Постанова

від 03.04.2023 по справі 761/14540/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №761/14540/21 Головуючий у 1 інстанції: Макаренко І.О.

провадження №22-ц/824/3206/2023 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Суханової Є.М., Сушко Л.П.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 листопада 2022 року про повернення заяви позивачеві у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення частини вартості часток у статутних капіталах товариств, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва від 29 листопада 2022 року із зазначеним позовом.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 29 серпня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строку для усунення вказаних в ухвалі недоліків, а саме: - вказати про наявність оригіналів поданих письмових доказів та надати їх належним чином засвідчені копії (у відповідності до ст.95 ЦПК України) для суду та учасників справи; - надати належним чином засвідчені копії заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 15.03.2013 року, ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 11.03.2013 року, постанови Київського апеляційного суду від 17.02.2021 року для суду та інших учасників справи.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 29 листопада 2022 року позовну заяву повернуто особі, яка її подала з тих підстав, що позивач не усунув недоліки, перелічені в ухвалі суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з посиланням на порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скаргу обґрунтовано тим, що підставою постановлення ухвали від 29 листопада 2022 року визначено не усунення позивачем недоліків позовної заяви, на які суд звертав увагу в ухвалі від 29 серпня 2022 pоку, а саме, що позивач не надав на виконання вимог ухвали належним чином засвідчених копій заочного рішення Голосіївського районного суду

м. Києва від 15.03.2013 року, ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 11.03.2013 року, постанови Київського апеляційного суду від 17.02.2021 року для суду та інших учасників справи, оскільки подані позивачем докази були фотокопіями оригіналів процесуальних документів, які містяться в матеріалах відповідних справ.

При цьому, згідно ухвали суду від 29 серпня 2022 року судом встановлено такий спосіб усунення недоліків позовних заяви: надати належним чином засвідчені копії заочного рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 15.03.2013 року, ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 11.03.2013 року, постанови Київського апеляційного суду від 17.02.2021 року для суду та інших учасників справи.

Звертає увагу, що на виконання ухвали та за метою відкриття провадження позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків з додатками: «Копія рішення Голосіївського районного суду м. Києва у справі №2601/19041/12 від 15.01.2013 року - 6 арк.; Копія ухвали Голосіївського районного суду м. Києва у справі №2601/19041/12 від 11.03.2013 року - 1 арк.; Копія постанови Київського апеляційного суду у справі №2601/19041/12 від 17.02.2021 року - 8 арк.», що підтверджується описом вкладеного в цінний лист та чим спростовується викладене в оскаржуваній ухвалі.

Аргументи суду про невиконання позивачем вимог ухвали про повернення позову вважає безпідставними та незаконними також з огляду на наступне:

Вказує, що підставою залишення позову без руху (та її повернення в подальшому в разі не усунення недоліків) є не додержання позивачем у поданій заяві вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу (ч.1 ст.185 ЦПК України).

При цьому, ні ст.175 ЦПК України, ні ст.177 ЦПК України не регулюють питання засвідчення копій судових рішень, що подаються до суду учасником справи, а оскаржувана ухвала суду не містить жодного посилання на конкретний пункт та частину статті 175, 177 ЦПК України, вимоги якої не дотримався позивач при поданні позову.

Тому вважає, що ухвала про повернення позову постановлена на необгрунтованій підставі.

Крім того, акцентує увагу, що позовну заяву було пред`явлено до суду першої інстанції 20 квітня 2021 року, а оскаржувану ухвалу суд постановив тільки 29 листопада 2022 року, тобто, більше ніж через півтора року з моменту подання позову.

Вказує, що в даному випадку, несвоєчасне, незаконне та необгрунтоване повернення позову ухвалою від 29 листопада 2022 року з надуманих та надмірно формальних підстав мало наслідком виключно порушення права позивача на справедливий судовий розгляд, гарантоване параграфом 1 ст. 6 ЄСПЛ, що вочевидь не узгоджується зі ст.2 ЦПК України, яка визначає справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ основним завданням цивільного судочинства.

Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц)

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Повертаючи позовну заяву позивачеві, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки, перелічені в ухвалі Шевченківського районного суду міста Києва від 29 серпня 2022 року.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За змістом ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Згідно з ч.1 ст.177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

До неналежно оформленої позовної заяви застосовуються положення статті 185 ЦПК України.

Згідно зі статтею 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху і надає позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ним ухвали.

Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Так, у справі «Belletv. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на звернення до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Суд першої інстанції, повертаючи заяву у зв`язку із ненаданням належним чином завірених копій судових рішень, припустився надмірного формалізму, що може розцінюватись, як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, частиною 2 статті 127 ЦПК України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Разом із тим, судом першої інстанції не застосовано вищенаведене положення Закону.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов поспішного висновку про повернення заяви позивачеві, а доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст.379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 29 листопада 2022 року про повернення заяви позивачеві скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: