Постанова

від 12.10.2020 по справі 640/9485/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9485/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів Степанюка А.Г., Чаку Є.В., секретаря Вінокурової І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю УВК Україна на Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2020 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УВК Україна до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форм Р , П , В4 , -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, Рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю з наступних підстав.

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2018, про що складено відповідний Акт від 18 лютого 2019 року №112/26-15-14-02-01/39441523 (надалі - Акт), копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с.75-163).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог п.п. 44.1, 44.6 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, що призвело до завищення на 8234436,00 грн. суми від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2018 року; заниження на 19583743,00 грн. суми податку на прибуток підприємства, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, у тому числі на 2616628,00 грн. за 2017 рік та на 16967115,00 грн. за 9 місяців 2018 року; п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.3, 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду з податку на додану вартість у сумі 3328975,00 грн. за вересень 2018 року; заниження на 2969549,00 грн. суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, у тому числі на 1252886,00 грн. за серпень 2018 року та на 1716663,00 грн. за вересень 2018 року.

На підставі зазначених порушень, Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми Р , П , В4 від 20 березня 2019 року №№00003571402, 00003581402, 00003591402, 00003601402, якими Позивачу збільшено на 29375615,00 грн. суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств, у тому числі на 19583743,00 грн. за податковими зобов`язаннями та на 9791872,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); зменшено на 8234436,00 грн. суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартали 2018 року; збільшено на 3711936,00 грн. суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у тому числі на 2969549,00 грн. за податковими зобов`язаннями та на 742387,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); на 3328975,00 грн. зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2018 року.

Між Позивачем, як Стороною 1, та Приватним акціонерним товариством УВК Україна , як Стороною 2, укладено Договір надання безповоротної фінансової допомоги від 16 червня 2016 року, згідно з п. 1.1. якого Сторона 1 надає Стороні 2 безповоротну фінансову допомогу (далі - Фінансова допомога), а саме передає у власність Сторони 2 грошові кошти у сумі 10714297,00 грн.

Відповідачем у Відзиві на позовну заяву зазначено, що Договір про надання безповоротної фінансової допомоги фактично є договором дарування за нормами Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим, такий договір в силу вимог статі 719 Цивільного кодексу України укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, а недодержання Сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору зумовлює його нікчемність.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2019 року, залишеним без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року та Постановою Верховного Суду від 16 вересня 2020 року, у справі №826/6689/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УВК Україна до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю УВК Україна задоволено повністю.

А як зазначено в Постанові Верховного Суду у справі №826/6689/17, відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних) (підпункт 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Визначення ж поняття господарської операції також наведене у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , відповідно до якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до наведеного визначення, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

При цьому вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 ПК України.

Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування можуть вважатися не підтвердженими.

Верховний Суд звертає увагу, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

На це вказував Верховний Суд України у постанові від 15 грудня 2015 року та в подальшому Верховний Суд у постановах від 19 травня 2020 року у справі №826/10104/16, від 14 липня 2020 року у справі № 810/1540/14.

За змістом пункту 6.2 Договору надання безповоротної фінансової допомоги від 16 червня 2016 року, даний Договір не є договором позики або договором дарування в розумінні положення Цивільного кодексу України. Даний договір укладений Сторонами виходячи з принципу свободи договору, не суперечить чинному законодавству України та відповідає моральним засадам суспільства.

В контексті встановлених обставин судами попередніх інстанцій та відповідно до наведених вище норм права Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про надання Позивачем Приватному акціонерному товариству УВК Україна (змінено найменування на Приватне акціонерне товариство Сучасні Консалтингові Технології ) безповоротної фінансової допомоги на підставі укладеного Договору від 16 червня 2016 року, а не договору дарування.

Згідно з частиною четвертою ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю А-Ріалті , як Орендарем, та Позивачем, як Суборендатором, укладено Договір суборенди нерухомого майна від 01 грудня 2016 року №УВК-001 (надалі - Договір), відповідно до п. 2.1. якого Орендар передає, а Суборендатор приймає у строкове платне користування (суборенду) Приміщення в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

01 грудня між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю А-Ріалті підписано Акт приймання передачі нежитлового приміщення.

Згідно з п. 5.5 Договору, Суборендар зобов`язаний у строк до 31 грудня 2016 року сплатити Орендарю кошти у розмірі 3520596,02 грн., у т.ч. ПДВ. Кошти у розмірі 3520596,02 грн. зараховуються у рахунок компенсації Орендарю витрат на проведення робіт по підготовці Об`єкту суборенди до використання згідно з умовами цього Договору також проведення поліпшення Об`єкту суборенди.

Відповідно до п. 10.4 Договору, у разі прострочення строку внесення на розрахунковий рахунок Орендаря компенсації витрат на проведення робіт по підготовці Об`єкту суборенди до використання згідно з умовами цього договору, також проведення поліпшення Об`єкту суборенди, відповідно до п.5.5 цього договору, Суборендар сплачує на користь Орендаря штраф у розмірі 100 % від суми компенсації за кожен місяць прострочення.

За неналежне виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю А-Ріалті Позивачу виставлено Рахунки на оплату штрафних санкцій.

Позивачем на виконання оплати штрафних санкцій надано Акти надання послуг.

Відповідачем у Відзиві на позовну заяву зазначено, що зазначені Акти містять факсимільне відтворення підпису, проте згода сторін про факсимільне відтворення підписів відсутня.

Згідно з абзацем 2 п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини третьої ст. 207 Цивільного кодексу України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю А-Ріалті , як Орендарем, та Позивачем, як Суборендатором, укладено Додаткову угоду до Договору суборенди нерухомого майна від 01 грудня 2016 року №УВК-001, згідно з п.п. 1.1.1, 1.1.3 якої Сторони на підставі частини третьої ст. 207 Цивільного кодексу України виражають свою згоду на використання факсимільного відтворення підписів уповноважених осіб Сторін за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, зразок яких міститься в цій Додатковій угоді, при підписанні додатків до Договору, актів приймання-передачі, актів приймання передачі виконаних робіт, актів надання послуг, внесенні змін до Договору, первинних документів (документи, які містить відомості про господарську операцію), кореспонденції, адресованій одна одній щодо Договору; Сторони визнають, що документи, зазначені в пункті 1.1.1 цієї Додаткової угоди, які підписані з використанням факсимільного відтворення підпису уповноважених осіб Сторін та скріплені печатками Сторін, є підписаними належним чином і мають юридичну силу документів, підписаних власноручно уповноваженими особами Сторін та скріплених печаткою Сторін.

Відповідачем у Відзиві на позовну заяву також зазначено, що за Договором може бути стягнуто пеню, сума якої не перевищує обчисленої на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР (надалі - Закон №543/96-ВР), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону № 543/96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, Позивачу за неналежне виконання умов Договору нараховано штраф, а не пеню.

А згідно з частиною сьомою ст. 231 Господарського кодексу України, розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов`язань, визначається відповідним суб`єктом господарювання - господарською організацією.

Отже, чинним законодавством України надано право суб`єктам господарювання за неналежне виконання умов господарського зобов`язання встановлювати у договорі розмір та порядок нарахування штрафу.

Також, між Позивачем, як Покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Украгротрейд , як Постачальником, укладено Договори поставки від 17 та 31 серпня 2018 року №№ 1708/1-УВК, 3108/1-УВК відповідно до п. 1.1. яких Постачальник зобов`язується здійснити поставку Товару (пшениці, олії), а Покупець - прийняти і оплатити поставлений Товар.

Відповідач, як на підставу відмови у задоволені адміністративного позову, посилається на Ухвалу Печерського районного суду від 21 грудня 2018 року у справі №757/63388/18-к за клопотанням старшого слідчого з ОВС шостого слідчого відділу РКП СУФР ГУ ДФС у м. Києві Сидорчука Р.А. про тимчасовий доступ до речей і документів, в якій зазначено, що невстановленими слідством особами, в період 2018 року, розроблено та втілено у життя злочинний механізм, діяльність якого направлена на створення (придбання) ряду суб`єкті підприємницької діяльності (юридичних осіб), з метою прикриття незаконної діяльності, легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, пособництву ухиленню від сплати податків в особливо великих розмірах підприємствами реального сектору економіки, шляхом документального оформлення безтоварних операцій використовуючи підприємства які мають ознаки фіктивності і створені з метою прикриття незаконної діяльності.

Сприяючи ухиленню від сплати податків підприємствам реального сектору економіки вказані особи, з метою маскування вчинення незаконних операцій використовували реквізити, зокрема ТОВ Украгротрейд (код ЄДРПОУ 40460366) оформляючи у документах бухгалтерського та податкового обліку товариств проведення псевдо-господарських операцій з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, робіт (послуг).

Згідно з частиною п`ятою ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

А як зазначено в Постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прима-С до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та позбавлення його права сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Відповідно до ст. 1, частини першої ст. 3 та частинами першою, другою ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Тобто, обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Позивачем на підтвердження факту реального здійснення господарської операції, надано завірені належним чином копії: Специфікацій, Посвідчень про якість зерна, Товарно-транспортних накладних, Рахунків фактури, Податкових та Видаткових накладних, Виписок з банку, Платіжних доручень.

А згідно з частиною другою ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, вимоги якої Відповідачем не виконано .

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржені Позивачем податкові повідомлення-рішення Відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

А згідно з частиною другою ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, тому Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2020 року скасовується та ухвалюється нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольняється повністю.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю УВК Україна задовольнити, Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2020 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві форм Р , П , В4 від 20 березня 2019 року №№00003571402, 00003581402, 00003591402, 00003601402.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (код за ЄДРПОУ 43141267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УВК Україна (код за ЄДРПОУ 39441523) 48025 (сорок вісім тисяч двадцять п`ять) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого Платіжними дорученнями від 22 травня 2019 року №14244 та від 03 серпня 2020 року №13949.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Постанову складено в повному обсязі 15.10.2020 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Степанюк А.Г.

Чаку Є.В.