Постанова

від 21.02.2023 по справі 754/1844/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 754/1844/20 Головуючий у суді першої інстанції: Таран Н. Г.

Номер провадження: 22-ц/824/88/2023 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коцюрби О.П.,

суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,

при секретарі - Качалабі О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж», третя особа: директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В Деснянський районний суд міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж» (далі - ТОВ «Укрмонолітмонтаж», Товариство, відповідач), третя особа: директор ТОВ «Укрмонолітмонтаж», про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати та відшкодування моральної шкоди за період з червня 2013 року по квітень 2015 року та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що з 06 березня 2013 року він працює в ТОВ «Укрмонолітмонтаж».

Вказав, що 08 липня 2015 року був призначений на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, відповідно до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року № 15/2015. Приймав участь в бойових діях, про що має посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_1 .

В подальшому, 06 березня 2018 року звільнений у запас. Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 17 серпня 2018 року № 499 з ним укладений контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на 5 років.

Позивач зазначив, що відповідно до індивідуальної відомості про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК - 5) ТОВ «Укрмонолітмонтаж», йому нарахована заробітна плата за період з червня 2013 року по квітень 2015 року, також нараховувалась заробітна плата і за період з травня 2015 року по листопад 2018 року, але не виплачувалась.

Вказаний факт невиплати заробітної плати змусив його звернутися до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 лютого 2019 року у справі № 752/25425/18 позов ОСОБА_1 до ТОВ «Укрмонолітмонтаж», третя особа: директор ТОВ «Укрмонолітмонтаж» Пустовий Д.М., про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Укрмонолітмонтаж» на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 315 066,93 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в сумі 176 578,61 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 лютого 2019 року змінено, стягнуто на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 315 066,93 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в сумі 82 708,00 грн.

Як вказує позивач у позовній заяві, відповідно до індивідуальної відомості про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК - 5) ТОВ «Укрмонолітмонтаж», за період з червня 2013 року по квітень 2015 року, йому була нарахована заробітна плата у розмірі 90 770,15 грн.

Заробітна плата, яка була виплачена ТОВ «Укрмонолітмонтаж» за період з червня 2013 року по квітень 2015 року склала 25 369,80 грн., інших виплат за період часу з червня 2013 року по квітень 2015 року не надходило. Таким чином, як вважає позивач, кошти в сумі 65 400,35 грн. йому виплачені не були.

На думку позивача, компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати складає 87 024,01 грн.

Крім того, позивач вказує на те, що діями відповідача йому було завдано моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Укрмонолітмонтаж» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 65 400,35 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в сумі 87 024,01 грн. та моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог позивачу відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Укрмонолітмонтаж» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з`ясування обстави, що мають значення для справи порушення судом норм процесуального та матеріального права просило рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року скасувати. Змінити рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року, зменшивши розмір стягнутої заборгованості.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що розрахунок заборгованості по заробітній платі наведений у рішенні суду є неправильним та не ґрунтується на доказах, які містяться в матеріалах справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу за наявними в ній та додатково наданими доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Укрмонолітмонтаж підлягає частковому задоволенню, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно приписів ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч.ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України).

У відповідності до вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1 , він, з 06 березня 2013 року працював в ТОВ «Укрмонолітмонтаж» на посаді головного інженера.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 08 липня 2015 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, відповідно до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року № 15/2015.

При цьому, ОСОБА_1 приймав участь в бойових діях, про що має посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_1 .

Судом також встановлено, що ОСОБА_1 , 06 березня 2018 року звільнено у запас.

Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 17 серпня 2018 року № 499, з ОСОБА_1 укладений контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на 5 років.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 лютого 2019 року, частково задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «Укрмонолітмонтаж», третя особа: директор ТОВ «Укрмонолітмонтаж» Пустовий Д.М., про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати та відшкодування моральної шкоди.

Вказаним судовим рішенням стягнуто з ТОВ «Укрмонолітмонтаж» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 315 066,93 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати в сумі 176 578,61 грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року апеляційну скаргу представника ТОВ «Укрмонолітмонтаж» задоволено частково. Змінено заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 лютого 2019 року. Стягнуто з ТОВ «Укрмонолітмонтаж» на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 315 066,93 грн. (за вирахуванням з цієї суми податків і обов`язкових платежів) та компенсацію в сумі 82 708,00 грн.

Відповідно до індивідуальної відомості про застраховану особу Пенсійного фонду України (форма ОК - 5), ТОВ «Укрмонолітмонтаж», за період з червня 2013 року по квітень 2015 року, позивачу була нарахована заробітна плата у розмірі 90 770,15 грн.

Заробітна плата, яка була виплачена ТОВ «Укрмонолітмонтаж» за період з червня 2013 року по квітень 2015 року склала 25 369,80 грн., інших виплат за період часу з червня 2013 року по квітень 2015 року позивачу не надходило.

При розгляді даної цивільної справи за апеляційною скаргою ТОВ «Укрмонолітмонтаж» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року, ухвалою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2021 року у справі призначено почеркознавчу експертизу підписів у відомостях ТОВ «Укрмонолітмонтаж» про виплату заробітної плату: № 1 за червень 2013 року, № 2 за липень 2013 року, № 3 за серпень 2013 року, № М-00000004 за вересень 2013 року, № 5 за жовтень 2013 року, № 2 за лютий 2014 року, № 3 за березень 2014 року, б/н за квітень 2014 року, б/н за травень 2014 року, б/н за червень 2014 року, б/н за серпень 2014 року, б/н за вересень 2014 рок за жовтень 2014 року, б/н за листопад 2014 року, б/н за грудень 2014 року, б/н за січень 2015 року, б/н за лютий 2015 року, б/н за березень 2015 року, б/н квітень 2015 року.

Згідно висновку експерта № 53/22 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 26 серпня 2022 року, підписи у відомостях «Укрмонолітмонтаж» про виплату заробітної плату: № 1 за червень 2013 року, № 2 за липень 2013 року, № 3 за серпень 2013 року, № М-00000004 за вересень 2013 року, № 5 за жовтень 2013 року, № 2 за лютий 2014 року, № 3 за березень 2014 року, б/н за квітень 2014 року, б/н за травень 2014 року, б/н за червень 2014 року, б/н за серпень 2014 року, б/н за вересень 2014 рок за жовтень 2014 року, б/н за листопад 2014 року виконано ОСОБА_1 .

Підписи у відомостях ТОВ «Укрмонолітмонтаж» про виплату заробітної плату: б/н за грудень 2014 року, б/н за січень 2015 року, б/н за лютий 2015 року, б/н за березень 2015 року, б/н квітень 2015 року від імені ОСОБА_1 виконано ОСОБА_2 .

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню нарахований заробіток за період з грудня 2014 року по квітень 2015 року в розмірі 6 137,24 грн.

Вимоги ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати за період з червня 2013 року по листопад 2014 року задоволенню не підлягають, оскільки з відомостей про виплату заробітної плати вбачається, що ОСОБА_1 особисто отримав заробітну плату за вказаний період.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Положеннями Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що Підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до розрахунку ТОВ «Укрмонолітмонтаж» компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати складає:

за грудень 2014 року - 39,72 грн.;

за січень 2015 року - 0,00 грн.,

за лютий 2015 року - 138,39 грн.,

за березень 2015 року 0,00 грн.,

за квітень 2015 року - 88,41 грн.

Апеляційний суд приймає до уваги здійснений позивачем розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, оскільки він не спростований відповідачем. Отже, з ТОВ «Укрмонолітмонтаж» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в сумі 266, 52 грн.

Крім цього, позивач просив стягнути з Товариства на його користь моральну шкоду в сумі 200 000,00 грн., оскільки відповідач своєчасно не виплатив заробітну плату, чим заподіяв йому моральні страждання.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В редакції ч. 6 ст. 81 ЦПК України вказано, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Приписами ч. 9 ст. 83 ЦПК України передбачено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

За правилами ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно ч. 4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

За умовами ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, а згідно п.5 даної Постанови обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Аналізуючи вищевикладене, обставини порушення прав позивача, виходячи із засад розумності та справедливості, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ТОВ «Укрмонолітмонтаж» на користь позивача 3 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, колегія суддів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, враховуючи встановлені обставини справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню із стягненням з ТОВ «Укрмонолітмонтаж» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з грудня 2014 року по квітень 2015 року в сумі 6 137,24 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в сумі 266,52 грн. та моральну шкоду в сумі 3 000 грн., а у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 рокупідлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення, про часткове задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 10 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» встановлені пільги щодо сплати судового збору.

У пунктах 1, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вказано, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Так, предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати та відшкодування моральної шкоди.Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій № НОМЕР_1 .

З огляду на наведене, враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги та позовних вимог, а також виходячи з вимог ч.ч. 6, 10 ст. 141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 401,28 грн., що підлягають стягненню з ОСОБА_1 , слід компенсувати за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж» задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 лютого 2021 року скасувати, ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж», третя особа: директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж», про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж» (код ЄДРПО 35078050, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 88) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість по заробітній платі за період з грудня 2014 року по квітень 2015 року в сумі 6 137 (шість тисяч сто тридцять сім) гривень 24 копійки, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в сумі 266 (двісті шістдесят шість) гривень 52 копійки та моральну шкоду в сумі 3 000 (три тисячі) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмонолітмонтаж» (код ЄДРПО 35078050, адреса: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 88) при подачі апеляційної скарги в розмірі 2 401 грн. 28 коп. компенсувати за рахунок держави.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П. Коцюрба

Судді: І.М. Білич

Т.А. Слюсар