Постанова

від 05.04.2023 по справі 487/5737/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

05.04.23

22-ц/812/19/23

Єдиний номер справи 487/5737/19

Провадження 22-ц812/19/23 Головуючий по 1 інстанції Кузьменко В.В.

Головуючий і доповідач по 2 інстанції Колосовський С.Ю.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

05 квітня 2023р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

Колосовський С.Ю., Лівінський І.В., Ямкова О.О.,

секретар судового засідання Богуславська О.М.,

за участі: прокурора Волкожи С.В., представника відповідача Багдасарової Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2021р.

за позовом керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, скасування запису в Державному реєстрі речових прав та витребування земельної ділянки шляхом знесення об`єкту нерухомості,

встановила:

У липні 2019р. керівник Миколаївської місцевої прокуратури №1 пред`явив в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради позов до ОСОБА_1 про:

-визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , видане 23.05.2014р. Реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:12:001:0029 площею 0,0423 га, розташовану по АДРЕСА_1 ;

-скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису від 03.09.2018р. за №27779942 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 299,8 кв.м., житловою площею 71,4 кв.м., огорожі та споруди за №3,4,5,6,7,8 по АДРЕСА_1 ;

-витребування у ОСОБА_1 на користь держави в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 423 кв.м. вартістю 170644,98 грн. з кадастровим номером 4810136300:12:001:0029 по АДРЕСА_1 шляхом знесення житлового будинку під літ. А-2 загальною площею 299,8 кв.м.

Позивач зазначав, що пунктами 51, 51.1 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради №36/61 від 04.09.2009р. затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 847 кв.м, за рахунок земель ТОВ «Миколаївбудпроект», з віднесенням її до земель житлової забудови, для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд по про. Авіаційному, 14 у м. Миколаєві.

На підставі вказаного рішення міської ради ОСОБА_3 отримала державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯИ №140150 від 27.10.2009 із кадастровим номером 4810136300:12:001:0019 і за договором купівлі-продажу від 14.12.2012р. продала її ОСОБА_1 та ОСОБА_4

14.12.2012р. за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу ОСОБА_3 відчужила названу земельну ділянку на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_4 по частині, у зв`язку з чим нотаріусом на державному акті зроблений запис про перехід права власності.

ОСОБА_4 і ОСОБА_1 провелиподіл земельноїділянки ізкадастровим номером4810136300:12:001:0019відповідно доякого останнійналежить земельнаділянка площею 0,0423 га, кадастровий номер №4810136300:12:001:0029.

22.11.2013р. рішенням Виконкому Миколаївської міської ради №1105 земельній ділянці ОСОБА_1 надано новуадресу - АДРЕСА_1 .

23.05.2014р. ОСОБА_1 отримала свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на земельну ділянку, видане Реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області.

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 18.09.2018р. у справі №487/10126/14-ц визнано незаконним та скасовано рішення Миколаївської міської ради №36/61 від 04 вересня 2009р. в частині надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 847 кв.м. по АДРЕСА_2 ; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №140150 від 27.10.2009р., з записом про перехід права власності в рівних частках ОСОБА_1 і ОСОБА_4 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу №1321 від 14.12.2012р. А у витребуванні земельної ділянки відмовлено у зв`язку із її поділом на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 4810136300:12:001:0028 та 4810136300:12:001:0029.

Оскільки свідоцтво № НОМЕР_1 , видане 23.05.2014р. на ім`я ОСОБА_1 на підставі недійсного договору, то воно також підлягає визнанню недійсним та скасуванню на підставі ст.ст.21,203,215 ЦК, ст.152 ЗК.

Миколаївська міська рада приймаючи рішення про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки діяла не у спосіб та не в межах повноважень, передбачених законом, що не може вважатись вираженням волі територіальної громади, а тому це майно вибуло з володіння територіальної громади міста поза її волею. У зв`язку з чим, належним способом захисту порушеного права є витребування земельної ділянки від нинішнього власника ОСОБА_1 у власність держави в особі Миколаївської міської ради.

За інформацієюз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майнона спірнійземельній ділянці знаходиться житловий будинок загальною площею 299,9 кв.м., який належить на праві власності відповідачці на підставі запису про право власності від 03.09.2018р. №27779942.

Постановою апеляційного суду Миколаївської області від 18.09.2018р. у справі №487/10126/14-ц встановлено факт місцезнаходження спірної земельної ділянки у межах законодавчо визначеної прибережної захисної смуги Бузького лиману.

Крім того, ця земельна ділянка за генеральним планом міста віднесена до зелених насаджень загального користування, а також згідно Правил використання та забудови території м. Миколаєва належить до перспективної, ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення.

Оскільки будівництво та обслуговування житлових будинків у прибережній захисній смузі Бузького лиману з огляду на ст.90 ВК, ст.62 ЗК законодавчо заборонено та суперечить державним будівельним та санітарним нормам, існуючій містобудівній документації, то запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 03.09.2018р. за №27779942 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 299,8 кв.м., житловою площею 71,4 кв.м., огорожі та споруди за №3,4,5,6,7,8 по АДРЕСА_1 підлягає скасуванню.

До порушення прав територіальної громади м. Миколаєва на спірну земельну ділянку вона не була забудована, а тому відповідно до ст.152 ЗК повинен застосовуватись спосіб захисту цивільного права у вигляді відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, а саме шляхом знесення розташованого на ній житлового будинку, що не буде порушенням прав відповідачки, тому що у даному випадку втручання держави в право особи на мирне володіння майном є правомірним, держава переслідує законну мету захисту земельної ділянки на якій не можна будувати нічого постійного.

Спірна земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, а її власником є Миколаївська міська рада, яка будучи учасником у справі №487/10126/14-ц упродовж 8 місяців з дня наявності підстав для пред`явлення позову не вжила жодних заходів до реального поновлення порушених інтересів громади та повернення незаконно відчуженої земельної ділянки, що відповідно до ст.23 Закону «Про прокуратуру», ст.1311 Конституції України відноситься до виключних випадків, які передбачають повноваження прокурора на здійснення представництва інтересів держави в суді.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2021р. у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на незаконність рішення суду, просив його скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.

Відповідачка, в поданому відзиві на апеляційну скаргу, вважає рішення суду законним і обґрунтованим.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач пропустив строк позовної давності щодо вимог про витребування спірної земельної ділянки, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Проте з такими висновками погодитись не можна, оскільки до них суд дійшов з порушенням закону.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Миколаївської міської ради за №35/51 від 19 червня 2009 р. затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 22156 кв.м. за рахунок земель міста, ненаданих у власність або користування, з відведенням її до земель комерційного використання, для обслуговування придбаного майна по АДРЕСА_3 .

Пунктом 54.1 вказаного рішення зазначену земельну ділянку вирішено передати в оренду ТОВ «Миколаївбудпроект» строком на 10 років для обслуговування придбаного майна по по АДРЕСА_3 та зобов`язано землекористувача укласти договір оренди земельної ділянки.

Рішенням Миколаївської міської ради від 04 вересня 2009р. №36/61(п.38-56) затверджені проекти землеустрою щодо відведення 19 громадянам земельних ділянок орієнтовною площею 1000 кв.м., за рахунок земель ТОВ «Миколаївбудпроект» з віднесенням їх до земель житлової забудови для будівництва житлових будинків по по АДРЕСА_2 ,в томучислі відповідачці ОСОБА_2 площею 847кв.м. (пункти 51, 51.1 розділу 4).

01.12.2009р. на підставі цього рішення органу місцевого самоврядування ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 140150.

14.12.2012р. ОСОБА_2 продала земельнуділянку ОСОБА_4 та ОСОБА_1 по 1/2 часткикожній напідставі договору купівлі-продажу№1321,посвідченого ТищенкоО.О.,приватним нотаріусом Миколаївського міськогонотаріального округу.

У договорікупівлі-продажу зазначено, що згідно витягу Поземельної книги про земельну ділянку на частину земельної ділянки діють обмеження типу 01.06.23 та 01.01.05.

22.11.2013р. рішенням Виконкому Миколаївської міської ради №1105 земельній ділянці ОСОБА_1 надано новуадресу - АДРЕСА_1 .

12.12.2013р. Управління Держземагенства Миколаївського району у Миколаївській області здійснило державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0423 га, кадастровий номер №4810136300:12:001:0029, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 .

06.05.2014р. державний реєстратор Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області Тумилович О.В. закрив об`єкт нерухомого майна та погасив право власності на земельну ділянку площею 0,0847 га, кадастровий номер 4810136300:12:001:0019 на підставі поділу.

06 травня 2014р. державним реєстратором Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області Тумилович О.В. внесено записза №5757741про реєстраціюправа власностіза ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер №4810136300:12:001:0029, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 .

23.05.2014р. державний реєстратор Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області Тумилович О.В. видав на ім`я ОСОБА_1 свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 .

16.10.2014р. Миколаївський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави звернувся із позовом до Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Миколаївської міської ради №36/61 від 04.09.2009р. в частині надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 847 кв.м. по АДРЕСА_2 , визнання недійсними договору купівлі-продажу від 14.12.2012р., державного акту серії ЯИ №140150 на право власності у рівних частках ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянки в комунальну власність.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.10.2015р. у задоволені позову по справі №487/10126/14-ц відмовлено у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 30.03.2016р. відмовлено у задоволені позову у зв`язку із тим, що не було заявлено позовної вимоги про визнання недійсним державного акту про право власності на землю, виданого на ім`я ОСОБА_2 .

Постановою Верховного Суду від 25.04.2018р. рішення апеляційного суду Миколаївської області від 30.03.2016р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 18.09.2018р., залишеною без змін постановою Верховного Суду від 06.11.2019р., позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Миколаївської міської ради №36/61 від 04 вересня 2009р. в частині надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 847 кв.м. по АДРЕСА_2 ; визнано недійсним державний акт серії ЯИ №140150 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4810136300:12:001:0019, виданий на ім`я ОСОБА_2 27.10.2009р. на якому приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Тищенко О.О. 14 грудня 2012 року зроблено запис про перехід права власності на земельну ділянку в рівних частках ОСОБА_4 , ОСОБА_1 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_2 , площею 0,0847 га, кадастровий номер 4810136300:12:001:0019, укладений 14 грудня 2012р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Тищенко О.О., зареєстрований в реєстрі за №1321. В решті позовних вимог відмовлено.

03.09.2018р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено запис за №27779942 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 299,8 кв.м., житловою площею 71,4 кв.м., огорожі та споруди за №3,4,5,6,7,8 по АДРЕСА_1 .

Підставою виникнення права власності на житловий будинок зазначено: технічний паспорт, виданий 05.04.2018р. Миколаївським бюро технічної інвентаризації, декларація про готовність об`єкта до експлуатації МК 141182321542, видана 20.08.2018р. Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради.

Як встановлено судом при розгляді справи №487/10126/14-ц земельна ділянка по АДРЕСА_2 площею 12424 кв.м. знаходиться на відстані дев`яти метрів від урізу води Бузького лиману, довжина ділянки вздовж лиману становить 176 м., ширина 84,5 м.

Відповідно до п.2 рішення Миколаївської міської ради від 17.05.2018р. №36/13 «Про затвердження плану зонування м. Миколаєва» земельна ділянка по АДРЕСА_1 розташована в мікрорайоні «Леваневців», у зв`язку з чим регулювання містобудівних та земельних правовідносин здійснюється за Генеральним планом м. Миколаєва.

Відповідно до Правил використання та забудови території м. Миколаєва, затверджених рішенням Миколаївської міської ради від 17.10.2003р. №15/41 дана територія відноситься до перспективної зони ландшафтно-рекреаційної загального призначення (ПР-2).

Згідно з Генеральним планом м. Миколаєва, затвердженим рішенням Миколаївської міської ради від 18.06.2009р. №35/18 земельна ділянка по АДРЕСА_1 відноситься до території зелених насаджень загального користування.

При розгляді цивільної справи №487/10126/14-ц з`ясовано, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах законодавчо визначеної прибережної захисної смуги Бузького лиману, належить до земель водного фонду і її заволодіннягромадянами сталось всупереч вимогЗК, оскільки перехід права власності на це мано є неможливим.

Даний факт не було спростовано в установленому законом порядку, а тому його слід вважати доведеним (ч.4 ст.82 ЦПК).

Відповідно до ст.58 ЗК, ст.4ВК до земель водного фонду належать, в тому числі землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації (ч.1,3ст.60 ЗК).

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (ч.1ст.61ЗК, ч.1ст.89 ВК).

Частина другастатті 59 ЗКобмежує можливість передання земель водного фонду у приватну власність випадком безоплатного передання громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування замкнених природних водойм (загальною площею до 3 гектарів).

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування можуть передавати громадянам та юридичним особам із земель водного фонду на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ч.4ст.59 ЗК).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок надання та використання. Такі землі можуть змінювати володільця шляхом передання їх у приватну власність лише у випадках, прямо передбачених уст.59 ЗК.

Заволодіннягромадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогамЗК(перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених уст.59 цього Кодексу.

Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушеннямст.59 ЗКмає розглядатися як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Негаторний позов може бути заявлений упродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду. Таке тлумачення норм матеріального права дано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018р. у справі №469/1203/15-ц, від 04.07.2018р. у справі №653/1096/16-ц, від 28.11.2018р. у справі №504/2864/13-ц, від 12.06.2019р. у справі №487/10128/14-ц.

При вирішенні спору щодо земельної ділянки, колегія суддів виходить з того, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.2 ЦПК).

Такий захист має бути ефективним, повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у ч.2ст.16 ЦК, зокрема, такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов ст.387 ЦК) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов ст.391 ЦК).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч.2ст.152 ЗК).

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.06.2019р. у справі №487/10128/14-ц зроблено висновок, що власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

При цьому Великою Палатою Верховного Суду у вказаній справі було зазначено, що помилкова кваліфікація для задоволення вимоги про повернення спірної земельної ділянки приписів ст.ст.387388 ЦК, а не ст.391 цього Кодексу та ч.2ст.52ЗК з огляду на принцип jura novit curia («суд знає закони») не може слугувати підставою для відхилення цих вимог, так як не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Справа №487/10128/14-ц за обставинами є подібною із даним спором, в тому числі з посиланням прокурора на норми права характерні для віндикаційного позову, хоча вже в апеляційній скарзі зазначається про необхідність повернення земельної ділянки за негаторним позовом, а тому колегія суддів вважає за можливим застосувати вказаний принцип до спірних правовідносин.

Оскільки належним способом захисту порушених прав у спірних правовідносинах є усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном, то спірна земельна ділянка підлягає поверненню саме у такий спосіб, тобто на підставі ст.391 ЦК, ч.2ст.52 ЗК.

Відповідно до ст.18 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається у разі виділення окремого об`єкта нерухомого майна зі складу об`єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об`єктів.

Згідно зі ст.19 цього ж Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться, в тому числі на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно.

Отже, наявність у відповідачки свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку впливає на можливість реалізації прав щодо цього майна, а тому визнання його недійсним та скасування є самостійним способом захисту, має на меті захист прав позивача на земельну ділянку.

Враховуючи наведене підлягає задоволенню й вимога про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку, виданого на ім`я відповідачки (ст.ст.203,125 ЦК), тому що договір купівлі-продажу, в тому числі частини спірної земельної ділянки, укладений 14 грудня 2012р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано недійсним, а цей правовстановлюючий документ і оспорене свідоцтво пов`язані між собою підставами виникнення.

Таким чином, висновок суду щодо відхилення позовних вимог про повернення земельної ділянки її законному власнику та визнання недійсним свідоцтва про право власності з підстав пропуску строку позовної давності є помилковим.

Усунення перешкод територіальній громаді м. Миколаєва у здійсненні нею права користування та розпоряджання спірною земельною ділянкоюпереслідує легітимну метуконтролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки, яка належить до земель водного фонду, а саме до прибережної захисної смуги Бузького лиману та знаходиться на території зелених насаджень загального користування.

Водоохоронні зони встановлюються вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм для запобігання забрудненню і виснаженню водних об`єктів (п.8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів), для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку (ч.1ст.87 ВК).

У межах вказаних зон з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги (ч.1ст.60 ЗК, п.1 ч.1 ст.81, ч.1ст.88 ВК).

Таке використання прибережних захисних смуг, яке не сприятиме досягненню зазначених цілей, може призводити до забруднення та засмічення поверхневих водних об`єктів, а також до втрати ними водності, виснаження водного об`єкта, що впливатиме на можливість задоволення потреб великої кількості людей.

З огляду на цезаконобмежив безоплатне передання у приватну власність земельних ділянок водного фонду випадком такого передання замкнених природних водойм загальною площею до 3 га(ч.2ст.59 ЗК ), а користування земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг - переліком цілей, не пов`язаних із житловим будівництвом (ч.4ст.59 ЗК, п."г" ч.2 ст.61, ч.3 ст.85, п.4 ч.2 ст.89,ч.1ст.90 ВК).

Оскільки прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (ч.1ст.61 ЗК, ч.1ст.89 ВК ), у цих смугах забороняється, зокрема,будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів(п.«г» ч.2ст.61 ЗК, п.4 ч.1ст.89 ВК , п.п.4 п.2 додатку 13 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів). Дотримання встановлених заборон є необхідною умовою використання земельної ділянки, на яку поширюється режим прибережної захисної смуги, з тією метою, щоб навіть потенційне їх порушення не могло зашкодити охороні навколишнього природного середовища в цілому та конкретному водному об`єкту зокрема.

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (ч.3ст.13 Конституції України).

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (ч.7ст.41 Конституції України, ч.3ст.1 ЗК).

Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля (ч.1ст.50 Конституції України).

У спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч.3 ст.13, ч.7 ст.41, ч.1ст.50 Конституції України,ч.3ст.1 ЗК). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (ст.ст.18,19, п.«а» ч.1 ст.91 ЗК ), які набуваються лише згідно із законом (ст.14 Конституції України).

Суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки до комунальної власності спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права власності народу на землю, у збереженні прибережних захисних смуг, недопущенні зміни цільового призначення земель водного фонду, земель рекреаційного призначення та їх передання у власність з метою житлового будівництва.

Контрольза використанням земельних ділянок водного фонду, зайнятих прибережними захисними смугами, згідно з їх цільовим призначенням є важливим для суспільства загалом і для територіальної громади м. Миколаєва зокрема, оскільки люди зацікавлені у попередженні забруднення, засмічення та вичерпання, виснаження Бузького лиману, у збереженні його водності та у зменшенні коливань стоку. Вони зацікавлені у захисті від знищення навколоводних тварин і рослин, зокрема зелених насаджень на узбережжі вказаного лиману у зеленій зоні, що, як встановив суд апеляційної інстанції, згідно з Генеральними планами міста Миколаєва задовго до виникнення спірних правовідносин уже була територією спеціального призначення, в якій заборонене будівництво.

Крім того, упункті 3.3 глави 3 частини І «Аналіз сучасного стану міста, існуючої містобудівної документації та виявлення основних тенденцій розвитку міста, які повинні бути покладені в основу розробки "Правил використання та забудови території міста"» Правил використання та забудови території м. Миколаєва, затверджених рішенням Миколаївської міської ради від 17 жовтня 2003 року № 15/41, також зазначено, що основним недоліком існуючої системи озеленених територій є недостатнє озеленення прибережних територій і недостатньо високий рівень їх благоустрою.

За таких обставин надання спірної земельної ділянки на незначній відстані від урізу води Бузького лиману у приватну власність з метою будівництвай обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд і знищення з цією метою зелених насаджень у прибережній захисній смузі не допомагає виправити зазначений недолік системи озеленених територій м. Миколаєва.

З огляду на викладене загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля танепогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтересвідповідачкиу збереженні земельної ділянки у власності.

В той же час, відсутні підстави для задоволення решти позовних вимог, які стосуються знесення житлового будинку та правомірності реєстраційних дій пов`язаних з цим майном.

Так, провадження у даній справі було зупинено до розгляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи №488/2807/17.

За наслідками розгляду цивільної справи №488/2807/17 Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2023р. зазначила, що вимога прокурора про витребування з незаконного володіння земельної ділянки шляхом знесення житлового будинку є поєднанням двох вимог характерних для віндикаційного і негаторного позовів.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого володіння суд витребує це майно від відповідача, який незаконно ним володіє, на користь позбавленого володіння позивача-власника. Таке рішення суду є підставою не для знесення спорудженого на земельній ділянці нерухомого майна, а для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації чи іншим порядком.

У випадку поєднання в одній вимозі віндикаційного і негаторного позовів суд має визначити, яку мету переслідує позивач, і застосувати належні норми права, зокрема, задовольняючи такий позов частково.

Відмова в іншій частині вимоги (про знесення спорудженого на тій ділянці об`єкта нерухомості) не перешкоджає державі заявити позов про демонтаж спорудженого на ній нерухомого майна.

Зазначений підхід касаційного суду для вирішення спору підлягає застосуванню і по даній справі, виходячи із заявлених прокурором позовних вимог.

Оскільки у задоволені вказаних вимог судом першої інстанції відмовлено з інших підстав, то з огляду на вищенаведені мотиви рішення суду в силу п.4 ч.1 ст.376 ЦПК підлягає скасуванню в цілому з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Часткове задоволення позову є підставою (ст.141 ЦПК) для пропорційного відшкодування понесених позивачем судових витрат, включаючи за розгляд питання про забезпечення позову, за рахунок відповідачки.

Керуючись ст.ст.367,368,374,376,382 ЦПК, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 вересня 2021р. скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Усунути перешкоди у володінні і користуванні Миколаївській міській раді земельною ділянкою площею 423 кв.м., кадастровий номер 4810136300:12:001:0029 по АДРЕСА_1 , які чиняться ОСОБА_1 шляхом повернення її у комунальну власність територіальної громади м. Миколаєва.

Визнати недійснимта скасуватисвідоцтво проправо власності№ НОМЕР_1 ,видане 23.05.2014р.Реєстраційною службоюМиколаївського міськогоуправління юстиціїМиколаївської областіна ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0423 га, кадастровий номер 4810136300:12:001:0029, розташовану по АДРЕСА_1 .

У задоволені решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Миколаївськоїобласної прокуратури14264,17грн.судових витрату зв`язкуз розглядомсправи всудах першоїі апеляційноїінстанцій.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389ЦПК підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 05 квітня 2023р.

Головуючий: Судді: