Рішення

від 24.03.2023 по справі 336/2527/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

336/2527/22

Пр.2/336/303/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2023 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автор-Р», Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Р» про стягнення заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

в червні 2022 р. позивача ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-Р» на свою користь заборгованість по заробітній платі за період з липня 2021 року по серпень 2021 року включно у розмірі 19360,00 грн, грошової компенсації за невикористані 29 календарних днів щорічної основної відпустки у розмірі 10919,64 грн., та середній заробіток за час невиплати заробітної плати до моменту розрахунку в розмірі 116160,00 грн. Окрім того стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОР-Р» на свою користь заборгованість по заробітній платі за період з серпня 2021 року по 23 листопада 2021 року включно у розмірі 18261,84 грн., та середній заробіток за час невиплати заробітної плати до моменту розрахунку в розмірі 58809,20 грн..

В обґрунтування позову вказує, що працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю «АВТО-Р» з 10.03.2015 року на посаді менеджера з маркетингу. 17.09.2020 року переведена на посаду менеджера системи якості, та 31.08.2021 року звільнена за угодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України. За час роботи з липня 2021 року по 31.08.2021 року ОСОБА_1 не виплачувалась заробітна плата, та не була виплачена на день звільнення і не виплачена по сьогоднішній день. З 01.09.2021 року ОСОБА_1 працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю «АВТОР-Р» на посаді менеджера з якості обслуговування та 23.11.2021 року була звільнена за угодою сторін відповідно по п.1 ст.36 КЗпП України, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 . За час роботи з вересня 2021 року по 23.11.2021 року їй не виплачувалась заробітна плата, та не була виплачена на день звільнення і не виплачена по сьогоднішній день.

Відповідач ТОВ «АВТО-Р» має заборгованість перед позивачем по виплаті грошової компенсації за невикористані 29 календарних днів щорічної основної відпустки за періоди роботи: з 10.03.2016 року по 09.08.2016 року - 3 к.дн., що складає 284,40 грн.; з 23.07.2020 року по 22.07.2021 року - 24 к.дн., що складає 9890,64 грн.; з 23.07.2021 року по 31.08.2021 року - 2 к.дн., що складає 744,60 грн., що разом складає 10919,64 грн., та заробітної плати за період з липня 2021 року по серпень 2021 року включно у розмірі 19360,00 грн.

Відповідач ТОВ «АВТОР-Р» має заборгованість перед позивачем по виплаті заробітної плати за період вересня 2021 року по листопад 2021 року включно в розмірі 18261,84 грн. Заробітна плата позивача в липні 2021 року склала 9680 грн. за 22 робочих днів, в серпні 2021 року склала 9680,00 грн. за 21 робочий день. Ці обставини свідчать про те, що середньомісячний заробіток позивача на час звільнення з ТОВ «АВТОР-Р» становив 9680,00 грн. ((9680,00 +9680,00) : 2) та середньоденний заробіток позивача на час звільнення становив 450,23 грн. ((9680,00 + 9680,00) : (22 + 21)). З огляду на це з відповідача ТОВ «АВТО-Р» на користь позивача належить стягнути середній заробіток за час невиплати заробітної плати до моменту розрахунку в розмірі 116160,00 грн.

Заробітна плата позивача в жовтні 2021 року склала 6500,00 грн. за 21 робочий день, в листопаді 2021 року склала 5261,84 грн. за 17 робочих днів. Ці обставини свідчать про те, що середньомісячний заробіток позивача на час звільнення з ТОВ «АВТОР-Р» становив 5880,92 грн. ((6500,00 +5261,84) : 2) та середньоденний заробіток позивача на час звільнення становив 309,52 грн. ((6500,00 + 5261,84) : (21 + 17)). З огляду на це з відповідача ТОВ «АВТОР-Р» на користь позивача належить стягнути середній заробіток за час невиплати заробітної плати до моменту розрахунку в розмірі 58809,20 грн.

На підставі чого просить, стягнути з ТОВ «АВТО-Р» на свою користь заборгованість по заробітній платі за період з липня 2021 року по серпень 2021 року включно у розмірі 19360,00 грн., грошової компенсації за невикористані 29 календарних днів щорічної основної відпустки у розмірі 10919,64 грн., та середній заробіток за час невиплати заробітної плати до моменту розрахунку в розмірі 116160,00 грн. та стягнути з ТОВ «АВТОР-Р» на свою користь заборгованість по заробітній платі за період з серпня 2021 року по 23 листопада 2021 року включно у розмірі 18261,84 грн., та середній заробіток за час невиплати заробітної плати до моменту розрахунку в розмірі 58809,20 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 липня 2022 року відкрито провадження в справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОР-Р» довідку про заборгованість нарахованої але невиплаченої заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.09.2021 року по 23.11.2021 року та з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-Р» довідку про заборгованість нарахованої але невиплаченої заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01.07.2021 року по 31.08.2021 року та заборгованість грошової компенсації за невикористані 29 календарних днів щорічної основної відпустки за періоди роботи: з 10.03.2016р. по 09.08.2016р. - 3 к.дн., з 23.07.2020р. по 22.07.2021р. - 24 к.дн.; з 23.07.2021р. по 31.08.2021р. - 2 к.дн.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17.11.2022 року здійснено перехід з розгляду справи, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін в розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

У судові засідання позивач та її представник не з`явилися, про час, місце та дату судового розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник позивача надав заяву у якій просив розгляд справи провести за наявними в матеріалах справи доказами та обставинами викладеними у позовній заяві, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідачів відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подали, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомили. Заяви та клопотання до матеріалів справи до початку її розгляду від відповідача не надходило.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін.

Згідно зі ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ч.2 ст.2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю «АВТО-Р» з 10.03.2015 року на посаді менеджера з маркетингу. 17.09.2020 року переведена на посаду менеджера системи якості, та 31.08.2021 року звільнена за угодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 .

З 01.09.2021 року ОСОБА_1 прийнята до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОР-Р» на посаду менеджера з якості обслуговування та 23.11.2021 року була звільнена за угодою сторін відповідно по п.1 ст.36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 .

Також надано копія Наказу №36-К ТОВ «АВТОР-Р» від 23.11.2021 про звільнення з роботи ОСОБА_1 менеджера з маркетингу та копію Наказу №35-К ТОВ «АВТОР-Р» від 23.11.2021 про звільнення з роботи ОСОБА_1 менеджера з якості обслуговування.

Отже позивачем доведено, що остання перебувала у трудових відносинах із відповідачами.

Відповідно до положень ст. 21 КЗпП України обов`язок своєчасної виплати заробітної плати покладений на роботодавця.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач зазначає, що з липня 2021р. по грудень 2021р. не отримувала заробітної плати, на підтвердження чого надала скріншоти переписки Viber та скріншот з сайту Пенсійного фонду України.

Відповідно до положень ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу, строк виплати якої передбачений ст. 115 КЗпП України.

Тобто, заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

Статтею 110 КЗпП України встановлено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Отже, виходячи з положень Кодексу Законів про працю України, Закону України «Про оплату праці» заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.

Нарахування та виплата заробітної плати працівникам проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатний розклад, розцінки та норми праці, накази та розпорядження (на виплату премій, доплат, надбавок тощо), табель обліку використаного часу, розрахункова-платіжна відомість.

Згідно ст. ст. 116-117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Частиною другою статті 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.

За таких обставин, з урахуванням положень ст. ст. 77, 81 ЦПК України саме працівник має належними та допустимими доказами довести факт порушення роботодавцем його трудових прав.

Для вирішення питання щодо заборгованості по заробітній платі позивачу необхідно довести розмір заробітної плати, яка встановлена за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки).

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний суд у постанові від 31.05.2021 року у справі № 242/3051/18 (провадження № 61-1021св19).

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. ст. 77, 81 ЦПК України).

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем не надано жодного належного, допустимого та достатнього доказу у розумінні ст.ст. 77-78, 80 ЦПК України, з яких можна встановити істотні умови трудового договору, наявної заборгованості по заробітній платі позивача, не можливо визначити її розмір, середньомісячний чи то середньоденний заробіток позивача, тощо.

Окрім того, позивач у своїй заяві посилається на Наказ №43-К про звільнення з виплатою грошової компенсації за невикористані 29 календарних днів щорічної основної відпустки, яку просить стягнути з відповідача, однак сам наказ не долучає до матеріалів справи.

За відсутності об`єктивних даних про розмір заробітної плати позивача за спірний період чи заборгованості з заробітної плати, не підтвердженим є і розрахунок позивача про стягнення заробітної плати та розрахунок заборгованості по виплаті грошової компенсації за невикористані 29 календарних днів щорічної основної відпустки.

Отже, враховуючи те, що позивачем до позовної заяви не надано належних та допустимих доказів існування у відповідача заборгованості по заробітній платі перед нею на час звільнення, в задоволенні позову необхідно відмовити.

Оскільки вимоги щодо стягнення середнього заробітку безпосередньо пов`язані з вимогами щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, а також приймаючи до уваги, що даним рішенням відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заробітної плати, відсутні підстави й для стягнення середнього заробітку, отже в задоволенні цих позовних вимог також слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 115, 233 КЗпП України, ст.ст.12,13,76-82,259,263-265, 274, 279 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автор-Р», Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Р» про стягнення заробітної плати - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі оголошення вступної та резолютивної части рішення,зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю.А. Галущенко