Постанова

від 04.04.2023 по справі 334/3852/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 04.04.2023 Справа № 334/3852/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/3852/22 Головуючий у 1 інстанції: Телегуз С.М.

Провадження № 22-ц/807/737/23 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«04» квітня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Кочеткової І.В.,

секретар: Рикун А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2023 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Форум» про визнання права користування квартирою та встановлення сервітуту,

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Науково-виробнича фірма «Форум» про визнання права користування квартирою та встановлення сервітуту.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що наказом №404 від 26 липня 1993 року його було прийнято на роботу каменярем у будівельний цех відповідача.

Згідно з договором найму житлового приміщення від 28 грудня 1993 року, укладеного між ним та ТОВ «Науково-виробнича фірма «Форум», він та члени його родини отримали в користування квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 2.1. договору найму у випадку переводу наймача за угодою сторін на іншу роботу або у зв`язку з неможливістю виконувати роботу на попередній посаді за станом здоров`я в результаті отриманої виробничої травми, займана квартира залишається в користуванні наймача.

25 квітня 1997 року його було звільнено по переводу до СП 2 «Амфор Інтернешнл».

Вважав, що оскільки трудові відносини між сторонами були припинені у зв`язку з переведенням працівника за його згодою на інше підприємство, були виконані умови договору найму, відповідно до яких квартира залишається в його постійному користуванні.

На підставі зазначеного просив визнати за ним право користування квартирою АДРЕСА_1 , встановити сервітут без визначення строку на користування ним квартирою.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2023 року закрито провадження у справі.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що у справі № 334/5943/20 суди визнали, що заявлена ним вимога про визнання договору найму житлового приміщення є неналежним способом захисту, висновок суду про тотожність позовних вимог про визнання договору найму таким, що відбувся, та визнання права користування та встановлення сервітуту є безпідставним, клопотання про закриття провадження було заявлено відповідачем вже після закриття підготовного засідання на етапі розгляду справи по суті, просив скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, вирішити питання про судові витрати.

ТОВ «Науково-виробнича фірма «Форум» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що є рішення, яке набрало законної сили з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, клопотання про закриття провадження у справі було подано до початку розгляду справи відповідно до вимог ЦПК України.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що наявне рішення суду у справі № 334/5943/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Науково-виробнича фірма «Форум» про визнання договору найму від 28 грудня 1993 року таким, що відбувся, та незаконним набуття права, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Матеріалами справи підтверджено, що в вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Науково-виробнича фірма «Форум» та просив визнати за ним право користування квартирою АДРЕСА_1 , встановити сервітут без визначення строку на користування ним квартирою.

В обґрунтування позову посилався на те, що згідно з п. 2.1 договору найму у випадку переводу наймача за угодою сторін на іншу роботу або у зв`язку з неможливістю виконувати роботу на попередній посаді за станом здоров`я в результаті отриманої виробничої травми, займана квартира залишається в користуванні наймача, та 25 квітня 1997 року його було звільнено по переводу до СП 2 «Амфор Інтернешнл».

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

У той же час повторне звернення до суду з тотожними вимогами суперечить принципу правової визначеності та є неможливим.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що: «за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».

У постанові ВеликоїПалати ВерховногоСуду від20червня 2018року всправі №761/7978/15-ц(провадження№ 14-58цс18) вказано, що: «позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19).

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).

Отже, для застосування підстави для закриття провадження у справі, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних: сторін спору, предмета позову, підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави відмовити у відкритті провадження у справі.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Brumarescu v. Romania» (Брумареску проти Румунії) констатовано існування усталеної практики щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 201/1763/22 (провадження № 61-156св23).

Закриваючи провадження у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, вказав, що у цій справі та у справі № 334/5943/20 тотожними є обґрунтування заявлених позовних вимог (підстави позову), а також сторони.

Разом із тим, звертаючись у жовтні 2020 року до суду з позовом до ТОВ «Науково-виробнича фірма «Форум» про визнання договору найму від 28 грудня 1993 року таким, що відбувся, та незаконним набуття права (справа № 334/5943/20), ОСОБА_1 просив суд визнати договір найму житлового приміщення, укладений 28 грудня 1993 року між Науково-виробничою фірмою «Форум» та ОСОБА_1 таким, що відбувся; визнати незаконним видачу Запорізьким обласним державним нотаріальним архівом дублікату договору купівлі-продажу реєстровий № 1-147 від 09 грудня 2016 року ТОВ «НВФ «Форум»; визнати неправомірним набуття ТОВ «НВФ «Форум» права власності на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом реєстрації 24 січня 2017 року зазначеного нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності: 18828381 за товариством на підставі дублікату договору купівлі-продажу, серія та номер: 3-2019, виданий 27.10.1992, видавник: Друга Запорізька державна нотаріальна контора).

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суди дійшли висновку, зокрема, що вимога про визнання договору найму таким, що відбувся, не може бути задоволена, оскільки цей договір не визнано недійним, даних про його розірвання не встановлено, а тож в силу презумпції правомірності правочину підстав визнавати його таким, що відбувся, не мається.

Отже, предмети позовів у цій справі та справі № 334/5943/20, тобто матеріально-правові вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Науково-виробнича фірма «Форум», стосовно яких позивач просив прийняти судові рішення, не є тотожними.

Відповідно немає підстав і для закриття провадження у справі за вимогами про визнання за ОСОБА_1 права користування квартирою АДРЕСА_1 та встановлення сервітут без визначення строку на користування ним квартирою, які пред`явлені до ТОВ «Науково-виробнича фірма «Форум», оскільки такі вимоги у справі № 334/5943/20 не вирішувались.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що у справі, яка переглядається, та у справі № 334/5943/20 різні предмети позовів та зробив передчасний висновок про закриття провадження.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення помилкової (передчасної) ухвали, яка підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду (вирішення питання) до суду першої інстанції.

Також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь витрати за подання цієї апеляційної скарги.

Однак, оскільки за загальними правилами ст. 141 ЦПК України розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи по суті, судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, то підстави для вирішення цього питання у даному випадку відсутні.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2023 року про закриття провадження у цій справі скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 05 квітня 2023 року.

Головуючий А.В. Дашковська

Судді: О.М. Кримська

І.В. Кочеткова