ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" лютого 2023 р. м. Київ Справа № 911/992/22
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Філоненко Л.С., дослідивши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер»
до Громадської організації садівниче товариство «Авгур»
За участі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Обухівську районну державну адміністрацію Київської області
За участі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Козинську селищну раду Обухівського району Київської області
За участі в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1
про усунення перешкод в користуванні проїздом
Учасники судового процесу:
від позивача: Мачульний О.І.;
від відповідача: Д.В. Гаврюшенко;
від третьої особи-1: не з`явився;
від третьої особи-2: не з`явився;
від третьої особи-3: не з`явився;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Громадської організації садівниче товариство «Авгур» про усунення перешкод в користуванні проїздом.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем чиняться перешкоди позивачу та особам, що перебувають з ним у трудових відносинах, у здійсненні права користування під`їзною дорогою до житлового будинку (приміщення), що орендується позивачем. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому, посилаючись на норми ст. 15, 16, 391 Цивільного кодексу України, ст. 39, 71, 83, 96, 103 та 152 Земельного кодексу України, просить суд:
- усунути Товариству з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер» та фізичним особам, що перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер», перешкоди у здійсненні права користування під`їзною дорогою до житлового будинку (приміщення), що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Романків, вул. Травнева, 4, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122, шляхом зобов`язання Громадської організації садівниче товариство «Авгур» не чинити перешкоди в надані вільного проїзду (проходу) дорогою з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів до житлового будинку (приміщення), що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Романків, вул. Травнева, 4, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122;
- зобов`язати Громадську організацію садівниче товариство «Авгур» усунути перешкоди у здійсненні права користування під`їзною дорогою до житлового будинку (приміщення), що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Романків, вул. Травнева, 4, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122, шляхом демонтажу воріт (шлагбауму) № 3, розташування яких зазначено у висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 11791/21-41 від 16.07.2021 (фото 13, 15, 16), які самочинно встановлені на під`їзді (проходу) дорогою з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів до житлового будинку (приміщення), що знаходиться за адресою: Київська область,Обухівський район, с. Романків, вул. Травнева, 4, кадастровий номер земельної ділянки:3223186800:04:011:0122.
06.07.2022 розпорядженням № 51-АР справу № 911/992/22, було передано на повторний автоматизований розподіл справ, у зв`язку з припиненням трудових відносин з суддею Т.Д. Лилаком.
Згідно повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2022, справу № 911/992/22 було передано на розгляд судді Л.В. Сокуренко.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.07.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер» залишено без руху.
15.07.2022 від заявника надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 12.07.2022.
Ухвалою суду від 27.07.2022 відкрито провадження по справі № 911/992/22. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив; залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Обухівську районну державну адміністрацію Київської області та Козинську селищну раду Обухівського району Київської області; призначено підготовче засідання у справі на 31.08.2022.
03.08.2022 на електронну адресу суду від третьої особи-1 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності третьої особи, в якому також надані письмові пояснення по справі.
31.08.2022 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача та надали усні пояснення по справі; представники третьої особи-1 та третьої особи-2 в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 31.08.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 05.10.2022.
З метою повідомлення сторін про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 31.08.2022 та направлено останню на електронні адреси сторін.
01.09.2022 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач також просить суд поновити строк для подачі відзиву на позов.
08.09.2022 на електронну адресу суду від третьої особи-1 було подано клопотання про розгляд справи за відсутності третьої особи.
03.10.2022 до канцелярії суду від позивача було подано заперечення на відзив та разом з запереченнями позивач клопотав про долучення електронних доказів до матеріалів справи.
05.10.2022 в судове засідання прибули представники позивача, відповідача та надали усні пояснення по справі; представники третьої особи-1 та третьої особи-2 в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 05.10.2022 представник позивача надав усні пояснення щодо електронних доказів та зазначив про неможливість подати до суду вказані докази; представник відповідача заперечував щодо прийняття електронних доказів до матеріалів справи; суд роз`яснив сторонам ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, протокольно прийняв заперечення на відзив до матеріалів справи, електронні докази долучив до матеріалів справи, однак повідомив сторін, що вказані електронні докази не приймаються до розгляду у зв`язку із порушенням процесуальних строків на їх подання.
В судовому засіданні 05.10.2022 судом з`ясовано позицію сторін щодо залучення судом з власної ініціативи до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_1 ; представники сторін не заперечували щодо залучення третьої особи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.10.2022 у справі № 911/992/22 залучено до участі у справі в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1 та відкладено підготовче судове засідання у справі на 02.11.2022.
02.11.2022 в судове засідання прибув представник позивача, надав усні пояснення по справі та надав до суду докази направлення позовної заяви третій особі-3 на виконання вимог ухвали суду від 05.10.2022; інші сторони в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 02.11.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, вирішено закрити підготовче провадження по справі № 911/992/22 та призначити справу до судового розгляду по суті на 24.11.2022.
11.11.2022 на електронну адресу суду від третьої особи-1 було подано клопотання про розгляд справи за відсутності третьої особи.
21.11.2022на електронну адресу суду від третьої особи-3 надійшли письмові пояснення по справі.
24.11.2022 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача; представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 24.11.2022 суд оголосив про відкриття розгляду справи по суті та про його початок.
В судовому засіданні 24.11.2022 представник позивача виступив з вступним словом, відповідно до якого позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд позов задовольнити; представник відповідача виступив з вступним словом, відповідно до якого позовні вимоги вважав необґрунтованими та просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні 24.11.2022 суд, після вступного слова учасників судового процесу, перед встановленням обставин справи та дослідженням доказів, оголосив ухвалу про відкладення судового засідання на 21.12.2022, про що занесено до протоколу судового засідання.
21.12.2022 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача; представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 21.12.2022 суд оголосив про перехід до встановлення обставин справи; представники сторін надали усні пояснення щодо обставин справи. Ухвалою суду від 21.12.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, суд, перед дослідженням доказів у справі, оголосив перерву в судовому засіданні на 25.01.2023.
З метою повідомлення сторін про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 21.12.2022 та направлено останню на електронні адреси сторін.
05.01.2023 на електронну адресу суду від третьої особи-1 було подано клопотання про розгляд справи за відсутності третьої особи.
25.01.2023 до канцелярії суду від позивача подано заяву про розподіл судових витрат.
25.01.2023 в судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; інші представники в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. Ухвалою суду від 25.01.2023, у зв`язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, вирішено відкласти судове засідання з розгляду справи на 02.02.2023, про що занесено до протоколу судового засідання.
З метою повідомлення сторін про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 25.01.2023 та направлено останню на електронні адреси сторін.
02.02.2023 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача; представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
02.02.2023 в судовому засіданні позивач надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував та просив суд позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 17.01.2005 між Обухівською районною державною адміністрацією та Садівничим товариством «Авгур» було укладено договір оренди земельної ділянки, за яким орендарю передана у користування земельна ділянка площею 28,50 га, яка знаходиться на державних землях Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області за межами села Старі Безрадичі, строком на 49 років.
01.01.2021 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер» було укладено договір оренди нерухомого майна щодо передачі в користування орендарю житлового будинку (приміщення) за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122.
Як зазначає позивач, в ході вивчення копії каталогу координат до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 28,50 га, яка знаходиться на державних землях Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області за межами села Старі Безрадичі ГО СТ «Авгур», позивачу стало відомо, що посадовими особами ГО СТ «Авгур» були самовільно зняті з кутів повороту меж орендованої ГО СТ «Авгур» земельної ділянки межові знаки у кількості 56 штук та переміщені у невідомому напрямку. В подальшому, за ствердженням позивача, посадовими особами ГО СТ «Авгур» було самовільно захоплено земельну ділянку, що перебуває у власності Козинської об`єднаної територіальної громади та по якій проходить дорога загального користування, якою можливий під`їзд до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122 та на якій розміщений об`єкт оренди ТОВ «Лед-Лідер», що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Романків, вул. Травнева, 4.
Крім того позивач стверджує, що посадовими особами відповідача встановлено паркан довкола самовільно захопленої земельної ділянки, розміщено ворота № 3, а також на захопленій земельній ділянці здійснене самовільне будівництво будинку та споруди.
Таким чином, через встановлені ГО СТ «Авгур» перешкоди на під`їздах до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Романків, вул. Травнева, 4, на якій розміщений об`єкт оренди позивача, відповідачем постійно чиняться перешкоди ТОВ «Лед-Лідер» та іншим особам, що перебувають у трудових відносинах з позивачем, у тому числі його керівнику Погорілому М. В., якому доводиться постійно звертатися до правоохоронних органів із вимогою доступу до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122.
Оскільки, за ствердженням позивача, проїзд до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122, на якій розташований об`єкт оренди ТОВ «Лед-Лідер», має незаконно облаштовані перешкоди у вигляді воріт та шлагбауму, які знаходяться поза межами орендованої ГО СТ «Авгур» земельної ділянки площею 28,50 га, то вказані перешкоди повинні бути демонтовані задля забезпечення вільного доступу автомобільного транспорту та пішоходів.
Крім того, позивач посилається на постанову Київського апеляційного суду від 01.07.2021 у справі № 372/1617/18, яка, на його думку, має преюдиційне значення для справи № 911/992/22. Так позивач зазначає, що у справі № 372/1617/18 з`ясовувалось питання чинення перешкод Громадською організацією садівниче товариство «Авгур» ОСОБА_1 , яка є власником земельної ділянки 3223186800:04:011:0122, у користуванні під`їзною дорогою, яка проходить поза межами ГО СТ «Авгур» та веде до земельної ділянки, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Романків, вул. Травнева, 4, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122.
Однак, незважаючи на судові рішення, ГО СТ «Авгур» продовжуються чинитися перешкоди ТОВ «Лед-Лідер» в користуванні під`їздом до земельної ділянки з кадастровим номером: 3223186800:04:011:0122, на якій знаходиться орендований ТОВ «Лед-Лідер» будинок, необхідний для проживання працівників та безперешкодного доступу автомобільного транспорту товариства.
У зв`язку із чим позивач, керуючись ст. 15, 16, 391 Цивільного кодексу України, ст. 39, 71, 83, 96, 103 та 152 Земельного кодексу України, просить суд усунути Товариству з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер» та фізичним особам, що перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер», перешкоди у здійсненні права користування під`їзною дорогою до житлового будинку (приміщення), що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Романків, вул. Травнева, 4, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122, шляхом зобов`язання Громадської організації садівниче товариство «Авгур» не чинити перешкоди в надані вільного проїзду (проходу) дорогою з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів до житлового будинку (приміщення), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122 та зобов`язати Громадську організацію садівниче товариство «Авгур» усунути перешкоди у здійсненні права користування під`їзною дорогою до житлового будинку (приміщення), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122, шляхом демонтажу воріт (шлагбауму) № 3, розташування яких зазначено у висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 11791/21-41 від 16.07.2021 (фото 13, 15, 16), які самочинно встановлені на під`їзді (проходу) дорогою з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів до житлового будинку (приміщення), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122.
У свою чергу відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими, безпідставними, не доведеними належними і допустими доказами та просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на наступне. Як зазначає відповідач, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 17.01.2005, укладеного між Обухівською районною державою адміністрацією та Садівничим товариством «Авгур», правонаступником якого є ГО СТ «Авгур», Обухівською РДА передано СТ «Авгур» в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться на державних землях Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області за межами с. Старі Безрадичі, в оренду передано земельну ділянку площею 28,50 гектарів.
Відповідач наголошує на тому, що ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером: 3223186800:04:011:0122, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а ГО СТ «Авгур» належить на праві користування земельна ділянка, яка знаходиться на державних землях Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області за межами с. Старі Безрадичі. Відповідно до умовних позначень, які містяться у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, ГО СТ «Авгур» не є суміжним землекористувачем із земельною ділянкою ОСОБА_1 , тому посилання позивача у позовній заяві на статті 96, 103 Земельного кодексу України є недоречними. Крім того відповідач зазначає, що ні ОСОБА_1 , ні її син ОСОБА_2 (директор ТОВ «Лед-Лідер») не є та ніколи не були учасниками ГО СТ «Авгур».
Відповідач стверджує, що ОСОБА_2 (директор ТОВ «Лед-Лідер») умисно вводить в оману суд та домагається права проїзду до земельної ділянки саме через територію ГО СТ «Авгур» з боку Старобезрадичівської сільської ради, а не через існуючий проїзд по вул. Травнева з боку с. Романків, Підгірцівської сільської ради Обухівського району. Жодних перешкод в наданні вільного проїзду дорогою по вулиці Травнева з боку с. Романків, яка веде до земельної ділянки та орендованого позивачем об`єкту, який розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Романків, кадастровий номер 3223186800:04:011:0122, ГО СТ «Авгур» не вчиняло та не вчиняє по цей час.
Відповідач наголошує на тому, твердження позивача про те, що до земельної ділянки з кадастровим номером 223186800:04:001:0122 існує лише один проїзд, який бере свій початок на в`їзді до ГО СТ «Авгур» є неправдивим та суперечить фактичним обставинам і матеріалах справи.
На переконання відповідача, докази, надані позивачем на підтвердження протиправних дії ГО СТ «Авгур», не доводять, що дорога (із спірним шлагбаумом), яка проходить через ГО СТ «Авгур» перебуває поза межами земельної ділянки, переданої ГО СТ «Авгур» в довгострокову оренду, є вулицею або автомобільною дорогою загального користування. Проїзд, який проходить через територію ГО СТ «Авгур», за ствердженням відповідача, є внутрішнім проїздом до території земельних ділянок членів товариства, побудованим за їх власні кошти, а спірна огорожа (до складу якої входять металеві ворота і шлагбаум) навколо земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача, встановлена на підставі рішення виконавчого комітету Старобезрадичівської сільської ради № 11 від 14.06.2011 та відповідних рішень загальних зборів товариства.
Враховуючи все вищенаведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а тому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
02.02.2023 в судове засідання представники третіх осіб не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).
Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.
Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
В судовому засіданні 02.02.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
ВСТАНОВИВ:
01.01.2021 між ОСОБА_1 (далі орендодавець, третя особа-3) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер» (далі орендар, позивач) укладено договір оренди нерухомого майна № б/н (далі договір), за умовами п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування приміщення, що визначене у цьому договорі (надалі іменується «приміщення, що орендується»), та зобов`язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.
Адреса приміщення, що орендується: Київська область, с. Романків, вул. Травнева, буд. 4 (пункт 1.2 договору).
Відповідно до пп. 1.3-1.4 договору, загальна площа приміщення, що орендується 1281 кв.м., поверх: 1, 2, мансардний поверх.
Згідно з п. 1.7 договору, право власності орендодавця на приміщення, що орендується підтверджується витягом з ДРРП про реєстрацію права власності від 29.08.2019 р.
Приміщення, що орендується, надається орендарю для проживання працівників ТОВ «Лед-Лідер» (п. 2.1 договору).
Відповідно до змісту копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 179025255 від 29.08.2019, земельна ділянка площею 0,0818 га, кадастровий номер 3223186800:04:011:0122, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (копія наявна в матеріалах справи).
Проте, за ствердженням позивача, він не може вільно користуватись орендованим ним майном, оскільки Громадська організація садівниче товариство «Авгур» чинить йому перешкоди щодо проїзду до орендованого майна. У зв`язку із цим позивач вимушений звернутися до суду із даним позовом.
Судом досліджені документи, на підставі яких Громадська організація садівниче товариство «Авгур» користується земельною ділянкою та встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2005 між Обухівською районною державною адміністрацією (далі орендодавець, третя особа-1) та Садівничим товариством «Авгур» (зараз Громадська організація садівниче товариство «Авгур») (далі орендар, відповідач) укладений договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Шурубей К.В. та зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 0001 (далі договір оренди № 0001).
Відповідно до умов договору оренди № 0001, орендодавець Обухівська районна державна адміністрація надає, а орендар Садове товариство «Авгур», приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 28,50 гектарів, яка знаходиться на державних землях Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області за межами села Старі Безрадичі.
Згідно з п. 2.2 договору оренди № 0001, договір укладається на термін 49 (сорок дев`ять років), починаючи з дати його реєстрації.
Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 17.01.2005, з метою передачі в оренду для ведення садівництва за рахунок земель в межах Старобезрадичівської сільської ради передав, СТ «Авгур», розташоване на території Старобезрадичівської сільської ради, прийняло у користування на умовах договору оренди земельну ділянку площею 28,50 га для ведення садівництва. Категорія земель заболочені землі, вкриті болотно-чагарниковою рослинністю (копія акту наявна в матеріалах справи).
Рішенням Виконавчого комітету Старобезрадичівської сільської ради № 11 від 14.06.2011 надано дозвіл Громадській організації садівниче товариство «Авгур» на будівництво та встановлення паркану навколо земельної ділянки загальною площею 28,5000 га, розташованої в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області (копія рішення наявна в матеріалах справи).
Таким чином, судом встановлено та не заперечується сторонами, що Громадська організація садівниче товариство «Авгур» займає земельну ділянку загальною площею 28,5000 га, що розташована в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області та огороджена парканом.
Як зазначає позивач, в ході вивчення копії каталогу координат до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 28,50 га, яка знаходиться на державних землях Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області за межами села Старі Безрадичі ГО СТ «Авгур», позивачу стало відомо, що посадовими особами ГО СТ «Авгур» були самовільно зняті з кутів повороту меж орендованої ГО СТ «Авгур» земельної ділянки межові знаки у кількості 56 штук та переміщені у невідомому напрямку. В подальшому, за ствердженням позивача, посадовими особами ГО СТ «Авгур» було самовільно захоплено земельну ділянку, що перебуває у власності Козинської об`єднаної територіальної громади та по якій проходить дорога загального користування, якою можливий під`їзд до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122, на якій розміщений об`єкт оренди ТОВ «Лед-Лідер», що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Романків, вул. Травнева, 4.
Крім того позивач стверджує, що посадовими особами відповідача встановлено паркан довкола самовільно захопленої земельної ділянки, розміщено ворота № 3, а також на захопленій земельній ділянці здійснене самовільне будівництво будинку та споруди.
Таким чином, через встановлені ГО СТ «Авгур» перешкоди на під`їздах до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський район,с. Романків, вул. Травнева, 4, на якій розміщений об`єкт оренди позивача, відповідачем постійно чиняться перешкоди ТОВ «Лед-Лідер» та іншим особам, що перебувають у трудових відносинах з позивачем, у тому числі його керівнику Погорілому М.В., якому доводиться постійно звертатися до правоохоронних органів із вимогою доступу до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122.
На підтвердження вказаних відомостей, позивачем долучено до матеріалів справи копії протоколів прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 27.11.2021, 11.12.2021, копії письмових пояснень директора ТОВ «Лед-Лідер» від 27.11.2021, 11.12.2021 та копії талонів-повідомлень єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяв (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 22.12.2021, від 03.12.2021 та від 20.10.2021.
Оскільки, за ствердженням позивача, проїзд до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122, на якій розташований об`єкт оренди ТОВ «Лед-Лідер», має незаконно облаштовані перешкоди у вигляді воріт та шлагбауму, які, на думку позивача, знаходяться поза межами орендованої ГО СТ «Авгур» земельної ділянки площею 28,50 га, то вказані перешкоди повинні бути демонтовані задля забезпечення вільного доступу автомобільного транспорту та пішоходів.
Крім того, позивач посилається на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 12.11.2018 та постанову Київського апеляційного суду від 01.07.2021 у справі № 372/1617/18, яка має, на його думку, преюдиційне значення для справи № 911/992/22. Так позивач зазначає, що у справі № 372/1617/18 з`ясовувалось питання чинення перешкод Громадською організацією садівниче товариство «Авгур» Барашковій Т.В., яка є власником земельної ділянки 3223186800:04:011:0122, у користуванні під`їзною дорогою, яка проходить поза межами ГО СТ «Авгур» та веде до земельної ділянки, яка розташована за адресою:Київська область, Обухівський район, с. Романків, вул. Травнева, 4, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122, що також підтверджується постановою Київського апеляційного суду від 01.07.2021 у справі № 372/1617/18.
Однак, незважаючи на судові рішення, ГО СТ «Авгур» продовжує чинити перешкоди ТОВ «Лед-Лідер» у користуванні під`їздом до земельної ділянки з кадастровим номером: 3223186800:04:011:0122.
Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд усунути Товариству з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер» та фізичним особам, що перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з ТОВ «Лед-Лідер», перешкоди у здійсненні права користування під`їзною дорогою до житлового будинку (приміщення), що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Романків, вул. Травнева, 4, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122, шляхом зобов`язання Громадської організації садівниче товариство «Авгур» не чинити перешкоди в надані вільного проїзду (проходу) дорогою з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів до житлового будинку (приміщення), що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Романків, вул. Травнева, 4, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122 та зобов`язати ГО СТ «Авгур» усунути перешкоди у здійсненні права користування під`їзною дорогою до житлового будинку (приміщення), що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Романків, вул. Травнева, 4, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122, шляхом демонтажу воріт (шлагбауму) № 3, розташування яких зазначено у висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 11791/21-41 від 16.07.2021 (фото 13, 15, 16), які самочинно встановлені на під`їзді (проходу) дорогою з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів до житлового будинку (приміщення), що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Романків, вул. Травнева, 4, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122.
Отже, предметом позову у даній справі є право позивача вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування під`їзною дорогою з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів до житлового будинку (приміщення), що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Романків, вул. Травнева, 4, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122. При цьому правовими підставами позову позивачем обрано норми ст. 15, 16, 391 Цивільного кодексу України, ст. 39, 71, 83, 96, 103 та 152 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.
Отже, дослідження наявності факту порушеного права або охоронюваного законом інтересу входить до предмету доказування у будь-який господарській справі.
Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
Захист права власності це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Положеннями ст. 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
З урахуванням наведених положень законодавства власник має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю (подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17).
Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 викладено правову позицію з приводу того, що звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Залежно від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику, виділяються речово-правові та зобов`язально-правові засоби захисту права власності.
Речові засоби захисту права власності та інших речових прав покликані захищати ці права від безпосереднього неправомірного впливу будь-яких осіб. До речово-правових позовів належать: вимоги до незаконного володільця про витребування майна (віндикаційний позов); вимоги власника щодо усунення порушень права власності, які не пов`язані з володінням (негаторний позов); вимоги власника про визнання права власності.
Зобов`язально-правові позови базуються, як правило, на договорах, але можуть ґрунтуватися і на недоговірних зобов`язаннях.
Предметом негаторного позову є вимога власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
З огляду на вищенаведене, право власності як абсолютне право, має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення. Тому встановлення саме зазначених обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 909/392/19).
Окрім цього, у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 910/1310/19 викладено правовий висновок про те, що умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).
Разом з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18 та постанові Верховного Суду від 03.06.2021 у справі № 916/1666/18 викладено правовий висновок стосовно того, що однією з умов застосування як віндикаційного, так і негаторного позову є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки у такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів.
Судом встановлено та не заперечується сторонами справи, що земельна ділянка (кадастровий номер 3223186800:04:011:0122), що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а земельна ділянка ГО СТ «Авгур» площею 28,50 га знаходиться на державних землях Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області за межами с. Старі Безрадичі.
Також сторонами не заперечується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер», директор Товариства Погорілий М.В. та власниця земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122 ОСОБА_1 не є учасниками Громадської організації садівниче товариство «Авгур». Вказане підтверджується довідками голови Громадської організації Сельвеструк Ю.А. (копії наявні в матеріалах справи). Будь-які договори між позивачем та відповідачем не укладалися. Протилежного суду не доведено.
Відповідно до ст. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
Відповідно до ч. 3 ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) (стаття 83 ЗК України).
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно з пунктом «б» частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства (стаття 96 ЗК України).
Згідно з частиною першою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.
Відповідно до положень статті 391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обґрунтовуючи свої вимоги щодо усунення перешкод у здійсненні права користування під`їзною дорогою до житлового будинку, що перебуває в оренді позивача, шляхом зобов`язання відповідача не чинити перешкоди в надані вільного проїзду (проходу) дорогою з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів до житлового будинку, позивач зазначає, що вказана дорога, на його переконання, належить до доріг загального користування, а встановлення спірних воріт (шлагбауму № 3), розташування яких зазначено у висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 11791/21-41 від 16.07.2021, на думку позивача, самочинно встановлені на під`їзді (проходу) дорогою з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів до орендованого позивачем житлового будинку та перешкоджають позивачу користуватися проїздом до орендованої ним земельної ділянки.
На підтвердження вказаних відомостей позивачем долучено до матеріалів справи висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення земельно-технічного дослідження № 11791/21-41 від 16.07.2021.
Відповідно до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.
Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.
У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.
Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.
Умовами пп. 1, 2, 5, 6 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
У п. 18 Постанови № 4 від 23.03.2012 р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» викладено правову позицію про те, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з`ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.
Дослідивши наданий позивачем висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 11791/21-41 від 16.07.2021, судом встановлено, що за результатами проведення експертного дослідження судовим експертом встановлено, що до земельної ділянки кадастровий номер 3223186800:04:011:0122, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с. Романків, вул. Травнева, 4, технічно можливі два варіанти проїзду (проходу) від дороги Київ-Обухів.
Варіант № 1 під`їзду (проходу) до земельної ділянки кадастровий номер 3223186800:04:011:0122, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с Романків, вул. Травнева, 4 це існуюча дорога з ґрунтовим покриттям, яка проходить до земельної ділянки з північної сторони з села Романків. Довжина під`їзду від дороги Київ-Обухів до земельної ділянки становить орієнтовно 1650 м, ширина варіює від 4.00 м до 6.50 м. Варіант № 1 під`їзду (проходу) до земельної ділянки детально описано у дослідницькій частині висновку та відображено на фото № 1 та на Додатках № 1, № 2, № 3 до висновку. Слід зазначити, що на існуючому проїзді згідно варіанту № 1 розташовані ворота № 1 та ворота № 2. Розташування воріт № l та № 2 позначені на фото 1, фото 7, фото 8 у дослідницькій частині висновку та Додатку № 2 до висновку.
Варіант № 2 під`їзду (проходу) до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с. Романків, вул. Травнева, 4 це існуюча дорога з твердим асфальтовим покриттям, яка підходить до земельної ділянки з південної сторони. Довжина під`їзду від дороги Київ-Обухів до земельної ділянки становить орієнтовно 1620 м, ширина варіює від 4.50 м до 7.50 м. Варіант № 2 під`їзду (проходу) до земельної ділянки детально описано у дослідницькій частині висновку та відображено на фото 12, 13 на Додатках № 4, № 5, № 6 до висновку. Слід зазначити, що на існуючому проїзді згідно варіанту № 2 розташовані ворота № 3, розташування яких відображено на фото 13, 15, 16 у дослідницькій частині висновку та Додатку № 5 до висновку.
Згідно ст. 12 Закону України «Про судову експертизу» незалежно від виду судочинства та підстави проведення експертизи судовий експерт зобов`язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок.
Дослідивши наданий позивачем експертний висновок, господарський суд знаходить його таким, що не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості, у зв`язку із чим суд приймає висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення земельно-технічного дослідження № 11791/21-41 від 16.07.2021, як належний та допустимий доказ у справі.
Отже, у наданому позивачем висновку експерта встановлено, що до земельної ділянки кадастровий номер 3223186800:04:011:0122, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с. Романків, вул. Травнева, 4 та на якій знаходиться орендоване позивачем майно технічно можливі два варіанти проїзду (проходу) від дороги Київ-Обухів.
В судовому засіданні 02.02.2023 представником позивача надано усні пояснення щодо експертного висновку та підтверджено, що до орендованого ним нерухомого майна фактично можливі два варіанти проїзду (проходу) від дороги Київ-Обухів.
При цьому спір між позивачем та відповідачем виник з приводу користування під`їзною дорогою з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів, яка проходить через територію ГО СТ «Авгур» з боку Старобезрадичівської сільської ради та відповідає варіанту проїзду № 2, відповідно до експертного висновку № 11791/21-41 від 16.07.2021.
Спірними воротами (шлагбаумом) № 3 є ворота (шлагбаум), встановлені на під`їзді (проходу) дорогою з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів, яка бере свій початок на в`їзді до ГО СТ «Авгур» з боку Старобезрадичівської сільської ради.
Позивач в позовній заяві стверджує, що за результатами проведення експертного дослідження позивачу стало відомо, що відповідачем самовільно зняті з кутів повороту меж орендованої ГО СТ «Авгур» земельної ділянки межові знаки у кількості 56 штук та переміщені у невідомому напрямку. В подальшому, за ствердженням позивача, посадовими особами ГО СТ «Авгур» було самовільно захоплено земельну ділянку, що перебуває у власності Козинської об`єднаної територіальної громади та по якій проходить дорога загального користування, якою можливий під`їзд до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122, на якій розміщений об`єкт оренди ТОВ «Лед-Лідер», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Дослідивши наданий позивачем експертний висновок, господарським судом встановлено, що за результатами проведення експертного дослідження судовим експертом не було встановлено, що відповідачем самовільно зняті з кутів повороту меж орендованої ГО СТ «Авгур» земельної ділянки межові знаки у кількості 56 штук та переміщені у невідомому напрямку.
За результатами проведення експертного дослідження судовим експертом також не було встановлено самовільного захоплення будь-якої земельної ділянки, що перебуває у власності Козинської об`єднаної територіальної громади та по якій проходить дорога загального користування.
Натомість, в експертному висновку № 11791/21-41 від 16.07.2021 встановлено, що результати співставлення координат поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки площею 28.50 га, що передана в оренду СТ «Авгур» з координатами точок (кутів) меж земельних ділянок з кадастровими номерами 3223187700:04:029:0032 та 3223187700:04:029:0095 графічно відображені на Додатку № 8 до висновку, де на основі Публічної кадастрової карти лініями та штриховкою синього кольору позначено розташування СТ «Авгур», відповідно до каталогу координат поворотних точок, що надані на дослідження, лініями червоного кольору позначено розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 3223187700:04:029:0032 та 3223187700:04:029:0095 відповідно до каталогів координат, які містяться в базі даних ДЗК.
Крім того, в експертному висновку № 11791/21-41 від 16.07.2021 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223187700:04:029:0095 площею 0.3011 га, що на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , на якій розташований садовий будинок загальною площею 415.5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , належний ОСОБА_3 розташована в межах земельної ділянки площею 28.50 га, що передана в оренду Садовому товариству «Авгур» строком на 49 років відповідно до договору оренди земельної ділянки (копія) від 17.01.2005; земельна ділянка з кадастровим номером 3223187700:04:029:0032 площею 0.2400 га, що на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , на якій розташований садовий будинок загальною площею 531.7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , належний ОСОБА_4 розташована в межах земельної ділянки площею 28,50 га, що передана в оренду Садовому товариству «Авгур» строком на 49 років відповідно до договору оренди земельної ділянки (копія) від 17.01.2005.
Враховуючи зазначене, твердження позивача щодо самовільного зняття відповідачем з кутів повороту меж орендованої ГО СТ «Авгур» земельної ділянки межові знаки у кількості 56 штук та переміщені у невідомому напрямку та самовільне захоплення відповідачем земельної ділянки, що перебуває у власності Козинської об`єднаної територіальної громади та по якій проходить дорога загального користування, не підтверджені жодними належними та допустими доказами та ґрунтуються на його припущеннях.
Крім того позивач стверджує, що посадовими особами відповідача встановлено паркан довкола самовільно захопленої земельної ділянки, розміщено ворота № 3, а також на захопленій земельній ділянці здійснене самовільне будівництво будинку та споруди.
На підтвердження самовільного захоплення земельної ділянки та встановлення спірних воріт (шлагбауму) № 3, позивачем було долучено до матеріалів справи лист Старобезрадичівської сільської ради № 77/02-30/55/02-31 від 12.02.2020, який був наданий у відповідь на запит № 856 від 03.02.2020 року слідчому СВ Обухівського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанту поліції А.С. Матвієнку. У вказаному листі виконавчим комітетом Старобезрадичівської сільської ради зазначено, що жодних рішень, дозволів, погоджень, проектів, схем щодо встановлення СТ «Авгур» засобів регулювання дорожнього руху (ворота, шлагбаум); жодних дозволів на будівництво нежитлових будівель та споруд сільська рада не надавала. Додатково листом повідомлено, що Садове товариство «Авгур» розташоване на землях державної власності (поза межами населених пунктів Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області).
Однак зі змісту вказаного листа-відповіді не вбачається за можливе встановити зміст запиту № 856 від 03.02.2020 та порушені у ньому питання, як і не можливо встановити, чи стосувався запит спірних воріт (шлагбауму) № 3, оскільки в матеріалах справи міститься рішення Виконавчого комітету Старобезрадичівської сільської ради № 11 від 14.06.2011.
Таким чином, дослідивши вказаний лист Старобезрадичівської сільської ради № 77/02-30/55/02-31 від 12.02.2020, господарський суд дійшов висновку, що останній не може бути належним та допустимим доказом в розумінні ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження самовільного встановлення паркана довкола самовільно захопленої земельної ділянки (без кадастрового номеру та адреси), розміщення спірних воріт (шлагбауму) № 3, а також не є підтвердженням самовільного будівництва будинку та споруди.
Отже, вказаний доказ не може підтверджувати незаконне облаштування перешкоди у вигляді спірних воріт (шлагбауму) № 3, які, за ствердження позивача, знаходяться поза межами орендованої ГО СТ «Авгур» земельної ділянки площею 28,50 га.
Натомість, в матеріалах справи наявна копія рішення Виконавчого комітету Старобезрадичівської сільської ради № 11 від 14.06.2011, яким надано дозвіл Громадській організації садівниче товариство «Авгур» на будівництво та встановлення паркану навколо земельної ділянки загальною площею 28,5000 га, розташованої в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області (копія рішення наявна в матеріалах справи).
Щодо посилань позивача на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 12.11.2018 та постанову Київського апеляційного суду від 01.07.2021 у справі № 372/1617/18, які, на його думку, мають преюдиційне значення для справи № 911/992/22, суд зазначає наступне.
Так позивач зазначає, що у справі № 372/1617/18 з`ясовувалось питання чинення перешкод Громадською організацією садівниче товариство «Авгур» ОСОБА_1 , яка є власником земельної ділянки 3223186800:04:011:0122, у користуванні під`їзною дорогою, яка проходить поза межами ГО СТ «Авгур» та веде до земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122.
Судом встановлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12.11.2018 у справі № 372/1617/18, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 01.07.2021, позовні вимоги задоволено частково; усунуто Барашковій Т.В. перешкоди у здійсненні права користування під`їзною дорогою до земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223186800:04:011:0122, шляхом зобов`язання ГО СТ «Авгур» не чинити перешкоди в надані вільного проїзду дорогою, яка веде до земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223186800:04:011:0122 та належить на праві власності ОСОБА_1 .
У задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання ГО СТ «Авгур» не здійснювати будь-яких дій щодо блокування дорожнього полотна під`їзної дороги, яка проходить по території ГО СТ «Авгур» та веде до земельної ділянки ОСОБА_1 , яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Підгірці, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122 відмовлено.
Київський апеляційний суд, залишаючи без змін рішення Обухівського районного суду Київської області від 12.11.2018 у справі № 372/1617/18, зазначив:
«В листі Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 24 лютого 2020 року № 111/01-10 зазначено, що до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122 та житлового будинку, які перебувають у власності ОСОБА_1 з боку с. Романків Підгірцівської сільської ради, фактично існує лише один проїзд, з приводу користування яким і виник спір. Іншого, альтернативного проїзду, з боку с. Романків до зазначеної земельної ділянки не існує.
Як встановлено судом, та не спростовано відповідачем, останній перешкоджає позивачу у користуванні її власністю земельною ділянкою шляхом обмеження доступу нормального під`їзду до земельної ділянки землями загального користування.
Вказаних обставин відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було надано жодного доказу, який би вказував про існування дороги до її земельної ділянки, користуватися якою перешкоджає відповідач, колегія суддів відхиляє, оскільки такі докази було надані, зокрема, лист Голови Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 17 березня 2020 року № 167/01-10, в якому чітко зазначено, що зі сторони села Романків фактично існує лише один проїзд до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122, з приводу користування яким й виникає спір між ОСОБА_1 та ГО СТ «Авгур», та який бере свій початок на в`їзді до ГО СТ «Авгур».».
Отже, Київським апеляційним судом було встановлено, що ГО СТ «Авгур» перешкоджає ОСОБА_1 у користуванні її власністю земельною ділянкою з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122 шляхом обмеження доступу нормального під`їзду до земельної ділянки землями загального користування, що підтверджується листом голови Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 17 березня 2020 року № 167/01-10.
Дослідивши вказаний лист голови Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області № 167/01-10 від 17.03.2020, на який позивач також посилається як на доказ чинення перешкод з боку відповідача у користування під`їзною дорогою, яка проходить поза межами ГО СТ «Авгур» та веде до земельної ділянки, що орендує позивач, судом встановлено наступне.
В листі голови Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області № 167/01-10 від 17.03.2020 зазначено, що під`їзна дорога від земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:04:029:0272 до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122, протяжністю 620 метрів, знаходиться в межах АДРЕСА_4 , перебуває у комунальній власності та відноситься до земель загального користування. В листі зазначено, що житлові будинки розташовані по АДРЕСА_1 межують з ГО СТ «Авгур», дорога, яка проходить по АДРЕСА_1 знаходиться поза межами орендованої ГО СТ «Авгур» території». Зазначено, що Підгірцівською сільською радою не укладались будь-які угоди та не надавалися ГО СТ «Авгур» будь-які дозволи на використання у власних цілях земель загального користування, а саме під`їзних доріг з боку АДРЕСА_1 . Стосовно деталізації способу проїзду зі сторони села Романків Обухівського району Київської області до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122 та житлового будинку розташованого на зазначеній земельній ділянці, які перебувають у власності ОСОБА_1 і безпосередньо межують з ГО СТ «Авгур», листом повідомлено, що містобудівною документацією, а саме генеральним планом села Романків, під`їзна дорога з боку села до вказаної земельної ділянки не передбачена. Єдиним проїздом з боку села Романків до зазначеної земельної ділянки є ґрунтова дорога, яка частково проходить через землі приватної власності. Будь-якої альтернативи зазначеному проїзду з боку села Романків не існує. У вказаному листі зазначено, що як і зазначалося у відповіді Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 24.02.2020 № 111/01-10, зі сторони села Романків фактично існує лише один проїзд до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122, з приводу користування яким й виникає спір між ОСОБА_1 та ГО СТ «Авгур», та який бере свій початок на в`їзді до ГО СТ «Авгур».
Таким чином, зі змісту листа голови Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області № 167/01-10 від 17.03.2020 вбачається, що спір між ОСОБА_1 (яка є власницею земельної ділянки та орендованого позивачем майна) та ГО СТ «Авгур» виник щодо користування проїздом зі сторони села Романків, який бере свій початок на в`їзді до ГО СТ «Авгур».
Водночас у даній справі спір між позивачем та відповідачем виник з приводу користування під`їзною дорогою з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів, яка проходить через територію ГО СТ «Авгур» з боку Старобезрадичівської сільської ради.
При цьому зі змісту пояснень відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву, вбачається, що жодних перешкод в наданні вільного проїзду по АДРЕСА_1 до житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122 та належить на праві власності ОСОБА_1 , ГО СТ «Авгур» не вчиняло та не вчиняє. Вказані відомості позивачем не спростовані. Жодних доказів чинення перешкод позивачу в наданні вільного проїзду по АДРЕСА_1 до орендованого ним житлового будинку матеріали справи не містять.
Крім того, в матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази того, що під`їзна дорога з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів з боку Старобезрадичівської сільської ради перебуває поза межами земельної ділянки, переданої ГО СТ «Авгур» в довгострокову оренду, є вулицею або автомобільною дорогою загального користування.
При цьому матеріалами справи підтверджується та не спростовано сторонами, що до орендованого позивачем житлового будинку (приміщення), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122 фактично існує два під`їзди і доказів чинення перешкод в наданні вільного проїзду по АДРЕСА_1 до орендованого ним житлового будинку матеріали справи не містять.
В матеріалах справи відсутні докази розташування земельної ділянки з кадастровим 3223186800:04:011:0122, на якій знаходиться орендоване позивачем нерухоме майно, на території ГО СТ «Авгур». Доказів межування земельної ділянки з орендованим позивачем майном із землями ГО СТ «Авгур» матеріали справи також не містять. Протилежного суду не доведено.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів межування земельної ділянки з кадастровим 3223186800:04:011:0122, на якій знаходиться орендоване позивачем нерухоме майно, із землями, що надані ГО СТ «Авгур» в строкове, платне володіння і користування, суд погоджується із твердженнями відповідача про недоречність у даному випадку посилань позивача на статті 96, 103 Земельного кодексу України.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 1.1 договору оренди № 0001, орендодавець Обухівська районна державна адміністрація надає, а орендар Садове товариство «Авгур», приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 28,50 гектарів, яка знаходиться на державних землях Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області за межами села Старі Безрадичі.
Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 17.01.2005, з метою передачі в оренду для ведення садівництва за рахунок земель в межах Старобезрадичівської сільської ради передав, СТ «Авгур», розташоване на території Старобезрадичівської сільської ради, прийняло у користування на умовах договору оренди земельну ділянку площею 28,50 га для ведення садівництва. Категорія земель заболочені землі, вкриті болотно-чагарниковою рослинністю.
Будь-яких посилань чи відомостей про те, що через надану ГО СТ «Авгур» в строкове користування земельну ділянку проходить дорога або вулиця загального користування дані документи не містять.
Як було зазначено судом раніше, згідно з ч. 1 ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю.
Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в п.4.26 постанови від 19.09.2019р. у справі №906/1063/18).
Залежно від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику, виділяються речово-правові та зобов`язально-правові засоби захисту права власності.
Речові засоби захисту права власності та інших речових прав покликані захищати ці права від безпосереднього неправомірного впливу будь-яких осіб. До речово-правових позовів належать: вимоги до незаконного володільця про витребування майна (віндикаційний позов); вимоги власника щодо усунення порушень права власності, які не пов`язані з володінням (негаторний позов); вимоги власника про визнання права власності.
Зобов`язально-правові позови базуються, як правило, на договорах, але можуть ґрунтуватися і на недоговірних зобов`язаннях.
Предметом негаторного позову є вимога власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
З огляду на вищенаведене, право власності як абсолютне право, має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення. Тому встановлення саме зазначених обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 909/392/19).
Так дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено чинення відповідачем перешкод у здійснення ТОВ «Лед-Лідер» права користування та розпорядження орендованими ним майном житловим будинком (приміщенням), що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Романків, вул. Травнева, 4, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122.
Суд вважає за необхідне зазначити, що ТОВ «Лед-Лідер» у позовній заяві фактично обґрунтовує факт неможливості користування під`їзною дорогою з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів до житлового будинку (приміщення), що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Романків, вул. Травнева, 4, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122, а не орендованим ним нежитловим приміщення.
Позовні вимоги заявлені позивачем щодо усунення перешкод у здійсненні права користування під`їзною дорогою до орендованого ТОВ «Лед-Лідер» житлового будинку (приміщення), що не узгоджується із вимогами ст. 391 ЦК України, якою передбачено право власника на усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
При цьому, суд звертає увагу, що у випадку відсутності протиправного характеру дій відповідача виключається можливість задоволення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні майном. У такому разі позивач для задоволення потреби у доступі до орендованого ним нерухомого майна повинен вжити заходів для встановлення відповідного права користування земельною ділянкою, яким чітко буде визначено можливість проїзду, проходу, тощо по території ГО СТ «Авгур» до орендованого ним майна.
Отже, обраний позивачем спосіб захисту є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в основі даної справи лежить спір про здійснення права користування під`їзною дорогою, яка проходить через територію ГО СТ «Авгур». Таким чином, в даному випадку, доступ позивача до орендованого ним нерухомого майна може бути забезпечено лише шляхом встановлення законного способу користування земельною ділянкою, що надана відповідачу в строкове, платне володіння та користування на підставі договору оренди земельної ділянки від 17.01.2005, зокрема, встановленням сервітуту.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер» не доведено в установленому порядку обставини, які ним повідомлені, а тому господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про усунення Товариству з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер» та фізичним особам, що перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з ТОВ «Лед-Лідер», перешкоди у здійсненні права користування під`їзною дорогою до житлового будинку (приміщення), що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Романків, вул. Травнева, 4, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122, шляхом зобов`язання Громадської організації садівниче товариство «Авгур» не чинити перешкоди в надані вільного проїзду (проходу) дорогою з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів до житлового будинку (приміщення), що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Романків, вул. Травнева, 4, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122; та зобов`язання ГО СТ «Авгур» усунути перешкоди у здійсненні права користування під`їзною дорогою до житлового будинку (приміщення), що знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Романків, вул. Травнева, 4, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122, шляхом демонтажу воріт (шлагбауму) № 3, нормативно та документально не доведені, а тому не підлягають задоволенню.
Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «РуїсТоріха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 05.04.2023.
Суддя Л.В. Сокуренко
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 02.02.2023 |
Оприлюднено | 06.04.2023 |
Номер документу | 110020226 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про усунення порушення прав власника |
Господарське
Господарський суд Київської області
Сокуренко Л.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні