Ухвала

від 08.04.2024 по справі 334/3852/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 334/3852/22

провадження № 61-6177св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Форум»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Форум» на постанову Запорізького апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Форум» (далі - ТОВ «НВФ «Форум») про визнання права користування квартирою та встановлення сервітуту.

Позов обґрунтований тим, що наказом від 26 липня 1993 року № 404 його було прийнято на роботу каменярем у будівельний цех ТОВ «НВФ «Форум».

Згідно з договором найму житлового приміщення від 28 грудня 1993 року, укладеного між ним та ТОВ «НВФ «Форум», він та члени його родини отримали у користування квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 2.1. договору найму у випадку переводу наймача за угодою сторін на іншу роботу або у зв`язку з неможливістю виконувати роботу на попередній посаді за станом здоров`я в результаті отриманої виробничої травми, займана квартира залишається в користуванні наймача.

25 квітня 1997 року його було звільнено у зв`язку з переводом до СП 2 «Амфор Інтернешнл».

Оскільки трудові відносини між сторонами припинені у зв`язку з переведенням працівника за його згодою на інше підприємство, то виконано умови договору найму, відповідно до якого квартира залишається в його постійному користуванні.

Просив визнати за ним право користування квартирою АДРЕСА_1 , встановити сервітут без визначення строку на користування зазначеним житловим приміщенням.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2023 року провадження у справі закрито.

Ухвала мотивована тим, що суд закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Суд першої інстанції врахував, що рішення суду у справі № 334/5943/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «НВФ «Форум» про визнання договору найму від 28 грудня 1993 року таким, що відбувся, та визнання незаконним набуття права ухвалене у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій

Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2023 року про закриття провадження у справі скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова мотивована тим, що предмети позовів у справі, що переглядається, та справі № 334/5943/20, тобто матеріально-правові вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «НВФ «Форум», щодо яких позивач просив ухвалити судові рішення, не є тотожними.

Тому немає підстав для закриття провадження у справі за вимогами про визнання за ОСОБА_1 права користування квартирою АДРЕСА_1 та встановлення сервітуту без визначення строку на користування квартирою, які пред`явлені до ТОВ «НВФ «Форум», оскільки ці вимоги у справі № 334/5943/20 не вирішувались.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

27 квітня 2023 року ТОВ «НВФ «Форум» через модуль «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційного скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 04 квітня 2023 року, просило її скасувати, залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, а саме статтю 255 ЦПК України, застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі № 347/554/16, від 04 серпня 2021 року у справі № 146/318/20, від 10 січня 2023 року у справі № 591/1978/22.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу мотивований тим, що у справі № 334/5943/20 суди виходили з того, що вимога про визнання договору найму таким, що відбувся, не є належним способом захисту з урахуванням підстав, якими позивач обґрунтував позов.

Відповідач помилково ототожнює позовну вимогу про визнання договору найму таким, що відбувся, заявлену у справі № 334/5943/20, з позовними вимогами, заявленими у справі, що переглядається.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилався на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статті 255 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «НВФ «Форум» про визнання договору найму від 28 грудня 1993 року таким, що відбувся, та визнання незаконним набуття права (справа № 334/5943/20).

У справі № 334/5943/20 ОСОБА_1 просив суд визнати договір найму житлового приміщення, укладений 28 грудня 1993 року між ТОВ «НВФ «Форум» та ОСОБА_1 , таким, що відбувся; визнати незаконним видання ТОВ «НВФ «Форум» Запорізьким обласним державним нотаріальним архівом дубліката договору купівлі-продажу від 09 грудня 2016 року, реєстровий № 1-147; визнати неправомірним набуття ТОВ «НВФ «Форум» права власності на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом реєстрації 24 січня 2017 року вказаного нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності: 18828381 за товариством на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 27 жовтня 1992 року, серія 3-2019, видавник: Друга запорізька державна нотаріальна контора).

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2022 року у справі № 334/5943/20, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 07 вересня 2022 року, у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

У пункті 52 рішення «Меньшакова проти України» (Menshakova v. Ukraine, заява № 377/02) від 08 квітня 2010 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою ЄСПЛ, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia, заява № 48778/99, пункт 25, ЄСПЛ 2002-ІІ).

Отже, під доступом до правосуддя згідно зі прецедентною практикою ЄСПЛ та відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції розуміють право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом. Тобто здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою та ухвалення судового рішення на засадах верховенства права.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Серед основних засад (принципів) цивільного судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи (стаття 2 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв`язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість подальшого судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України можливе лише за умови, якщо є рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за наслідками вирішення позову, що є тотожним до позову, який розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів. Неможливість повторного розгляду справи після набрання законної сили рішення суду, ухваленого у спорі між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання рішенням суду чинності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц, провадження № 14-58цс18, викладено висновок, що застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України (у редакції 2004 року) зумовлене, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми права позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17, провадження № 14-225цс19, зазначено, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.

Процесуальне законодавство України не дозволяє позивачу пред`являти новий позов до того ж відповідача з тим самий предметом і з тих самих підстав, з яких вже є ухвалене судове рішення, що набрало законної сили, оскільки це фактично призведе до переоцінки обставин, встановлених цим рішенням суду. Таке повторне звернення фактично спрямоване на ініціювання нового розгляду та вирішення справи, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Суд апеляційної інстанції, скасувавши ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження, виходив з того, що для висновку про тотожність позовів у справі, що переглядається, і у справі № 334/5943/20, необхідна одночасна тотожність сторін, предмета та підстав позовів, що в цій справі не встановлено, оскільки вимоги про визнання договору найму таким, що відбувся, та визнання незаконним набуття права і вимоги про визнання права користування квартирою та встановлення сервітуту не є тотожними.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Позов - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення.

Предмет позову опосередковується об`єктом спірного правовідношення та суб`єктивними правами і обов`язками сторін.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

У справі № 334/5943/20та у справі, що переглядається, сторонами є ОСОБА_1 і ТОВ «НВФ «Форум».

У справі № 334/5943/20 предметом позову є визнання договору найму таким, що відбувся, та визнання незаконним набуття права. Відмовивши у позові, суди зокрема зазначили, що пред`явленням вимоги про визнання договору найму таким, що відбувся, є неналежним способом захисту прав позивача.

Предметом позову у справі, що переглядається, є визнання права користування квартирою та встановлення сервітуту без визначення строку на користування житловим приміщенням.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає, що у справі № 334/5943/20 та у справі, що переглядається, предмет позову не є тотожним, оскільки є різною матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить ухвалити судове рішення - визнати договір, який не визнано недійсним, таким, що відбувся (неефективний спосіб захисту) (справа № 334/5943/20), та визнати за позивачем право користування квартирою у певний спосіб, а саме встановлення сервітуту без визначення строку на користування квартирою (справа № 334/3852/22).

Крім того, відмова в позові з підстав обрання неефективного способу захисту не перешкоджає позивачу звернутися з позовом за захистом порушеного чи невизнаного права у спосіб, визначений законом або договором (стаття 55 Конституції України, статті 4, 5 ЦПК України).

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі, яка переглядається.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Форум» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 04 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська