306; пункту 4, пункту 5, пункту 6, пункту 20, пункту 29 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року № 27/4248; статті 1, статті 2, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ (зі змінами та доповненнями), пункту 2.2, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку затверджене Наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704, в результаті чого встановлено:

- завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства на суму 8 234 436,00 грн. в тому числі: за 9 місяців 2018 року на суму 8 234 436,00 грн, заниження податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму 19 583 743,00 грн., в тому числі: за 2017 рік на суму 2 616 628,00 грн; за 9 місяців 2018 року на суму 16 967 115,00 грн.

2. пункту 44.1, статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.5 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями в результаті чого встановлено: завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість, на загальну суму 3 328 975,00 грн, в тому числі: за вересень 2018 на суму 3 328 975,00 грн заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахування та справі до бюджету на загальну суму 2 969 549,00 грн, в тому числі: за серпень 2018 року на суму 1 252 886,00 грн; за вересень 2018 року на суму 1 716 663,00 грн.

На вказаний акт № 112/26-15-14-02-01/39441523 від 18 лютого 2019 року товариством з обмеженою відповідальністю УВК Україна було подано заперечення, в якому останній не погоджувався з аргументами та доводами викладеними податковим органом у вказаному акті перевірки.

22 березня 2019 року ТОВ УВК Україна отримало винесені Головним управлінням ДФС у місті Києві на основі Акту перевірки № 112/26-15-14-02-01/39441523 від 18 лютого 2019 року:

1) податкове повідомлення-рішення № 00003571402 від 20 березня 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, код платежу: 11021000 у розмірі 29 375 615,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 19 583 743,00 грн та 9 791 872,00 грн. штрафні санкції;

2) податкове повідомлення-рішення № 00003581402 від 20 березня 2019 року, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 8 234 436,00грн;

3) податкове повідомлення-рішення № 00003591402 від 20 березня 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу: 14060100 у розмірі 3 711 936,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 2 969 549,00 грн та 742 387,00 грн. штрафні санкції;

4) податкове повідомлення-рішення № 00003601402 від 20 березня 2019 року за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код платежу: 14060100, (сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 3 328 975,00 грн.)

Також, 26 березня 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві було розглянуто подане заперечення позивача та надано відповідну відповідь.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві № 00003571402, №00003581402, №00003591402, №00003601402 від 20 березня 2019 року прийнятих на підставі акту перевірки № 112/26-15-14-02-01/39441523 від 18 лютого 2019 року, оскільки вказаний акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення податкового правопорушення, а викладений в акті перевірки висновок Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам Податкового кодексу України та інших норм законодавства, отже є помилковим.

Позивач вважає, що контролюючий орган здійснив вказані висновки без належного обґрунтування правової позиції та, відповідно, діяв в всупереч принципам податкового законодавства, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

На думку позивача дії податкового органу суперечать матеріальному інтересу, котрий має платник податків у податкових правовідносинах, і який полягає у належній фіксації податковим органом обставин господарської діяльності платника податків, неухильному дотриманні органом управління визначених законом процедур реалізації владних управлінських функції, здійснення таких процедур лише в разі наявності визначених законом підстав тощо.

Також, позивач зазначив, що отримана відповідачем інформація не може бути належним доказом порушення позивачем податкової дисципліни, оскільки остання не ґрунтується на безпосередньому аналізі повністю всіх первинних документів та не є належним доказом ні в розумінні процесуального закону, а ні в розумінні ПК України.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ КОМПАНІЯ УКРАГРОТРЕЙД контролюючий орган зазначає наступне.

Згідно наданих до перевірки документів, встановлено що позивачем укладено договори з ТОВ КОМПАНІЯ УКРАГРОТРЕЙД щодо поставки пшениці за № 1708/1-УВК від 17 серпня 2018 року та договору поставки (олії) № 3108/1-УВК від 31 серпня 2018 року.

У ході перевірки використано інформацію баз даних ДФС та здійснено аналіз інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, Єдиному реєстрі податкових накладних.

Здійснивши аналіз наданих до перевірки документів та інформації зазначених джерел встановлено нереальність господарських операцій з зазначеним контрагентом, а саме:

- за даними інформаційних джерел Єдиний державний реєстр судових рішень наявна ухвала Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2018 року по справі № 757/63388/18-к, в якій зокрема, зазначено, що шостим слідчим відділом РКП СУ ФР ГУ ДФС у місті Києві проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 32017100000000010, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 січня 2017 року, за ознаками злочину передбаченого частини 1 статті 205, частини 3 статті 212 Кримінального кодексу України. В ухвалі, зокрема, зазначено, що під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що невстановленими слідством особами, у період 2018 року, розроблено та втілено у життя злочинний механізм, діяльність якого направлена на створення (придбання) ряду суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), з метою прикриття незаконної діяльності, легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, пособництву ухиленню від сплати податків в особливо великих розмірах підприємствами реального сектору економіки, шляхом документального оформлення безтоварних операцій використовуючи підприємства, які мають ознаки фіктивності і створені з метою прикриття незаконної діяльності. Сприяючи ухиленню від сплати податків підприємствам реального сектору економіки вказані особи, з метою маскування вчинення незаконних операцій використовували реквізити, зокрема, ТОВ Компанія Украгротрейд оформляючи у документах бухгалтерського та податкового обліку товариств проведення псевдо-господарських операцій з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей;

- встановлено дефектність частини товарно-транспортних накладних;

- невідповідність задекларованих доходів СГД та обсягів постачання по ланцюгу руху товару;

- встановлено обрив ланцюга постачання товару у схемі руху товару та сум ПДВ;

- встановлено зміну номенклатури товару (пересортування) по ланцюга постачання товару у схемі руху товару та сум ПДВ.

Таким чином, на думку податкового органу, за сукупністю викладених фактів, перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій ТОВ УВК Україна із ТОВ КОМПАНІЯ УКРАГРОТРЕЙД .

Фактично мало місце оприбуткування товарів, джерело походження яких не встановлено.

Вищевикладене дало підстави податковому органу прийти до висновку, що ТОВ УВК Україна отримано перелічені товари та послуги від третіх осіб на безоплатній основі.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Сучасні Консалтингові Технології контролюючий орган зазначає наступне.

Проведеною перевіркою ТОВ УВК Україна за перевіряємий період, встановлено взаємовідносини ТОВ УВК Україна із ПрАТ УВК Україна , яке надалі було перереєстровано в ТОВ Сучасні Консалтингові Технології на підставі укладеного у місті Києві договору надання безповоротної фінансової допомоги б/н від 16 червня 2016 року.

Перевіркою було встановлено наступне:

- надання до перевірки додаткової угоду № 1 від 19 грудня 2016 року до договору надання безповоротної фінансової допомоги б/н від 16 червня 2016 року, в тексті якої зазначається, що укладено додаткову угоду № 1 від 03 січня 2017 року, яку до перевірки надано не було;

- не надано договір б/н від 16 червня 2016 року, який у відповідності до вимог частини 5 статті 719 Цивільного кодексу України має бути нотаріально посвідчено;

- не надано виписки банку, платіжні доручення відповідно до призначення платежу яких вказано - надання безповоротної фінансової допомоги зг. дог. б/н від 20 грудня 2016 року без ПДВ .

Тобто, у платіжних дорученнях та виписках банку вказано реквізити іншого договору відмінного від договору надання безповоротної фінансової допомоги б/н від 16 червня 2016 року. При цьому, до перевірки та на запит вказаний договір б/н від 20 грудня 2016 року надано не було.

Надалі, ТОВ УВК Україна до заперечення від 05 березня 2019 року № 46 на акт перевірки податкового органу від 18 лютого 2019 року № 112/26-15-14-02-01/39441523 надано копії документів, які не були досліджені під час перевірки: угоди від 20 грудня 2016 року б/н про внесення змін до додаткової угоди № 1 від 19 грудня 2016 року до договору про надання безповоротної фінансової допомоги № б/н від 16 червня 2016 - якою в преамбулі додаткової угоди № 1 від 19 грудня 2016 року до договору про надання безповоротної фінансової допомоги № б/н від 16 червня 2016 року слова і цифри Додаткову угоду № 1 від 03 січня 2017 року замінити словами і цифрами Додаткову угоду № 1 від 19 грудня 2016 року ; листів ТОВ УВК Україна до ТОВ Сучасні Консалтингові Технології про зміну призначення платежу в платіжних дорученнях, а саме: від 31 березня 2017 року б/н; від 30 червня 2017 року б/н; від 29 вересня 2017 року б/н; від 29 грудня 2017 року б/н; від 30 березня 2018 року б/н; від 29 червня 2018 року б/н; від 28 вересня 2018 року б/н, відповідно до яких вважати вірним наступне призначення платежу: Надання безповоротної фінансової допомоги згідно договору б/н від 16 червня 2016 року без ПДВ .

Зі змісту договору б/н від 16 червня 2016 року встановлено, що ТОВ УВК Україна передає у власність ТОВ Сучасні Консалтингові Технології грошові кошти. Умовами даного Договору не передбачено повернення отриманих ТОВ Сучасні Консалтингові Технології грошових коштів, а також не передбачено будь-якого виду компенсацій з боку ТОВ Сучасні Консалтингові Технології за отримані від ТОВ УВК Україна грошових коштів.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного, контролюючий орган у акті перевірки прийшов до висновку про недостовірне відображення в бухгалтерському обліку перерахованих коштів на користь ТОВ Сучасні Консалтингові Технології , а саме: не відображено наявну дебіторську заборгованість по рахунку 377 Розрахунки з іншими дебіторами із ТОВ Сучасні Консалтингові Технології на суму 56 226 691,86 грн, що вплинуло на заниження р. 02 Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -) податкових декларацій з податку на прибуток підприємства.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ А-РІАЛТІ контролюючий орган зазначає наступне.

Проведеною перевіркою ТОВ УВК Україна за перевіряємий період, встановлено взаємовідносини ТОВ УВК Україна із ТОВ А-РІАЛТІ на підставі укладеного договору суборенди нерухомого майна № УВК-001 від 01 грудня 2016 року.

Відповідно до вимог пункту 5.5 договору суборенди нерухомого майна № УВК-001 від 01 грудня 2016 року передбачено, що Суборендар (ТОВ УВК Україна ) зобов`язаний у строк до 31 грудня 2016 року сплатити Орендарю (ТОВ А-РІАЛТІ ) кошти у розмірі 3 520 596,02 грн, у т.ч. ПДВ. Кошти у розмірі 3 520 596,02 грн будуть зараховані у рахунок компенсації Орендарю витрат на проведення робіт по підготовці Об`єкту суборенди до використання згідно з умовами цього договору також проведення поліпшення Об`єкту суборенди.

Пунктом 10.4 договору суборенди нерухомого майна № УВК-001 від 01 грудня 2016 року встановлено, що у разі прострочення строку внесення на розрахунковий рахунок Орендаря компенсації витрат на проведення робіт по підготовці Об`єкту суборенди до використання згідно з умовами цього договору, також проведення поліпшення Об`єкту суборенди, відповідно до п.5.5 цього договору, Суборендар сплачує на користь Орендаря штраф у розмірі 100 % від суми компенсації за кожен місяць прострочення.

До перевірки було надано акт надання послуг № 2041 від 31 грудня 2016 року на загальну суму 3 520 596,00 грн, з ПДВ відповідно до найменування робіт, послуг якого: компенсація поліпшень Об`єкту суборенди відповідно до технічних вимог суборендаря згідно договору суборенди нерухомого майна № УВК-001 від 01 грудня 2016 року.

Надалі, перевіркою було встановлено, що наданий до перевірки акт надання послуг № 2041 від грудня 2016 року на загальну суму 3 520 596,00 грн, містить факсимільне відтворення підпису. Крім того, у наведеному акті відсутні прізвище особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (не ідентифікована особа).

ТОВ УВК Україна до перевірки надано акти надання послуг, виставлені ТОВ А-РІАЛТІ на користь ТОВ УВК Україна всього на суму 17 602 980 грн, без ПДВ із найменуванням робіт, послуг: штрафна санкція зг.п.10.4 договору суборенди нерухомого майна № УВК-001 від 01 грудня 2016 року .

Також, перевіркою встановлено, що вказані акти містять факсимільне відтворення підпису. Крім того, у наведеному акті відсутні прізвище особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (не ідентифікована особа).

ТОВ УВК Україна до заперечення від 05 березня 2019 року № 46 на акт від 18 лютого 2019 року № 112/26-15-14-02-01/39441523 було надано копії документів, які не були досліджені під час перевірки, а саме: додаткової угоди б/н від 01 грудня 2016 року до договору суборенди нерухомого майна № УВК-001 від 01 грудня 2016 року, якою сторони виразили свою згоду на використання факсимільного відтворення підписів уповноважених осіб сторін.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, податковий орган прийшов до висновку про порушення вимог пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, пункту 5, пункту 20 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704, у результаті чого встановлено заниження ТОВ УВК Україна показників ряд. 02 Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності податкових декларацій з податку на прибуток підприємства на загальну суму 17 132 667,00 грн.

Також, податковим органом, у ході проведення перевірки було встановлено порушення вимог податкового законодавства щодо завищення суми витрат без відповідного документального підтвердження, що призвело до заниження сплати податку на прибуток підприємства.

Під час проведення перевірки ТОВ УВК Україна було надано загальні оборотно-сальдові відомості, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками .

Відповідно до наданого у ході проведення перевірки журналу-ордеру і відомостей по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 2017 рік перевіркою встановлено відображення у вказаному звіті кредитове сальдо на початок періоду (2017) у сумі 17 165 138,13 грн.

Відповідно до загальної оборотно-сальдової відомості за 2017 рік кредиторська заборгованість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками становить 23 050 876,12 грн.

Разом з тим, відповідно до поданих ТОВ УВК Україна балансів (Звіт про фінансовий стан) форма № 1 встановлено: за 1 квартал 2017 Балансу (вх. № 25.04.17 9074666334) показник ряд. 1615 Поточна кредиторська заборгованість за: товари, роботи, послуги на початок періоду становить 23 051 тис. грн; за 2017 рік Балансу (вх. 27.02.18 № 9299255808) показник ряд. 1615 Поточна кредиторська заборгованість за: товари, роботи, послуги на початок періоду становить 23 051 тис. грн; за 2016 рік Балансу (вх. 09.02.17 № 9269869520) показник ряд. 1615 Поточна кредиторська заборгованість за: товари, роботи, послуги на кінець періоду становить 23 051 тис. грн.

Також, вказану заборгованість (у розрізі окремих СГД) підтверджено за результатами попередньої перевірки (акт від 14.04.17 № 127/26-15-14-02-03/39441523).

При цьому, кредиторська заборгованість по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками на кінець періоду 2017 року у сумі 52 625 223,92 грн відповідає поданій фінансовій звітності та наданим ТОВ УВК Україна оборотно-сальдовій відомості за 2017 рік та журналу-ордеру і відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 2017 рік.

Враховуючи вказане, за результатами проведеного аналізу карток рахунку 631 за 2017 рік, журналу-ордеру і відомостей по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 2017 рік, оборотно-сальдової відомості за 2017 рік, первинних документів, встановлено безпідставне та віднесення без підтверджуючих документів суми у розмірі 5 882 507,00 грн до складу витрат періоду 2017 року, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства.

У зв`язку з вищевикладеним в сукупності податковий орган просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України ); Податкового кодексу України (далі - ПК України ); Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення № 88 ) ; Порядку заповнення податкової накладної затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26 січня 2016 р. за № 137/28267 (далі - Порядок №1307 ), у відповідних редакціях, що діяли на момент спірних правовідносин.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно До законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Згідно з пунктом 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно з пунктом 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно з пунктом 21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Відповідно до пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з пунктом 20 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , до інших операційних витрат включаються: витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи"; собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов`язаних з їх реалізацією; сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства); втрати від знецінення запасів; нестачі й втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пеня, неустойка; витрати на утримання об`єктів соціально-культурного призначення; інші витрати операційної діяльності.

Відповідно до пункту 29 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , до складу інших витрат включаються витрати, які виникають під час діяльності (крім фінансових витрат), але не пов`язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). До таких витрат належать: собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов`язані з реалізацією фінансових інвестицій); втрати від зменшення корисності необоротних активів; втрати від безоплатної передачі необоротних активів; втрати від неопераційних курсових різниць; сума уцінки необоротних активів і фінансових інвестицій; витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо); залишкова вартість ліквідованих (списаних) необоротних активів; інші витрати діяльності.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З вищевикладеного вбачається, що основною визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - Положення № 88 ).

За вимогами пункту 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 Положення № 88 передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладених норм права в сукупності, суд дійшов до висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, акти, рахунки, звіти тощо) мають силу первинних документів тільки лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Тим часом, відповідно до пункту 2.4 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити, як: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, системний аналіз наведених вище норм свідчить, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування показників податкового обліку платника податків. При цьому за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 820/11856/13-а, від 31 січня 2018 року у справі №826/245/14, від 06 лютого 2018 року у справі № 810/6695/14, від 04 квітня 2018 року у справі № 808/2519/15, від 14 травня 2019 року в справі № 826/6838/18 .

Виходячи з аналізу вищевикладених норм чинного законодавства в сукупності, та беручи до увагу надані докази до матеріалів справи щодо господарських операцій позивача з його контрагентами, суд зазначає наступне.

Згідно наданих до перевірки документів, встановлено що позивачем укладено договори з ТОВ Компанія Украгротрейд щодо поставки пшениці за № 1708/1-УВК від 17 серпня 2018 року та договору поставки (олії) № 3108/1-УВК від 31 серпня 2018 року.

У ході перевірки податковим органом було використано інформацію баз даних ДФС та здійснено аналіз інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд в свою чергу перевіривши наявні матеріали справи в сукупності та здійснивши повний аналіз наданих документів, приходить до висновку про нереальність господарських операцій з зазначеним контрагентом, а саме спираючись на ті факти, що:

- за даними інформаційних джерел Єдиний державний реєстр судових рішень вбачається, наявність ухвали Печерського районного суду міста Києва від 21 грудня 2018 року по справі № 757/63388/18-к, в якій зокрема, зазначено, що шостим слідчим відділом РКП СУ ФР ГУ ДФС у місті Києві проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 32017100000000010, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 січня 2017 року, за ознаками злочину передбаченого частини 1 статті 205, частини 3 статті 212 Кримінального кодексу України. В вказаній ухвалі, зокрема, зазначено, що під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що невстановленими слідством особами, у період 2018 року, розроблено та втілено у життя злочинний механізм, діяльність якого направлена на створення (придбання) ряду суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), з метою прикриття незаконної діяльності, легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, пособництву ухиленню від сплати податків в особливо великих розмірах підприємствами реального сектору економіки, шляхом документального оформлення безтоварних операцій використовуючи підприємства, які мають ознаки фіктивності і створені з метою прикриття незаконної діяльності. Сприяючи ухиленню від сплати податків підприємствам реального сектору економіки вказані особи, з метою маскування вчинення незаконних операцій використовували реквізити, зокрема, ТОВ Компанія Украгротрейд оформляючи у документах бухгалтерського та податкового обліку товариств проведення псевдо-господарських операцій з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей;

- дефектність частини товарно-транспортних накладних;

- невідповідність задекларованих доходів СГД та обсягів постачання по ланцюгу руху товару;

- обрив ланцюга постачання товару у схемі руху товару та сум ПДВ;

- зміна номенклатури товару (пересортування) по ланцюга постачання товару у схемі руху товару та сум ПДВ.

З викладеного вище випливає, що ТОВ УВК Україна при укладанні договорів з вищенаведеними контрагентами ТОВ Компанія Украгротрейд (код 40460366) не проявило розумної обережності. За звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та її комерційна привабливість, а й ділова репутація, платоспроможність контрагентів та ризики невиконання зобов`язань й надання гарантій їх виконання, наявність у контрагентів необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 вересня 2019 року у справі № 813/185/15, в якій Верховний суд прийшов до висновку: …. що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у достовірності наведених у цих документах відомостей, в інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин. Платник податку повинен враховувати обставини щодо прояву розумної обережності при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

При цьому, Верховний Cуд зауважує, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.

За сукупністю наявних в матеріалах справи фактів та доказів, суд погоджується з висновком податкового органу про те, що позивачем не було належним чином підтверджено реальності проведення господарських операцій з ТОВ Компанія Украгротрейд (код 40460366) за період з 01 липня 2018 року по 30 вересня 2018 року, що дає підстави суду прийти до висновку, що документування господарських операцій та відображення їх в бухгалтерському обліку було здійснено без отримання результатів таких операцій в дійсності.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу, що з аналізу наданих до суду доказів та матеріалів, судом було встановлено, що від імені підприємств контрагентів ТОВ Компанія Украгротрейд діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значущих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновника/директора підприємства, яка, крім того, не мала ніякого відношення до фінансово - господарської діяльності підприємства.

При цьому, враховуючи обрив ланцюга постачання, об`єми задекларованих операцій, різноплановість проданих товарів (виконаних робіт), відсутність основних засобів та достатньої кількості трудових ресурсів, суд приходить до висновку про неможливість здійснення таких господарських операцій, що задекларовані у податковій звітності.

Суд також враховує, що ТОВ Компанія Украгротрейд було здійснено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди третім особам, переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування витрат та податкового кредиту, які не мають реального характеру.

Тим часом, ТОВ Компанія Украгротрейд оформлювались лише окремі первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення господарських операцій та правомірності формування сум податкового кредиту та витрат, наслідком чого є отримання ТОВ УВК Україна необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ та витрат з податку на прибуток.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного та матеріалів справи в сукупності суд приходить до висновку, що документальне оформлення господарських операцій позивача з ТОВ Компанія Украгротрейд були здійснення при їх фактичному невиконанні, що в свою чергу дає підстави суду прийти до обґрунтованого висновку про нереальність вказаних вище господарських операцій.

Також, проведеною перевіркою ТОВ УВК Україна за перевіряємий період, встановлено взаємовідносини ТОВ УВК Україна із ПрАТ УВК Україна , яке надалі було перереєстровано в ТОВ Сучасні Консалтингові Технології на підставі укладеного у місті Києві договору надання безповоротної фінансової допомоги б/н від 16 червня 2016 року.

Перевіркою було встановлено наступне:

- до перевірки не надано додаткової угоду № 1 від 19 грудня 2016 року до договору надання безповоротної фінансової допомоги б/н від 16 червня 2016 року, в тексті якої зазначається, що укладено додаткову угоду № 1 від 03 січня 2017 року;

Також, до перевірки позивачем було надано виписки з банка, платіжні доручення, картка бухгалтерського рахунку 377 щодо перерахування на користь ТОВ Сучасні Консалтингові Технології коштів на суму 56 226 691,86 грн, відповідно до договору б/н від 20 грудня 2016 року.

При цьому, суд звертає увагу, що у свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що у платіжних дорученнях та виписках банку вказано реквізити іншого договору відмінного від договору надання безповоротної фінансової допомоги б/н від 16 червня 2016 року. При цьому, до перевірки та на запит вказаний договір б/н від 20 грудня 2016 року надано не було.

При цьому, суд звертає увагу, що пунктом 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої Постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 29 березня 2004 року за № 377/8976 передбачено, що реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення Призначення платежу .

Відповідно до вимог частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

При цьому, пунктом 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

З вищевикладеного випливає, що вищевказані правовідносини за своїм змістом та суттю підпадають під положення глави 55 Цивільного кодексу України - дарування, а саме: відповідно до частин 1 статей 717, 718 Цивільного кодексу України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.

Також, суть та зміст наведених правовідносин підпадають під визначення дарунку в тлумаченні Податкового кодексу України, а саме: підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що безповоротна фінансова допомога це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

В той же час, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до частини 5 статті 719 Цивільного кодексу України встановлено, що договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п`ятдесятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Декрету Кабінету міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю встановлено, що валютні цінності це валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших фінансових установах на території України .

Згідно з частиною 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 220 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Отже, з вищевикладеного випливає, що первині документи: виписки банка та платіжні доручення свідчать про перерахування ТОВ УВК Україна в перевіряємому періоді коштів на користь ТОВ Сучасні Консалтингові Технології поза межами Договору надання безповоротної фінансової допомоги № б/н від 16.06.2016, оскільки матеріалами справи підтверджується що у виписках банку та платіжних дорученням вказано інші реквізити договору.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного, суд погоджується з висновками контролюючого органу викладених в акті перевірки про недостовірне відображення в бухгалтерському обліку перерахованих коштів на користь ТОВ Сучасні Консалтингові Технології , а саме: не відображено наявну дебіторську заборгованість по рахунку 377 Розрахунки з іншими дебіторами із ТОВ Сучасні Консалтингові Технології на суму 56 226 691,86 грн, що вплинуло на заниження р. 02 Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -) податкових декларацій з податку на прибуток підприємства.

Щодо взаємовідносин ТОВ УВК Україна із ТОВ А-РІАЛТІ , суд зазначає наступне.

В ході проведення перевірки ТОВ УВК Україна за перевіряємий період, було встановлено взаємовідносини останнього із ТОВ А-РІАЛТІ (код 35466551) на підставі укладеного договору суборенди нерухомого майна № УВК-001 від 01 грудні 2016 року.

До перевірки надано Акт приймання - передачі нежитлового приміщення від 01 грудня 2016 року відповідно до якого орендар ТОВ А-РІАЛТІ передав, а суборендар ТОВ УВК Україна прийняв від орендаря нежитлові приміщення складського комплексу загальною площею 19 119,2 кв.м., що розташований за адресою Київська область, місто Бровари, Об`їзна дорога, буд.8.

Також, до перевірки було надано додаткову угоду № 1 до договору суборенди нерухомого майна № УВК-001 від 01 грудня 2016 року від 01 червня 2017 року відповідно до якої:

1. Сторони домовились внести зміни у підпункт 13.2.6 Договору та викласти його у наступній редакції: 13.2.6. За вимогою Орендаря з попередженням за 3 (три) календарних місяців до бажаної дати розірвання.

2. Сторони домовились внести зміни у підпункт 13.3. Договору та викласти його у наступній редакції: 13.3. У випадках, наведених в п. 13.2.1.-13.2.5. та 13.2.7-13.2.8 Договору, цей Договір вважається розірваним з моменту одержання Суборендарем повідомлення від Орендаря, при цьому суборендар повинен повністю звільнити Об`єкт суборенди та передати його Орендарю протягом 5 днів з моменту розірвання (припинення дії) цього Договору. У випадку, передбаченому п. 13.2.6. Договору, Договір вважається розірваним в останній календарний день 3 (третього) календарного місяця з моменту отримання Суборендарем повідомлення від Орендаря чи від нового власника про припинення договору.

3. Сторони домовились внести зміни у Додаток № 2 до Договору та викласти його у новій редакції, що є Додатком № 1 до даної Додаткової угоди.

Також, до перевірки надано Договір врегулювання заборгованості від 01 червня 2017 року за Договором суборенди нежитлових приміщень № УВК-001 від 01 грудня 2016 року, який підписаний від імені кредитора генеральним директором ТОВ А-РІАЛТІ - Дмитренко Д.М. та від імені боржника директором ТОВ УВК Україна - Старостіна В.М. , відповідно до якого:

1. На день укладання цього Договору заборгованість Боржника перед Кредитором, яка виникла згідно Договору суборенди складає загалом суму в розмірі 21 123 576,12 грн. (двадцять один мільйон сто двадцять три тисячі п`ятсот сімдесят шість гривень 12 копійок) в тому числі ПДВ - 586 766,00 грн. (п`ятсот вісімдесят шість тисяч сімсот шістдесят шість гривень 00 копійок),з яких:

1.1. сума основної заборгованості, що виникла в зв`язку з проведенням Орендарем невід`ємних поліпшень Об`єкту суборенди: 3 520 596,02 грн. (три мільйони п`ятсот двадцять тисяч п`ятсот дев`яносто шість гривень02 копійки), в тому числі ПДВ- 586 766,00 грн. (п`ятсот вісімдесят шість тисяч сімсот шістдесят шість гривень 00 копійок);

1.2. розрахункова сума штрафних санкцій, що застосовані Кредитором в зв`язку з невиконанням Боржником зобов`язання, щодо компенсації вартості здійснених невід`ємних поліпшень: 17 602 980,10 грн. (сімнадцять мільйонів шістсот дві тисячі тисяч дев`ятсот вісімдесят гривень 00 копійок) без ПДВ.

2. Підписанням цього Договору Сторони домовилися, що відносно Боржника застосовується наступний варіант реструктуризації боргу за Договором суборенди:

2.1. Підписанням цього Договору Боржник погоджується сплатити Кредиторові частину боргу в сумі 391 177,34 грн. (триста дев`яносто одна тисяча сто сімдесят сім гривень 34 копійки), наступним чином:

2.2.1. В день укладання цього Договору Боржник зобов`язаний здійснити погашення Кредиторові частини боргу в сумі, що становить 391 177,34 грн. (триста дев`яносто одна тисяча сто сімдесят сім гривень 34 копійки) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Кредитора, вказаний в п. 24 даного Договору, з наступним призначенням платежу: Погашення частини боргу згідно Договору врегулювання заборгованості за Договором суборенди нежитлових приміщень УВК-001 від 01 грудня 2016 року. .

3. Всі платежі за цим Договором здійснюються в національній валюті України - гривні.

4. Зобов`язання по здійсненню платежів будуть вважатиметеся виконаними належним чином Боржником в момент, коли суми грошових коштів, що відповідають повному розміру платежу, будуть зараховані на рахунок Кредитора.

5. Тільки при виконанні Боржником в повному обсязі зобов`язань, встанрвлених.пп.2.2.1 цього Договору, Кредитор зобов`язується реструктурувати частину заборгованості боржника в розмірі 20 732 398,78 грн., шляхом надання боржнику відстрочення погашення боргу до 30.11.2021 року.

Також, до перевірки було надано акт надання послуг № 2041 від 31 грудня 2016 року на загальну суму 3 520 596,00 грн., з ПДВ відповідно до найменування робіт, послуг якого: компенсація поліпшень Об`єкту суборенди відповідно до технічних вимог суборендаря згідно договору суборенди нерухомого майна № УВК-001 від 01 грудня 2016 року.

Крім того, ТОВ УВК Україна до перевірки надано акти надання послуг, виставлені ТОВ А-РІАЛТІ всього на суму 17 602 980,0 грн. без ПДВ.

Разом з тим, суд звертає увагу на той факт, що податковим органом під час перевірки було встановлено, що вказані акти містять факсимільне відтворення підпису. Крім того, у наведеному акті відсутні прізвище особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (не ідентифікована особа), що в свою чергу є порушення вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-ХІV із змінами та доповненнями; п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704.

При цьому, суд звертає увагу, що в наданих до перевірки договорах, додаткових угодах, відсутня згода сторін про факсимільне відтворення підписів та які мають містити зразки відповідного аналогу їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини 3 статті 207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Отже факсимільне відтворення підпису може допускатися у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Також, як вбачається з матеріалів справи, в податковому обліку нарахованими штрафними санкціями ТОВ УВК Україна зменшено ряд. 2 Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -) Декларацій з податку на прибуток всього на суму 17602 980,00 грн., в тому числі:

- за І квартал 2017 року на суму 10 561 788,00 грн.;

- за ІІ квартал 2017 року на суму 7 041 192,00 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України штраф і пеня є лише різновидами неустойки як засобу забезпечення виконання зобов`язання.

Водночас, згідно з вимогами статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладених норм чинного законодавства, суд зазначає, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

При цьому, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Тимчасом як, суд вважає за необхідне звернути увагу, що в дійсності вимога про нарахування та сплату неустойки за п. 10.4 договору суборенди нерухомого майна № УВК-001 від 01 грудня 2016 року у розмірі - 1 200 % річних, є завищеною та не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частини 3 статті 509 та частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності та розумності.

При цьому, зазначає, що відповідно до загальнодоступних джерел інформації Інтернету та за даними НБУ сайт: https://bank.gov.ua, максимальна середня річна відсоткова ставка за новими кредитами резидентам становить - 24,4% річних (некомерційні організації).

З аналізу вищевикладеного випливає, що максимально допустима розрахункова сума штрафних санкцій, може становити 470 313,04 грн.

Таким чином, виходячи з аналізу викладеного, суд приходить до висновку про порушення вимог чинного законодавства, у зв`язку з нарахуванням штрафних санкцій за відсотковою ставкою що становить 1 200 % річних, що не відповідає вимогам статті 3, 4 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР та порушення засади справедливості, добросовісності та розумності які передбачені частиною 3 статті 509 та частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 910/10224/14, від 23 травня 2018 року у справі № 910/15492/17, від 06 березня 2019 року у справі № 916/4692/15 від 18 квітня 2019 року у справі № 914/1126/14, від 28 травня 2019 року у справі № 910/20107/17.

Згідно приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наданого у ході проведення перевірки журналу-ордеру і відомостей по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 2017 рік перевіркою встановлено відображення у вказаному звіті кредитове сальдо на початок періоду (2017) у сумі 17 165 138,13 грн.

Також, вказану заборгованість (у розрізі окремих СГД) підтверджено за результатами попередньої перевірки (акт від 14 квітня 2017 року № 127/26-15-14-02-03/39441523).

Таким чином, виходячи за аналізу наданих суду первинних документів, було встановлено безпідставне віднесення без підтверджуючих документів суми у розмірі 5 882 507,00 грн до складу витрат періоду 2017 року, що призвело до заниження податку на прибуток підприємства.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не надавалися, то, відповідно, придбання таких послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання послуг (товарів) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень суду не вдалось встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, мету придбання та обставини використання придбаних послуг (робіт) у власній господарській діяльності позивача, та спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарських операцій.

Крім того, по всім вищевказаним господарським операціям позивачем жодним чином не обґрунтовано ділової мети вказаних господарських операцій, не підтверджено доказами рух коштів, що ці послуги були дійсно оплачені.

Фактично надано лише копії договорів на замовлення послуг, специфікацій, акти надання послуг, платіжні доручення, акти звірки взаєморозрахунків, податкові накладні, які частково не відповідають вимогам щодо оформлення.

При цьому судом враховано, що матеріали справи не містять належним чином оформленої документації на підтвердження реальності господарських операцій та також враховуючи той факт, що документи бухгалтерської звітності позивача, складено з численними та суттєвими порушеннями вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України .

З огляду на наведене та аналізу матеріалів справи в сукупності, суд дійшов висновку, що контрагентами позивача здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій на користь позивача і складено первинні бухгалтерські документи всупереч норм частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та підпункту. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704. Оскільки відсутній факт формування згідно з абзацом 2 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідного активу, як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок реального придбання у інших суб`єктів господарювання послуг.

З викладеного вище вбачається факт відсутності господарських операцій як певної дії або події у визначенні абзацу 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Сам факт наявності документів, складених з посиланням на надання послуг не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18.

При цьому, відповідач наполягав на нереальності вказаних господарських операцій, в тому числі у зв`язку з наявністю матеріалів кримінальних проваджень.

З матеріалів справи вбачається, що щодо контрагента ТОВ КОМПАНІЯ УКРАГРОТРЕЙД наявна ухвала Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2018 року по справі № 757/63388/18-к, в якій зокрема зазначено, що шостим слідчим відділом РКП СУФР ГУ ДФС у місті Києві проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 32017100000000010, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань січня 2017 року, за ознаками злочину передбаченого частиною 1 статті 205, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України.

В Ухвалі зокрема зазначено: …Під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що невстановленими слідством особами, в період 2018 року, розроблено та втілено у життя злочинний механізм, діяльність якого направлена на створення (придбання) ряду суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), з метою прикриття незаконної діяльності, легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, пособництву ухиленню від сплати податків в особливо великих розмірах підприємствами реального сектору економіки, шляхом документального оформлення безтоварних операцій використовуючи підприємства, які мають ознаки фіктивності і створені з метою прикриття незаконної діяльності. Сприяючи ухиленню від сплати податків підприємствам реального сектору економіки вказані особи, з метою маскування вчинення незаконних операцій використовували реквізити ТОВ…, ТОВ Компанія Украгротрейд (код 40460366) оформляючи у документах бухгалтерського та податкового обліку товариств проведення псевдо - господарських операцій з купівлі - продажу товарно - матеріальних цінностей.. .

Оскільки наявні в матеріалах справи документи щодо здійснення господарських операцій позивача з контрагентами щодо яких відкрито кримінальні провадження, суд вважає, що вказані документи не є належним чином оформленими та не містять ознак первинних документів у розумінні положень Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що такі документи не можуть бути враховані як юридично значимі документи на підтвердження виконання спірних операцій та, відповідно, для цілей відображення спірних операцій в бухгалтерському та податкового обліку, а отже і для цілей формування спірних сум податкового кредиту.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування валових витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Згідно з частини 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Відмовити у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю УВК Україна .

2. Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова


Суд	Окружний адміністративний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	17.07.2020
Оприлюднено	20.07.2020
Номер документу	90452377
Судочинство	Адміністративне

Клочкова Н.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 17.07.2020 по справі 640/9485/19ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —640/9485/19

Рішення від 17.07.2020

Рішення
від 17.07.2020 по справі 640/9485/19
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА