Постанова

від 30.03.2023 по справі 572/3729/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2023 року

м. Рівне

Справа № 572/3729/19

Провадження № 22-ц/4815/200/23

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Боймиструк С.В.,

судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання: Мороз А.В.

за участю: ОСОБА_1 ,

розглянув впорядку спрощеногопозовного провадженняз повідомленнямучасників справиапеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 24 грудня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини, заінтересована особа: Люхчанська сільська рада Сарненського району (правонаступником якої є Сарненська міська рада),

ВСТАНОВИВ:

02.12.2019 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до суду, в якій просила встановити факт прийняття нею спадщини після смерті мами ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мотивує це тим, що на день смерті матері залишилось спадкове майно. Їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки не доведений факт прийняття спадщини нею після смерті матері.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 24 грудня 2019 року заяву ОСОБА_2 задоволено.

Встановлено факт, яким стверджено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняла спадщину у порядку визначеному ст. 549 ч.1 п.1 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року,після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій доводить його незаконність та необґрунтованість.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що після смерті ОСОБА_4 у 1991 році належне йому майно перейшло до спадкоємців по 1/2 частці кожній: ОСОБА_3 теща апелянта і ОСОБА_5 дружина апелянта.

Після смерті ОСОБА_3 04.04.2000 року її частку успадкувала її донька, а саме ОСОБА_5 , оскільки проживала в спадковому майні разом зі своєю родиною.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 померла, а оскільки на час її смерті у будинку проживав лише апелянт, то він є спадкоємцем майна своєї дружини, зокрема будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що ОСОБА_2 ніколи не проживала в спірному будинку станом на час відкриття спадщини, як після смерті ОСОБА_4 у 1991 році так і на час смерті ОСОБА_3 у 2000 році. Крім того, ОСОБА_2 будучи обізнаною щодо відсутності у неї будь-яких прав на спадкове майно та про наявність інших спадкоємців не повідомила про цю обставину суд та умисно ввела суд в оману, що спричинило прийняття судового рішення, яким порушуються права та інтереси апелянта.

Враховуючи викладене просить відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про встановлення факту прийняття спадщини.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надійшов.

З матеріалів справи вбачається наступне.

Відповідно до постанови державного нотаріуса Сарненської районної державної нотаріальної контори Рівненської області Соколовської М.В., житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ), спадкоємцями якого по 1/2 частці були: дружина, ОСОБА_3 та дочка, ОСОБА_6 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 .(а.с.7)

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 (а.с.22).

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у шлюбі з 29 липня 1993 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_3 (а.с.21).

ОСОБА_1 зареєстрований в спадковому будинку АДРЕСА_1 з серпня 1993 року. (а.с.20).

ОСОБА_2 звернувшись до суду з заявою про встановлення факту прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_3 зазначила, що вона успадкувала будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки здійснювала догляд за будинком, ремонт, будівництво літньої кухні, погребу та перекриття сараю. Крім того вказала, що на спадкування будинковолодіння ніхто не претендує.

За змістом п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно до ч.3 ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану, при цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.

Частиною 1 статті 315 ЦПК України визначено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені в судовому порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

В силу ч.4ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.

Згідно із роз`ясненнями, викладеними в абз.3 ч.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 встановлення факту прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пов`язує із захистом матеріальних інтересів, а саме права на отримання спадщини, зокрема будинковолодіння у якому зареєстрований та проживає апелянт - ОСОБА_1 .

Водночас довідкою виданою Люхчанською сільською радою ОСОБА_1 стверджується, що на момент смерті тещі, ОСОБА_3 , у 2000 році, з нею проживали та були зареєстровані: ОСОБА_7 , - дочка; ОСОБА_1 , - зять; ОСОБА_8 , - внука.

Статтею 549 ЦК УРСР 1963 року визнавалось, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Згідно довідки Люхчанської сільської ради від 15.05.2020 року №1094 на момент смерті ОСОБА_5 з нею проживав та був зареєстрований її чоловік ОСОБА_1 .

Частиною 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином, встановлення юридичного факту прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_3 , впливає на спадкові права і обов`язки іншої особи, яка не була залучена у справу, а тому є спір про право, який повинен вирішуватись в порядку позовного провадження, із залученням до участі у справі всіх спадкоємців, а якщо таких немає, то заінтересованих осіб по справі.

Пунктом 4 ч.1 ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

За таких обставин на підставі п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням заяви ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення без розгляду.

При цьому залишення без розгляду заяви не позбавляє ОСОБА_2 права звернутися до суду за захистом свого права в порядку позовного провадження.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 належить стягнути 580 гривень витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.293, 315, 367, 368, 374, 377, 381,382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 24 грудня 2019 року скасувати.

Заяву ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття спадщини - залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 580 гривень.

Роз`яснити ОСОБА_2 , що вона має право подати позов на загальних підставах.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Боймиструк С.В.

Судді: Гордійчук С.О.

Ковальчук Н.М.