Ухвала

від 31.03.2023 по справі 947/28982/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

31 березня 2023 року

м. Київ

справа № 947/28982/21

провадження № 61-3865ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2021 року, рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 січня 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

28 вересня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за розпискою у розмірі 598 230,20 грн.

Ухвалою від 27 жовтня 2021 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року, Київський районний суд м. Одеси частково задовольнив заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову та заборонив відчуження нерухомого майна, належного на праві власності ОСОБА_1

Київський районний суд м. Одеси рішенням від 19 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року, позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 598 230,20 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.

16 березня 2023 року представник ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2021 року, рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 січня 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судові рішення не підлягають касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» передбачено, що у 2023 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2023 року 2 684 грн.

Ціна позову у даній справі становить 598 230,20 грн, що станом на 01 січня 2023 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 250 = 671 000 грн).

За правилами частини першої статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази.

Таким чином, в контексті вимог частини третьої статті 389 ЦПК України оскаржені судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.

Колегія суддів надала оцінку предмету спору, нормативно-правовому регулюванню спірних правовідносин, внаслідок чого дійшла висновку про те, що справа не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.

Касаційна скарга не містить посилань на обставини, які можуть слугувати підставою для перегляду в касаційному порядку судових рішень у цій справі, а колегією суддів таких обставин не встановлено.

За таких обставин заявником не обґрунтовано належним чином потребу у касаційному перегляді судових рішень, ухвалених у справі з ціною позову нижче 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вказівка в резолютивній частині оскаржуваної постанови про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод

1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 05 квітня

2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), №40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], § 230, № 36760/06, ЄСПЛ 2012).

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії», § 36; рішення у справі «Козліца проти Хорватії», § 33; рішення у справі ««Булфрахт Лтд» проти Хорватії», § 34, «Добріч проти Сербії» (Dobric v. Serbia), «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), № 2611/07 та § 54, від 21 червня

2011 року, № 15276/07, та «Йовановіч проти Сербії» (Jovanovic v. Serbia), § 48, від 02 жовтня 2012 року, № 32299/08).

Також ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня

2018 року № 26293/18 у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

Отже, за прецедентною практикою ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені у справі з ціною позову нижче 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2021 року, рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 січня 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров