Рішення

від 27.03.2023 по справі 404/9547/21

НОВГОРОДКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 404/9547/21

пров. 2/393/12/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2023 року смт Новгородка

Новгородківський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Подліпенця Є.О.,

за участю секретаря Шупрудько К.А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

третя особа - орган опіки і піклування Первозванівської сільської об`єднаної територіальної громади,

представники учасників справи:

представник відповідача - адвокатка Нофенко Ю.В.,

представник третьої особи - сільський голова Мудрак П.,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду смт Новгородка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки і піклування Первозванівської сільської об`єднаної територіальної громади про визначення місця проживання дитини разом з батьком,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом вказуючи, що після розлучення з відповідачкою, дитина проживала з матір`ю та навчалася у першому класі школи № 25 м.Кропивницький, по місцю проживання батька. Проте у 2019 році відповідачка виїхала з міста Кропивницький, та вивезла сина всупереч його волі та волі останнього. Протягом вказаного періоду дитина перенесла значні психологічні втрати викликані нездоровим середовищем перебування. На початку 2021 року відповідач повернулася на постійне місце проживання до м.Кропивницький та влаштувала дитину до школи по місцю свого проживання. Протягом останніх шести місяців перед зверненням до суду, його син - ОСОБА_3 , проживав з батьком, який сина возив до школи, та у повному обсязі здійснював піклування, виховання та матеріальне забезпечення дитини. Матір дитини була відсутня, через те що у червні 2021 року почала курс лікування алкогольної залежності, що передбачав тримісячну ізоляцію. Після спливу курсу лікування відповідачка, ще три місяці перебувала у місці реабілітації та повернулася до м.Кропивницький наприкінці листопада 2021 року. На прохання матері у зв`язку з її приїздом до міста, після піврічної відсутності, 28.11.2021 року батько відвіз дитину до матері. Згідно попередньої домовленості між батьками, було вирішено, що дитина буде проживати з батьком, але з вільним графіком відвідування матері. Проте всупереч раніше узгодженого, відповідач після приїзду заперечує встановлені обставини та забирає його з школи до себе під різними приводами. Більше частину часу дитина проживає з батьком. За місцем проживання батька перебувають всі речі дитини, він має власну кімнату та все необхідне для повноцінного розвитку, батько забезпечує не лише його виховання та навчання, а й дозвілля та відпочинок. Спільно з батьком мали місце багаторазові подорожі до моря, у тому числі і закордон, забезпечувалось перебування дитини у дитячому оздоровчому закладі, організується відвідування спортивної секції. Відповідно до судового наказу від 06.09.2019 року по справі № 404/6215/19 виданого Кіровським районним судом м.Кіровограда з нього на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини доходів щомісячно, але менше 50 % прожиткового мінімуму починаючи з 27.08.2019 року. Вказані кошти відповідач отримує по теперішній час, незважаючи на фактичне піврічне перебування дитини на утриманні батька. Крім того, протягом тривалого періоду, сплачені на дитину кошти, не використовуються для її потреб, а протиправно витрачаються на потреби відповідача, оскільки останній не має самостійного доходу. Вказане порушує загальні права дитини. Крім того, внаслідок поведінки відповідача дитина перебувала у несприятливих умовах, перенесла тривалі нервові навантаження та стрес, про що свідчать відомості амбулаторної картки дитини. Подальше проживання дитини разом з матір`ю несе ризик повторного вивезення дитини до іншої місцевості всупереч її волі. У зв`язку з вказаним, батько вимушений визначити місце проживання дитини з ним у судовому порядку.

Ухвалою судді Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 16.03.2022 року по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовчого засідання на 11.04.2022 року. Крім цього, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копія зазначеної ухвали була надіслана учасникам справи.

Також відповідачу та третій особі разом з ухвалою надіслано копію позовної заяви з доданими до неї документами.

Крім цього, ухвалою суду від 11.04.2022 року за клопотанням позивача було витребувано у БО «ЦЕНТР ВИХІД Є!» (код ЄДРПОУ 42831266) та ТОВ «МЕДІКОМ КРИВБАС» (код ЄДРПОУ 38256191) відомості про причину, період умови перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у реабілітаційному центрі БО «ЦЕНТР ВИХІД Є!» суму витрат, понесених у зв`язку із реабілітацією, а також копію договору, укладеного з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також цією ухвалою було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів. Вимоги ухвали щодо витребування доказів БО «ЦЕНТР ВИХІД Є!» та ТОВ «МЕДІКОМ КРИВБАС» за невідомих суду причин виконані не були.

Крім цього, ухвалою суду від 11.01.2023 року в задоволенні клопотань позивача ОСОБА_1 про витребування доказів, а саме витребування у відповідачки ОСОБА_2 відомостей про її доходи та про звернення із судовим дорученням щодо збирання доказів до відповідного районного суду м. Кривого Рогу - було відмовлено. Клопотання позивача ОСОБА_1 про розгляд справи у закритому судовому засіданні та про виклик в судове засідання свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - було задоволено. А також закрито підготовче провадження у зазначеній цивільній справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

Стороною відповідача у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подано. Інших клопотань учасниками справи не заявлено.

Позивач ОСОБА_1 31.01.2023 року, 02.03.2023 року та 27.03.2023 року у призначені судові засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за його відсутності не скористався. Клопотань про відкладення слухання справи від нього не надходило.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник - адвокатка Нофенко Ю.В. до суду не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за їх відсутності не скористалися. Клопотань про відкладення слухання справи від них не надходило.

Представник третьої особи органу опіки і піклування Первозванівської сільської об`єднаної територіальної громади в судове засідання не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за його відсутності також не скористався. Клопотань про відкладення слухання справи від нього не надходило. 03.02.2023 року на адресу суду від сільського голови Мудрак П. надійшла інформація про неможливість надати висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини разом з батьком.

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини учасників справи достатніми, враховуючи, що їх неявка в даному випадку не перешкоджає розгляду справи та винесення судового рішення, суд розглянув справу, в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу технічними засобами, на підставі наявних у справі доказах у відсутність сторін, представників відповідачки і третьої особи, що не з`явилися в судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Так, згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу визначені способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Також ст. 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно правового змісту положень ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14.10.2011 року, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та його батьками зазначені позивач та відповідачка.

Згідно судового наказу від 06.09.2019 року по справі № 404/6215/19 виданого суддею Кіровського районного суду м.Кіровограда з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але менше 50 % прожиткового мінімуму починаючи з 27.08.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Постановою державного виконавця Долинського РВ ДВС від 18.10.2019 року було відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу від 06.09.2019 року по справі № 404/6215/19.

Згідно наданої інформації сільським головою Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області П.Мудрак за вих. № 05-30/82 від 09.01.2023 року, працівниками відділу у справах дітей Первозванівської сільської ради в телефонному режимі проведено бесіду з батьком дитини під час якої з`ясовано, що його малолітній син ОСОБА_3 , 2011 року народження, разом зі своєю матір`ю виїхав за кордон, де перебуває до теперішнього часу. Тому, підтвердження проживання дитини разом з батьком, немає. Необхідного пакету документів батьком не надано. Тому, надати висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини разом з батьком на даний час не можливо.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятої статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

Згідно з нормою ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2). Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).

Суд вважає недоведеними доводи сторони позивача на які він посилається в позові як на підставу задоволення позовних вимог.

Так, як встановлено судом, в обґрунтування наявності підстав для визначення проживання дитини з позивачем, останній посилається на ту обставину, що у відповідачки відсутні кошти для утримання дитини, а стягнуті з нього аліменти на утримання дитини, відповідачкою витрачаються не за призначенням, проте данні обставини не підтвердженні жодними доказами, а тому судом не беруться до уваги.

Також доводи позивача з приводу того, що негативна поведінка відповідачки впливає на погіршення стану здоров`я дитини, також є безпідставними та не беруться судом до уваги, оскільки наданий позивачем витяг з медичної карти дитини ОСОБА_3 , жодним чином не підтверджує вказані обставини, а лише констатує факт його звернення до медичного закладу.

Доводи позивача з приводу того, що відповідачка в певний період часу проходила курс лікування алкогольної залежності з послідуючою реабілітацією також є безпідставними та недоведеними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема відомостями відповідних диспансерів про перебування на певному обліку, висновками відповідних експертних досліджень, тощо. Між тим слід зазначити, що сам факт перебування особи в лікарняному закладі в певний період часу жодним чином не підтверджує саме факт тієї чи іншої залежності особи та потреби в її вилікуванні.

Крім цього слід зазначити, що позивачем взагалі не надано доказів про характеристики, джерела доходу, житлово-побутові умови позивача та відповідачки, де саме на даний час мешкає дитина та з ким, відомості про те, що дитина мешкає разом з особою до якої пред`явлені позовні вимоги (відповідачкою) взагалі відсутні. З наданих позивачем доказів не можливо зробити висновок про психологічний стан дитини, та як насправді вона живе, в яких побутових і матеріальних умовах перебуває. Крім того відсутні будь-які докази на підтвердження того, що саме відповідачка не створила дитині належних умов для виховання та розвитку, чинить будь-які перешкоди позивачу у спілкуванні, побаченні з сином.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, а тому вказаний позов слід залишити без задоволення за безпідставністю та недоведеністю.

Інші доводи позивача на які він посилається, як на підставу відстоювання своєї позиції не спростовують висновків суду.

Між іншим необхідно наголосити, що позивачем не забезпечено явку свідків, яких він просив суд допитати зі свого боку, а останні за викликом суду не прибули, в зв`язку з чим суд позбавлений можливості надати оцінку показам осіб, які їх не надали.

Слід зазначити, що відмовляючи в задоволенні позову, суд також виходить з того, що матеріали справи не містять висновку відповідного органу опіки та піклування з приводу доцільності визначення місця проживання дитини разом з позивачем, а також думки самої дитини, яка за віком вже може визначитися щодо виниклих спірних правовідносин, і яку суд має враховувати при прийнятті рішення по справі.

Крім цього, враховуючи, що позивачу в задоволенні його позовних вимог відмовлено у повному обсязі, суд вважає, що на підставі положень ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі у виді судового збору відшкодуванню з боку відповідачки на його користь не підлягають.

Керуючись статтями ст.ст. 3-4, 12-13, 76-82, 89, 95, 141, 209, 258-259, 263-265, 354-355 ЦПК України, ст.ст.15-16 ЦК України, ст.ст.7,141,160,161 СК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки і піклування Первозванівської сільської об`єднаної територіальної громади про визначення місця проживання дитини разом з батьком - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення.

Повне рішення складене 04.04.2023 року.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Є.ПОДЛІПЕНЕЦЬ