Постанова

від 04.04.2023 по справі 120/15979/21-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2023 року

Київ

справа №120/15979/21-а

адміністративне провадження №К/990/28503/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 120/15979/21-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ» на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2022 року (головуючий суддя - Томчук А. В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року (головуючий суддя - Сушко О. О., судді: Мацький Є. М., Залімський І. Г.),

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ» (далі - ТОВ «ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ», позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС, відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2021 року №0096160701 в частині збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 557964 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2021 року №0096170701, яким застосовано штраф на суму 14814,37 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2021 року №0096180701, яким застосовано штрафні санкції на суму 48960 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на протиправність прийнятих за наслідками перевірки податкових повідомлень-рішень в межах, які є предметом оскарження.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 19 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС від 23 жовтня 2021 року №0096160701 в частині збільшення грошових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 455956,50 грн. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовив.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини (в межах предмета спору у цій справі).

ТОВ «ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ» (код ЄДРПОУ 34143431) як юридична особа зареєстровано 17 березня 2006 року, про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним та не виключним видом економічної діяльності товариства є розведення свійської птиці (01.47).

У період з 29 липня 2021 року по 09 вересня 2021 року відповідно до статті 20, пунктів 77.1, 77.2 статті 77, пункту 82.1 статті 82 ПК України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу ГУ ДПС від 08 липня 2021 року №2117к проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 вересня 2017 року по 31 травня 2021 року, валютного законодавства за період з 01 вересня 2017 року по 31 травня 2021 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 вересня 2016 року по 31 травня 2021 року, за результатами якої складено акт від 16 вересня 2021 року №8432/02-32-07-01/34143431 (далі - Акт перевірки).

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки та встановленими під час її проведення порушеннями податкового законодавства України, позивач подав до ГУ ДПС заперечення на Акт, за результатами розгляду яких податковий орган згідно з листом від 22 жовтня 2021 року, розділ IV Акта планової документальної перевірки викладено в іншій редакції, вказано, що перевіркою встановлено порушення платником, зокрема:

- пункту 44.1 статті 44, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 450942 грн;

- на порушення пункту 201.10 ст.201, пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України підприємство не зареєструвало податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- пункту 63.3 статті 63 ПК України, пунктів 8.1, 8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588, а саме: ТОВ «ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ» не подало до органів ДПС Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП по 50 об`єктах рухомого та нерухомого майна (набутому праву власності та користування (оренди)), які є об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність.

На підставі зазначених висновків ГУ ДПС прийняло податкові повідомлення-рішення від 23 жовтня 2021 року №0096160701 (оскаржується позивачем частково), №0096170701 (оскаржується позивачем повністю), №0096180701 (оскаржується позивачем повністю).

Висновки ГУ ДПС в межах, які оскаржуються позивачем, ґрунтуються на такому:

- господарські операції ТОВ «ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ» з ТОВ «ГРІНД КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 41582639) є нереальними, відповідно, позивач порушив пункт 44.1 статті 44, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ в сумі 364765,00 грн, яке визначено податковим повідомленням-рішенням №0096160701, що також мало наслідком застосування штрафних санкцій в сумі 91191 грн;

- позивач у порушення вимог пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПК України не нарахував податкові зобов`язання з ПДВ на суму перевищення собівартості реалізованих поточних біологічних активів (курей-несучок, ремонтного молодняка) над фактичною ціною їх продажу, що призвело до заниження ПДВ в сумі 81606,00 грн, яке визначено податковим повідомленням-рішенням №0096160701, що також мало наслідком застосування штрафних санкцій в сумі 20401,50 грн;

- реалізація поточних біологічних активів (курей-несучок, ремонтного молодняка) за ціною нижче собівартості не є господарською діяльністю позивача, відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, а тому позивач зобов`язаний був сплатити ПДВ на суму перевищення бази оподаткування собівартості реалізованих поточних біологічних активів (курей-несучок, ремонтного молодняка) над фактичною ціною їх продажу. Визначення бази оподаткування має бути здійснено відповідно до пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПК України, а для реєстрації податкових накладних за цими операціями застосовуються строки, встановлені пунктом 201.10 статті 201 ПК України. На підставі цього висновку відповідно до пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України до позивача податковим повідомленням-рішенням №0096170701 застосовано штрафні санкції в сумі 14814,37 грн;

- позивач не подав до органів ДПС повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП (50 об`єктів рухомого та нерухомого майна), у зв`язку з чим до позивача відповідно до пункту 117.1 статті 117 ПК України застосовано штрафні санкції в сумі 48960,00 грн (48 х 1020 грн).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що отримання позивачем товарів та послуг від ТОВ «ГРІНД КОМПАНІ», здійснення розрахунків, використання їх у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем документами, які також були досліджені контролюючим органом під час проведеної перевірки. Контролюючий орган не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Підставою для відмови у задоволенні іншої частини позовних вимог стали такі висновки суду:

1) збиток, отриманий як перевищення виробничої собівартості продукції над доходами від її реалізації, не є витратами, що пов`язані з господарською діяльністю, відповідно, ПДВ, нарахований при їх придбанні, не може бути пов`язаний із веденням господарської діяльності (здійснення збиткової діяльності не передбачає отримання доходу, що призводить до збільшення економічних вигід у вигляді надходженнення активів та зростання власного капіталу та відповідно не пов`язано із господарською діяльністю). З викладеного слідує, що у разі, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи, які в подальшому використовуються в операціях, що не є господарською діяльністю, такий платник податку відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу. У зв`язку з цим суд погодився з позицією контролюючого органу, що ТОВ «ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ» протиправно не нарахувало податкове зобов`язання з ПДВ на суму перевищення собівартості реалізованих поточних біологічних активів (курей-несучок, ремонтного молодняка) над фактичною ціною їх продажу всього у сумі 81606 грн. Також суд звернув увагу, що товариство самостійно донарахувало податкові зобов`язання з ПДВ на суму перевищення собівартості реалізованих поточних біологічних активів (курей-несучок, ремонтного молодняка) над фактичною ціною їх продажу, про що свідчать зареєстровані в ЄРПН податкові накладні №9 від 29 лютого 2020 року, №31 від 31 березня 2020 року, №12 від 28 лютого 2021 року, №50 від 30 квітня 2020 року, що, на переконання суду, підтверджує правомірність позиції податкового органу. З цих підстав суд першої інстанції погодився і з правомірністю застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України, оскільки позивач не зареєстрував податкові накладні на суму перевищення собівартості реалізованих поточних біологічних активів (курей-несучок, ремонтного молодняка) над фактичною ціною їх продажу;

2) повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається до контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктом оподаткування. Довідник об`єктів оподаткування розміщено на офіційному сайті ДПС України. Матеріали справи містять правовстановлюючі документи на користування 48 об`єктами рухомого та нерухомого майна (т. 3 а. с. 1-89) і позивач не заперечує факт не подання до контролюючого органу повідомлення за формою 20-ОПП протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктами. Тому суд дійшов висновку про правомірність застосування штрафних санкції на підставі пункту 117.1 статті 117 ПК України в сумі 48960,00 грн. При цьому суд відхилив доводи позивача про незастосовність статті 117 ПК України до випадків щодо неподання повідомлень за формою 20-ОПП, як такі, що не ґрунтуються на нормах податкового законодавства. На обґрунтування цього висновку суд послався на постанову Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі №560/3008/19.

Суд апеляційної інстанції у повному обсязі підтримав висновки суду першої інстанції.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, ТОВ «ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 грудня 2019 року у справі №П/811/1512/14, від 07 березня 2019 року у справі №818/3838/15, відповідно до яких прибутковість окремої операції не є обов`язковою ознакою господарської діяльності і навпаки - її збитковість не означає, що така операція не відноситься до господарської діяльності платника податків. Також, на переконання скаржника, суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05 січня 2021 року у справі №200/1718/20-а, відповідно до якого врахування собівартості при визначенні бази оподаткування ПДВ продукції власного виробництва не відповідає положенням податкового законодавства, оскільки базою оподаткування ПДВ продукції власного виробництва є звичайна ціна, яка відповідає ринковій та визначається відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України, а доведення невідповідності ціни реалізації ринковим цінам покладається на податковий орган. Позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування пункту 198.5 статті 198, пункту 189.1 статті 189, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України у подібних правовідносинах і, на переконання скаржника, ці норми не підлягають застосуванню.

Також ТОВ «ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ» вважає, що наявні підстави для відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 травня 2021 року у справі №560/3008/19, щодо правомірності застосування штрафних санкцій на підставі пункту 117.1 статті 117 ПК України за неподання повідомлень за формою 20-ОПП, оскільки такі повідомлення не відносяться до облікових даних платника податків. При цьому, позивач також зазначає, що Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2022 року у справі №580/814/20 виклав висновок про незастосовність статті 117 ПК України до порушення щодо подання повідомлення за формою 20-ОПП, який і підлягав врахуванню у цій справі. Також у касаційній скарзі викладено позицію про те, що об`єкти рухомого майна - транспортні засоби (таблиця на стор. 10-11 Акта перевірки) при поданні повідомлення за формою 20-ОПП підлягали укрупненню, а тому нарахування штрафу за кожну одиницю є некоректним та неправомірним.

Верховний Суд ухвалою від 24 жовтня 2022 року відкрив касаційне провадження на підставі пунктів 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки вищенаведених доводів позивача.

ГУ ДПС подало відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій і безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також доводи відзиву на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на зміст доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, під час касаційного перегляду потрібно вирішити такі питання (за черговістю їх вирішення):

1) правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права в частині висновків про порушення позивачем обов`язку з подання повідомлення за формою 20-ОПП на кожний об`єкт рухомого і нерухомого майна і застосовність пункту 117.1 статті 117 ПК України для притягнення платника податків до відповідальності за таке порушення, із перевіркою доводів скаржника про наявність підстав для відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 травня 2021 року у справі №560/3008/19, та необхідність врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21 квітня 2022 року у справі №580/814/20;

2) правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права в частині висновків про заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ при здійсненні операцій з продажу біологічних активів за цінами нижче собівартості, із перевіркою доводів скаржника про не врахування висновків Верховного Суду, викладених з цього питання у відповідних постановах, а також про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування пункту 198.5 статті 198, пункту 189.1 статті 189, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України у подібних правовідносинах.

Вирішуючи перше питання у цій справі, колегія суддів виходить з такого.

У постановах від 18 листопада 2022 року у справі № 824/1298/18-а, від 28 вересня 2022 у справі № 160/3561/20, від 04 травня 2022 року у справі № 160/12341/19, від 15 лютого 2022 року у справі № 160/2155/20, від 03 червня 2021 року у справі № 640/7244/19, від 20 травня 2021 року у справі № 560/3008/19, від 21 липня 2020 року у справі № 826/14197/17 Верховний Суд виходив з того, що встановлений факт не подання платником податків повідомлення за формою 20-ОПП є підставою для застосування штрафних санкцій на підставі пункту 117.1 статті 117 ПК України.

З подібним підходом Верховний Суд розглядав справи № 640/23530/21 (постанова від 10 листопада 2022 року), № 640/18768/19 (постанова від 11 травня 2022 року), однак, за наслідками касаційного перегляду направив їх на новий розгляд, оскільки суди попередніх інстанцій не встановили об`єктів, щодо яких не було подано повідомлення за формою 20-ОПП.

Отже, практика Верховного Суду зі спірного у цій справі першого питання є сформованою і усталеною, а підстави для відступлення від неї, які наведені скаржником у касаційній скарзі, є необґрунтованими, виходячи з такого.

Загальні положення щодо обліку платників податків визначає стаття 63 ПК України. Відповідно до пункту 63.1 цієї статті облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу. Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків. Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Отже, одним із способів податкового контролю є контроль за місцем розташування як платника податків, так і об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

Для здійснення такого податкового контролю застосовується Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588 із змінами та доповненнями (далі - Порядок №1588).

Згідно з пунктом 8.1 Порядку №1588 платник податків зобов`язаний повідомляти про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Положеннями пункту 8.2 Порядку №1588 визначено, що об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Повідомлення за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку) повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи - підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об`єкта оподаткування.

Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).

Повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП, подається до органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктом оподаткування.

Згідно з пунктом 8.4 Порядку №1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Тобто, повідомлення за формою №20-ОПП є складовою облікових даних платника податків, оскільки стосується об`єктів оподаткування та/або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, щодо яких здійснюється податковий контроль.

За встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, ТОВ «ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ» протягом періоду з 01 вересня 2017 року по 31 травня 2021 року набуло та мало право користування об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, згідно з договорами оренди рухомого та нерухомого майна та мало право власності на транспортні засоби, які рахувалися на балансі підприємства у складі основних засобів на рахунку бухгалтерського обліку 105 «Транспортні засоби» станом на 01 вересня 2017 року та придбані протягом перевіреного періоду.

Судами встановлено і не заперечується позивачем, що на вказані об`єкти останній не подав до контролюючого органу повідомлення за формою № 20-ОПП.

Згідно з пунктом 117.1 статті 117 ПК України (в редакції, чинній на час застосування штрафних санкцій) неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 23 жовтня 2021 року №0096180701, яким застосовано штрафні санкції на суму 48960 грн.

Посилання скаржника на те, що нарахування штрафу за кожну одиницю є некоректним та неправомірним суд касаційної інстанції вважає безпідставними, оскільки вони не знаходять свого нормативного підтвердження. Встановлені у пункті 8.4 Порядку №1588 правила, які до того ж набрали чинності лише 27 липня 2020 року, щодо можливості подання узагальнюючої інформації про однотипні об`єкти в одному повідомленні за формою 20-ОПП не означають, що штрафна санкція розраховується виходячи з кількості не поданих узагальнюючих повідомлень. Право узагальнювати інформацію належить саме платнику податків, а не контролюючому органу під час вирішення питання розміру штрафних санкцій. Оскільки платник податків зобов`язаний подавати повідомлення за формою №20-ОПП про кожний об`єкт оподаткування та/або об`єкт, пов`язаний з оподаткуванням або через який провадиться діяльність, то штрафна санкція розраховується за кожний об`єкт, щодо якого не було подано відповідне повідомлення.

Посилання скаржника на постанову від 21 квітня 2022 року у справі №580/814/20 є необґрунтованими, оскільки приведений скаржником витяг з цієї постанови міститься в описовій її частині у розділі «Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій», а не мотивувальній. Безпосереднім предметом касаційного перегляду були висновки судів попередніх інстанцій, пов`язані із дослідженням реальності господарських операцій, з якими Верховний Суд погодився.

Друге питання в межах спірних правовідносин полягає в тому, чи можна вважати збиткову операцію такою, що здійснена поза межами господарської діяльності платника податків, як наслідок, зумовлює виникнення у останнього обов`язку збільшити грошові зобов`язання з ПДВ, скласти і зареєструвати податкову накладну на підставі підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України. До того ж позивач доводить, що саме звичайні ціни, а не собівартість продукції застосовуються при визначенні мінімальної бази оподаткування ПДВ.

Вирішуючи це питання, колегія суддів виходить з такого.

Між сторонами не існує спору, що здійснені позивачем операції з продажу біологічних активів (курей-несучок, ремонтного молодняка) були збитковими.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

У той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Із визначеного в Податковому кодексі України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності.

Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 140/6978/20, від 17 грудня 2020 року у справі №816/2270/16, від 21 листопада 2022 року у справі № 804/7753/16, від 07 березня 2019 року у справі №818/3838/15.

Також Верховний Суд звертав увагу, що з`ясування наміру платника податку отримати економічний ефект від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе лише у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість або за ціну придбання товару.

Відповідно, знаходять своє підтвердження доводи скаржника про неврахування наведених висновків Верховного Суду, а тому суд касаційної інстанції визнає помилковою позицію судів попередніх інстанцій, що сам лише факт збитковості конкретної операції зумовлює визнання її такою, що не пов`язана із господарською діяльністю платника податків. Однак, для висновку, що збиткова операція відноситься до господарської діяльності платника податків слід встановити наявність у її змісті економічних причин чи ділової мети.

У постанові від 10 грудня 2019 року у справі №П/811/1512/14 Верховний Суд також зазначав, що до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов`язаних із виробництвом товару, належать: рівень попиту на продукцію, кон`юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об`єктивно впливають на формування ціни. При цьому, прибутковість кожної окремої операції не є обов`язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об`єктивними причинами, а відтак продаж позивачем продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача.

З таким підходом Верховний Суд розглядав справу №816/2270/16 (постанова від 17 грудня 2020 року) і зазначив, що оскільки метою продажу товару позивачем було отримання прибутку виходячи з цін, які склались на ринку сільськогосподарської продукції, та уникнення додаткових витрат, пов`язаних із подальшим зберіганням та переробкою продукції, то продаж позивачем продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як операцію поза межами його господарської діяльності.

Однак, у справі, у якій подано касаційну скаргу, питання наявності економічних причин чи ділової мети при здійсненні операцій з продажу біологічних активів, які, за позицією сторін у справі, є збитковими, судами не досліджувалося.

Водночас, колегія суддів не може оминути те, що у спірних правовідносинах контролюючий орган наполягає на порушенні позивачем вимог саме підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України та пункту 189.1 статті 189 ПК України, вказуючи при цьому на заниження позивачем податкових зобов`язань, виходячи із суми перевищення собівартості реалізованих поточних біологічних активів над фактичною ціною їх продажу.

Підпункт «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України визначає, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

У постанові від 24 січня 2023 року у справі № 560/7669/21 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість із формуванням податкового кредиту на ці суми, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість, виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку передбаченому пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Правове регулювання, запроваджене підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, полягає у тому, що шляхом нарахування податкових зобов`язань вилучається (списується) попередньо сформований податковий кредит. Під час перевірки правильності формування податкового кредиту предметом доказування є обставини, які мали місце на момент віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а під час вирішення питання виникнення у платника обов`язку, встановленого підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, - обставини, які мали місце у періоді виявлення факту припинення використання товару/необоротного активу у власній господарській діяльності платника податків.

Отже, застосування підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України до операцій з продажу самостійно виготовленої продукції за цінами, нижче собівартості, суперечить правовому регулюванню і призначенню цієї норми, якою здійснюється вилучення податкового кредиту на всі суми ПДВ, сплачені при придбанні товару, попередньо включені до нього, а пункт 189.1 статті 189 ПК України не передбачає визначення бази оподаткування, виходячи із суми перевищення собівартості реалізованих поточних біологічних активів над фактичною ціною їх продажу.

Водночас норми ПК України встановлюють окремий порядок дій платника податків у випадку продажу самостійно виготовленої продукції за цінами, нижче звичайних цін.

Так, відповідно до абзацу другого пункту 188.1 статті 188 ПК України в редакції, чинній з 01 січня 2016 року, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню: газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Згідно з абзацом одинадцятим пункту 201.4 статті 201 ПК України, який набрав чинності з 01 січня 2017 року, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.

Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 затверджено форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (далі - Наказ №1307, Порядок №1307 відповідно).

Відповідно до пункту 15 Порядку №1307 у редакції, чинній до 16 лютого 2022 року, у разі постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг (зокрема, якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання / звичайна ціна / балансова (залишкова) вартість перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання), постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання / звичайної ціни / балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною, або може скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо за кожною операцією з постачання товарів/послуг.

У податковій накладній (в тому числі зведеній), яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до пункту 8 цього Порядку (15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання). Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для зазначення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.

Отже, датами виникнення податкових зобов`язань у такому випадку є:

1) дата першої події (дата зарахування коштів або дата відвантаження товарів);

2) дата визначення бази оподаткування ПДВ за цими операціями, виходячи з суми перевищення звичайних цін над фактичною вартістю, якщо реалізація самостійно виготовлених товарів/послуг відбувалась за цінами меншими за звичайні (ринкові).

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2019 року у справі № 200/12345/18-а, у якій також зазначено, що особливо важливе значення має факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим. Цей факт має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, не відповідає ринковим. Також у цій постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що датою виникнення податкових зобов`язань є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України. На дату виникнення податкових зобов`язань платник податків зобов`язаний скласти податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН. В подальшому податкові зобов`язання відображаються у податковій декларації за звітний період і підлягають сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації.

В подальшому висновки Верховного Суду, викладені в цій постанові, підтримані у низці інших постанов, зокрема, від 05 січня 2021 року у справі №200/1718/20-а, на яку здійснено посилання в касаційній скарзі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскільки виявлені контролюючим органом під час перевірки обставини не підпадають під правове регулювання, передбачене підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України та пунктом 189.1 статті 189 ПК України, то податкове повідомлення-рішення №0096160701 від 23 жовтня 2021 року є протиправним і підлягає скасуванню в частині збільшення грошових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 102007,50 грн, в тому числі за основним платежем - 81606,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 20401,50 грн.

Вирішуючи питання правомірності податкового повідомлення-рішення №0096170701, яким до позивача застосовано штрафні санкції відповідно до пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України в сумі 14814,37 грн, колегія суддів виходить з того, що в межах цієї справи це питання є похідним від висновку про наявність/відсутність у позивача обов`язку з реєстрації податкових накладних відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, виходячи із суми перевищення собівартості реалізованих поточних біологічних активів над фактичною ціною їх продажу.

Відповідно, враховуючи попередні висновки суду, податкове повідомлення-рішення №0096170701 також підлягає скасуванню.

Згідно зі статтею 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Оскільки обставини у справі встановлені з достатньою повнотою і відсутні заперечення сторін щодо таких, але судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 жовтня 2021 року №0096160701 в частині збільшення грошових зобов`язань з ПДВ на суму 102007,50 грн, а також від 23 жовтня 2021 року №0096170701, яким застосовано штраф на суму 14814,37 грн, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, такі підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в означеній частині. Водночас за наслідками касаційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про правильність висновків судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 жовтня 2021 року №0096180701, яким застосовано штрафні санкції на суму 48960 грн, а тому судові рішення в цій частині слід залишити без змін.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України). При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина третя статті 139 КАС України).

З урахуванням результату касаційного перегляду задоволенню підлягають позовні вимоги на загальну суму 572778,37 грн (455956,50 грн - вимоги, задоволені судами попередніх інстанцій, + (102007,50 грн + 14814,37 грн) - позовні вимоги, які підлягають задоволенню за наслідками касаційного перегляду), що становить 92,13 % від заявлених (621738,37 грн), відповідно у такій пропорції має бути здійснений розподіл судових витрат на сплату судового збору у цій справі.

Позивачем у цій справі сплачено судовий збір в загальній сумі 18212,00 грн, а саме:

за подання позовної заяви - 9412,00 грн згідно з платіжним дорученням №2360 від 02 листопада 2021 року (т. 1 а. с. 40);

за подання апеляційної скарги - 3800 грн згідно з платіжним дорученням №3104 від 14 червня 2022 року (т. 5 а. с. 81);

за подання касаційної скарги - 5000 грн згідно з платіжним дорученням №3337 від 06 жовтня 2022 року (т. 6 а. с. 41).

Разом з тим, суд враховує, що позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у більшому розмірі, адже сума заявлених позовних вимог становить 621738,37 грн, відповідно, сума судового збору, яка підлягала сплаті за подання позовної заяви становила 9326,07 грн (621738,37 грн х 1,5%). За подання апеляційної скарги в частині відмовлених позовних вимог сплаті підлягав судовий збір в сумі 3730,09 грн (165781,87 грн х 1,5% х 150%), а за подання касаційної скарги в цій частині - 4973,46 грн. Суд зауважує, що надмірно сплачені суми судового збору не підлягають розподілу в порядку, визначеному статтею 139 КАС України, однак, можуть бути повернуті відповідним судом на підставі клопотання позивача, як це передбачено статтею 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Відповідно, загальна сума судових витрат по сплаті судового збору, яка підлягає розподілу у цій справі, становить 18029,62 грн, а за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150) на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати по сплаті судового збору у загальній сумі 16610,69 грн (18029,62 грн х 92,13%).

Разом з тим, у касаційній скарзі позивач заявляє про свій намір відшкодувати витрати, пов`язані з касаційним переглядом справи, зокрема на професійну правничу допомогу (договір про надання правової допомоги від 01 листопада 2021 року), докази понесення та розміру яких будуть подані у строк, передбачений частиною сьомою статті 139 КАС України.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частиною третьою статті 143 КАС України встановлено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частин четвертої - п`ятої статті 143 КАС України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне відкласти розгляд питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу до 18 квітня 2023 року. Запропонувати ГУ ДПС у триденний строк з дня отримання від ТОВ «ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ» доказів на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з касаційним переглядом справи, подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката з наведенням відповідних обґрунтувань (за наявності).

Керуючись статтями 134, 139, 143, 341, 345, 349, 350, 351, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ» задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року у справі № 120/15979/21-а скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 жовтня 2021 року №0096160701 в частині збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 102007,50 грн, від 23 жовтня 2021 року №0096170701, яким застосовано штраф на суму 14814,37 грн, а також в частині здійсненого розподілу судових витрат.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 23 жовтня 2021 року №0096160701 в частині збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 102007,50 грн, в тому числі: за основним платежем - 81606,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 20401,50 грн.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 23 жовтня 2021 року №0096170701, яким застосовано штраф на загальну суму 14814,37 грн.

В іншій частині рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року у справі № 120/15979/21-а залишити без змін.

Змінити розподіл судових витрат у справі.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ» (код ЄДРПОУ 34143431; місцезнаходження: 02094, місто Київ, вул. Червоноткацька, будинок 42) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150; місцезнаходження: 21028, Вінницька обл., місто Вінниця, Хмельницьке шосе, будинок 7) судові витрати на сплату судового збору в сумі 16610 (шістнадцять тисяч шістсот десять) грн 69 коп.

Судове засідання для розгляду питання про судові витрати, пов`язані із касаційним переглядом справи, на оплату професійної правничої допомоги призначити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб на 18 квітня 2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко