Постанова

від 28.03.2023 по справі 331/5662/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 28.03.2023 Справа № 331/5662/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 331/5662/18 Головуючий у І інстанції: Жукова О.Є

Провадження №22-ц/807/416/23 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кухаря С.В.,

Крилової О.В.

секретар: Бєлова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районногосуду м.Запоріжжя від 28 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Водний промисловий консалтинг», треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ЄдемськаФастовець Ольга Олександрівна про поділ сумісного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И ЛА:

У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, який у подальшому уточнювала, до ОСОБА_1 , ТОВ «Водний промисловий консалтинг», треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ЄдемськаФастовець О.О. про поділ сумісного майна подружжя.

В обґрунтування позову зазначала, що з 14 травня 2005 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. Від цього шлюбу мають доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2017 року у справі № 335/3061/17 шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2017 року у справі № 335/6853/17 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь позивача на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Також позивач зазначала, що під час перебування сторін в зареєстрованому шлюбі між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу № 2362 від 11 грудня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Журавльовим Д.В., згідно з яким до ОСОБА_1 перейшло право власності на нежитлову будівлю промислового цеху з підвалом, а саме: будівлю промислового цеху (літ. А, загальною площею 635,7 кв.м., пл. основн. 684,5 кв.м., висота 7,25 м, фундамент - з/бетонні блоки; стіни, перегородки - з/бетонні панелі; перекриття - з/бетонні плити; покрівля - рулонна, а/цементна; підлога - бетонна; двері, вікна - металеві, дерев`яні; внутрішнє оздоблення - штукатурка; водопостачання; каналізація (електрика); підвал (літ.пд.) з входом (літ.а), пл. основн. 92,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (один); ідентифікаційний номер об`єкта нерухомого майна: 1315434423101.

На теперішній час, за твердженням ОСОБА_2 , виникла потреба закріпити правовий режим майна, придбаного нею та ОСОБА_1 у шлюбі - нежитлової будівлі промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв.м., вартістю 950000 гривень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зокрема,позивачзазначала,щопіслярозірвання шлюбурішеннямзагальнихзборів засновниківвід 01серпня 2017року,яке оформленеПротоколом №1,вирішено створитиТОВ «Воднийпромисловий консалтинг»зі статутнимкапіталом урозмірі 661000грн(статутнийкапітал розподіленотаким чином:частка ОСОБА_1 складає634560гривень-96%статутногокапіталу,частка ОСОБА_3 складає 26440 гривень - 4% статутного капіталу) та призначити на посаду директора товариства ОСОБА_3 03 серпня 2017 року зазначене товариство зареєстровано у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У подальшому відповідно до Протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг», код ЄДРПОУ: 41495426, від 06 вересня 2017 року учасники ТОВ «Водний промисловий консалтинг» ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за взаємною згодою вирішили, що ОСОБА_1 передає до статутного капіталу ТОВ «Водний промисловий консалтинг» нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 2362 від 11 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Журавльовим Д.В. Про це учасник товариства ОСОБА_1 та директор товариства ОСОБА_3 повинні були скласти та підписати Акт приймання-передачі нерухомого майна, а директор товариства ОСОБА_3 повинен був зареєструвати право власності на вказане нерухоме майно.

На виконання вказаного рішення загальних зборів учасників 07 вересня 2017 року складено акт приймання-передачі нерухомого майна між учасником ТОВ «Водний промисловий консалтинг» ОСОБА_1 та ТОВ «Водний промисловий консалтинг» в особі директора О.В. Тимченка, за яким ОСОБА_1 передав, а ТОВ «Водний промисловий консалтинг» прийняло на свій баланс нерухоме майно - нежитлову будівлю промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв.м., висота 7,25 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

08 вересня 2017 року на підставі вказаного акту приймання-передачі нерухомого майна від 07 вересня 2017 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за ТОВ «Водний промисловий консалтинг» на нерухоме майно - нежитлову будівлю промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв.м., висота 7,25 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 223358801, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1315434423101).

У подальшому 24 січня 2018 року було укладено договір іпотеки між ОСОБА_1 (Іпотекодержатель) та ТОВ «Водний промисловий консалтинг» в особі директора Тимченка О.В. (Іпотекодавець), який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О., за яким ТОВ «Водний промисловий консалтинг» в особі директора Тимченка О.В. (Іпотекодавець) виступив майновим поручителем ОСОБА_3 (Боржник), а предметом іпотеки виступило спірне нерухоме майно. При цьому, у випадку невиконання ОСОБА_3 - директором ТОВ «Водний промисловий консалтинг» своїх боргових зобов`язань перед відповідачем ОСОБА_1 спірне нерухоме майно повертається у власність ОСОБА_1 , але тепер вже не як сумісна власність подружжя, а особиста власність ОСОБА_1 .

Позивач зазначала, що зазначена нежитлова будівля є саме спільною сумісною власністю подружжя - її та ОСОБА_1 - в рівних частках, оскільки вона придбана у період шлюбу, незважаючи на те, що вона на час придбання майна не мала самостійного доходу через перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. При цьому, на укладення договору купівлі-продажу вказаної нежитлової будівлі вона як дружина ОСОБА_1 надавала свою письмову і нотаріально посвідчену згоду.

Оскільки перехід права власності на спірне нерухоме майно до ТОВ «Водний промисловий консалтинг» підлягає державній реєстрації, на думку позивача, це потребує надання її письмової нотаріально посвідченої згоди, як співвласника, що в цьому випадку дотримано не було.

Тому, оскільки рішення загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 06 вересня 2017 року, оформлене протоколом № 2 загальних зборів учасників вказаного товариства, та акт прийому-передачі нерухомого майна, виданий 07 вересня 2017 року ТОВ «Водний промисловий консалтинг», були складені без письмової нотаріально посвідченої згоди позивача як співвласника спірного нерухомого майна, то вона вважає їх недійсними та такими, що підлягають скасуванню.

При цьому, позивач стверджувала, що на момент прийняття оскаржуваних рішення та акту відповідач ОСОБА_1 та директор ТОВ «Водний промисловий консалтинг» ОСОБА_3 знали про її права на спірне нерухоме майно, а тому діяли недобросовісно. Ця обставина, на думку позивача, є самостійною підставою недійсності спірного протоколу та акту приймання-передачі.

Крім того, ОСОБА_2 зазначала про те, що у разі скасування за рішенням суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" п.2 ч.6 ст.37 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Також наполягала на тому, що оскільки договір іпотеки від 24 січня 2018 року укладений без її волі між ОСОБА_1 та ТОВ «Водний промисловий консалтинг» в особі директора Тимченка О.В., який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовепь О.О. на підставі недійсного акту приймання-передачі від 07 вересня 2017 року, а сторони його діяли недобросовісно, зазначений договір також має бути визнаний недійсним.

На підставі означених обставин позивач просила суд:

-визнати об`єктом спільної власності подружжя, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нежитлову будівлю промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв.м., пл. основн. 684,5 кв.м., висота 7,25 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1315434423101;

-визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 06 вересня 2017 року, оформлене протоколом № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 06 вересня 2017 року, про внесення до статутного капіталу ТОВ «Водний промисловий консалтинг» нежитлової будівлі промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв.м., пл. основн. 684,5 кв.м., висота 7,25 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1315434423101;

-визнати недійсним та скасувати акт прийому-передачі нерухомого майна, виданий 07 вересня 2017 року ТОВ «Водний промисловий консалтинг», за яким ОСОБА_1 передав, а ТОВ «Водний промисловий консалтинг» прийняв на баланс нерухоме майно - нежитлову будівлю промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв.м., пл. основн. 684,5 кв.м., висота 7,25 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1315434423101;

-скасувати реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності за ТОВ «Водний промисловий консалтинг» на нерухоме майно - нежитлову будівлю промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв.м., висота 7,25 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 223358801, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1315434423101;

-визнати недійсним договір іпотеки від 24 січня 2018 року, укладений між ТОВ «Водний промисловий консалтинг» та ОСОБА_1 щодо нежитлової будівлі, промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв.м., пл. основн. 684,5 кв.м., висота 7,25 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1315434423101, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О. О., реєстраційний номер №248, іпотекодержатель - ОСОБА_1 ;

-в порядку поділу майна подружжя визнати за позивачем право приватної власності на 1/2 частину нежитлової будівлі промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв.м., пл. основн. 684,5 кв.м., висота 7,25 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1315434423101.

Рішенням Жовтневого районногосуду м.Запоріжжя від 28 вересня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано об`єктом спільної власності подружжя, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нежитлову будівлю промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв.м., пл. основн. 684,5 кв.м., висота 7,25 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1315434423101.

Визнано недійсним та скасовано рішення загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 06 вересня 2017 року, оформлене протоколом № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 06 вересня 2017 року, про внесення до статутного капіталу ТОВ «Водний промисловий консалтинг» нежитлової будівлі промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв.м., пл. основн. 684,5 кв.м., висота 7,25 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1315434423101.

Визнано недійсним та скасовано акт прийому-передачі нерухомого майна, виданий 07 вересня 2017 року ТОВ «Водний промисловий консалтинг», за яким ОСОБА_1 передав, а ТОВ «Водний промисловий консалтинг» прийняв на баланс нерухоме майно - нежитлову будівлю промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв.м., пл. основн. 684,5 кв.м., висота 7,25 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1315434423101.

Визнано недійсним договір іпотеки від 24 січня 2018 року, укладений між ТОВ «Водний промисловий консалтинг» та ОСОБА_1 щодо нежитлової будівлі, промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв.м., пл. основн. 684,5 кв.м., висота 7,25 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1315434423101, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О., реєстраційний номер 248, іпотекодержатель - ОСОБА_1 .

У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/2 частину нежитлової будівлі промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв.м., пл. основн. 684,5 кв.м., висота 7,25 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1315434423101.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ТОВ «Водний промисловий консалтинг» та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі по 3256 грн з кожного.

Також визначено,що строкдії заходівзабезпечення позову,вжитих ухвалоюЖовтневого районногосуду м.Запоріжжя від19жовтня 2018року,а саме:заборона здійсненняреєстраційних дійвідносно нежитловоїбудівлі,промислового цехуліт.А,загальною площею635,7кв.м.,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,триває відповіднодо ч.7і ч.8ст.158ЦПК України,тобто протягомдев`яноста днівз днянабрання цимрішенням законноїсили,а якщопротягом вказаногостроку зазаявою позивача(стягувача)буде відкритовиконавче провадження,вказані заходизабезпечення позовудіють доповного виконаннясудового рішення.

Не погоджуючисьіз вищезазначенимрішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Жовтневого районногосуду м.Запоріжжя від 28 вересня 2022 року, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтуванняапеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя, оскільки необхідно довести, за чиї кошти придбано майно. Всі обставини придбання майна повинні підтверджуватися доказами, а отже, джерело походження коштів на придбання спільного майна має бути повністю розкрите. При цьому, за твердженням скаржника, джерелом отримання коштів, витрачених на придбання спірного об`єкта нерухомості були його доходи як одноособового засновника і власника ПП «Магістраль ЮГ» (статутний фонд близько 19000 доларів США). Зазначене підприємство вело активну господарську діяльність, річний обіг коштів сягав 9 мільйонів гривень, що підтверджується довідкою банку про обсяг обігових коштів. Вважає, що він довів як походження, так і сам факт витрачання ним коштів на придбання спірного майна, оплата вартості якого відбулася ще до укладання шлюбу. Сама по собі реєстрація права власності, на думку скаржника, ніяк не спростовує того факту, що спірна будівля придбана ним за його власні кошти, а тому за правилами п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України вважає її своєю особистою власністю, яка не підлягає поділу між подружжям.

Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції проігнорував преюдиційні факти, а саме - факти, встановлені рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2020 року у справі № 331/329/19, копія якого міститься в матеріалах справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Водний промисловий консалтинг» підтримує доводи ОСОБА_1 , просить задовольнити апеляційну скаргу, рішення Жовтневого районногосудум.Запоріжжявід 28вересня 2022рокута ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У своєму відзиві ОСОБА_2 заперечує проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_6 , просить залишити її без задоволення, рішення Жовтневого районногосуду м.Запоріжжя від 28 вересня 2022 року - залишити без змін.

У судовому засіданні ОСОБА_6 та його представник адвокат Яма Д.М. наполягали на задоволені апеляційної скарги, рішення Жовтневого районногосудум.Запоріжжявід 28вересня 2022рокупросили скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник ТОВ «Водний промисловий консалтинг» адвокат Бєлан С.В. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

ОСОБА_2 та її представник адвокат Тульчевська Н.В. заперечували проти задоволення апеляційної скарги, рішення Жовтневого районногосуду м.Запоріжжя від 28 вересня 2022 року просили залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити з огляду на таке.

Судове рішення, згідно зі ст. 263 ЦПК України, повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя і має бути поділене між сторонами у рівних частках, адже договір купівлі-продажу нежитлової будівлі промислового цеху з підвалом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено зі згоди позивача 11 грудня 2006 року, тобто у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

Проте колегія суддів вважає такий висновок посилковим з огляду на таке.

Відповідно достатті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст. 61 СК України).

У рішенні Конституційного Суду України від 19.09.2012 № 17-рп/2012 у справі № 1-8/2012 зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 61 СК України треба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Власність у сім`ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя.

Отже, передусім статутний капітал та майно приватного підприємства може бути об`єктом права спільної сумісної власності подружжя не в усіх випадках, а лише за умови, що це майно не є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка (якщо воно отримане, наприклад, у спадок).

Згідно зістаттею 63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першоїстатті 70 СК Україниу разі поділу майна,

що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з пунктом 3 частини першоїстатті 57 СК Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя в судовому порядку, тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 (провадження № 61-13953св19), від 30 червня 2021 року у справі № 334/4220/18 (провадження № 61-19010св20), від 07 липня 2021 року у справі № 760/18983/16 (провадження № 61-16673св20), від 16 серпня 2021 року у справі № 138/692/18 (провадження № 61-9855св20).

Відповідно до частин першої та другої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями; юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Тому засновники (учасники) наділяють юридичну особу майном, на яке вона набуває право власності.

Згідно зі статтею 115 ЦК України господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього товариства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості частки у майні товариства в разі поділу майна подружжя та право вимоги половини отриманого доходу від діяльності товариства.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертої статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/1506/20 (провадження № 61-17350св21) із посиланням на висновки, викладені упостанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року в справі № 725/1776/18 (провадження № 61-7911св19), зазначено, що: «за змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно з нормами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що 14 травня 2005 року було зареєстровано шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , після реєстрації шлюбу дружина отримала подвійне прізвище « ОСОБА_8 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 14 травня 2006 року.

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 17 листопада 2005 року встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_8 та ОСОБА_1 народилася донька ОСОБА_4 , на утримання якої відповідач ОСОБА_1 зобов`язаний сплачувати аліменти відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2017 року у справі № 335/6853/17.

11 грудня 2006 року було укладено договір купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Д.В. Журавльовим і зареєстрований в реєстрі за № 2362, відповідно до якого до відповідача ОСОБА_1 перейшло право власності на нежитлову будівлю промислового цеху з підвалом, а саме: будівлю промислового цеху (літ. А, загальною площею 635,7 кв.м., пл. основн. 684,5 кв.м., висота 7,25 м, фундамент - з/бетонні блоки; стіни, перегородки - з/бетонні панелі; перекриття - з/бетонні плити; покрівля - рулона, а/цементна; підлога - бетонна; двері, вікна - металеві, дерев`яні; внутрішнє оздоблення - штукатурка; водопостачання; електрика) каналізація; підвал (літ.пд.) з входом (літ.а), пл. основн. 92,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер об`єкта нерухомого майна: 1315434423101. Зазначене підтверджується копією договору купівлі-продажу, копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12851364 від 12 грудня 2006 року, копією Витягу з державного реєстру правочинів №3291164від 11 грудня 2006 року, копією Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №140451361 від 05 жовтня 2018 року.

Вказаний договір купівлі-продажу був укладений зі згоди позивачки ОСОБА_8 , що підтверджується долученою до матеріалів справи копією її заяви на ім`я приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Журавльова Д.В. від 11 грудня 2006 року.

Зазначена вище нежитлова будівля промислового цеху з підвалом була придбана ОСОБА_5 на прилюдних торгах 11 листопада 2005 року за ціною 443610 грн без ПДВ, що підтверджується копією протоколу №5080250/1 проведення прилюдних торгів по реалізації майна, належного ТОВ спільне українсько-германсько-чеське підприємство «Євробетон-Січ», затвердженого 11 листопада 2005 року директором ЗФ СДП «Укрспец`юст».

Із копії договору від 11 грудня 2006 року встановлено, що 10 листопада 2004 року між ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_5 було укладено Договір комісії на придбання нежитлової будівлі з підвалом, за умовами якого комісіонер зобов`язався за дорученням, за рахунок та в інтересах клієнта придбати нежитлову будівлю промислового цеху з підвалом, а саме: будівлю промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв.м., з підвалом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом участі у прилюдних торгах, які буде проводити ЗФ СДП «Укрспец`юст», де балансоутримувачем нежитлової будівлі (боржником) є СУАЧП «Євробетон Січ».

На виконання вказаного договору комісії ОСОБА_1 10 листопада 2004 року передав ПП ОСОБА_5 560000 грн відповідно до долучених до матеріалів справи копій прибуткового касового ордеру № 8 від 10 листопада 2004 року та квитанції до прибуткового касового ордеру №8 від 10 листопада 2004 року.

Також судом із копії рішення №11 від 10 листопада 2004 року та копії видаткового касового ордеру №7 від 10 листопада 2004 року встановлено, що ОСОБА_1 як власник ПП «Магістраль ЮГ» отримав від ПП «Магістраль ЮГ» безвідсоткову позику у сумі 560000 грн строком на 3 роки для сплати вказаної суми за договором комісії, укладеним з ПП ОСОБА_5 , предметом якого є придбання на публічних торгах приміщення цеху літера А по АДРЕСА_1 (майно СП «Євробетон Січ»).

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2017 року у справі № 335/3061/17 шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 було розірвано.

Рішенням загальнихзборів засновниківтовариства від01серпня2017року,яке оформленеПротоколом №1,копіяякого долученадо матеріалівсправи,було вирішеностворити ТОВ«Водний промисловийконсалтинг» зістатутнимкапіталом урозмірі 661000грн(статутнийкапітал розподіленотаким чином:частка ОСОБА_1 складає 634560гривень-96%статутногокапіталу,частка ОСОБА_3 складає 26440 гривень - 4% статутного капіталу) та призначити на посаду директора товариства ОСОБА_3 . Вказане товариство було зареєстровано 03 серпня 2017 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується копією витягу із вказаного реєстру №1003637812 від 19 лютого 2018 року.

У подальшому, відповідно до Протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг», код ЄДРПОУ: 41495426, від 06 вересня 2017 року учасники ТОВ «Водний промисловий консалтинг» ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за взаємною згодою вирішили, що ОСОБА_1 передає до статутного капіталу ТОВ «Водний промисловий консалтинг» нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Журавльовим Д.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2362. Про це учасник товариства ОСОБА_1 та директор товариства ОСОБА_3 повинні були скласти та підписати Акт приймання передачі нерухомого майна, а директор товариства ОСОБА_3 повинен був зареєструвати право власності на вказане нерухоме майно.

На виконання вказаного рішення загальних зборів учасників товариства 07 вересня 2017 року укладено акт приймання-передачі нерухомого майна між учасником ТОВ «Водний промисловий консалтинг» ОСОБА_1 та ТОВ «Водний промисловий консалтинг» в особі директора О.В. Тимченка, за яким ОСОБА_1 передав, а ТОВ «Водний промисловий консалтинг» прийняло до себе на баланс нерухоме майно - нежитлову будівлю промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв.м., висота 7,25 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного акту приймання приймання-передачі нерухомого майна від 07 вересня 2017 року 08 вересня 2017 року було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за ТОВ «Водний промисловий консалтинг» на нерухоме майно - нежитлову будівлю промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв.м., висота 7,25 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності: 223358801, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1315434423101), що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 вересня 2017 року №97330543.

У подальшому 24 січня 2018 року було укладено договір іпотеки між ОСОБА_1 (Іпотекодержатель) та ТОВ «Водний промисловий консалтинг» в особі директора Тимченка О.В. (Іпотекодавець), який у день укладення посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О. і зареєстровано в реєстрі за №248 і за яким ТОВ «Водний промисловий консалтинг» в особі директора Тимченка О.В. (Іпотекодавець) виступив майновим поручителем ОСОБА_3 (Боржник) перед Іпотекодержателем за договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О. 24 січня 2018 року за реєстровим №247 (повернення суми позики у розмірі 650000 грн до 23 січня 2019 року), а предметом іпотеки виступило спірне нерухоме майно.

Як встановлено із копії протоколу загальних зборів учасників товариства №3/18 від 16 січня 2018 року, підписи у якому посвідчено 16 січня 2018 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу О.В. Козиряцькою і зареєстровано в реєстрі за № 98,99, а також із копії Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 16 січня 2018 року, ОСОБА_1 продав свою частку у статутному капіталі ТОВ «Водний промисловий консалтинг» іншому учаснику цього товариства ОСОБА_3 .

Крім того, суд першої інстанції встановив, що позивач вже зверталась до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 про поділ у тому числі й нежитлової будівлі промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв.м., з підвалом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , але ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 вересня 2018 року у справі № 335/3979/17 позовну заяву ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя було залишено без розгляду.

Разом з тим, суд першої інстанції також встановив, що ОСОБА_1 з 02 березня 2000 року був одноособовим власником і керівником ПП «Магістраль ЮГ» (на даний час ТОВ «Український центр мембранних технологій»), рух коштів по якому за період з 01 січня 2000 року до 31 грудня 2005 року по Дт і по Кт склав 9022234,10 грн, що підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003476115 від 15 січня 2018 року та копією довідки ПуАТ «МетаБанк» від 29 травня 2018 року №59-03/222_БТ.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 02 березня 2021 року та постановою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року, у справі № 331/329/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ТОВ «Водний промисловий консалтинг» про визнання правочину недійсним (т. 2, а.с. 1-6), встановлено такі факти:

«10.11.2004 між ФОП ОСОБА_5 і громадянином ОСОБА_1 було укладено договір комісії, за умовами якого ФОП ОСОБА_5 зобов`язався за кошти ОСОБА_1 придбати об`єкт нерухомості, а саме нежитлову будівлю промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв.м з підвалом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - об`єкт).

На виконання договору комісії ОСОБА_1 вніс до каси ФОП ОСОБА_5 560000 грн, що підтверджується прибутковим касовим ордером за № 8 від 10.11.2004.

Згідно з протоколом проведення прилюдних торгів № 5080250/1 від 11.11.2005 переможцем торгів визнаний ФОП ОСОБА_5 як учасник, що запропонував найбільшу ціну.

07.11.2006 ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право власності на придбану будівлю.

11.12.2006 між позивачем і відповідачем укладено і нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу об`єкту. Дружиною позивача ОСОБА_9 і дружиною відповідача ОСОБА_8 було надано згоду на укладення цього договору.

Як пояснили в судовому засіданні позивач ОСОБА_5 і відповідач ОСОБА_1 , цей договір було укладено лише з метою фактичного виконання доручення, обумовленого сторонами в договорі комісії від 10.11.2004, при цьому грошові розрахунки між сторонами не проводилися, оскільки всю суму вартості придбаного об`єкту позивач ОСОБА_5 отримав від відповідача ОСОБА_1 ще 10.11.2004, а об`єкт передав 11.12.2006 згідно з актом приймання-передачі, який складався саме на виконання договору комісії.

Аналогічні пояснення надала в судовому засіданні 3-тя особа ОСОБА_9 »

Встановлений факт передання ОСОБА_1 грошових коштів ОСОБА_5 на виконання договору комісії для придбання нежитлової будівлі промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв.м з підвалом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ще 10 листопада 2004 року, тобто до укладення шлюбу з ОСОБА_10 , свідчить про те, що вказане майно було придбане за рахунок належних скаржнику особистих коштів, а не за рахунок коштів, здобутих спільними зусиллями чи спільною працею сторін. Тож нежитлова будівля промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв.м з підвалом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 набута ОСОБА_1 до шлюбу із позивачем, незважаючи на те, що право власності у нього на це приміщення виникло вже в період шлюбу з ОСОБА_8 , а отже,скаржник спростувавпрезумпцію спільностіправа власностіподружжя наспірне майно.

Також слід зазначити що позивачка жодним чином не оспорювала факт реєстрації спірного обєкту нерухомості саме за відповідачем під час шлюбних відносин.

За таких обставин, ОСОБА_1 мав повне право розпоряджатись належним йому приміщенням, у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 06 вересня 2017 року про внесення нежитлової будівлі промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв.м з підвалом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до статутного капіталу товариства, а, відповідно, і визнання недійсним та скасування акту прийому-передачі цього приміщення від 07 вересня 2017 року та скасування реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на таке нерухоме майно, а також визнання недійсним договору іпотеки від 24 січня 2018 року, укладеного щодо цього приміщення, є необґрунтованими.

Апеляційний суд враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 711/1550/18, відповідно до якого констатовано відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання павільйону спільним сумісним майном подружжя, оскільки його було набуто (оплачено, оформлено договір купівлі-продажу недобудови) чоловіком до шлюбу, незважаючи на те, що право власності виникло вже в період шлюбу, а отже, таке майно не є спільною власністю.

Крім того,колегія суддіввраховує висновок,викладений упостанові ВеликоїПалати ВерховногоСуду від29.06.2021у справі№ 916/2813/18,відповідно доякого право власності на майно, передане учасниками господарського товариства як вклад, належить товариству, а не його учасникам (засновникам). Право власності на майно, передане кооперативу як вступні, членські, цільові внески, вклади його членів тощо належить кооперативу, а не його членам. Тому майно господарського товариства, кооперативу належить їм на праві власності і не може належати на праві власності іншим особам. Зокрема, таке майно не може належати на праві спільної власності учаснику (засновнику, члену) приватного підприємства та його подружжю (колишньому подружжю).

Часткою в статутному капіталі товариства є сукупність корпоративних прав та обов`язків, пов`язаних з участю особи в товаристві, серед яких право на управління товариством, право на отримання частини прибутку від діяльності товариства, а також право на отримання частини майна товариства у разі виходу з нього учасника або у випадку розподілу майна товариства в процесі його ліквідації.

При цьому розмір відчужуваної частки визначає обсяг окремих корпоративних прав, які переходять до нового володільця частки. Зокрема, кількість голосів, яку має новий володілець частки при голосуванні на загальних зборах учасників товариства, частини прибутку товариства, яку він має право отримати у разі виплати дивідендів, частини майна товариства, яку він може вимагати у разі виходу з товариства, що пропорційні до розміру переданої йому частки.

Водночас з урахуванням положень статті 115 ЦК України, статті 85 ГК України та статті 12 Закону, за якими власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного (складеного) капіталу, є саме товариство, відчуження учасником товариства частки в статутному капіталі на користь іншої особи не припиняє права власності товариства на належне йому майно, у тому числі на внесені учасниками вклади.

Таким чином, з моменту внесення грошових коштів чи іншого майна як вкладу таке майно належить на праві власності самому товариству, і воно втрачає ознаки об`єкта права спільної сумісної власності подружжя. Схожі висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 03.07.2013 у справі № 6-61цс13.

Проте суд першої інстанції на вказане уваги не звернув і дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим, рішення Жовтневого районногосуду м.Запоріжжя від 28 вересня 2022 року, на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України належить скасувати, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки новою постановою апеляційний суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю, ОСОБА_1 має право на компенсацію суми судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги у розмірі 9239,40 грн, які належить стягнути з позивача.

Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Жовтневогорайонногосуду м.Запоріжжявід 28вересня 2022року уцій справі скасувати,прийняти нову постанову:

«У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,Товариства зобмеженою відповідальністю«Водний промисловийконсалтинг»,треті особи:Департамент реєстраційнихпослуг Запорізькоїміської ради, ОСОБА_3 ,приватний нотаріусЗапорізького міськогонотаріального округуЄдемськаФастовець ОльгаОлександрівна проподіл сумісногомайна подружжявідмовити.»

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 9239 (дев`ять тисяч двісті тридцять дев`ять) гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 06 квітня 2023 року.

Головуючий:

Судді: