Постанова

від 18.07.2023 по справі 911/992/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2023 р. Справа№ 911/992/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Мудрак Р.Р.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 18.07.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер»

на рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 (повний текст складено 04.04.2023)

у справі №911/992/22 (суддя Сокуренко Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер»

до Громадської організації садівниче товариство «Авгур»,

за участі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Обухівської районної державної адміністрації Київської області,

за участі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Козинської селищної ради Обухівського району Київської області,

за участі в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1

про усунення перешкод в користуванні проїздом,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Громадської організації садівниче товариство «Авгур» (далі, відповідач), в якому просить суд:

- усунути Товариству з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер» та фізичним особам, що перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер», перешкоди у здійсненні права користування під`їзною дорогою до житлового будинку (приміщення), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122, шляхом зобов`язання Громадської організації садівниче товариство «Авгур» не чинити перешкоди в наданні вільного проїзду (проходу) дорогою з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів до житлового будинку (приміщення), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122;

- зобов`язати Громадську організацію садівниче товариство «Авгур» усунути перешкоди у здійсненні права користування під`їзною дорогою до житлового будинку (приміщення), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122, шляхом демонтажу воріт (шлагбауму) №3, розташування яких зазначено у висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №11791/21-41 від 16.07.2021 (фото 13, 15, 16), які самочинно встановлені на під`їзді (проходу) дорогою з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів до житлового будинку (приміщення), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, кадастровий номер земельної ділянки:3223186800:04:011:0122.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проїзд до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122, на якій розташований об`єкт оренди ТОВ «Лед-Лідер», має незаконно облаштовані відповідачем перешкоди у вигляді воріт та шлагбауму, які знаходяться на дорозі загального користування (по якій можливий під`їзд до об`єкту оренди ТОВ «Лед-Лідер») поза межами орендованої ГО СТ «Авгур» земельної ділянки площею 28,50 га.

Як на правові підстави позову ТОВ «Лед-Лідер» посилається на норми статей 15, 16, 391 Цивільного кодексу України та статей 39, 71, 83, 96, 103, 152 Земельного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.07.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Обухівську районну державну адміністрацію Київської області (далі, третя особа-1) та Козинську селищну раду Обухівського району Київської області в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (далі, третя особа-2).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.10.2022 залучено до участі у справі в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 (далі, третя особа-3).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.02.2023 у справі №911/992/22 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд, з огляду на зміст висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення земельно-технічного дослідження №11791/21-41 від 16.07.2021, встановив, що до земельної ділянки з кадастровим номером: 3223186800:04:011:0122, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с. Романків, вул. Травнева, 4 та на якій знаходиться орендоване позивачем майно, всупереч доводам позивача щодо єдино можливого варіанту проїзду, технічно можливі два варіанти проїзду (проходу) від дороги Київ-Обухів, зокрема, це існуюча дорога з ґрунтовим покриттям, яка проходить до земельної ділянки з північної сторони з села Романків та існуюча дорога з твердим асфальтовим покриттям, яка підходить до земельної ділянки з південної сторони та проходить через територію ГО СТ «Авгур» з боку Старобезрадичівської сільської ради.

Суд зазначив, що жодних перешкод в наданні вільного проїзду по АДРЕСА_1 до житлового будинку, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с. Романків, вул. Травнева, 4, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122 та належить на праві власності ОСОБА_1 , ГО СТ «Авгур» не вчиняло та не вчиняє. Вказані відомості позивачем не спростовані. Крім того, в матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази того, що під`їзна дорога з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів з боку Старобезрадичівської сільської ради перебуває поза межами земельної ділянки, переданої ГО СТ «Авгур» в довгострокову оренду, є вулицею або автомобільною дорогою загального користування.

Місцевий господарський суд, з огляду на вказане, дійшов висновку, що позивачем не доведено вчинення відповідачем перешкод у здійсненні ТОВ «Лед-Лідер» права користування та розпорядження орендованим ним майном житловим будинком (приміщенням), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122.

Також, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів межування земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122, на якій знаходиться орендоване позивачем нерухоме майно, із землями, що надані ГО СТ «Авгур» в строкове, платне володіння і користування, суд зазначив про недоречність у даному випадку посилань позивача на статті 96, 103 Земельного кодексу України.

Крім того, місцевий господарський суд вказав на те, що позовні вимоги заявлені позивачем фактично щодо усунення перешкод у здійсненні права користування під`їзною дорогою до орендованого ТОВ «Лед-Лідер» житлового будинку (приміщення), що не узгоджується із вимогами статті 391 Цивільного кодексу України, якою передбачено право власника на усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Обраний позивачем спосіб захисту є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в основі даної справи лежить спір про здійснення права користування під`їзною дорогою, яка проходить через територію ГО СТ «Авгур». Таким чином, в даному випадку, доступ позивача до орендованого ним нерухомого майна може бути забезпечено лише шляхом встановлення законного способу користування земельною ділянкою, що надана відповідачу в строкове, платне володіння та користування на підставі договору оренди земельної ділянки від 17.01.2005, зокрема, встановленням сервітуту.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 28.04.2023 (про що свідчить відмітка відділу документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 у справі №911/992/22 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер» про усунення перешкод в користуванні проїздом в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено зміст висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення земельно-технічного дослідження №11791/21-41 від 16.07.2021.

За твердженнями позивача, існуючий варіант №1 проїзду (вказаний в експертному висновку) до земельної ділянки з кадастровим 3223186800:04:011:0122, на якій знаходиться орендоване позивачем нерухоме майно, має невідповідність між проїздом, позначеним на Генеральному плані, та проїздом на місцевості, перегороджений парканом та проходить через земельні ділянки, що знаходяться у приватній власності або користуванні. Відповідно, встановивши ці обставини, суд міг би встановити й наявність порушеного права позивача на захист від вчинення відповідачем перешкод в користуванні єдиним існуючим проїздом до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122 згідно варіанту №2 проїзду (вказаний в експертному висновку) по дорозі з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів з боку Старобезрадичівської сільської ради.

Позивач наголошує на тому, що відповідач самовільно захопив земельну ділянку (проїзд згідно варіанту №2), незаконно (без дозволів) встановив на ньому ворота №3 (шлагбаум). В якості підтвердження самовільного захоплення земельної ділянки та встановлення спірних воріт (шлагбауму №3) позивач посилається на лист Старобезрадичівської сільської ради №77/02-30/55/02-31 від 12.02.2020. Рішення ж виконавчого комітету Старобезрадичівської сільської ради №11 від 14.06.2011, на яке послався суд, не містить дозволу на встановлення воріт (шлагбауму) на проїзді (проході) від дороги Київ-Обухів до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122.

Спірні ворота (шлагбаум №3), встановлені ГО СТ «Авгур», знаходяться поза межами орендованої ним земельної ділянки площею 28,50 га, що підтверджується фотографіями 12, 13, 15, 16 дослідницької частини висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення земельно-технічного дослідження №11791/21-41 від 16.07.2021 та додатками №5, №7 до висновку.

Також скаржник зазначив, що обраний ним спосіб захисту про усунення перешкод у користуванні майном є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, адже він є титульним володільцем об`єкту нерухомого майна - житлового будинку (приміщення), за адресою: АДРЕСА_4, розташованим на земельній ділянці з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122, якому зі сторони відповідача чиняться перешкоди. Водночас, при наявності права власності на земельні ділянки у третіх осіб ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) на землях ГО СТ «Авгур» неможливо встановити земельний сервітут.

В апеляційній скарзі скаржником також викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 у даній справі.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

09.06.2023 від представника відповідача на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

У відзиві відповідач наголошує на тому, що твердження позивача про наявність лише одного проїзду до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122, який бере свій початок на в`їзді до ГО СТ «Авгур», є неправдивим та суперечить фактичним обставинам і матеріалам справи, у т.ч. наданому самим позивачем висновку експерта. У свою чергу, жодних перешкод в наданні вільного проїзду дорогою по вулиці Травневій з боку села Романків ГО СТ «Авгур» позивачу не чинить.

Відповідач стверджує, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що дорога зі спірним шлагбаумом перебуває поза межами земельної ділянки, наданої в оренду ГО СТ «Авгур», є вулицею або автомобільною дорогою загального користування. Проїзд, який проходить через територію ГО СТ «Авгур», є внутрішнім проїздом по території до земельних ділянок членів товариства, побудованим за їх власні кошти.

Інші учасники справи письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер» на рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 у справі №911/992/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2023 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/992/22; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер» на рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 у справі №911/992/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

11.05.2023 матеріали справи №911/992/22 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 у справі №911/992/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер» на рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 у справі №911/992/22, апеляційну скаргу призначено до розгляду на 20.06.2023.

31.05.2023 засобами електронного зв`язку від Обухівської районної державної адміністрації Київської області надійшло клопотання про розгляд справи №911/992/22 за відсутності третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

У судове засідання, призначене на 20.06.2023, з`явився представник Громадської організації садівниче товариство «Авгур».

Інші учасники справи до суду апеляційної інстанції не з`явились, про причини неявки Товариство з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер», Козинська селищна рада Обухівського району Київської області та ОСОБА_1 суд не повідомили.

У судовому засіданні 20.06.2023 колегія суддів дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду справи та повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер» та Козинської селищної ради Обухівського району Київської області про дату та час розгляду справи засобами поштового зв`язку у зв`язку з тим, що зазначені учасники даної справи повідомлені лише засобами електронного зв`язку, проте в судове засідання не з`явились.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 розгляд справи №911/992/22 відкладено на 18.07.2023.

У судовому засіданні 18.07.2023 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 18.07.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися.

Представник Обухівської районної державної адміністрації Київської області у клопотанні від 31.05.2023 просив суд розгляд справи здійснювати за його відсутності.

Представники третіх осіб -2, -3 про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином, про що у матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення третій особі-2 та витяг із сайту «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення на адресу третьої особи-3.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності третіх осіб.

Представник позивача у судовому засіданні просив суд задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

01.01.2021 між ОСОБА_1 (далі, орендодавець, третя особа-3) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер» (далі, орендар, позивач) укладено Договір оренди нерухомого майна № б/н (далі, Договір), за умовами пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування приміщення, що визначене у цьому договорі (надалі іменується «приміщення, що орендується»), та зобов`язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Адреса приміщення, що орендується: АДРЕСА_1 (пункт 1.2. Договору).

Відповідно до пунктів 1.3. - 1.4. Договору загальна площа приміщення, що орендується 1281 кв.м., поверх: 1, 2, мансардний поверх.

Згідно з пунктом 1.7. Договору право власності орендодавця на приміщення, що орендується, підтверджується витягом з ДРРП про реєстрацію права власності від 29.08.2019.

Приміщення, що орендується, надається орендарю для проживання працівників ТОВ «Лед-Лідер» (пункт 2.1. Договору).

Відповідно до змісту копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №179025255 від 29.08.2019, земельна ділянка площею 0,0818 га, кадастровий номер 3223186800:04:011:0122, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Проте, за твердженнями позивача, він не може вільно користуватись орендованим ним майном, оскільки Громадська організація садівниче товариство «Авгур» чинить йому перешкоди щодо проїзду до орендованого майна. У зв`язку із цим позивач вимушений звернутися до суду із позовом у даній справі.

Судом встановлено, що 17.01.2005 між Обухівською районною державною адміністрацією (далі, орендодавець, третя особа-1) та Садівничим товариством «Авгур» (зараз - Громадська організація садівниче товариство «Авгур») (далі, орендар, відповідач) укладений договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Шурубей К.В. та зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за № 0001 (далі, Договір оренди №0001).

Відповідно до умов Договору оренди №0001 орендодавець Обухівська районна державна адміністрація надає, а орендар - Садове товариство «Авгур», приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку загальною площею 28,50 гектарів, яка знаходиться на державних землях Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області за межами села Старі Безрадичі.

Згідно з пунктом 2.2. Договору оренди №0001 він укладається на термін 49 (сорок дев`ять років), починаючи з дати його реєстрації.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 17.01.2005 Обухівська районна державна адміністрація передала, а СТ «Авгур» прийняло у користування на умовах оренди земельну ділянку площею 28,50 га для ведення садівництва. Категорія земель - заболочені землі, вкриті болотно-чагарниковою рослинністю.

Рішенням Виконавчого комітету Старобезрадичівської сільської ради №11 від 14.06.2011 надано дозвіл Громадській організації садівниче товариство «Авгур» на будівництво та встановлення паркану навколо земельної ділянки загальною площею 28,5000 га, розташованої в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що Громадська організація садівниче товариство «Авгур» займає земельну ділянку загальною площею 28,5000 га, що розташована в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області та огороджена парканом.

Як зазначає позивач у позовній заяві, з метою використання ТОВ «Лед-Лідер» об`єкту оренди за призначенням згідно пункту 2.1. Договору (проживання працівників), ним було замовлено у Київського науково-дослідного інституту судових експертиз проведення земельно-технічного дослідження, на вирішення якого поставлено наступні питання:

- які варіанти технічно можливі для проїзду (проходу) до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ?;

- чи є можливість встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці площею 28,50 га, яка знаходиться на державних землях Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області за межами села Старі Безрадичі (що є предметом договору оренди земельної ділянки від 17.01.2005, укладеного між Обухівською РДА та СТ «Авгур» (правонаступником якого є ГО СТ «Авгур»)? Якщо так, та надати варіанти встановлення земельного сервітуту?

У подальшому, як вбачається зі змісту долученого позивачем до позовної заяви висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення земельно-технічного дослідження №11791/21-41 від 16.07.2021, позивачем було направлено до КНДІСЕ лист від 18.08.2021 з проханням щодо часткової зміни питань, поставлених на вирішення експерта. Питання позивачем були викладені в наступній редакції:

- які варіанти технічно можливі для проїзду (проходу) до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ?;

- чи розташовуються на земельній ділянці площею 28,50 га, яка знаходиться на державних землях Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області за межами села Старі Безрадичі, переданих в оренду СТ «Авгур», садовий будинок загальною площею 415,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , який належить ОСОБА_2 та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3223187700:04:029:0095, а також садовий будинок загальною площею 531,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_3 та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3223187700:04:029:0032?

Позивач вказує, що в ході вивчення копії каталогу координат до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 28,50 га, яка знаходиться на державних землях Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області за межами села Старі Безрадичі ГО СТ «Авгур», та висновку експерта №11791/21-41 від 16.07.2021, йому стало відомо, що посадовими особами ГО СТ «Авгур» були самовільно зняті з кутів повороту меж орендованої ГО СТ «Авгур» земельної ділянки межові знаки у кількості 56 штук та переміщені у невідомому напрямку. В подальшому, за твердженням позивача, посадовими особами ГО СТ «Авгур» було самовільно захоплено земельну ділянку, що перебуває у власності Козинської об`єднаної територіальної громади та по якій проходить дорога загального користування, якою можливий під`їзд до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122, на якій розміщений об`єкт оренди ТОВ «Лед-Лідер», що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський район, с. Романків, вул. Травнева, 4.

Крім того, позивач стверджує, що посадовими особами відповідача встановлено паркан довкола самовільно захопленої земельної ділянки, розміщено ворота № 3, а також на захопленій земельній ділянці здійснене самовільне будівництво будинку та споруди.

Таким чином, як наголошує позивач, через встановлені ГО СТ «Авгур» перешкоди на під`їздах до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський район,с. Романків, вул. Травнева, 4, на якій розміщений об`єкт оренди позивача, відповідачем постійно чиняться перешкоди ТОВ «Лед-Лідер» та іншим особам, що перебувають у трудових відносинах з позивачем, у тому числі його керівнику - Погорілому М.В., якому доводиться постійно звертатися до правоохоронних органів із вимогою доступу до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122.

На підтвердження вказаних відомостей позивачем долучено до матеріалів справи копії протоколів прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 27.11.2021, 11.12.2021, копії письмових пояснень директора ТОВ «Лед-Лідер» від 27.11.2021, 11.12.2021 та копії талонів-повідомлень єдиного обліку про прийняття і реєстрацію заяв (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 22.12.2021, від 03.12.2021 та від 20.10.2021.

Оскільки за твердженням позивача проїзд до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122, на якій розташований об`єкт оренди ТОВ «Лед-Лідер», має незаконно облаштовані перешкоди у вигляді воріт та шлагбауму, які, на думку позивача, знаходяться поза межами орендованої ГО СТ «Авгур» земельної ділянки площею 28,50 га, то вказані перешкоди повинні бути демонтовані задля забезпечення вільного доступу автомобільного транспорту та пішоходів.

Крім того, позивач посилається на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 12.11.2018 та постанову Київського апеляційного суду від 01.07.2021 у справі №372/1617/18, яка на його думку має преюдиційне значення для справи №911/992/22. Так позивач зазначає, що у справі №372/1617/18 з`ясовувалось питання чинення перешкод Громадською організацією садівниче товариство «Авгур» ОСОБА_1 , яка є власником земельної ділянки 3223186800:04:011:0122, у користуванні під`їзною дорогою, яка проходить поза межами ГО СТ «Авгур» та веде до земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122, що також підтверджується постановою Київського апеляційного суду від 01.07.2021 у справі №372/1617/18.

Однак, незважаючи на судові рішення, ГО СТ «Авгур» продовжує чинити перешкоди ТОВ «Лед-Лідер» у користуванні під`їздом до земельної ділянки з кадастровим номером: 3223186800:04:011:0122.

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся до суду із позовом у даній господарській справі, в якому просить суд усунути Товариству з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер» та фізичним особам, що перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з ТОВ «Лед-Лідер», перешкоди у здійсненні права користування під`їзною дорогою до житлового будинку (приміщення), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122, шляхом зобов`язання Громадської організації садівниче товариство «Авгур» не чинити перешкоди в наданні вільного проїзду (проходу) дорогою з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів до житлового будинку (приміщення), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122 та зобов`язати ГО СТ «Авгур» усунути перешкоди у здійсненні права користування під`їзною дорогою до житлового будинку (приміщення), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122, шляхом демонтажу воріт (шлагбауму) № 3, розташування яких зазначено у висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 11791/21-41 від 16.07.2021 (фото 13, 15, 16), які самочинно встановлені на під`їзді (проходу) дорогою з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів до житлового будинку (приміщення), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122.

Відповідач, у свою чергу, проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив наступне.

Відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 17.01.2005, укладеного між Обухівською районною державою адміністрацією та Садівничим товариством «Авгур», правонаступником якого є ГО СТ «Авгур», Обухівською РДА передано СТ «Авгур» в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться на державних землях Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області за межами с. Старі Безрадичі, в оренду передано земельну ділянку площею 28,50 гектарів.

Відповідач наголошує на тому, що ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером: 3223186800:04:011:0122, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , а ГО СТ «Авгур» належить на праві користування земельна ділянка, яка знаходиться на державних землях Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області за межами с. Старі Безрадичі. Відповідно до умовних позначень, які містяться у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, ГО СТ «Авгур» не є суміжним землекористувачем із земельною ділянкою ОСОБА_1 , тому посилання позивача у позовній заяві на статті 96, 103 Земельного кодексу України є недоречними. Крім того, відповідач зазначав, що ні ОСОБА_1 , ні її син - ОСОБА_4 (директор ТОВ «Лед-Лідер») не є та ніколи не були учасниками ГО СТ «Авгур».

Відповідач стверджує, що ОСОБА_4 (директор ТОВ «Лед-Лідер») умисно вводить в оману суд та домагається права проїзду до земельної ділянки саме через територію ГО СТ «Авгур» з боку Старобезрадичівської сільської ради, а не через існуючий проїзд по вул. Травнева з боку с. Романків, Підгірцівської сільської ради Обухівського району. Жодних перешкод у наданні вільного проїзду дорогою по вулиці Травнева з боку с. Романків, яка веде до земельної ділянки та орендованого позивачем об`єкту, який розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Романків, кадастровий номер 3223186800:04:011:0122, ГО СТ «Авгур» не вчиняло та не вчиняє по цей час.

Відповідач наголошує на тому, що твердження позивача про те, що до земельної ділянки з кадастровим номером 223186800:04:001:0122 існує лише один проїзд, який бере свій початок на в`їзді до ГО СТ «Авгур», є неправдивим та суперечить фактичним обставинам і матеріалам справи.

На переконання відповідача, докази, надані позивачем на підтвердження протиправних дії ГО СТ «Авгур», не доводять, що дорога (зі спірним шлагбаумом), яка проходить через ГО СТ «Авгур», перебуває поза межами земельної ділянки, переданої ГО СТ «Авгур» в довгострокову оренду, є вулицею або автомобільною дорогою загального користування. Проїзд, який проходить через територію ГО СТ «Авгур», за твердженням відповідача, є внутрішнім проїздом до території земельних ділянок членів товариства, побудованим за їх власні кошти, а спірна огорожа (до складу якої входять металеві ворота і шлагбаум) навколо земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача, встановлена на підставі рішення виконавчого комітету Старобезрадичівської сільської ради №11 від 14.06.2011 та відповідних рішень загальних зборів товариства.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про усунення перешкод у здійсненні ним права користування під`їзною дорогою з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів до житлового будинку (приміщення), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122.

При цьому, як на правові підстави позову ТОВ «Лед-Лідер» посилається на норми статей 15, 16, 391 Цивільного кодексу України та статей 39, 71, 83, 96, 103, 152 Земельного кодексу України.

За приписами частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, у разі звернення до господарського суду, особа має довести відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України, що право або законний інтерес, за захистом якого звернулась ця особа, порушується, не визнається або оспорююється відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, з позовом може звертатися особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів. При цьому, звертаючись до суду з позовом, позивач повинен визначити позовні вимоги таким чином, щоб у разі їх задоволення судом відбувся захист, визнання та поновлення його прав і охоронюваних законом інтересів.

З урахуванням наведених законодавчих норм, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Разом із цим, вирішуючи спір, суд має перевірити наявність в особи, яка звертається з позовом, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано цей позов, з`ясувати, у чому полягає порушення цих прав та інтересів. При цьому має бути визначено, які саме права позивача порушено відповідачем та якими законодавчими актами передбачено право позивача на звернення із заявленим позовом.

Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту.

Подібні правові висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №911/1330/17, від 10.05.2018 у справі №902/835/17.

Згідно частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.

Відповідно до частин 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Положеннями статті 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З урахуванням наведених положень законодавства власник має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю (подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17, постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі №926/3881/17).

У постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №910/1310/19 викладено правовий висновок про те, що умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Відповідно до статті 39 Земельного кодексу України, на яку посилається позивач, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Згідно частини 3 статті 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) (стаття 83 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктом «б» частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства (стаття 96 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Відповідно до положень статті 391 Цивільного кодексу України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами справи, земельна ділянка (кадастровий номер 3223186800:04:011:0122), що належить Барашковій Т.В. на праві приватної власності, знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , а земельна ділянка ГО СТ «Авгур» площею 28,50 га, передана йому в оренду згідно Договору оренди земельної ділянки від 17.01.2005, укладеному між Обухівською районною державною адміністрацією (далі - орендодавець, третя особа-1) та Садівничим товариством «Авгур», знаходиться на державних землях Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області за межами с. Старі Безрадичі.

Колегія суддів зазначає, що наразі в Україні не має діючого закону, який би регулював діяльність саме садівничих товариств, як і законодавчого визначення поняття садівничого товариства.

Водночас, проаналізувавши ряд нормативних актів (зокрема, Цивільний кодекс України, Закон України «Про кооперацію», Закон України «Про громадські об`єднання») і роз`яснень компетентних органів можна зробити висновок, що садівниче товариство є юридичною особою, добровільним об`єднанням громадян-власників садівничих ділянок, метою створення якого є задоволення та захист законних соціальних, садівничих, господарських та інших спільних інтересів його членів.

Сторонами не заперечується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер», директор Товариства - Погорілий М.В. та власниця земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122 - ОСОБА_1 не є учасниками Громадської організації садівниче товариство «Авгур». Вказане підтверджується довідками голови Громадської організації Сельвеструк Ю.А. (копії наявні в матеріалах справи). Будь-які договори між позивачем та відповідачем не укладалися, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Згідно частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом частин 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо усунення перешкод у здійсненні права користування під`їзною дорогою до житлового будинку, що перебуває в оренді позивача, шляхом зобов`язання відповідача не чинити перешкоди в надані вільного проїзду (проходу) дорогою з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів до житлового будинку, позивач зазначає, що вказана дорога, на його переконання, належить до доріг загального користування, а встановлення спірних воріт (шлагбауму № 3), розташування яких зазначено у висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №11791/21-41 від 16.07.2021, на думку позивача, здійснено самочинно на під`їзді (проході) дорогою з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів до орендованого позивачем житлового будинку та перешкоджає позивачу користуватися проїздом до орендованої ним земельної ділянки.

На підтвердження вказаних відомостей позивачем до позовної заяви долучено висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення на замовлення позивача земельно-технічного дослідження №11791/21-41 від 16.07.2021 (далі, Висновок №11791/21-41 від 16.07.2021).

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Виходячи зі змісту статті 101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Колегія суддів зазначає, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Дослідивши наданий позивачем Висновок №11791/21-41 від 16.07.2021, судом встановлено, що за результатами проведення експертного дослідження судовим експертом встановлено, що до земельної ділянки кадастровий номер 3223186800:04:011:0122, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с. Романків, вул. Травнева, 4, технічно можливі два варіанти проїзду (проходу) від дороги Київ-Обухів.

Варіант №1 під`їзду (проходу) до земельної ділянки кадастровий номер 3223186800:04:011:0122, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с Романків, вул. Травнева, 4 - це існуюча дорога з ґрунтовим покриттям, яка проходить до земельної ділянки з північної сторони з села Романків. Довжина під`їзду від дороги Київ-Обухів до земельної ділянки становить орієнтовно 1650 м, ширина варіює від 4.00 м до 6.50 м. Варіант №1 під`їзду (проходу) до земельної ділянки детально описано у дослідницькій частині висновку та відображено на фото №1 та на Додатках №1, №2, №3 до висновку. Слід зазначити, що на існуючому проїзді згідно варіанту №1 розташовані ворота №1 та ворота №2. Розташування воріт №l та №2 позначені на фото 1, фото 7, фото 8 у дослідницькій частині висновку та Додатку №2 до висновку.

Варіант №2 під`їзду (проходу) до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с. Романків, вул. Травнева, 4 - це існуюча дорога з твердим асфальтовим покриттям, яка підходить до земельної ділянки з південної сторони. Довжина під`їзду від дороги Київ-Обухів до земельної ділянки становить орієнтовно 1620 м, ширина варіює від 4.50 м до 7.50 м. Варіант №2 під`їзду (проходу) до земельної ділянки детально описано у дослідницькій частині висновку та відображено на фото 12, 13 на Додатках №4, №5, №6 до висновку. Слід зазначити, що на існуючому проїзді згідно варіанту №2 розташовані ворота №3, розташування яких відображено на фото 13, 15, 16 у дослідницькій частині висновку та Додатку № 5 до висновку.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наданий позивачем Висновок №11791/21-41 від 16.07.2021, погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що останній не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості, у зв`язку із чим приймає його як належний та допустимий доказ у справі.

Відтак, матеріалами справи, а саме вказаним Висновком, підтверджується, що до земельної ділянки кадастровий номер 3223186800:04:011:0122, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, с. Романків, вул. Травнева, 4 та на якій знаходиться орендоване позивачем майно, технічно можливі два варіанти проїзду (проходу) від дороги Київ-Обухів.

Однак, в апеляційній скарзі позивач посилається на те, що насправді єдиним існуючим проїздом до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122 є Варіант №2 проїзду (вказаний в експертному висновку) по дорозі з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів з боку Старобезрадичівської сільської ради, оскільки існуючий Варіант №1 проїзду (вказаний в експертному висновку) має невідповідність між проїздом, позначеним на Генеральному плані, та проїздом на місцевості, перегороджений парканом та проходить через земельні ділянки, що знаходяться у приватній власності або користуванні, що знайшло своє відображення на сторінках 15-16, 17, 29 Висновку.

Оцінюючи вказані доводи скаржника, колегія суддів встановила, що у Висновку на сторінках 15, 16 експертом дійсно зазначено, що існує невідповідність між проїздом, позначеним на Генеральному плані, та проїздом на місцевості (додаток №1 та додаток №2 до висновку), та невідповідність між Генеральним планом та даними, що містять на Публічній кадастровій карті (Додаток №3), а саме, як зазначено у Висновку між точками А і Б проїзд на Генеральному плані запланований через точку С і позначений лінією рожевого кольору та на ньому розміщені земельні ділянки, що знаходяться у приватній власності або користуванні. Також відповідно до Генерального плану між точками В і Ж (додаток №1) запланована пряма дорога, яка на час обстеження такої існує, проте проїзд перегороджений парканом (фото 1).

Водночас, попри вказані невідповідності до Генерального плану у конфігурації дороги, експерт встановив, що на місцевості фактично існує проїзд до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122, який у додатку №1 до Висновку позначений лінією зеленого кольору, у додатку №2 лінією помаранчевого кольору, у додатку №3 лінією темно зеленого кольору, та який, як вбачається зі схематичних зображень, не пролягає безпосередньо через земельні ділянки (між точками А та Б через точку С), що знаходяться у приватній власності або користуванні. Ворота 1 та 2 згідно візуальної схеми на фото 1 та додатків №1, №2 до Висновку розташовані фактично вздовж існуючої на місцевості дороги з ґрунтовим покриттям, через яку, як вказав експерт, можливий Варіант проїзду №1 до земельної ділянки, орендованої позивачем.

Отже, не відповідають матеріалам справи доводи позивача про те, що Варіант проїзду №2 є єдиним існуючим проїздом до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122.

У свою чергу питання щодо невідповідності існуючого проїзду згідно Варіанту №1 запланованому на Генеральному плані, не є предметом спору в даній справі.

Спір між позивачем та відповідачем у даній справі виник з приводу користування під`їзною дорогою з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів, яка проходить через територію ГО СТ «Авгур» з боку Старобезрадичівської сільської ради та відповідає Варіанту проїзду №2 відповідно до Висновку №11791/21-41 від 16.07.2021.

Спірними воротами (шлагбаумом) №3 є ворота (шлагбаум), встановлені на під`їзді (проходу) дорогою з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів, яка бере свій початок на в`їзді до ГО СТ «Авгур» з боку Старобезрадичівської сільської ради.

Як уже зазначалося, в обґрунтування позову ТОВ «Лед-Лідер» стверджує, що за результатами проведення експертного дослідження йому стало відомо, що відповідачем самовільно зняті з кутів повороту меж орендованої ГО СТ «Авгур» земельної ділянки межові знаки у кількості 56 штук та переміщені у невідомому напрямку. У подальшому, за твердженням позивача, посадовими особами ГО СТ «Авгур» було самовільно захоплено земельну ділянку, що перебуває у власності Козинської об`єднаної територіальної громади та по якій проходить дорога загального користування, якою можливий під`їзд до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122, на якій розміщений об`єкт оренди ТОВ «Лед-Лідер», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, за результатами проведення експертного дослідження судовим експертом не було встановлено ні обставин того, що відповідачем самовільно зняті з кутів повороту меж орендованої ГО СТ «Авгур» земельної ділянки межові знаки у кількості 56 штук та переміщені у невідомому напрямку, ні обставин самовільного захоплення будь-якої земельної ділянки, що перебуває у власності Козинської об`єднаної територіальної громади та по якій проходить дорога загального користування.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження повідомлених позивачем суду обставин ТОВ «Лед-Лідер» не надано.

Натомість, як вірно наголосив суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, у Висновку №11791/21-41 від 16.07.2021 встановлено, що результати співставлення координат поворотних точок (кутів) меж земельної ділянки площею 28.50 га, що передана в оренду СТ «Авгур» з координатами точок (кутів) меж земельних ділянок з кадастровими номерами 3223187700:04:029:0032 та 3223187700:04:029:0095 графічно відображені на Додатку №8 до висновку, де на основі Публічної кадастрової карти лініями та штриховкою синього кольору позначено розташування СТ «Авгур», відповідно до каталогу координат поворотних точок, що надані на дослідження, лініями червоного кольору позначено розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 3223187700:04:029:0032 та 3223187700:04:029:0095 відповідно до каталогів координат, які містяться в базі даних ДЗК.

Крім того, у Висновку №11791/21-41 від 16.07.2021 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223187700:04:029:0095 площею 0.3011 га, що на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , на якій розташований садовий будинок загальною площею 415.5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , належний ОСОБА_2 , розташована в межах земельної ділянки площею 28.50 га, що передана в оренду Садовому товариству «Авгур» строком на 49 років відповідно до договору оренди земельної ділянки (копія) від 17.01.2005; земельна ділянка з кадастровим номером 3223187700:04:029:0032 площею 0.2400 га, що на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , на якій розташований садовий будинок загальною площею 531.7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 , належний ОСОБА_3 , розташована в межах земельної ділянки площею 28,50 га, що передана в оренду Садовому товариству «Авгур» строком на 49 років відповідно до договору оренди земельної ділянки (копія) від 17.01.2005.

З огляду на зазначене, не підтвердженими та такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях є доводи позивача щодо самовільного зняття відповідачем з кутів повороту меж орендованої ГО СТ «Авгур» земельної ділянки межових знаків у кількості 56 штук та переміщення їх у невідомому напрямку та щодо самовільного захоплення відповідачем земельної ділянки, що перебуває у власності Козинської об`єднаної територіальної громади та по якій проходить дорога загального користування

Крім того позивач стверджує, що відповідачем встановлено паркан довкола самовільно захопленої земельної ділянки, розміщено за межами орендованої земельної ділянки ворота №3.

На підтвердження самовільного захоплення земельної ділянки та встановлення спірних воріт (шлагбауму) №3 позивачем було долучено до матеріалів справи лист Старобезрадичівської сільської ради №77/02-30/55/02-31 від 12.02.2020, який був наданий у відповідь на запит №856 від 03.02.2020 слідчому СВ Обухівського ВП ГУ НП в Київській області лейтенанту поліції А.С. Матвієнку. У вказаному листі виконавчим комітетом Старобезрадичівської сільської ради зазначено, що жодних рішень, дозволів, погоджень, проектів, схем щодо встановлення СТ «Авгур» засобів регулювання дорожнього руху (ворота, шлагбаум); жодних дозволів на будівництво нежитлових будівель та споруд сільська рада не надавала. Додатково листом повідомлено, що Садове товариство «Авгур» розташоване на землях державної власності (поза межами населених пунктів Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області).

Однак, як вірно зауважив суд першої інстанції, зі змісту вказаного листа-відповіді не вбачається за можливе встановити зміст запиту №856 від 03.02.2020 та порушені у ньому питання, як і не можливо встановити, чи стосувався запит саме спірних воріт (шлагбауму) №3, при тому, що в матеріалах справи міститься рішення виконавчого комітету Старобезрадичівської сільської ради №11 від 14.06.2011, яким надано дозвіл Громадській організації садівниче товариство «Авгур» на будівництво та встановлення паркану навколо земельної ділянки загальною площею 28,5000 га, розташованої в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Таким чином, місцевий господарський суд обґрунтовано вказав на те, що лист Старобезрадичівської сільської ради №77/02-30/55/02-31 від 12.02.2020 не може бути належним та допустимим доказом в розумінні статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження самовільного встановлення паркана довкола самовільно захопленої земельної ділянки (без кадастрового номеру та адреси), розміщення спірних воріт (шлагбауму) №3.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що факт розміщення спірних воріт (шлагбауму) №3 саме поза межами орендованої ГО СТ «Авгур» земельної ділянки площею 28,50 га підтверджується Висновком №11791/21-41 від 16.07.2021, а саме Додатком №7 до нього, оцінюються судом критично, оскільки у Додатку №7 відображені місцерозташування, конфігурація, площа та лінійні проміри земельної ділянки ГО СТ «Авгур», жодної інформації про розташування саме за її межами (шлагбауму) №3 названий додаток не містить.

Із наданих відповідачем до відзиву на позовну заяву фотознімків (том 1, а.с. 184), у свою чергу, вбачається, що шлагбаум №3 встановлений саме на в`їзді до ГО СТ «Авгур».

Позивачем не доведено, що ворота (шлагбаум) не є частиною огорожі (паркану), встановленого на підставі наданого рішенням виконавчого комітету Старобезрадичівської сільської ради №11 від 14.06.2011 дозволу.

Стосовно посилань позивача на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 12.11.2018 та постанову Київського апеляційного суду від 01.07.2021 у справі №372/1617/18, які, на його думку, мають преюдиційне значення для справи №911/992/22, то суд зазначає наступне.

Так, позивач зазначає, що у справі №372/1617/18 з`ясовувалось питання чинення перешкод Громадською організацією садівниче товариство «Авгур» ОСОБА_1 , яка є власницею земельної ділянки 3223186800:04:011:0122, у користуванні під`їзною дорогою, яка проходить поза межами ГО СТ «Авгур» та веде до земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122.

Судом встановлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12.11.2018 у справі №372/1617/18, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 01.07.2021, позовні вимоги задоволено частково; усунуто Барашковій Т.В. перешкоди у здійсненні права користування під`їзною дорогою до земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223186800:04:011:0122, шляхом зобов`язання ГО СТ «Авгур» не чинити перешкоди в наданні вільного проїзду дорогою, яка веде до земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3223186800:04:011:0122 та належить на праві власності ОСОБА_1 .

У задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання ГО СТ «Авгур» не здійснювати будь-яких дій щодо блокування дорожнього полотна під`їзної дороги, яка проходить по території ГО СТ «Авгур» та веде до земельної ділянки ОСОБА_1 , яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Підгірці, кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122 відмовлено.

Київський апеляційний суд, залишаючи без змін рішення Обухівського районного суду Київської області від 12.11.2018 у справі №372/1617/18, зазначив:

«В листі Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 24 лютого 2020 року №111/01-10 зазначено, що до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122 та житлового будинку, які перебувають у власності ОСОБА_1 з боку с. Романків Підгірцівської сільської ради, фактично існує лише один проїзд, з приводу користування яким і виник спір. Іншого, альтернативного проїзду, з боку с. Романків до зазначеної земельної ділянки не існує.

Як встановлено судом, та не спростовано відповідачем, останній перешкоджає позивачу у користуванні її власністю - земельною ділянкою шляхом обмеження доступу нормального під`їзду до земельної ділянки землями загального користування.

Вказаних обставин відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було надано жодного доказу, який би вказував про існування дороги до її земельної ділянки, користуватися якою перешкоджає відповідач, колегія суддів відхиляє, оскільки такі докази було надані, зокрема, лист Голови Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 17 березня 2020 року №167/01-10, в якому чітко зазначено, що зі сторони села Романків фактично існує лише один проїзд до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122, з приводу користування яким й виникає спір між ОСОБА_1 та ГО СТ «Авгур», та який бере свій початок на в`їзді до ГО СТ «Авгур».».

Отже, Київським апеляційним судом було встановлено, що ГО СТ «Авгур» перешкоджає ОСОБА_1 у користуванні її власністю - земельною ділянкою з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122 шляхом обмеження доступу нормального під`їзду до земельної ділянки землями загального користування, що підтверджується листом голови Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 17 березня 2020 року №167/01-10.

Дослідивши вказаний лист голови Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області №167/01-10 від 17.03.2020, на який позивач також посилається як на доказ чинення перешкод з боку відповідача у користуванні під`їзною дорогою, яка проходить поза межами ГО СТ «Авгур» та веде до земельної ділянки, що орендує позивач, судом встановлено наступне.

У листі голови Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області №167/01-10 від 17.03.2020 зазначено, що під`їзна дорога від земельної ділянки з кадастровим номером 3223187700:04:029:0272 до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122, протяжністю 620 метрів, знаходиться в межах АДРЕСА_1 , перебуває у комунальній власності та відноситься до земель загального користування. В листі зазначено, що житлові будинки, розташовані по АДРЕСА_1 , межують з ГО СТ «Авгур», дорога, яка проходить по АДРЕСА_1 , знаходиться поза межами орендованої ГО СТ «Авгур» території». Зазначено, що Підгірцівською сільською радою не укладались будь-які угоди та не надавалися ГО СТ «Авгур» будь-які дозволи на використання у власних цілях земель загального користування, а саме під`їзних доріг з боку АДРЕСА_1 . Стосовно деталізації способу проїзду зі сторони села Романків Обухівського району Київської області до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122 та житлового будинку, розташованого на зазначеній земельній ділянці, які перебувають у власності ОСОБА_1 і безпосередньо межують з ГО СТ «Авгур», листом повідомлено, що містобудівною документацією, а саме генеральним планом села Романків, під`їзна дорога з боку села до вказаної земельної ділянки не передбачена. Єдиним проїздом з боку села Романків до зазначеної земельної ділянки є ґрунтова дорога, яка частково проходить через землі приватної власності. Будь-якої альтернативи зазначеному проїзду з боку села Романків не існує. У вказаному листі зазначено, що як і зазначалося у відповіді Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області від 24.02.2020 № 111/01-10, зі сторони села Романків фактично існує лише один проїзд до земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122, з приводу користування яким й виникає спір між ОСОБА_1 та ГО СТ «Авгур», та який бере свій початок на в`їзді до ГО СТ «Авгур».

Таким чином, зі змісту листа голови Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області № 167/01-10 від 17.03.2020 вбачається, що спір між ОСОБА_1 (яка є власницею земельної ділянки та орендованого позивачем майна) та ГО СТ «Авгур» у справі №372/1617/18 виник щодо користування проїздом зі сторони села Романків, який бере свій початок на в`їзді до ГО СТ «Авгур».

Водночас, як уже зазначалося вище, у даній справі спір між позивачем та відповідачем виник з приводу користування під`їзною дорогою з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів, яка проходить через територію ГО СТ «Авгур» з боку Старобезрадичівської сільської ради.

При цьому, як зазначав відповідач у відзиві на позовну заяву, жодних перешкод в наданні вільного проїзду по АДРЕСА_1 до житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122 та належить на праві власності ОСОБА_1 , ГО СТ «Авгур» не вчиняло та не вчиняє. Вказані відомості позивачем у межах даного спору не спростовані. Жодних доказів чинення перешкод позивачу в наданні вільного проїзду по АДРЕСА_1 до орендованого ним житлового будинку матеріали справи не містять.

Крім того, в матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази того, що під`їзна дорога з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів з боку Старобезрадичівської сільської ради перебуває поза межами земельної ділянки, переданої ГО СТ «Авгур» в оренду та є вулицею або автомобільною дорогою загального користування.

Як вбачається із копії Договору оренди земельної ділянки від 17.01.2005, укладеного між Обухівською районною державною адміністрацією та Садівничим товариством «Авгур» (зараз - Громадська організація садівниче товариство «Авгур»), акту приймання-передачі земельної ділянки від 17.01.2005, в оренду СТ «Авгур» передано земельну ділянку площею 28,50 га для ведення колективного садівництва, яка знаходиться на державних землях Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області за межами села Старі Безрадичі. Категорія земель - заболочені землі, вкриті болотно-чагарниковою рослинністю.

Жодних відомостей про те, що через виділену садовому товариству земельну ділянку проходить дорога та/або вулиця загального користування вказані документи не містять, як і не встановлено таких даних судовим експертом у Висновку.

У матеріалах справи відсутні також будь-які звернення, скарги Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області до уповноважених органів щодо незаконного захоплення відповідачем дороги загального користування, встановлення на ній шлагбауму.

Відповідач, у свою чергу, вказує, а позивачем не спростовано, що відповідний проїзд, який проходить через територію ГО СТ «Авгур», є внутрішнім проїздом до територій земельних ділянок членів товариства, побудованим за їх власні кошти.

З огляду на вищевикладене у сукупності, суд відхиляє посилання скаржника на те, що відповідачем було незаконно захоплено дорогу загального користування, по якій існує єдино можливий варіант проїзду до земельної ділянки, орендованої позивачем.

Посилання скаржника на те, що Договір оренди від 17.01.2005 припинив свою дію після реєстрації права власності за фізичними особами ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) на земельні ділянки для ведення садівництва, які розташовані в межах земельної ділянки 28,50 га, судом відхиляються як такі, що не ґрунтуються на нормах чинного земельного законодавства.

Стосовно посилань позивача на положення статей 96, 103 Земельного кодексу України, які регулюють правила добросусідства, то такі є недоречними, оскільки, як вірно вказав місцевий господарський суд, у матеріалах справи відсутні докази межування земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:04:011:0122, на якій знаходиться орендоване позивачем нерухоме майно, із землями, що надані ГО СТ «Авгур» в строкове, платне володіння і користування.

Як було зазначено судом раніше, згідно з частиною 1 статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Однак, з огляду на вищевстановлені обставини справи, колегія суддів доходить висновку, що позивачем не доведено вчинення відповідачем перешкод у здійснення ТОВ «Лед-Лідер» права користування та розпорядження орендованими ним майном - житловим будинком (приміщенням), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122.

ТОВ «Лед-Лідер» у позовній заяві та апеляційній скарзі фактично обґрунтовує факт неможливості користування під`їзною дорогою з твердим асфальтовим покриттям від дороги Київ-Обухів до житлового будинку (приміщення), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3223186800:04:011:0122, а не орендованим ним нежитловим приміщенням.

Позовні вимоги заявлені позивачем щодо усунення перешкод у здійсненні права користування під`їзною дорогою до орендованого ТОВ «Лед-Лідер» житлового будинку (приміщення), що не узгоджується із вимогами статті 391 Цивільного кодексу України, якою передбачено право власника на усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання саме своїм майном.

При цьому, як вірно наголосив суд першої інстанції, у випадку відсутності протиправного характеру дій відповідача виключається можливість задоволення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні майном. У такому разі позивач для задоволення потреби у доступі до орендованого ним нерухомого майна повинен вжити заходів для встановлення відповідного права користування земельною ділянкою, яким чітко буде визначено можливість проїзду, проходу, тощо по території ГО СТ «Авгур» до орендованого ним майна.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки фактично в основі даної справи лежить спір про здійснення права користування під`їзною дорогою, яка проходить через територію ГО СТ «Авгур».

Враховуючи вищевикладене, висновки місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог у даній справі є правомірними.

Усі інші доводи учасників справи, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову до відповідача.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги позивача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер» на рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 у справі №911/992/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 у справі №911/992/22 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Лед-Лідер».

Матеріали справи №911/992/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.08.2023 після виходу членів колегії суддів з відпусток.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко