Ухвала

від 27.04.2023 по справі 120/15979/21-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

Іменем України

27 квітня 2023 року

Київ

справа №120/15979/21-а

адміністративне провадження №К/990/28503/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),

суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб питання про судові витрати на оплату професійної правничої допомоги, пов`язані із касаційним переглядом справи № 120/15979/21-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ» (далі - ТОВ «ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ», позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС, відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2021 року №0096160701 в частині збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 557964 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2021 року №0096170701, яким застосовано штраф на суму 14814,37 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2021 року №0096180701, яким застосовано штрафні санкції на суму 48960 грн.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 19 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС від 23 жовтня 2021 року №0096160701 в частині збільшення грошових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 455956,50 грн. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовив.

Верховний Суд постановою від 04 квітня 2023 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ» задовольнив частково, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року у справі № 120/15979/21-а скасував в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 жовтня 2021 року №0096160701 в частині збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 102007,50 грн, від 23 жовтня 2021 року №0096170701, яким застосовано штраф на суму 14814,37 грн, а також в частині здійсненого розподілу судових витрат. Ухвалив в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив, податкові повідомлення-рішення скасував, в іншій частині судові рішення залишив без змін. Верховний Суд змінив розподіл судових витрат у справі: стягнув на користь ТОВ «ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС судові витрати на сплату судового збору в сумі 16610,69 грн.

Одночасно Верховний Суд призначив судове засідання для розгляду питання про судові витрати, пов`язані із касаційним переглядом справи, на оплату професійної правничої допомоги в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб на 18 квітня 2023 року, однак, розгляд цього питання відклав на 27 квітня 2023 року з метою забезпечення ГУ ДПС можливості подати клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

24 квітня 2023 року від ГУ ДПС через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Таким чином, станом на 27 квітня 2023 року перешкоди для розгляду питання про судові витрати, пов`язані з касаційним переглядом справи відсутні.

Так, у касаційній скарзі позивач заявив про свій намір відшкодувати витрати, пов`язані з касаційним переглядом справи, зокрема на професійну правничу допомогу (договір про надання правової допомоги від 01 листопада 2021 року) і зазначив, що докази понесення та розміру витрат будуть подані у строк, передбачений частиною сьомою статті 139 КАС України.

17 квітня 2023 року на офіційну електронну адресу Касаційного адміністративного суду від ТОВ «ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ» надійшла заява, підписана кваліфікованим електронним підписом, про ухвалення додаткового рішення у справі. Заявник просить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС понесені на стадії касаційного перегляду витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн. До заяви додані, зокрема такі документи: договір про надання правової допомоги № 011121/01 від 01 листопада 2021 року; додаткова угода № 2 від 15 вересня 2022 року до договору про надання правової допомоги № 011121/01 від 01 листопада 2021 року; детальний опис робіт (наданих послуг) від 04 квітня 2023 року, фактично наданих АО «Захист» та здійснених ним витрат за додатковою угодою № 2 від 15 вересня 2022 року; рахунок на оплату № 1 від 04 квітня 2023 року; платіжне доручення № 3832 від 06 квітня 2023 року; виписка з поточного рахунку АО «Захист» за 07 квітня 2023 року; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 36 від 04 квітня 2023 року з додатком.

Паперовий примірник цієї заяви з доданими до неї документами ТОВ «ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ» направило засобами поштового зв`язку 10 квітня 2023 року, тобто у строк, визначений частиною сьомою статті 139 КАС України. Зазначені документи надійшли до суду 24 квітня 2023 року.

Згідно з частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Стаття 134 КАС України визначає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин другої - сьомої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Отже, у розумінні наведених положень КАС України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо вона вважає, що не було дотримано вимоги стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 грудня 2022 року у справі № 922/1964/21 сформулювала такий висновок. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (пункти 134-135 постанови).

Також Велика Палата Верховного Суду у пунктах 143, 145 цієї постанови зазначила, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У цій справі, згідно з наданою заявником копією Додаткової угоди №2 від 15 вересня 2022 року, сторони встановили фіксований розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги у Верховному Суді - 15000 грн. Також заявник надав копію детального опису робіт (наданих послуг), зі змісту якого вбачається, що усі надані роботи (послуги) стосувалися виключно касаційного провадження, тобто, пов`язані із касаційним переглядом справи. На підтвердження факту оплати заявленого розміру гонорару заявник надав копії: рахунку на оплату № 1 від 04 квітня 2023 року на суму 15000 грн; платіжної інструкції №3832 від 06 квітня 2023 року на суму 15000 грн; виписки з банку за 07 квітня 2023 року; акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 36 від 04 квітня 2023 року на суму 15000 грн.

У поданому ГУ ДПС клопотанні про зменшення судових витрат відсутні обґрунтовані доводи про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат, натомість, містяться загальні посилання на те, що сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн є завищеною, враховуючи співмірність послуг, категорію складності справи та обсяг наданих послуг. Водночас ГУ ДПС не зазначає, який розмір витрат на правничу допомогу, на його переконання, є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих робіт, а просить у стягненні витрат на правничу допомогу відмовити повністю, що, однак, суперечить вимогам КАС України.

З огляду на вищезазначене, а також враховуючи, що відповідач не довів необхідність зменшення розміру відшкодування судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, а позивач навів детальне обґрунтування та подав належні докази на підтвердження розміру понесених витрат на таку допомогу, а також їх пов`язаність із переглядом справи у суді касаційної інстанції, колегія суддів доходить висновку, що розмір судових витрат, що складається з витрат на професійну та правничу допомогу під час розгляду справи у суді касаційної інстанції у сумі 15000 грн є співмірними із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи, значенням справи для учасників.

Водночас, враховуючи вимоги частини третьої статті 139 КАС України, а також частини другої статті 134 КАС України, колегія суддів вважає, що подана позивачем заява підлягає задоволенню частково, а саме в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі, пропорційному задоволеним вимогам.

Зі змісту касаційної скарги, а також наданих заявником документів, вбачається, що правова допомога у Верховному Суді надавалася в межах касаційного оскарження судових рішень в частині відмовлених позовних вимог (на загальну суму 165781,87 грн). За наслідками касаційного перегляду Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу частково і скасував судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог на загальну суму 116821,87 грн з ухваленням нового рішення про задоволення позову в цій частині. Разом з тим, судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 23 жовтня 2021 року №0096180701, яким застосовано штрафні санкції на суму 48960 грн, Верховний Суд залишив без змін. Отже, у пропорційному співвідношенні розмір задоволених вимог за наслідками касаційного перегляду справи відповідає 70,47%.

Відповідно, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10570,50 грн (15000 грн х 70,47%).

Відповідно до частини п`ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 252, 356, 359 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ» про розподіл витрат на оплату професійної правничої допомоги, пов`язаних із касаційним переглядом справи № 120/15979/21-а задовольнити частково.

Ухвалити додаткову постанову.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ» (код ЄДРПОУ 34143431; місцезнаходження: 02094, місто Київ, вул. Червоноткацька, будинок 42) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150; місцезнаходження: 21028, Вінницька обл., місто Вінниця, Хмельницьке шосе, будинок 7) судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді касаційної інстанції, на професійну правничу допомогу в сумі 10570 (десять тисяч п`ятсот сімдесят) грн 50 коп.

В іншій частині у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Додаткова постанова є невід`ємною частиною постанови Верховного Суду від 04 квітня 2023 року, набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко