Ухвала

від 29.06.2023 по справі 910/7420/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/7420/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Гаврилова О.Ю. (адвокат),

відповідача - Тарасюк С.М. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кракен Лідс",

на рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2022 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Голдфіш-Інвест-Буд"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кракен Лідс"

про стягнення 1 969 284,96 грн,.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Голдфіш-Інвест-Буд" (далі - ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кракен Лідс" (далі - ТОВ "Кракен Лідс", відповідач) про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 1 969 284,96 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язання зі сплати орендної плати та супутніх платежів за договором оренди нерухомого майна від 18.01.2021 (далі - Договір).

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2022 (суддя Комарова О.С.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 (колегія суддів: Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М., Шапран В.В.) у справі №910/7420/22 позов задоволено повністю; стягнуто з "Кракен Лідс" на користь ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" 1 969 284,96 грн заборгованості та 29 539,27 грн судового збору.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що станом на день подання позовної заяви відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав, орендну плату та супутні платежі в повному обсязі не сплатив, у зв`язку з чим після зарахування гарантійного платежу, за ним обліковується заборгованість в розмірі 1 969 284,96 грн, а тому позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, відповідно підлягають задоволенню.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Кракен Лідс" (скаржник) з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 зі справи №910/7420/22; справу направити на новий розгляд.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "Кракен Лідс" посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення частин четвертої, шостої статті 762 ЦК України, висновки щодо застосування яких відсутні у подібних правовідносинах (у даному випадку, у правовідносинах, що виникають з договору оренди під час оголошення воєнного стану на території України).

4.1.2. За твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій грубо порушили норми процесуального права, не дослідивши та не давши оцінки доказам і аргументам відповідача, що призвело до неправильного встановлення обставин справи та проігноровано важливі доводи відповідача, з огляду на що неправильно застосовано норми матеріального права.

4.1.3. ТОВ "Кракен Лідс" зазначає про те, що судами не надано належної оцінки доводам відповідача, що внаслідок агресії російської федерації проти України можливість користування орендованим майном істотно зменшилася, у зв`язку з чим у орендаря відповідно до положень частини четвертої статті 762 ЦК України є право на зменшення орендної плати.

4.1.4. Крім того, суди не надали належної оцінки доводам відповідача щодо суперечливої поведінки позивача у спірних правовідносинах у контексті наявного у матеріалах справи листування сторін, що передувало зверненню до суду з даним позовом. Зокрема, судами не враховано обставин, що у квітні 2022 року позивач звертався до відповідача з пропозиціями щодо зменшення ставки орендної плати, однак у подальшому, від неї відмовився та вимагав сплати орендної плати в повному обсязі.

4.1.5. Відповідач наголошує на тому, що збройна агресія іншої держави проти України (війна) беззаперечно є обставиною істотного і непереборного характеру у розумінні положень частини шостої статті 762 ЦК України, до якої не можуть бути застосовані загальні висновки Верховного Суду, що викладені у спорах відносно оцінки судами обставин об`єктивної неможливості використання переданого в оренду майна в нормальних умовах існування суспільства.

4.1.6. Скаржник вважає, що з урахуванням динамічності суспільних відносин, саме Верховний Суд має повноваження на формування нових підходів щодо застосування норм права, які відповідатимуть фундаментальному принципу справедливості відносно повноти та наявності необхідних, визначених процесуальним законодавством умов, для встановлення/доведення певних обставин у певних спірних правовідносинах сторін, які склались між сторонами саме через призму актуальних умов існування суспільства.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.

5.1. Спірні правовідносини сторін урегульовано Договором оренди нерухомого майна, укладеного між сторонами 18.01.2021.

5.2. Згідно з умовами цього Договору позивач (Орендодавець) за актами передачі приміщення від 17.02.2021 та приймання-передачі машиномісць від 17.02.2021 передав, а відповідач (Орендар) прийняв в орендне користування майно, визначене у статті 2 Договору (приміщення загальною площею 885,96 кв.м та 5 місць для паркування в ТОЦ "Silver Breeze" за адресою: м. Київ, пр. П. Тичини, 1в).

5.3. У статті 4 Договору сторонами було погоджено строк оренди, який починається з дати підписання акту передачі приміщень та повинен закінчуватись, якщо він не буде продовжений чи достроково припинений відповідно до умов цього Договору, о 23:59 30.11.2023, але не раніше фактичного повернення приміщень та підписання акта повернення приміщень.

5.4. Статтями 5, 6, 7 Договору сторони погодили умови, строки та порядок нарахування: базової орендної плати за паркування, плати за обслуговування, плати за комунальні послуги.

5.5. Відповідно до положень пунктів 5.2 - 5.4 Договору базова орендна плата повинна нараховуватись за формулою визначеною у пункті 5.3 Договору з дати підписання акта передачі приміщень, протягом усього строку оренди та до дати укладення акту повернення приміщень. Базова орендна плата повинна виплачуватись авансом, без будь-яких відрахувань та заліків, щомісячно, до 10-го числа оплачуваного місяця.

5.6. У пунктах 5.7 - 5.10 сторонами погоджено умови, порядок розрахунку та строки оплати паркувальних місць (орендної плати за паркування) - з дати підписання акта передачі паркувальних місць та до дати укладання акта повернення паркувальних місць (5 місць у підземному паркінгу - рівень "2"); плата за паркування повинна виплачуватись орендарем на користь орендодавця авансом, без будь-яких відрахувань та заліків, щомісячно, до 10-го числа розрахункового місяця.

5.7. Пунктами 6.1 - 6.7 Договору сторонами погоджено умови, порядок розрахунку та строки оплати вартості послуг орендодавця, що передбачені: в пункті 11.4 цього Договору; компенсації за земельний податок та інші збори та обов`язкові платежі - сплачується за формулою, визначеною у пункті 6.3 Договору; з дати підписання акта передачі передачі приміщень, протягом усього строку оренди та до дати укладення акту повернення приміщень; авансом, без відрахувань та заліків, щомісячно, не пізніше 10-го числа розрахункового місяця.

5.8. За умовами пунктів 7.1, 7.4 Договору витрати за комунальні послуги є відшкодуванням орендарем витрат на комунальні послуги (електропостачання, теплопостачання, водопостачання та водовідведення та інші аналогічні комунальні послуги); сплачується з дати підписання акта передачі приміщень до дати підписання акта повернення приміщень; протягом 5 робочих днів з дати виставлення рахунку.

5.9. Пунктом 17.2 Договору сторони погодили, що приміщення повертаються на підставі акта повернення приміщень, який повинен бути підписаний сторонами не пізніше ніж в дату спливу строку оренди або в дату дострокового припинення згідно отриманого повідомлення про припинення.

5.10. Пунктом 18.1 Договору визначено, що гарантією належного виконання орендарем своїх зобов`язань за цим Договором є забезпечувальний платіж. З метою забезпечення виконання своїх зобов`язань за цим Договором орендар повинен в строк до 27.01.2021 сплатити забезпечувальний платіж в розмірі згідно з пунктом 18.2 цього Договору. Орендодавець має право, за умови повідомлення орендаря, на використання забезпечувального платежу з метою погашення прострочених та/або не сплачених орендарем платежів за цим Договором (пункт 18.7).

5.11. Умовами пунктів 24.1 - 24.4 Договору сторони визначили, що жодна із сторін не несе відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків, якщо таке невиконання або неналежне виконання викликано настанням обставин форс-мажору. У разі настання обставин форс-мажору, сторона, на яку вони впливають, повинна письмово повідомити іншу сторону протягом 10 календарних днів. Настання обставин форс-мажору та/або їх наслідки не звільняють орендаря від здійснення належних платежів за Договором за період фактичного використання орендованих приміщень згідно з Договором (протягом дії обставин форс-мажору) і не є підставою для неповернення орендарем орендодавцю орендованих приміщень, як передбачено цим Договором. Достатнім доказом дії обставин форс-мажору буде документ, виданий Торгово-промисловою палатою України.

5.12. Всі зміни та доповнення до цього Договору повинні бути вчинені письмово, підписані належним чином сторонами та скріплені печатками сторін (пункт 28.1). Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом строку оренди (пункт 29.1). Кожна із сторін має право розірвати цей Договір шляхом надсилання іншій стороні відповідного письмового повідомлення не менше ніж за 60 календарних днів до запланованої дати розірвання (пункт 29.6 ).

5.13. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 №2102-IX), ТОВ "Кракен Лідс" (Орендар) листом від 16.03.2022 за №16 повідомило ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" (Орендодавця) про настання обставин непереборної сили.

5.14. Листом від 22.04.2022 №34/22 позивач повідомив відповідача про запровадження з 01.05.2022 зменшеного розміру базової орендної плати, для чого пропонував укласти відповідні додаткові угоди до Договору у майбутньому.

5.15. Листом від 27.04.2022 за №27 відповідач повідомив позивача про розірвання Договору з 27.06.2022 та просив виставити рахунки за період до дати розірвання Договору з урахуванням тарифів, що вказані в листі від 22.04.2022 №34/22.

5.16. На вказаний лист про розірвання Договору позивач надав відповідь, оформлену листом від 29.04.2022 №38/22, у якій повідомив відповідача про те, що не заперечує проти запропонованого дострокового розірвання Договору з 27.06.2022. У той же час повідомив, що орендні платежі будуть розраховані в повному обсязі відповідно до положень Договору.

5.17. Судами встановлено, що у період з 29.04.2022 між сторонами відбувалось листування з приводу умов та порядку розірвання договірних відносин, та відповідно, остаточних розрахунків, у тому числі і щодо розміру орендної плати за лютий 2022 - червень 2022 року.

5.18. Зокрема: листом від 04.05.2022 №04 відповідач просив позивача повторно розглянути лист від 27.04.2022 №27; позивач листом від 17.06.2022 повідомив відповідача, про те, що за ним обліковується заборгованість за період з березня по червень 2022 року.

5.19. Як встановлено судами попередніх інстанцій сторонами не було досягнуто згоди щодо внесення змін до Договору. У матеріалах справи відсутні докази внесення сторонами змін до Договору в частині нарахування орендних платежів, які оформлено сторонами відповідно до умов пункту 28.1 Договру.

5.20. У подальшому 27.06.2022 сторонами без взаємних зауважень підписано акт повернення приміщення та акт повернення машиномісць.

5.21. Листом від 21.07.2022 №84/22 позивач повідомив відповідача про використання забезпечувального платежу в розмірі 2 050 564,33 грн та про наявність у нього заборгованості в загальному розмірі 1 969 284,96 грн.

5.22. Відповідач листом від 27.07.2022 №27 направив позивачеві проект додаткової угоди до Договору, у якому запропонував внести зміни до Договору в частині визначення розміру базової орендної плати та плати за обслуговування.

5.23. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що відповідачем не виконані взяті на себе зобов`язання за Договором у частині повної та своєчасної оплати обумовлених Договором платежів за період з березня 2022 року по 27.06.2022, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача 1 969 284, 96 грн заборгованості.

5.24. Відповідач свої заперечення проти задоволення позовних вимог обґрунтовує тим, що збройна агресія російської федерації проти України є обставиною, яка відповідно до положень частини шостої статті ЦК України, є підставою для звільнення його від сплати орендної плати за час, протягом якого майно не могло бути ним використане.

5.25. Крім того, заперечення відповідача також ґрунтуються на пропозиціях позивача (Орендаря), викладених у особистому листуванні представників сторін та у листі від 22.04.2022 №34/22. Відповідач зазначає про те, що ним, як стороною Договору такі пропозиції Орендодавця прийняті, однак відповідач діє недобросовісно та фактично змінив свою позицію після ТОВ "Кракен Лідс" про дострокове розірвання Договору з 27.06.2022.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. Відповідно до розпорядження заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 22.06.2023 №29.2-02/1395 проведений повторний автоматизований розподіл справи №910/7420/22 у зв`язку з відпусткою судді Селіваненка В.П.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Причиною виникнення спору стала відмова відповідача здійснити оплату зазначених позивачем сум орендних платежів, нарахованих позивачем за період з лютого 2022 року до фактичного повернення відповідачем орендованого майна за актами повернення приміщення та машиномісць від 27.06.2022.

7.2. Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

7.3. Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

7.4. Відповідно до положень частини четвертої статті 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

7.5. Згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

7.6. Так, у справі, що розглядається приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суди виходили з того, що:

- станом на день подання позовної заяви відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав, орендну плату та супутні платежі в повному обсязі не сплатив, у зв`язку з чим після зарахування гарантійного платежу, за ним обліковується заборгованість в розмірі 1 969 284,96 грн, а тому позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, відповідно підлягають задоволенню;

- обставина введення в Україні воєнного стану у спірний період не є підставою для звільнення відповідача від сплати орендних платежів, оскільки відповідач не довів, яким чином саме ця обставина вплинула на неможливість виконання Договірних зобов`язань;

- за відсутності укладеної між сторонами Додаткової угоди до Договору в частині внесення змін щодо зменшення розміру ставки орендних платежів, листування сторін на яке посилається відповідач не може бути правовою підставою для відповідного зменшення ставки орендної плати на підставі частини четвертої статті 762 ЦК України;

- відповідачем не надано суду належних та допустимих (у розумінні статей 76, 77 ГПК України) доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем за Договором, як і не надано доказів в обґрунтування причинно-наслідкових зв`язків між введенням з 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання ним своїх зобов`язань за Договором.

7.7. Підставами касаційного оскарження Товариством ТОВ "Кракен Лідс" визначено пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини четвертої та шостої статті 762 ЦК України в умовах воєнного стану на території України.

7.8. Зокрема, за доводами скаржника, суди попередніх інстанцій грубо порушили норми процесуального права, не дослідивши та не давши оцінки доказам і проігнорувавши важливі аргументи відповідача, що призвело до неправильного встановлення обставин справи та, відповідно до неправильного застосування норм матеріального права (положення частин четвертої, шостої статті 762 ЦК України).

7.9. Відповідач зазначає, що загальне цитування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування положень частини шостої статті 762 ЦК України у справах які розглядались у 2018 - 2021 роках, без належного всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності та за відсутності належного правового обґрунтування відхилення аргументів відповідача є порушенням судами попередніх інстанцій вимог статей 86, 236 ГПК України.

7.10. Судами не надано належної оцінки доводам відповідача, що внаслідок агресії російської федерації проти України відбувались активні військові дії навколо Києва та в області, що призводили до руйнувань об`єктів інфраструктури, житлових будинків, загибелі людей. Було запроваджено посилену комендантську годину у м. Києві та Київській області. Тобто існувала реальна загроза для життя і здоров`я працівників ТОВ "Кракен Лідс". Натомість наведені відповідачем та загально відомі факти свідчать про те, що у відповідача істотно зменшилась можливість користування орендованим майном, а вказані обставини у розумінні положень частини четвертої статті 762 ЦК України є такими, які надають йому право на зменшення орендної плати.

7.11. Дослідивши доводи у сукупності і взаємозв`язку з підставою касаційного оскарження, обраною скаржником, Верховний Суд зазначає таке.

7.12. Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником, і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.13. При цьому сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підстави, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

7.14. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.15. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

7.16. Згідно з положеннями частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

7.17. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

7.18. Відповідно до вимог частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

7.19. Створення і функціонування Верховного Суду має забезпечити послідовне, стале, однакове та зрозуміле правозастосування при розгляді спорів.

7.20. Верховний Суд, дослідивши доводи та аргументи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, а також позивачем у відзиві на касаційну скаргу, дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України з огляду на таке.

7.21. За змістом пункту 3 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

7.22. Отже, умовами касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень із зазначеної підстави є: (1) відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, (2) відсутність такого висновку саме у подібних правовідносинах.

7.23. Для цілей застосування норм процесуального права, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 3 абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за певними критеріями, а саме: змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, з яких: змістовий є основним, а два інші (суб`єктний та об`єктний) - додатковими.

7.24. Подібність спірних правовідносин, виявлена одночасно за трьома критеріями, означатиме тотожність цих відносин (однакового виду суб`єкти, однаковий вид об`єкта й однакові права та обов`язки щодо нього). Але процесуальний закон не вимагає встановлювати тотожність. Такі висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021у справі №233/2021/19.

7.25. При дослідженні правовідносин на предмет їх подібності необхідно керуватися зазначеними вище критеріями змістовим, суб`єктним та об`єктним. При застосування цих критеріїв слід виходити з такого:

Основний - змістовний критерій полягає у тому, що оцінювання спірних правовідносин здійснюється за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників.

Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт.

7.26. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

7.27. Питання застосування положень частини шостої статті 762 ЦК України, було предметом касаційного розгляду в інших господарських справах.

7.28. Суд касаційної інстанції зазначає про те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018, у справі №910/7495/16 (висновки у якій, в силу положень частини четвертої статті 236 ГПК України враховано судами попередніх інстанцій і правовідносини у якій є подібними за змістом спірних правовідносин та правовим регулюванням зі справою, що розглядається), викладено правові висновки щодо застосування положень частини шостої статті 762 ЦК України.

7.29. Зокрема, у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що: "… Норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

Відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством".

7.30. За висновками Великої Палати Верховного Суду щодо застосування наведеної норми у встановленні факту неможливості користуванням майном першочергово презюмується незмінність умов користування майном чи стану об`єкта оренди (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо).

7.31. Верховний Суд звертає увагу на те, що правова позиція стосовно застосування приписів частини шостої статті 762 ЦК України є сталою і послідовною та викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема: у справах №914/1248/18, №914/2264/17, №910/8040/20, №616/41/20, №910/14244/20, №911/1064/21.

7.32. Поряд з тим, відповідач у своїх запереченнях проти задоволення позовних вимог посилається, як на частину четверту статті 762 ЦК України, так і на положення частини шостої цієї статті. При цьому, фактично просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Тобто наголошує на наявності саме підстав для звільнення його від зобов`язання сплатити орендну плату і єдиним аргументом відповідача є лише обставини введення воєнного стану в Україні. За твердженням відповідача, саме введення воєнного стану в Україні є обставинами, які у розумінні положень частини шостої статті 762 ЦК України, безумовно підтверджують факт неможливості ним, як орендарем використання майна з незалежних від нього причин.

7.33. У контексті наведених доводів Суд наголошує на тому, що відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що положення цієї норми повністю не охоплюються та у будь-якому випадку не обмежуються лише поняттям форс-мажорних обставин.

7.34. Таким чином при оцінці Судом таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а обов`язком орендаря є доведення належними та допустимими доказами наявність тих обставин на які він посилається, як на такі, що підтверджують факт неможливості використання ним орендованого майна з незалежних від нього причин.

7.35. Крім того, у контексті доводів відповідача Суд також звертається до висновків Верховного Суду, викладених у постановах у постановах від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21.

7.36. Так, у наведених вище постановах Верховний Суд зазначав, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

7.37. При цьому у наведених постановах Верховний Суд зробив такі висновки з урахуванням тих обставин, що сторона спору обґрунтовувала їх наявність відповідним сертифікатом ТПП України. Зокрема, Верховний Суд зазначив: "у разі наявності певних обставин (форс-мажорних), які засвідчені для конкретної особи відповідним сертифікатом ТПП України, суд має оцінити зазначений доказ у сукупності з іншими доказами відповідно до статті 86 ГПК України. Водночас, настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання стороною зобов`язання, строк виконання якого настав до дати настання таких обставин, а також для звільнення сторони від відповідальності в такому випадку."

7.38. Отже, з урахуванням того, що відповідно до загального правила настання обставин непереборної сили звільняє від відповідальності, а не від виконання обов`язків за договором та з огляду на наведені вище висновки Верховного Суду, колегія суддів зазначає про те, що факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу (форс-мажорні обставини у розумінні відповідача з посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 "адресований всім кого це стосується") також не є безумовною підставою для звільнення сторони від виконання договірних зобов`язань, оскільки само по собі не свідчить про принципову неможливість використання орендованого майна.

7.39. Водночас неможливість отримання прибутку в очікуваному розмірі від експлуатації орендованого майна також не може бути ототожнена з неможливістю використання такого майна.

7.40. Отже, у разі посилання сторони на такі обставини, як на підставу неможливості належного виконання така сторона має обов`язок довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були саме тими обставинами, які зумовили неможливість використання майна саме для даного конкретного випадку на загальних підставах.

7.41. Статтею 74 ГПК України, яка кореспондується з частиною третьою статті 13 цього Кодексу, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

7.42. Суд також зазначає про те, що одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

7.43. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 20.08.2020 у справі №914/1680/18).

7.44. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд встановив, що відповідачем не доведено належними та допустими (у розумінні статей 76, 77 ГК України) доказами існування таких обставин у взаємовідносинах із позивачем по Договору, як і не надано доказів в обґрунтування причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором.

7.45. Зокрема, судами встановлено, що відповідачем не доведено обставин, які абсолютно унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому. Тобто, що відповідач (Орендар) після початку повномасштабного вторгнення російської федерації та введення в Україні воєнного стану був обмежений у доступі до орендованого майна. Натомість доводи відповідача свідчать про те, що такі дії були виключно його вольовим рішенням у контексті його бачення ризиків підприємницької діяльності.

7.46. Крім того, судами встановлено, що позивач (Орендодавець) пропонуючи відповідачу внесення змін щодо зменшення розміру орендної плати у зв`язку з введенням воєнного стану намагався урегулювати договірні відносини. Однак відповідач виразив своє волевиявлення щодо запропонованих змін, шляхом розірвання Договору.

7.47. З огляду на встановлені обставини суди і дійшли висновку про те, що відповідачем не надано доказів об`єктивної безпосередньої неможливості використовувати орендоване майно. Водночас згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

7.48. У контексті доводів касаційної скарги та виходячи зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, зазначає про те, що висновок Верховного суду щодо застосування положень приписів частини шостої статті 762 ЦК України сформовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018, у справі №910/7495/16.

7.49. Висновки Верховного Суду щодо оцінки доказів у сукупності з іншими доказами, у разі посилання сторони на настання форс-мажорних обставин містяться у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21, від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 06.04.2023 у справі №914/675/22 і наведена судова практика не суперечить вказаній нормі (частині шостій статті 762 ЦК України).

7.50. Тобто результат ухваленого судового рішення залежить від доведеності/не доведеності стороною обставин на які вона посилається, як на підставу для звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату у розумінні положень частини шостої статті 762 ЦК України.

7.51. Отже, як вбачається, висновки судів попередніх інстанцій у цій справі відповідають (не суперечать) висновкам Верховного Суду, викладеним у наведених вище постановах Верховного Суду, а здійснене судами попередніх інстанцій у даній справі правозастосування (положень частини шостої статті 762 ЦК України) було зроблено з урахуванням такого висновку. Водночас виходячи з основних засад (принципів) господарського судочинства, тобто в силу вимог диспозитивсності судового процесу у суду касаційної інстанції відсутні підстави для формування висновку Верховного суду щодо застосування положень приписів частини четвертої статті 762 ЦК України у спірних праовідносинах.

7.52. При цьому скаржник посилаючись на неправильне застосування положень частини шостої статті 762 ЦК України у контексті проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не наводить належного обґрунтування суті такого взаємозв`язку для необхідності відступлення від таких висновків, що не підтверджує доводи скаржника про неправильне їх застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин.

7.53. Доводи скаржника, фактично зводяться до необхідності та наявності правових підстав для формування такого висновку Верховного Суду з огляду відсутність законодавчої визначеної конкретизації у застосуванні зазначених норм до спірних правовідносин, які виникли у період дії воєнного стану. Мотивуючи таку необхідність лише відсутністю нових (актуальних) підходів у застосуванні судами норм процесуального права.

7.54. Тобто зводяться до того, що Верховний Суд повинен визначити перелік доказів, які мають підтвердити обставини об`єктивної неможливості використання об`єкту оренди у розумінні положень частини шостої статті 762 ЦК України та до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи. Тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі.

7.55. Водночас саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

7.56. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

7.57. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

7.58. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Кракен Лідс" на рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 у справі №910/7420/22.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова