Постанова

від 16.02.2023 по справі 760/22473/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 760/22473/16 Головуючий у І інстанції -Усатова І.А.

апеляційне провадження №22-ц/824/2549/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Гуля В.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

за участю секретаря Линок В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 - адвоката Кравченко Ксенії Миколаївни на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року у складі судді Усатової І.А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), про визнання недійсним рішення, державного акту на земельну ділянку, договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів та просив суд:

визнати незаконними дії Київської міської ради стосовно прийняття рішення № 922/922 від 18.12.2008 в частині затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0.0838 (кадастровий номер 8000000000:72:531:0114) для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , а також передачі її у приватну власність громадянину ОСОБА_8 та визнати його недійсним в цій частині;

визнати незаконними дії Київської міської ради стосовно прийняття рішення № 922/922 від 18.12.2008 в частині затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0.0838 (кадастровий номер 8000000000:72:531:0115) для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , а також передачі її у приватну власність громадянину ОСОБА_3 та визнати його недійсним в цій частині;

визнати недійсним Державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,0838га (кадастровий номер 8000000000:72:531:0114) за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , серія №906272, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) на ім`я ОСОБА_8 ;

визнати недійсним Державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,0838га (кадастровий номер 8000000000:72:531:0115) за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , серія №51640776, виданого УДРГТУЮ у м. Києві 14.01.2016 на ім`я ОСОБА_3 ;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0838 га (кадастровий номер 8000000000:72:531:0114) за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом КМНО Давиденко Ю.А. за №1090 від 25.11.2016 року на ім`я ОСОБА_4 ;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0838 га (кадастровий номер 8000000000:72:531:0115) за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом КМНО Футуйма В.Б. за №61 від 26.01.2016 року на ім`я ОСОБА_9 .

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він разом зі своєю родиною мешкає в будинку АДРЕСА_2 .

Вказує, що земельна ділянка площею 0,10 га, що обліковується за адресою АДРЕСА_2 на якій розташований житловий будинок була надана у користування його родині ще у 90 році на підставі Наказу № 74 від 05.03.1987 року.

Друга земельна ділянка площею 0,14 га, яка розташована поряд з будинком за вищевказаною адресою, була надана позивачу на підставі наказу № 157 від 13.06.1991, під городництво.

Вказує, що із листа №057029-057/С-1873-8399 від 15.08.2016 позивачу стало відомо, що земельна ділянка, яка була передана йому у користування, була передана іншим громадянам ОСОБА_8 для будівництва і обслуговування житлового будинку зі зміною адреси на АДРЕСА_1 , та ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку зі зміною адреси на АДРЕСА_1 , згідно до рішення Київської міської ради II Сесії VI скликання №922/922 від 18.12.2008 за підписом голови Л. Черновецького.

Позивач зазначає, що згідно відповіді Департаменту земельних ресурсів ВО Київської міської ради (КМДА) проект землевідведення на спірну земельну ділянку взагалі не виготовлявся та не погоджувався.

З огляду на викладене, на думку позивача, дії Київської міської ради, щодо передання у власність ОСОБА_8 та ОСОБА_3 земельних ділянок, які були у користуванні позивача, є незаконними.

Просив врахувати, що відповідач ОСОБА_8 та ОСОБА_3 не погоджували межі вказаних земельних ділянок під час їх формування з позивачем та не виносили межі вказаних земельних ділянок в натурі (на місцевості). Вказані земельні ділянки обнесені парканом та є в складі будинковолодіння позивача, за адресою АДРЕСА_2 .

У позові вказував, що такі дії відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_3 свідчать про його недобросовісне набуття права власності на земельну ділянку.

Зазначає, що в подальшому ОСОБА_8 помер і його правонаступником (спадкоємцем) став ОСОБА_2 .

Зазначає, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, позивачу стало відомо, що відповідачем ОСОБА_2 було відчужено земельну ділянку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 на підставі договору купівлі продажу від 25.11.2016, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Давиденко Ю.А. за реєстром №1091; в подальшому відповідачем ОСОБА_4 земельну ділянку АДРЕСА_1 було відчужено відповідачу ОСОБА_7 на підставі договору купівлі продажу від 07.07.2018, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Єременко Л.О. за реєстром №507;

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, позивачу стало відомо, що відповідачем ОСОБА_3 було відчужено земельну ділянку АДРЕСА_1 ОСОБА_6 на підставі договору купівлі продажу; в подальшому відповідачем ОСОБА_6 земельну ділянку АДРЕСА_1 було відчужено відповідачу ОСОБА_9 на підставі договору купівлі продажу від 28.01.2016, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Футуйма В.Б. за реєстром №61; в подальшому відповідачем ОСОБА_9 земельну ділянку АДРЕСА_1 було відчужено відповідачу ОСОБА_7 на підставі договору купівлі продажу від 29.08.2018, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Єременко Л.О. за реєстром №801.

На думку позивача, відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , купуючи вказані земельні ділянки, усвідомлювали своє недобросовісне набуття, так, як земельні ділянки не винесені в натуру та знаходяться в межах будинковолодіння позивача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що дії відповідачів - Київської міської ради, стосовно прийняття Рішення 922/922 від 18.12.2008, про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0,0838 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 та передачі її у приватну власність громадянину ОСОБА_8 та про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0,0838 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 та передачі її у приватну власність громадянину ОСОБА_3 - є незаконними, а отже вказане рішення порушує права позивача, які підлягають поновленню судом.

На підставі викладеного, просив позов задовольнити.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Кравченко Ксенія Миколаївна подала апеляційну скаргу в якій вказувала на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов задовольнити.

В обгрунтування апеляційної скарги вказує, що відповідачі не погоджували межі вказаних земельних ділянок під час її оформлення з позивачем та не виносили межі вказаних земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Вказана земельна ділянка обнесена парканом та є в складі будинковолодіння позивача, за адресою АДРЕСА_3 , а також, виходячи з відповіді Депертаменту земельних ресурсів ВО Київської міської ради (КМДА) проект землевідведення на спірну земельну ділянку взагалі не виготовлявся та не погоджувався.

Отже такі дії відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_3 свідчать про їх недобросовісне набуття права власності на земельні ділянки.

В подальшому ОСОБА_8 помер і його правонаступником став ОСОБА_2 .

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, позивачу стало відомо що:

- відповідачем ОСОБА_2 було відчужено земельну ділянку АДРЕСА_1 ОСОБА_4 на підставі договору купівлі- продажу від 25.11.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Давиденко Ю.А. за реєстром № 1091;

- в подальшому відповідачем ОСОБА_4 земельну ділянку АДРЕСА_1 було відчуджено відповідачу ОСОБА_7 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єременко Людмилою Олексіївною 07.07.2018 р. за реєстровим № 507.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, позивачу стало відомо що

- відповідачем ОСОБА_3 було відчужено земельну ділянку АДРЕСА_1 ОСОБА_6 .

-відповідачем ОСОБА_6 було відчужено земельну ділянку АДРЕСА_1 ОСОБА_9 на підставі договору купівлі- продажу від 28.01.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Футуйма В.Б. за реєстром №61;

-відповідачем ОСОБА_9 було відчужено земельну ділянку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі- продажу ОСОБА_7 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єременко Людмилою Олексіївною 29.08.2018 р. за реєстровим № 801.

Отже, відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , купуючи вказані земельні ділянки, (згідно до договорів купівлі продажу), усвідомлювали своє недобросовісне набуття, так як земельні ділянки не винесені в натуру та знаходяться в межах будинковолодіння позивача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене позивач вважає, що дії відповідача Київської міської ради стосовно прийняття Рішення 922/922 від 18.12.2008р., про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок незаконними.

ОСОБА_7 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального права, а отже апеляційна скарга не підлягає до задоволення,а рішення суду необхідно залишити без змін.

В обгрунутування відзиву вказує, що спірні земельні ділянки у приватній власності позивача або законному користуванні ніколи не перебували та йому не відводились. Позивачу відповідно до наданих документів надавалсь ділянка за АДРЕСА_2 , проте передані відповідачам земельні ділянки знаходяться на АДРЕСА_1 , а отже адреси ділянок не співпадають.

Зазначає, що законність розроблення проектів землеустрою, щодо всіх ділянок приватизованих згідно рішення КМР №922/922 від 18.12.2008 року була встановлена ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.05.2014 року у справі 2-а11452/10/2670 і не підлягає встановленню по справі повторно, а отже доводи, щодо відсутності погодження меж земельної ділянки та проектів землевідведення на спірні земельні ділянки є необґрунтовані.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду -залишенню без змін виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутнє порушене суб`єктвине матеріальне право або охоронюваний законом інтерес, на захист якого подано позов.

З таким висовком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд враховуючи наступне.

18.12.2008 року Київською міською радою прийнято рішення №922/922 «Про передачу громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському та Голосіївському районах м. Києва» (а.с. 9-12, т. 2).

Відповідно до вказаного рішення громадянам (згідно з списком в додатку 1) передано у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському та у Голосіївському районах міста Києва та громадянам (згідно з списком в додатку 2) для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському районі м. Києва.

Вказаним рішенням, зокрема, було затверджено проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та передано у приватну власність ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,0838 га (кадастровий номер 8000000000:72:531:0114) для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 ; та затверджено проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,0838 га (кадастровий номер 8000000000:72:531:0115) для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 13, ч. 2 ст. 19, ст. ст. 142 - 144 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які ходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, значених цією Конституцією.

Право розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності в порядку, передбаченому законом належить до повноважень Київської міської ради відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 34 частини 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад. Оскільки, Київська міська рада є колегіальним органом, вона приймає нормативні та інші акти у формі рішень на її пленарному засіданні для обговорення більшістю депутатів від загального складу ради в порядку, визначеному ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Тобто, вирішення питання про передачу землі у користування є виключним правом ради і це питання вирішується виключно на пленарному засіданні відповідної ради.

За змістом ч. 3 ст. 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Згідно з ч.ч. 7-10 ст. 118 ЗК України, відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд до відповідних місцевих державних адміністрацій або органу місцевого врядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та має рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Згідно з ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Згідно з п. 7.1 розділу 7 рішення Київської міської ради № 313/1747 від 14 березня 2002 року «Про затвердження Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві» (із змінами та доповненнями), громадянин, що виявив бажання одержати земельну ділянку в межах м. Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель і споруд, індивідуального гаражного та дачного будівництва чи ведення садівництва, подає заяву до Київської міської ради. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування земельної ділянки, мета її використання і склад сім`ї і якщо ділянка передбачається для житлового будівництва).

За змістом п. 7.4 розділу 7 зазначеного вище рішення Управління земельних ресурсів узагальнює подані матеріали і готує запити до Головкиївархітектури, Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві, міської санітарно-епідеміологічної станції із зазначенням умов та обмежень використання земельних ділянок, які мають міститись у їх висновках.

Відповідно до п. 7.5 розділу 7 вказаного рішення Київської міської ради, в місячний термін з дня отримання запитів Головкиївархітектура, Державне управління екології та природних ресурсів в м. Києві, міська санітарно-епідеміологічна станція подають до управління земельних ресурсів висновки відведення земельної ділянки відповідно до своєї компетенції із зазначенням умов та обмежень використання землі відповідно до ст. 111 Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів, при цьому розгляд запитів здійснюється всіма переліченими органами одночасно.

Згідно з п.п. 7.8, 7.9 розділу 7 рішення Київської міської ради, складений акт відведення земельної ділянки землевпорядна організація подає до управління земельних ресурсів. Управління розглядає подані матеріали і готує проект рішення Київської міської ради про затвердження проекту відведення та передачу у власність або в оренду земельної ділянки.

Після прийняття рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки у власність чи в оренду здійснюється перенесення її меж у натуру (на місцевість) та виготовлення документа, що посвідчує право користування землею або право власності на землю.

Із аналізу вище вказаного вбачається, що Київська міська рада, приймаючи рішення № 922/922 від 18.12.2008 «Про передачу громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському та Голосіївському районах м. Києва», діяла у порядку та у межах, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельним кодексом України, рішенням Київської міської ради № 313/1747 від 14 березня 2002 року про затвердження Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві».

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України. За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ст. 21 ч. 1 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно вимог ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

Рішенням Київської міської ради від 18.12.2008 р. № 922/922 «Про передачу громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд та для ведення садівництва у мікрорайоні Жуляни у Солом`янському та Голосіївському районах м. Києва» земельна ділянка за кадастровим номером № 8000000000:72:531:0114, по АДРЕСА_1 була передана у приватну власність

ОСОБА_8 , земельна ділянка за кадастровим номером № 8000000000:72:531:0115, по АДРЕСА_4 була передана у приватну власність ОСОБА_3 .

Згідно договору купівлі продажу земельної ділянки від 25.11.2016, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Давиденко Ю.А. за реєстровим №1091, вбачається, що ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_4 належну йому на праві особистої приватної власності земельну ділянку, площею 0,0838 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 8000000000:72:531:0114, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому відповідачем ОСОБА_4 земельну ділянку АДРЕСА_1 було відчужено відповідачу ОСОБА_7 на підставі договору купівлі продажу від 07.07.2018, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Єременко Л.О. за реєстром №507.

Згідно договору купівлі продажу земельної ділянки від 16.01.2016, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Футуймою В.Б. за реєстровим № 10 вбачається, що ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_6 належну йому на праві особистої приватної власності земельну ділянку, площею 0,0838 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 8000000000:72:531:0115, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . В подальшому відповідачем ОСОБА_6 земельну ділянку АДРЕСА_1 було відчужено відповідачу ОСОБА_9 на підставі договору купівлі продажу від 28.01.2016, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Футуйма В.Б. за реєстром №61; в подальшому відповідачем ОСОБА_9 земельну ділянку АДРЕСА_1 було відчужено відповідачу ОСОБА_7 на підставі договору купівлі продажу від 29.08.2018, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Єременко Л.О. за реєстром №801.

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 використали своє право на отримання земельної ділянки у передбаченому законом порядку.

Встановлено, що спірні земельні ділянки у приватній власності позивача або законному користуванні ніколи не перебувала та йому не відводились, що підтверджується матеріалами справи.

Так, порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначено статтею 123 ЗК України.

Частиною 1 ст. 123 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, вказаними вище нормами встановлено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад вирішувати питання у галузі земельних відносин, зокрема, приймати рішення щодо безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Позивач, як на підставу наявності в нього прав щодо зазначених у справі земельних ділянок посилався на те, що згідно наказу № 74 від 05.03.1987 року йому була надана земельна ділянка площею 0,10 га, що обліковується за адресою АДРЕСА_2 . Крім того, зазначає, що згідно наказу № 157 від 13.06.1991 йому була додатково надана земельна ділянка площею 0,14 га, яка розташована поряд з будинком за вищевказаною адресою під городництво.

Так, в матеріалах справи міститься наказ директора радгоспу «Совки» №74 від 05.03.1987 про виділення земельної ділянки для будівництва будинку ОСОБА_1 , а також виписка з наказу № 157 від 13.06.1991 по радгоспу «Совки». Проте, вони не підтверджують обставини, на які посилається позивач.

Так згідно наказу директора радгоспу «Совки» №74 від 05.03.1987 позивачу була надана земельна ділянка площею 0,10 га, що обліковується за адресою АДРЕСА_2 , а згідно з випискою з наказу № 157 від 13.06.1991 по радгоспу «Совки» за позивачем було закріплено ділянку землі по АДРЕСА_2 площею 0,14 га.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зазначені накази не мають жодного відношення до земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 . Позивач безпідставно зазначає у позові, що наказом № 157 від 13.06.1991 йому передали у користування ділянку, що накладається на земельні ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 . Наказ № 157 містить лише інформацію щодо закріплення за позивачем земельної ділянки площею 0,14 га по АДРЕСА_2 . Проте, зазначений наказ не визначає місце розташування такої ділянки, отже посилання позивача на те, що така ділянка накладається на земельні ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 , жодним чином не підтверджується належними та достатніми доказами.

Належний позивачу будинок, розташований на земельній ділянці розміром 0,1 га з кадастровим номером 8000000000:72:531:0059 за адресою: АДРЕСА_2 , яка зареєстрована за позивачем у Державному земельному кадастрі, є іншим об`єктом землекористування, ніж ділянки № 10 та №12, площа яких дорівнює 0,838 га та 0,838 га відповідно.

Щодо посилання на накази радгоспу «Совки», як на підтвердження наявності у нього прав на зазначені земельні ділянки, то слід зазначити наступне.

Згідно ст. 20 цього Кодексу право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.

Згідно ст. 22 цього Кодексу приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.

Посилаючись на виділення йому ділянки, позивач всупереч приписам ч.3 ст.12, ст.81 ЦПК України, яка покладає на кожну сторону обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, не надає належних, допустимих та достатніх доказів у розумінні ст.ст.77-80 ЦПК України, які б підтверджували факт реалізації наказу № 157 від 13.06.1991 про закріплення ділянки 0,14 га у передбаченому законом порядку у 1991 році, встановлення її меж цим радгоспом та внесення відповідного запису до реєстрової книги виконавчого комітету Київської міськради.

Таким чином, спірні ділянки за адресою: АДРЕСА_5 є окремими об`єктами землекористування, сформованим у Державному земельному кадастрі, і не мають жодного відношення до ділянок розміром 0,1 га чи 0,14 га, які раніше закріплювались за позивачем зазначеними наказами по радгоспу «Совки».

Зазначене підтверджено матеріалами справи.

Стосовно відсутності погодження меж земельної ділянки та проектів землевідведення на спірні земельні ділянки, то слід зазначити, що погодження проектів землевідведення по спірним ділянкам під час прийняття рішення 922/922 від 18.12.2008 здійснювалось не за окремими адресами, а колективно.

Відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року по справі 2а-11452/10/2670 судом було встановлено законність розроблення проектів землеустрою щодо всіх ділянок, приватизованих згідно рішення КМР №922/922 від 18.12.2008.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, в постанові суду, зазначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок третіми особами у цій справі замовлялись як індивідуально, так і колективно. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у мікрорайоні Жуляни в кварталі обмеженому вулицями Комсомольською та Повітрофлотською, в кварталі обмеженому провулком Садовим, річкою Нивкою, вулицями крейсера «Аврора» та ОСОБА_10 , в кварталі обмеженому вулицями Совською, Шкільною, крейсера «Аврора» розроблялись колективно на підставі укладених договорів.

Оскільки зазначені обставини вже були встановлені постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року по справі 2а-11452/10/2670 відносно земельних ділянок у зазначеному кварталі, у тому числі по АДРЕСА_1 , вони не підлягають встановленню та дослідженню по справі повторно.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог.

Також, слід зазначити, що індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією.

Такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.06.97 N 2-зп в справі N 3/35-313 вказано, що «... за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 N 9- рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Оскільки рішення Київської міської ради від 18.12.2008 № 922/922 було реалізовано через оформлення відповідних документів на право власності земельних ділянок, то являється таким, що вичерпало свою дію.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій Київської міської ради стосовно прийняття Рішення № 922/922 від 18.12.2008 в частині затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0.0838 (кадастровий номер 8000000000:72:531:0114) для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , а також передачі її у приватну власність громадянину ОСОБА_8 та прийняття Рішення № 922/922 від 18.12.2008 в частині затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0.0838 (кадастровий номер 8000000000:72:531:0115) для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , а також передачі її у приватну власність громадянину ОСОБА_3 , та визнання його недійсним в цій частині.

Суд першої інстанції також вірно прийшов до висновку, про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій Київської міської ради стосовно прийняття Рішення № 922/922 від 18.12.2008 в частині затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0.0838 (кадастровий номер 8000000000:72:531:0114) та в частині затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 0.0838 (кадастровий номер 8000000000:72:531:0115), приходить до висновку і про відмову в позовних вимогах ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0838 га (кадастровий номер 8000000000:72:531:0114) за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом КМНО Давиденко Ю.А. за №1090 від 25.11.2016 року на ім`я ОСОБА_4 ; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0838 га (кадастровий номер 8000000000:72:531:0115) за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом КМНО Футуйма В.Б. за №61 від 26.01.2016 року на ім`я ОСОБА_9 , оскільки вони є похідними.

Що стосується вимог про визнання недійсним Державного акту про право власності на земельну ділянку площею 0,0838га (кадастровий номер 8000000000:72:531:0114) за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , серія №906272, виданого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) на ім`я ОСОБА_8 ; визнання недійсним Державного акту про право власності на земельну ділянку площею 0,0838га (кадастровий номер 8000000000:72:531:0115) за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , серія №51640776, виданого УДРГТУЮ у м. Києві 14.01.2016 на ім`я ОСОБА_3 , то позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували недійсність вказаних актів.

Представник відповідача ОСОБА_7 при розгляді справи в суді першої інстанції посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом свого права, на що апеляційний суд зазначає на наступне.

Як вже зазначалось вище, рішення Київської міської ради № 922/922 прийнято 18.12.2008 року.

У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли поступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною другою статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин, які позначаються тут як майнові відносини у сфері господарювання.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відтак, ст. 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Водночас ст. 655 ЦК України передбачено однорічний строк позовної давності. Стосовно цього в абз. 4 пп. 3.1 п. 3 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 р. № 10, прописано: річний строк застосовується щодо договорів купівлі-продажу (ст. 655 ЦКУ).

Рішення Київської міської ради є загальнодоступною публічною інформацією, яка міститься у вільному доступі на офіційному веб-порталі Київради та друкуються в офіційній періодиці останньої.

Враховуючи викладене суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відмова в позові і застосування строку позовної давності є недоцільним, оскільки відсутнє порушене право, що підлягає захисту.

Враховуючи викладене доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та відхиляються як необгруновані та такі які за законність оскаржуваного рішення не впливають.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що у позивача відсутнє порушене суб`єктивне матеріальне право або охоронюваний законом інтерес, на захист якого подано позов.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 - адвоката Кравченко Ксенії Миколаївни залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий В.В. Гуль

Судді Ю.О. Матвієнко

Я.С. Мельник