Ухвала

від 20.03.2023 по справі 753/13658/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/139/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 753/13658/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2023 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарях судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника тимчасово вилученого майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 23 грудня 2022 року, -

за участю:

прокурора - ОСОБА_9 ,

представника власника майна - ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 23.12.2022 року частково задоволено клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 про накладення арешту на майно та накладено арешт на:

- грошові кошти у кількості 100 купюр номіналом по 100 доларів США та 2 купюри номіналом 20 доларів США у загальній сумі 10040 (десять тисяч сорок) доларів США;

- грошові кошти в сумі 10550 гривень;

-мобільний телефон та сім-картки: марки Iphone 12 ProMax imei 1: НОМЕР_1 .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 23.12.2022 року в частині задоволення клопотання прокурора про арешт майна.

Мотивуючи апеляційні вимоги адвокат ОСОБА_8 зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, постановленою з грубим порушенням процесуального законодавства без врахування розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, без врахування наслідків арешту майна для власника майна, без наявності законних підстав для задоволення такого клопотання, а також через те, що вказані грошові кошти підлягали негайному поверненню їх законному власнику.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник зазначає, що клопотання сторони обвинувачення про арешт тимчасово вилученого майна подано поза межами процесуальних строків. Відсутність електропостачання та зайнятість в іншому судовому засіданні не виправдовують порушення встановлених вимог закону, а відтак майно має бути негайно повернуто власнику.

Крім того, як стверджує апелянт, слідчий суддя не звернув увагу на законність походження грошових коштів за відсутності достатніх підстав вважати, що вони підлягатимуть конфіскації у зв`язку з призначенням судом такого покарання, адже вказані грошові кошти не належать підозрюваному.

Так, в ході обшуку було вилучено особисті грошові кошти ОСОБА_7 в загальній кількості 304 830 Доларів США, 34 150 Євро та 232 200 гривень, які останній згідно договору позики зобов`язаний повернути ОСОБА_10 . Вказані грошові кошти ОСОБА_7 привіз до офісу з метою повернення 15.12.2022 року взятої 02.09.2022 року позики. ОСОБА_7 брав у борг вказані грошові кошти з метою збільшення обсягу імпорту генераторів, однак ними не скористався, обміняв лише частину, що була в Євро на 232 200 грн. та 10 550 грн.

З вказаних позичених грошей ОСОБА_7 взяв з собою в дорогу 10 040 доларів США та 10 550 грн., які вилучені слідством і саме цих сум не вистачає для повного погашення боргу перед власником - ОСОБА_10 .

Поряд з цим представник звертає увагу суду, що слідчий, прокурор не мають права вилучити під час обшуку майно, яке безпосередньо не зазначено в ухвалі про дозвіл на обшук та не має жодних ознак зв`язку з розслідуваним кримінальним правопорушенням. Обшук не може проводитись для відшукання не зазначеного в ухвалі про дозвіл на обшук майна з метою його арешту для забезпечення конфіскації такого майна як виду покарання, оскільки це суперечить вимогам ст. ст. 167, 234, 236 КПК України.

Отже на думку апелянта не існує підстав чи розумних підозр вважати, що вилучені грошові кошти є доказом злочинної діяльності, вони не зберегли на собі його сліди тим більше вони не були об`єктом кримінально протиправних дій і не були отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, не підлягають спеціальній конфіскації, можливій конфіскації майна, а підлягають негайному поверненню власнику.

Щодо вилученого мобільного телефону апелянт зазначає, що він не був захищений системою логічного захисту, доступ до нього не обмежувався власником, а у слідчих була можливість переконатись у тому, що на вказаних телефонах не міститься жодних відомостей, які стосуються даного кримінального провадження з 06.12.2022 року до моменту розгляду клопотання.

Крім того представник власника майна стверджує, що всупереч вимогам ст. 100 КПК України, прокурором не було надано протокол огляду майна, яке визнано речовими доказами та не мотивовано, що саме у кримінальному провадженні такий доказ підтверджує та для чого потрібний.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів, слідчим відділом Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42022102020000110 від 29.09.2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

06.12.2022 року о 16 год. 10 хв. за адресою: автодорога М-06 «Київ-Чоп» на 105 кілометрі було затримано в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час затримання було проведено особистий обшук ОСОБА_7 , у ході якого виявлено та вилучено наступне майно:

- грошові кошти у кількості 100 купюр номіналом по 100 доларів США та 2 купюри номіналом 20 доларів США у загальній сумі 10040 (десять тисяч сорок) доларів США;

- грошові кошти в сумі 10550 гривень;

- мобільний телефон та сім-картки: марки Iphone 12 ProMax imei 1: НОМЕР_1 , з сім-картками мобільних операторів сотового зв`язку «Київстар» з номером абонента НОМЕР_2 та «Play» з номером абонента НОМЕР_3 ;

- банківські картки: АТ «ОТП банк» № НОМЕР_4 , ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , АТ «Прокредитбанк» № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , BNP «Paribas» № НОМЕР_9 , № НОМЕР_10 , № НОМЕР_11 , картка преси «ELLE» на ім`я ОСОБА_11 .

07.12.2022 року постановою слідчого вищевказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42022102020000110 від 29.09.2022 року.

07.12.2022 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.

14.12.2022 року прокурор Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на вищевказане майно.

У клопотанні про арешт майна прокурор зазначає, що вказане клопотання було скеровано до Дарницького районного суду міста Києва 07.12.2022 року.

09.12.2022 року ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва вказане клопотання прокурора було повернуто для усунення недоліків.

13.12.2022 року прокурор отримав вищевказану ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва.

У клопотанні прокурор просить поновити процесуальний строк на звернення до слідчого судді, оскільки затримання ОСОБА_7 в порядку ст. 208 КПК України відбулося 06.12.2022 року за межами м. Києва та потребувало додаткового часу для доставлення останнього до м. Києва та проведення з ним процесуальних дій. Крім того 07.12.2022 року відповідно до графіку стабілізаційних відключень електроенергії у приміщенні Дарницької окружної прокуратури міста Києва було відсутнє електропостачання з 09 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. Також старший групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурор ОСОБА_9 брав участь у судовому засіданні у приміщенні Дарницького районного суду м. Києва о 15 год. 00 хв. З урахуванням викладеного не було можливості вчасно спрямувати клопотання про арешт майна.

Метою звернення з клопотанням про арешт майна сторона обвинувачення зазначає забезпечення збереження речових доказів та забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.

23.12.2023 року ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва частково задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на:

- грошові кошти у кількості 100 купюр номіналом по 100 доларів США та 2 купюри номіналом 20 доларів США у загальній сумі 10040 (десять тисяч сорок) доларів США;

- грошові кошти в сумі 10550 гривень;

- мобільний телефон та сім-картки: марки Iphone 12 ProMax imei 1: НОМЕР_1 .

Задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, внесене в межах кримінального провадження № 42022102020000110 від 29.09.2022 року, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що прокурором було пропущено процесуальний строк на звернення з клопотанням з поважних причин, а відтак такий строк підлягає поновленню.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_7 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, санкція за яке передбачає покарання у вигляді зокрема конфіскації майна, суддя прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора про арешт майна в частині з метою забезпечення можливої конфіскації майна.

Колегія суддів з таким рішенням слідчого судді погодитись не може з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні про арешт майна, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Однак, зазначених вимог закону прокурор та слідчий суддя не дотрималися.

Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подане не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Як вбачається з матеріалів провадження, майно, на яке прокурор просить накласти арешт, було тимчасово вилучено 06.12.2022 року о 16 год. 10 хв. за адресою: автодорога М-06 «Київ-Чоп» на 105 кілометрі під час затримання ОСОБА_7 в порядку ст. 208 КПК України.

Прокурор у клопотанні про арешт майна зазначає, що дане клопотання було скеровано ним до Дарницького районного суду міста Києва 07.12.2022 року, однак повернуто для усунення недоліків.

Разом з тим зі змісту матеріалів судового провадження взагалі неможливо встановити, яким чином це відбувалося. Фактично в матеріалах міститься копія експрес-накладної Нової Пошти № 59000899708871 від 07.12.2022 року. Вказаний документ підтверджує направлення ОСОБА_12 документів на адресу Дарницького районного суду міста Києва без жодної конкретизації, які саме документи було направлено на адресу суду, в рамках якого провадження і чи взагалі вказані документи мали будь-яке відношення до майна, яке було тимчасово вилучено у ОСОБА_7 .

Однак в матеріалах судового провадження є відмітка Дарницького районного суду міста Києва від 14.12.2022 року з вхідним № 66591, за яким було зареєстровано клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 про накладення арешту на майно.

Одночасно прокурор ставить питання про поновлення пропущених процесуальних строків, а слідчий суддя всупереч вимогам закону, посилаючись на ст. 117 КПК України встановив поважність пропущення стороною обвинувачення процесуальних строків та дійшов до хибного висновку про необхідність його поновлення.

Аналізуючи зміст ч. 5 ст. 171 КПК України колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що вказана імперативна норма закону дає чітку вказівку щодо строків звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна. Таке клопотання повинно бути подане не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. Законом не передбачено поновлення строків на звернення з таким клопотанням. Існує чітка вимога, у разі невиконання якої таке майно має бути повернуто особі, у якої його було вилучено.

Кримінальний процесуальний закон України не передбачає можливість поновлення строку звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, а навпаки містить імперативну норму щодо повернення такого майна особі, у якої його було вилучено у випадку, якщо сторона обвинувачення не звернеться до суду з клопотанням про арешт майна на наступний день з моменту вилучення.

Таким чином прокурор повинен був звернутись з клопотанням у чітко встановлений законом строк, а слідчий суддя допустився порушення істотних вимог закону під час розгляду клопотання прокурора.

Виходячи зі змісту поданого до слідчого судді клопотання про арешт майна, прокурор, в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

За таких обставин колегія суддів приходить до остаточного висновку, що прокурор, не дотримався вимог закону під час звернення до суду з клопотанням по арешт майна.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, а також про наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника власника тимчасово вилученого майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду міста Києва від 21.12.2022 року, якою частково задоволено клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 про накладення арешту на майно та накладено арешт на:

- грошові кошти у кількості 100 купюр номіналом по 100 доларів США та 2 купюри номіналом 20 доларів США у загальній сумі 10040 (десять тисяч сорок) доларів США;

- грошові кошти в сумі 10550 гривень;

- мобільний телефон та сім-картки: марки Iphone 12 ProMax imei 1: НОМЕР_1 , - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 про накладення арешту на майно,а саме:

- грошові кошти у кількості 100 купюр номіналом по 100 доларів США та 2 купюри номіналом 20 доларів США у загальній сумі 10040 (десять тисяч сорок) доларів США;

- грошові кошти в сумі 10550 гривень;

- мобільний телефон та сім-картки: марки Iphone 12 ProMax imei 1: НОМЕР_1 , - відмовити.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4