Постанова

від 09.03.2023 по справі 910/7420/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2023 р. Справа№ 910/7420/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Шапрана В.В.

за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 09.03.2023:

від позивача: Парфило І.В.

від відповідача: Тарасюк С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кракен лідс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022

у справі № 910/7420/22 ( суддя - Комарова О.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДФІШ-ІНВЕСТ-БУД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАКЕН ЛІДС"

про стягнення 1 969 284,96 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЛДФІШ-ІНВЕСТ-БУД» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАКЕН ЛІДС» (далі - відповідач, скаржник) про стягнення 1 969 284,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна від 18.01.2021 щодо повного та своєчасного внесення орендної плати та супутніх платежів, внаслідок чого й утворилась спірна заборгованість про стягнення якої просить позивач.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі №910/7420/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАКЕН ЛІДС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДФІШ-ІНВЕСТ-БУД" 1 969 284,96 грн. заборгованості та 29 539,27 грн. судового збору.

Судове рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання зі сплати орендної плати та інших платежів, обумовлених Договором, у зв`язку з чим після зарахування гарантійного платежу, за ним обліковується заборгованість в розмірі 1 969 284,96 грн., що належними та допустимими доказами спростовано не було.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кракен Лідс" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд відкрити апеляційне провадження у справі. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі № 910/7420/22 в повному обсязі. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдфіш - Інвест-Буд".

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що внаслідок агресії Російської Федерації проти України можливість користування майном істотно зменшилася, у зв`язку з чим у апелянта виникло право, передбачене ч. 4 ст. 762 Цивільного кодексу України, вимагати зменшення орендної плати.

Також апелянт зазначає, що у квітні 2022 року від позивача надійшла пропозиція щодо зменшення ставки орендної плати, однак в подальшому позивач від неї відмовився і вимагав сплати орендної плати в повному обсязі, з чим відповідач не погоджується.

Водночас, на переконання апелянта, агресія Російської Федерації проти України є обставиною, яка відповідно до положень ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, є підставою для звільнення його від сплати орендної плати за час, протягом якого майно не могло бути ним використане.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на відзив

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 16.02.2023, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.

Крім того, позивач вказує, що прийняття відповідачем рішення про простій, виїзд працівників за кордон та на західну частину України не свідчить, що у орендаря була відсутня чи істотно зменшилась можливість користуватись приміщенням з обставин, які від нього не залежали.

Також позивач зазначає, що останнім не обмежувалось будь-якому з орендарів, в тому числі і відповідачу, доступ до офісних приміщень ТОЦ «Silver Breeze».

Водночас позивач зазначає, що з початку збройної агресії російської федерації не прийнято жодного нормативно-правового акту, який би заборонив чи зупинив роботу торгово-офісних центрів, в тому числі такі рішення не приймали Київська міська рада чи Київська військова адміністрація.

06.03.2023 та 08.03.2023 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу відповідно до якої останній зазначає, що вимоги відповідача від звільнення від оплати та застосування знижки ґрунтуються також на пропозиціях орендаря, які надсилались відповідачу в особистому листуванні та офіційним листом і які останній прийняв. Орендодавець змінив свою позицію лише внаслідок повідомлення ТОВ «КРАКЕН ЛІДС» про дострокове розірвання договору оренди.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кракен Лідс" у справі 910/7420/22 передано колегії суддів у складі: Ткаченко Б.О. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Пашкіна С.А., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2023 витребувано справу № 910/7420/22 у Господарського суду міста Києва, відкладено вирішення питань пов`язаних з рухом апеляційної скарги.

30.01.2023 справа № 910/7420/22 надійшла на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кракен Лідс" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі № 910/7420/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 09.03.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2023 прийнято справу № 910/7420/22 за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Кракен лідс" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 до провадження колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Шапран В.В., Гаврилюк О.М. Повідомлено учасників апеляційного провадження, що розгляд справи № 910/7420/22 відбудеться 09.03.2023.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 09.03.2023 з`явився представник позивача, який проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання 09.03.2023 з`явився представник відповідача, який підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 18.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГОЛДФІШ-ІНВЕСТ-БУД» (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАКЕН ЛІДС» (далі - орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна (далі - Договір), відповідно до п. 2.1 якого орендодавець зобов`язався надати орендарю в строкове платне користування приміщення як об`єкт оренди та надати доступ до користування зонами загального користування та прилеглою територією на умовах, визначених цим Договором, а орендар зобов`язався прийняти приміщення в строкове платне користування, користуватися ними та сплачувати орендодавцю всі платежі у відповідності до умов цього Договору.

Згідно з пунктами 2.3, 2.4 Договору приміщення розміщується на 3 (третьому) поверсі офісної будівлі «А» ТОЦ, який знаходиться за адресою: проспект Павла тичини, 1в, Дніпровський район, м. Київ, Україна. Орендована площа приміщення складає 885,96 кв.м, корисна площа приміщення складає 770,4 кв.м. Зазначена площа є орієнтовною, остаточна орендована площа приміщення визначається згідно стандарту вимірювання із застосуванням коефіцієнта площ загального користування будівлі, який складає 1,15 зазначається в акті передачі приміщень.

За умовами пунктів 4.1, 4.2 Договору строк оренди починається з дати підписання акту передачі приміщень. Строк оренди повинен закінчуватись, якщо він не буде продовжений чи достроково припинений відповідно до умов цього Договору, о 23:59 30.11.2023, але не раніше фактичного повернення приміщень та підписання акта повернення приміщень.

Відповідно до п. 5.1 Договору орендар зобов`язується сплачувати базову орендну плату за користування приміщеннями на умовах, визначених цим Договором.

Базова орендна плата повинна нараховуватись з дати підписання Акту передачі приміщень, протягом усього строку оренди та до дати укладення акту повернення приміщень (п. 5.2 Договору).

У п. 5.3 Договору наведено формулу, за якою здійснюється розрахунок щомісячної базової орендної плати.

Згідно з п. 5.4 Договору базова орендна плата повинна виплачуватись авансом, без будь-яких відрахувань та заліків, щомісячно, до 10-го числа оплачуваного місяця.

Відповідно до п. 5.7 Договору плата за паркування повинна нараховуватись з дати підписання відповідного акту передачі паркувальних місць та до дати укладання акту повернення паркувальних місць.

Орендодавець надає орендарю в користування паркувальні місця без фіксаторів в кількості 5 місць у підземному паркінгу (рівень «-2»).

У п. 5.8 Договору наведено формулу, за якою здійснюється розрахунок плати за паркування.

Згідно з п. 5.10 Договору плата за паркування повинна виплачуватись орендарем на користь орендодавця авансом, без будь-яких відрахувань та заліків, щомісячно, до 10-го числа розрахункового місяця.

Відповідно до п. 6.1 Договору орендар зобов`язується сплачувати плату за обслуговування на умовах, визначених цим Договором.

Формула, за якою здійснюється розрахунок плати за обслуговування визначена сторонами у п. 6.3 Договору.

Плата за обслуговування включає: вартість послуг орендодавця, що передбачені в п. 11.4 цього Договору; компенсацію за земельний податок та інші збори та обов`язкові платежі (п. 6.4 Договору).

Згідно з п. 6.7 Договору плата за обслуговування повинна виплачуватись авансом, без відрахувань та заліків, щомісячно, не пізніше 10-го числа розрахункового місяця.

За умовами пунктів 7.1, 7.4 Договору плата за комунальні послуги є відшкодуванням орендарем витрат на комунальні послуги (електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення та інші аналогічні комунальні послуги).

Орендар повинен з дати підписання акту передачі приміщень до дати підписання акту повернення приміщень, щомісяця відшкодовувати витрати за комунальні послуги протягом 5 робочих днів з дати виставлення рахунку.

Відповідно до п. 8.2 Договору незабезпечення орендарем зайнятості та присутності в приміщеннях, а також у разі заборони орендарю з будь-яких причин здійснювати свою діяльність протягом строку оренди відповідно до цього Договору, не звільняє його від обов`язку по сплаті базової орендної плати, плати за обслуговування, плати за паркування, плати за комунальні послуги.

Передача приміщень від орендодавця орендареві відбувається на підставі акта передачі приміщень, який є невід`ємною частиною цього Договору. В акті передачі сторони зазначають площу, склад та технічні характеристики приміщень (п. 9.2 Договору).

Приміщення повертаються на підставі акта повернення приміщень, який повинен бути підписаний сторонами не пізніше ніж в дату спливу строку оренди або в дату дострокового припинення згідно отриманого повідомлення про припинення (п. 17.2 Договору).

Пунктом 18.1 Договору визначено, що гарантією належного виконання орендарем своїх зобов`язань за цим Договором є забезпечувальний платіж. З метою забезпечення виконання своїх зобов`язань за цим Договором орендар повинен в строк до 27.01.2021 сплатити забезпечувальний платіж в розмірі згідно п. 18.2 цього Договору.

Згідно з п. 18.7 Договору орендодавець має право, за умови повідомлення орендаря, на використання забезпечувального платежу з метою погашення прострочених та/або не сплачених орендарем платежів за цим Договором.

За умовами пунктів 24.1 - 24.4 Договору жодна із сторін не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків, якщо таке невиконання або неналежне виконання викликано настанням обставин форс-мажору.

У разі настання обставин форс-мажору, сторона, на яку вони впливають, повинна письмово повідомити іншу сторону протягом 10 календарних днів.

Настання обставин форс-мажору та/або їх наслідки не звільняють орендаря від здійснення належних платежів за Договором за період фактичного використання орендованих приміщень згідно з Договором (протягом дії обставин форс-мажору) і не є підставою для неповернення орендарем орендодавцю орендованих приміщень, як передбачено цим Договором.

Достатнім доказом дії обставин форс-мажору буде документ, виданий Торгово-промисловою палатою України.

Згідно з п. 26.1 Договору усі повідомлення, пов`язані з цим Договором, вважаються належним чином відправленими, якщо вони надіслані рекомендованими листами або доставлені кур`єром на одну з адрес, наведених у п. 26.3 Договору.

Всі зміни та доповнення до цього Договору повинні бути вчинені письмово, підписані належним чином сторонами та скріплені печатками сторін (п. 28.1 Договору).

Відповідно до п. 29.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом строку оренди.

У п. 29.6 Договору визначено, що кожна із сторін має право розірвати цей Договір шляхом надсилання іншій стороні відповідного письмового повідомлення не менше ніж за 60 календарних днів до запланованої дати розірвання.

За актами передачі приміщення від 17.02.2021 та приймання-передачі машиномісць від 17.02.2021 орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування приміщення загальною площею 885,96 кв.м та 5 місць для паркування в ТОЦ «Silver Breeze» за адресою: пр. П. Тичини, 1в.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан.

Зважаючи на це, відповідач листом № 16 від 16.03.2022 повідомив позивача про настання обставин непереборної сили.

Як зазначає відповідач, під час особистого спілкування з використанням текстового месенджера «Whatsapp», представник позивача повідомив про скасування орендних платежів та необхідність оплати послуг з обслуговування за березень в розмірі 50% та за квітень в розмірі 70% від договірної вартості.

Листом № 34/22 від 22.04.2022 позивач повідомив відповідача про запровадження з 01.05.2022 зменшеного розміру базової орендної плати, для чого пропонував укласти відповідні додаткові угоди у майбутньому.

Листом № 27 від 27.04.2022 відповідач повідомив позивача про розірвання Договору з 27.06.2022 та просив виставити рахунки за період до дати розірвання Договору з урахуванням тарифів, що вказані в листі № 34/22 від 22.04.2022.

На що позивач надав відповідь, оформлену листом № 38/22 від 29.04.2022, зі змісту якої вбачається, що позивач не заперечує проти запропонованого дострокового розірвання Договору з 27.06.2022, в той же час повідомив, що орендні платежі будуть розраховані в повному обсязі відповідно до положень Договору.

Листом № 04 від 04.05.2022 відповідач просив позивача повторно розглянути лист № 27 від 27.04.2022.

У листі позивача № 76/22 від 17.06.2022 повідомлено відповідача, про те, що за ним обліковується заборгованість за період з березня по червень 2022 року.

27.06.2022 сторонами без взаємних зауважень підписано акт повернення приміщення та акт повернення машиномісць.

В подальшому позивач надіслав відповідачеві повідомлення № 84/22 від 21.07.2022 про використання забезпечувального платежу в розмірі 2 050 564,33 грн. та наявність у нього заборгованості в загальному розмірі 1 969 284,96 грн.

Листом № 27 від 27.07.2022 відповідач направив позивачеві проект додаткової угоди до Договору, у якому запропонував внести зміни до Договору в частині визначення розміру базової орендної плати та плати за обслуговування.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідачем не виконані взяті на себе зобов`язання за Договором в частині повної та своєчасної оплати обумовлених Договором платежів за період з березня 2022 року по 27.06.2022, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача 1 969 284, 96 грн. заборгованості.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частини 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ч. 3 ст. 283 ГК України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що у відповідача, у зв`язку з укладенням Договору та прийняттям в користування об`єкта оренди, виникло зобов`язання зі сплати орендної плати та інших передбачених Договором платежів за весь час користування об`єктом оренди.

Водночас відповідно до частин 4, 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відхиляючи доводи скаржника щодо того, що внаслідок військової агресії російської федерації проти України можливість користування майном істотно зменшилася у зв`язку з оголошенням простою товариства та евакуацією його співробітників, колегія суддів зазначає, що скаржником не доведено невикористання ним об`єкта оренди у спірний період, у зв`язку з чим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що наявні підстави стверджувати про те, що майно відповідача залишалось в орендованому приміщенні до моменту його повернення орендодавцеві 27.06.2022.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, правовідносини у якій виникли з орендних відносин, зазначено, що згідно з ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Отже, наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що відсутність у ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Також колегія суддів вважає слушним посилання позивача на висновок Верховного Суду, вкладений в постанові від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20, відповідно до якого не слід ототожнювати неможливість використання орендованого майна, тобто повну відсутність доступу до майна з неможливістю отримання прибутку в очікуваному розмірі у спірний період, що не підпадає під дію норми частини 6 статті 672 ЦК України.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 в справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Твердження скаржника щодо того, що вищезазначені постанови Верховного Суду приймалися в умовах відсутності воєнного стану та розраховані на правозастосовну практику в нормальних умовах існування суспільства, колегією суддів оцінюються критично, оскільки, у вищезазначених постановах Верховним Судом викладено загальні правові висновки щодо застосування норм, які регулюють визначення обставин, які можуть визнані форс-мажорними, якою являється введення воєнного стану на території України.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що відповідачем не надано належних та допустимих (у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України) доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по Договору, як і не надано доказів в обґрунтування причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором.

Також колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на листування між позивачем та відповідачем як на підставу для зменшення ставки орендної плати, оскільки, без укладання додаткової угоди таке листування не може бути правовою підставою для відповідного зменшення ставки орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставляв відповідачеві рахунки на оплату базової орендної плати, плати за обслуговування та плати за паркування № 462 від 01.03.2022 на суму 1 024 821,15 грн., № 463 від 01.04.2022 на суму 1 024 821,15 грн., № 637 від 02.05.2022 на суму 1 024 821,15 грн., № 696 від 01.06.2022 на суму 922 339,04 грн., а також рахунки на оплату комунальних послуг № 420 від 31.03.2022 на суму 72 776,24 грн., № 578 від 29.04.2022 на суму 9 904,78 грн., № 84 від 31.05.2022 на суму 15 332,66 грн., № 805 від 31.05.2022 на суму 12 314,43 грн., № 998 від 27.06.2022 на суму 11 465,40 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням погодженого у пунктах 5.4, 5.10, 6.7 Договору порядку розрахунків, зобов`язання з оплати базової орендної плати, плати за паркування та плати за обслуговування мали бути виконані відповідачем до 10 числа розрахункового (оплачуваного) місяця. Оплата комунальних послуг, відповідно до п. 7.4 Договору, мала бути здійснена протягом 5 робочих днів з дати виставлення рахунка.

Оскільки в силу п. 28.1 Договору всі зміни та доповнення до нього повинні бути вчинені письмово, підписані належним чином сторонами та скріплені печатками сторін, відсутні підстави стверджувати, що розмір зобов`язань відповідача змінився внаслідок отримання повідомлення від орендодавця про намір зменшити розмір орендної плати в майбутньому.

Відтак строк виконання грошових зобов`язань відповідача за березень-червень 2022 року є таким, що настав.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, оскільки наведене є підставою для зміни або розірвання Договору, що виходить за межі предмета спору, та саме по собі не впливає на зміст зобов`язань сторін за Договором.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

З урахуванням наведеного, колегією суддів встановлено, що відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання зі сплати орендної плати та інших платежів, обумовлених Договором, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов до правомірного та обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 1 969 284,96 грн.

Всі інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі № 910/7420/22, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кракен лідс" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі № 910/7420/22 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2022 у справі № 910/7420/22 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кракен лідс".

4. Матеріали справи № 910/7420/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.04.2023. (після виходу головуючого судді Ткаченка Б.О. з лікарняного)

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Шапран