Постанова

від 20.06.2024 по справі 331/5662/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2023 року

м. Київ

справа № 331/5662/18

провадження № 61-6033св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Водний промисловий консалтинг»,

треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Єдемська-Фастовець Ольга Олександрівна,

розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Кухаря С. В., Крилової О. В. та додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 16 травня 2023 року у складі колегії суддів: Полякова О.З., Кухаря С. В., Крилової О. В.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Водний промисловий консалтинг» (далі - ТОВ «Водний промисловий консалтинг»), треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Єдемська-Фастовець О. О. про поділ сумісного майна подружжя.

В обґрунтування позову з урахуванням уточнень ОСОБА_1 посилалась на те, що з 14 травня 2005 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. Від цього шлюбу мають доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір`ю.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2017 року у справі № 335/3061/17 шлюб між сторонами розірваний.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2017 року у справі № 335/6853/17 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь позивача на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу № 2362 від 11 грудня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Журавльовим Д. В., згідно з яким до ОСОБА_2 перейшло право власності на нежитлову будівлю промислового цеху з підвалом, а саме: будівлю промислового цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На теперішній час виникла потреба закріпити правовий режим майна, придбаного нею та ОСОБА_2 у шлюбі - нежитлової будівлі промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв. м, вартістю 950000 гривень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Протоколом № 1 рішення загальних зборів засновників від 01 серпня 2017 року, вирішено створити Товариство з обмеженою відповідальністю «Водний промисловий консалтинг» (далі - ТОВ «Водний промисловий консалтинг») зі статутним капіталом у розмірі 661000 грн (статутний капітал розподілений таким чином: частка ОСОБА_2 складає 634560 гривень - 96 % статутного капіталу, частка ОСОБА_3 складає 26440 гривень - 4 % статутного капіталу) та призначити на посаду директора товариства ОСОБА_3 03 серпня 2017 року зазначене товариство зареєстровано у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 06 вересня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за взаємною згодою вирішили, що ОСОБА_2 передає до статутного капіталу ТОВ нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 2362 від 11 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Журавльовим Д. В. Про це учасник товариства ОСОБА_2 та директор товариства ОСОБА_3 повинні були скласти та підписати Акт приймання-передачі нерухомого майна, а директор товариства ОСОБА_3 повинен був зареєструвати право власності на вказане нерухоме майно.

На виконання вказаного рішення загальних зборів учасників 07 вересня 2017 року складений акт приймання-передачі нерухомого майна між учасником ТОВ «Водний промисловий консалтинг» ОСОБА_2 та ТОВ «Водний промисловий консалтинг» в особі директора ОСОБА_3, за яким ОСОБА_2 передав, а ТОВ «Водний промисловий консалтинг» прийняло на свій баланс нерухоме майно - нежитлову будівлю промислового цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

08 вересня 2017 року на підставі вказаного акту приймання-передачі нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Водний промисловий консалтинг» зареєстровано право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю промислового цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

24 січня 2018 року укладений договір іпотеки між ОСОБА_2 (Іпотекодержатель) та ТОВ «Водний промисловий консалтинг» в особі директора ОСОБА_3 (Іпотекодавець), який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О. О., за яким ТОВ «Водний промисловий консалтинг» в особі директора ОСОБА_3 (Іпотекодавець) виступив майновим поручителем ОСОБА_3 (Боржник), а предметом іпотеки виступило спірне нерухоме майно. При цьому, у випадку невиконання ОСОБА_3 своїх боргових зобов`язань перед відповідачем ОСОБА_2 спірне нерухоме майно повертається у власність ОСОБА_2 , але тепер вже не як сумісна власність подружжя, а особиста власність ОСОБА_2 .

Зазначена нежитлова будівля є саме спільною сумісною власністю подружжя - позивача та ОСОБА_2 - в рівних частках, оскільки вона придбана у період шлюбу, незважаючи на те, що вона на час придбання майна не мала самостійного доходу через перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. При цьому, на укладення договору купівлі-продажу вказаної нежитлової будівлі вона як дружина ОСОБА_2 надавала свою письмову і нотаріально посвідчену згоду.

Оскільки перехід права власності на спірне нерухоме майно до ТОВ «Водний промисловий консалтинг» підлягає державній реєстрації, на думку позивача, це потребує надання її письмової нотаріально посвідченої згоди, як співвласника, що в цьому випадку дотримано не було.

Оскільки рішення загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 06 вересня 2017 року, оформлене протоколом № 2 загальних зборів учасників вказаного товариства, та акт прийому-передачі нерухомого майна, виданий 07 вересня 2017 року ТОВ «Водний промисловий консалтинг», були складені без письмової нотаріально посвідченої згоди позивача як співвласника спірного нерухомого майна, вона вважає їх недійсними та такими, що підлягають скасуванню.

При цьому, позивач стверджувала, що на момент прийняття оспорюваних рішення та акту відповідач ОСОБА_2 та директор ТОВ «Водний промисловий консалтинг» ОСОБА_3 знали про її права на спірне нерухоме майно, а тому діяли недобросовісно. Ця обставина є самостійною підставою для недійсності спірного протоколу та акту приймання-передачі.

У разі скасування рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Оскільки договір іпотеки від 24 січня 2018 року укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Водний промисловий консалтинг» в особі директора ОСОБА_3 без її волі, на підставі недійсного акту приймання-передачі від 07 вересня 2017 року, а сторони його діяли недобросовісно, зазначений договір також має бути визнаний недійсним.

На підставі викладеного, з урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила:

визнати об`єктом спільної власності подружжя, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нежитлову будівлю промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв. м, пл. основн. 684,5 кв. м, висота 7,25 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1315434423101;

визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 06 вересня 2017 року, оформлене протоколом № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 06 вересня 2017 року, про внесення до статутного капіталу ТОВ «Водний промисловий консалтинг» нежитлової будівлі промислового цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним та скасувати акт прийому-передачі нерухомого майна, виданий 07 вересня 2017 року ТОВ «Водний промисловий консалтинг», за яким ОСОБА_2 передав, а ТОВ «Водний промисловий консалтинг» прийняв на баланс нерухоме майно - нежитлову будівлю промислового цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

скасувати реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності за ТОВ «Водний промисловий консалтинг» на нерухоме майно - нежитлову будівлю промислового цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати недійсним договір іпотеки від 24 січня 2018 року, укладений між ТОВ «Водний промисловий консалтинг» та ОСОБА_2 щодо нежитлової будівлі, промислового цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О. О., реєстраційний номер № НОМЕР_1 , іпотекодержатель - ОСОБА_2 ;

в порядку поділу майна подружжя визнати за позивачем право приватної власності на 1/2 частину нежитлової будівлі промислового цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2022 року у складі судді Жукової О. Є., позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Водний промисловий консалтинг», треті особи Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Єдемська - Фастовець О. О. про поділ сумісного майна подружжя задоволено частково.

Визнано об`єктом спільної власності подружжя, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нежитлову будівлю промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв. м, пл. основн. 684,5 кв. м, висота 7,25 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1315434423101.

Визнано недійсним та скасовано рішення загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 06 вересня 2017 року, оформлене протоколом № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 06 вересня 2017 року, про внесення до статутного капіталу ТОВ «Водний промисловий консалтинг» нежитлової будівлі промислового цеху.

Визнано недійсним та скасовано акт прийому-передачі нерухомого майна, виданий 07 вересня 2017 року ТОВ «Водний промисловий консалтинг», за яким ОСОБА_2 передав, а ТОВ «Водний промисловий консалтинг» прийняв на баланс нерухоме майно - нежитлову будівлю промислового цеху.

Визнано недійсним договір іпотеки від 24 січня 2018 року, укладений між ТОВ «Водний промисловий консалтинг» та ОСОБА_2 щодо нежитлової будівлі, промислового цеху, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О. О., реєстраційний номер № НОМЕР_1 , іпотекодержатель - ОСОБА_2 .

У порядку поділу майна подружжя визнано за позивачем ОСОБА_1 право приватної власності на 1/2 (одну другу) частину нежитлової будівлі промислового цеху.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Водний промисловий консалтинг» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений у справі судовий збір у сумі по 3256 грн з кожного.

Строк дії заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2018 року, а саме: заборона здійснення реєстраційних дій відносно нежитлової будівлі, промислового цеху, триває відповідно до частини 7 і частини 8 статті 158 ЦПК України, тобто протягом дев`яноста днів з дня набрання даним рішенням законної сили, а якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

судом встановлено і відповідачами не спростовано, що договір купівлі-продажу нежитлової будівлі промислового цеху з підвалом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладений зі згоди позивача 11 грудня 2006 року, тобто у період перебування ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі.Тому спірне майно є саме спільною сумісною власністю подружжя і має бути поділене між сторонами у рівних частках. При цьому суд не взяв до уваги посилання відповідачів на те, що дане майно було придбано за рахунок власних коштів ОСОБА_2 на підставі договору комісії від 10 листопада 2004 року, який був укладений до реєстрації шлюбу, оскільки прилюдні торги, на яких було придбано ПП ОСОБА_5 спірне нерухоме майно, відбулися 11 листопада 2005 року, а укладення договору купівлі-продажу нежитлової будівлі промислового цеху з підвалом між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відбулося 11 грудня 2006 року, тобто вже після реєстрації шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , тобто після 14 травня 2005 року. З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003476115 від 15 січня 2018 року та із копії довідки ПуАТ «МетаБанк» від 29 травня 2018 року №59-03/222_БТ встановлено, що ОСОБА_2 дійсно з 02 березня 2000 року був одноособовим власником і керівником ПП «Магістраль ЮГ» (на даний час - ТОВ «Український центр мембранних технологій»), рух коштів по якому за період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2005 року по Дт і по Кт склав 9022234,10 грн. Однак, жодним банківським чи іншим фінансовим документом не підтверджено, що дійсно на рахунку ПП «Магістраль ЮГ» станом на 10 листопада 2004 року були наявні кошти у сумі 560000,00 грн. і вони були списані саме для надання безвідсоткової позики ОСОБА_2 . Крім того, до суду ОСОБА_2 не надано жодного документу на підтвердження можливості зберігання безпосередньо у касі ПП «Магістраль ЮГ» коштів у таких значних сумах, а також можливості видачі їх саме з каси підприємства, як того вимагали норми чинного на той час Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року № 72 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 року за № 237/5428 (зокрема, розділу 2 цього Положення). Суд не взяв до уваги надані відповідачем копії рішення № 11 від 10 листопада 2004 року та копії видаткового касового ордеру № 7 від 10 листопада 2004 року, оскільки вони складені відповідачем як власником ПП «Магістраль ЮГ» самостійно, а викладена в них інформація щодо походження коштів на придбання спірного майна не підтверджується жодними іншими наданими до суду доказами. Також суд не взяв до уваги докази щодо укладення між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 договору комісії на придбання спірного майна, оскільки вони жодним чином не підтверджують походження наданих ОСОБА_2 за цим договором коштів;

відповідач ОСОБА_2 передав вказану нежитлову будівлю промислового цеху з підвалом у власність відповідачу ТОВ «Водний промисловий консалтинг» у порушення вимог частин 1-3 статті 65 СК України без нотаріально посвідченої згоди позивача;

оскільки суд прийшов до висновку про відсутність законних підстав для набуття ТОВ «Водний промисловий консалтинг» права власності, тому, відповідно, суд приходить до висновку про недійсність також і договору іпотеки від 24 січня 2018 року, укладеного між відповідачем ОСОБА_2 та ТОВ «Водний промисловий консалтинг»;

отже всі правочини щодо спірного майна, які вказані у позовній заяві і які засвідчують факт розпорядження цим майном відповідачем ОСОБА_2 без нотаріально посвідченої згоди позивача, підлягають визнанню недійсними, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню;

у той же час, суд не вбачав підстав для задоволення позовних вимог про скасування реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності за ТОВ «Водний промисловий консалтинг» на нерухоме майно - нежитлову будівлю промислового цеху, оскільки суд не вправі скасовувати або здійснювати державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Окрім цього, задоволення вимог позивача про визнання недійсними усіх угод щодо спірного майна, які були укладені без її нотаріально посвідченої згоди, є підставою для скасування та реєстрації права на нерухоме майно реєстратором після набрання рішенням законної сили.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2022 року у цій справі скасовано, прийнято нову постанову:

«У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Водний промисловий консалтинг», треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Єдемська-Фастовець О. О. про поділ сумісного майна подружжя відмовлено».

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 9239,40 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

під час розгляду справи були наявні обставини, які є преюдиційними та були встановлені рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2020 року, яке залишене без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 02 березня 2021 року та постановою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року, у справі № 331/329/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ТОВ «Водний промисловий консалтинг» про визнання правочину недійсним, а саме встановлено такі факти:

10 листопада 2004 року між ФОП ОСОБА_5 і громадянином ОСОБА_2 укладений договір комісії, за умовами якого ФОП ОСОБА_5 зобов`язався за кошти ОСОБА_2 придбати об`єкт нерухомості, а саме - нежитлову будівлю промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв. м з підвалом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - об`єкт);

на виконання договору комісії ОСОБА_2 вніс до каси ФОП ОСОБА_5 560 000 грн, що підтверджується прибутковим касовим ордером за № 8 від 10 листопада 2004 року;

згідно з протоколом проведення прилюдних торгів № 5080250/1 від 11 листопада 2005 року переможцем торгів визнаний ФОП ОСОБА_5 як учасник, що запропонував найбільшу ціну;

07 листопада 2006 року ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на придбану будівлю;

11 грудня 2006 року між позивачем і відповідачем укладений і нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу об`єкту. Дружиною позивача ОСОБА_8 і дружиною відповідача ОСОБА_6 було надано згоду на укладення цього договору;

зазначене свідчить про те, що вказане майно було придбане за рахунок належних ОСОБА_2 особистих коштів, а не за рахунок коштів, здобутих спільними зусиллями чи спільною працею сторін. Тож нежитлова будівля промислового цеху набута ОСОБА_2 до шлюбу із позивачем, незважаючи на те, що право власності у нього на це приміщення виникло вже в період шлюбу з ОСОБА_9 - ОСОБА_10 , а отже, ОСОБА_2 спростував презумпцію спільності права власності подружжя на спірне майно;

позивач жодним чином не оспорювала факт реєстрації спірного об`єкту нерухомості саме за відповідачем під час шлюбних відносин;

за таких обставин, ОСОБА_2 мав повне право розпоряджатись належним йому приміщенням, у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 06 вересня 2017 року про внесення нежитлової будівлі промислового цеху до статутного капіталу товариства, а, відповідно, і визнання недійсним та скасування акту прийому-передачі цього приміщення від 07 вересня 2017 року та скасування реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на таке нерухоме майно, а також визнання недійсним договору іпотеки від 24 січня 2018 року, укладеного щодо цього приміщення, є необґрунтованими.

Додатковою постановоюЗапорізького апеляційного суду від 16 травня 2023 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Ями Д. М. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Водний промисловий консалтинг», треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Єдемська-Фастовець О. О. про поділ сумісного майна подружжя задоволено частково.

Прийнято у цій справі додаткову постанову про стягнення витрат на правову допомогу.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу, понесені під час розгляду справи в апеляційному суді у цій справі, в розмірі 15000 грн.

Судове рішення мотивоване тим, що в обґрунтування витрат на правничу допомогу представник ОСОБА_2 - адвокат Яма Д. М. надав копію додатку до договору про надання правової допомоги № 350-ц-2020 від 25 вересня 2020 року, в якому сторони визначили розмір гонорару адвоката у такому розмірі: складання апеляційної / касаційної скарги (у разі необхідності) - 8000 грн (пункт 2.2), участь в судових засіданнях - 4000 грн за 1 засідання, незалежно від його тривалості (пункт 2.3), основний гонорар, що сплачується у разі відмови у задоволенні позову у випадку постановлення судом першої інстанції - 3 відсотки від ціни позову (пункт 2.4), у випадку досягнення результату, зазначеного в пункті 2.4 цього Додатку, в суді апеляційної або касаційної інстанції - сума винагороди збільшується відповідно на 50 і 100 відсотків. Також додано копію акту передачі-приймання послуг від 29 березня 2023 року у справі № 331/5662/18, підписаний адвокатом Яма Д. М. та замовником ОСОБА_2 , у якому визначено найменування, дата надання та вартість таких послуг: складання апеляційної скарги - 28 листопада 2022 року - 8000 грн, участь в судових засіданнях 14 лютого 2023 року та 28 березня 2023 року - по 4000 грн, основний гонорар за пунктом 2.4 додатку до договору - 28 березня 2023 року - 21375 грн. Також в акті зазначено, що він підтверджує факт надання послуг і відсутність претензій щодо їх кількості та якості. Цей акт є достатньою підставою для визначення обсягу і вартості наданих послуг з метою їх подальшого відшкодування на підставі судового рішення. Крім того надано копію квитанції прибуткового касового ордера № б/н від 29 березня 2023 року, відповідно до якої адвокат прийняв від ОСОБА_2 за договором № 350-ц-2020 від 25 вересня 2020 року 37375 грн.

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в цій справі апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшення суми, визначеної адвокатом за його участь в судовому засіданні з 4000 грн до 2000 грн та одноразового гонорару адвоката з 21375 грн до 3000 грн, оскільки докази фактично понесених витрат саме в такому розмірі не є підтвердженими і неминучими, отже, відсутні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції саме у визначеному адвокатом відповідача розмірі. При цьому колегія суддів вважала, що стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 15000 грн забезпечуватиме баланс рівноваги між інтересами сторін у справі, відповідатиме принципу розумності та співмірності, визначеного як одним з основних критеріїв стягнення таких витрат.

Враховуючи заперечення позивача проти розміру витрат на правову допомогу, сплачених відповідачем, колегія суддів дійшла висновку про те, що представник відповідача не довів, що визначений ним розмір правової допомоги повною мірою відповідає принципам розумності та співмірності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційного скаргою, в якій просила скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року, а рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2022 року залишити в силі.

У червні 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційного скаргою, в якій просила скасувати додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 16 травня 2023 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга на постанову Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року мотивована тим, що:

суд апеляційної інстанції невірно застосував положення частини четвертої статті 82 ЦПК України, помилково послався на обставини, викладені при розгляді справи № 331/329/19 та не звернув уваги на те, що дані обставини містяться в описовій, а не в мотивувальній частині судового рішення і вони не були предметом дослідження під час розгляду справи. При цьому суд не врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 та висновок зроблений в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року, оскільки сторони у справі № 331/329/19 - ОСОБА_5 та ОСОБА_2 діяли недобросовісно, умисно намагаючись створити преюдиційні факти у справі, яка зараз переглядається;

суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 69 СК України без урахування висновку викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 30 червня 2020 року у справі № 638/1823/15-ц та не звернув уваги, що договір купівлі-продажу спірної нежитлової будівлі, укладений 11 грудня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 дійсний та ніким не оспорений;

суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що оскільки позивач не оспорювала факт реєстрації спірного майна за відповідачем, він мав право розпоряджатись ним одноособово. Дане твердження суперечить правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18;

суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 115 ЦК України, 85 ГК України та 12 Закону, за якими власником майна, переданого господарському товариству у власність його учасниками як вклад до статутного капіталу, є само товариство та не врахував, що висновок Великої Палати Верховного Суду викладений в постанові від 29 червня 2021 року у справі №916/2813/18 до спірних правовідносин не застосовується.

Аналіз змісту касаційної скарги на постанову Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року свідчить про те, що судове рішення оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання майна спільною сумісною власністю, визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів, акту прийому-передачі нерухомого майна, визнання недійсним договору іпотеки, визнання права приватної власності на частину спірного майна, в іншій частині не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається.

Касаційна скарга на додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 16 травня 2023 року мотивована тим, що:

у випадку скасування постановиЗапорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року додаткова постанова теж підлягає скасуванню;

підставою обґрунтування заяви про стягнення судових витрат є - стягнення витрат на професійну правову допомогу, які поніс позивач, в той час як вона є позивачем у справі;

відсутній детальний опис робіт (наданих послуг) адвокатом;

суд незаконно встановив розмір гонорару.

Позиція інших учасників справи

У липні 2023 року ТОВ «Водний промисловий консалтинг» подало відзив на касаційну скаргу за підписом директора ОСОБА_3 , у якому просили постанову Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:

постанова Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року є законною та обґрунтованою;

суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності;

апеляційний суд правильно врахував факти, встановлені рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2020року у справі № 331/329/19 та зробив обґрунтований висновок, що спірне майно набуто відповідачем до шлюбу, а отже ОСОБА_2 спростував презумпцію спільності права власності;

позивач обрала неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки не можна визнати за нею право власності на частку майна, яке внесено до статутного капіталу господарського товариства, так як саме останнє є власником такого майна;

У липні 2023 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування відзиву зазначив, що:

суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми статті 57 СК України, оскільки відповідач довів, що спірне майно не є спільною сумісною власністю, оскільки придбано за його власні кошти ще до укладення шлюбу;

апеляційний суд вірно зазначив, що обставини встановлені рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2020року у справі № 331/329/19 є преюдиціальними і не потребують доказування;

висновки Верховного Суду, на які посилається позивач в касаційній скарзі, зроблені за інших фактичних обставин

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2023 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 19 078,80 грн на строк не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі, касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року залишено без руху для сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 2 770,00 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року. Витребувано цивільну справу № 331/5662/18 з суду першої інстанції.У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року відмовлено.

У липні 2023 року матеріали цивільної справи № 331/5662/18 надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням №1357/0/226-23 від 01 листопада 2023 року призначено повторний автоматизований розподіл справи, справу призначено судді-доповідачеві Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року зупинено касаційне провадження у справі № 331/5662/18 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 760/20948/16-ц (провадження № 61-2983св21).

Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2024 року поновлено касаційне провадження у справі № 331/5662/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Водний промисловий консалтинг», треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Єдемська-Фастовець О. О. про поділ сумісного майна.

Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2024 рокузупинено касаційне провадження у справі № 331/5662/18 до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду справи № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23).

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2024 року поновлено касаційне провадження у справі № 331/5662/18. Справу № 331/5662/18 призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 12 червня 2023 року зазначено, що у касаційній скарзі, обґрунтовуючи неправильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявниця, в аспекті підстав та випадків касаційного оскарження, посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року у справі № 6-88цс12, від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15, від 27 січня 2016 року у справі № 6-1912цс15, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-727цс16, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-1587цс16, від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, від 05 липня 2017 року у справі № 552/4405/14-ц, від 16 серпня 2018 року у справі № 2608/12111/12, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 918/1377/16, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 755/4757/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 927/352/18, від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 910/17755/18, від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18, від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц, від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 14 травня 2005 року зареєстрований шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , після реєстрації шлюбу дружина отримала подвійне прізвище « ОСОБА_2».

ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_6 та ОСОБА_2 народилася донька ОСОБА_4 , на утримання якої відповідач ОСОБА_2 зобов`язаний сплачувати аліменти відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2017 року у справі № 335/6853/17.

10 листопада 2004 року між ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_5 укладений Договір комісії на придбання нежитлової будівлі з підвалом, за умовами якого комісіонер зобов`язався за дорученням, за рахунок та в інтересах клієнта придбати нежитлову будівлю промислового цеху з підвалом, а саме: будівлю промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв. м, з підвалом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом участі у прилюдних торгах, які буде проводити ЗФ СДП «Укрспец`юст», де балансоутримувачем нежитлової будівлі (боржником) є СУАЧП «Євробетон Січ».

На виконання вказаного договору комісії ОСОБА_2 10 листопада 2004 року передав ПП ОСОБА_5 560000 грн.

Із копії рішення № 11 від 10 листопада 2004 року та копії видаткового касового ордеру № 7 від 10 листопада 2004 року встановлено, що ОСОБА_2 як власник ПП «Магістраль ЮГ» отримав від ПП «Магістраль ЮГ» безвідсоткову позику у сумі 560000 грн строком на 3 роки для сплати вказаної суми за договором комісії, укладеним з ПП ОСОБА_5 , предметом якого є придбання на публічних торгах приміщення цеху літера А по АДРЕСА_1 (майно СП «Євробетон Січ»).

11 грудня 2006 року укладений договір купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Д. В. Журавльовим і зареєстрований в реєстрі за № 2362, відповідно до якого до відповідача ОСОБА_2 перейшло право власності на нежитлову будівлю промислового цеху з підвалом, а саме: будівлю промислового цеху (літ. А, загальною площею 635,7 кв. м, пл. основн. 684,5 кв. м, висота 7,25 м, фундамент - з/бетонні блоки; стіни, перегородки - з/бетонні панелі; перекриття - з/бетонні плити; покрівля - рулона, а/цементна; підлога - бетонна; двері, вікна - металеві, дерев`яні; внутрішнє оздоблення - штукатурка; водопостачання; електрика) каналізація; підвал (літ. пд.) з входом (літ. а), пл. основн. 92,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (один); ідентифікаційний номер об`єкта нерухомого майна: 1315434423101.

Вказаний договір купівлі-продажу був укладений зі згоди позивача ОСОБА_6 .

Зазначена вище нежитлова будівля промислового цеху з підвалом була придбана ОСОБА_5 на прилюдних торгах 11 листопада 2005 року за ціною 443610 грн без ПДВ.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2017 року у справі № 335/3061/17 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було розірвано.

Рішенням загальних зборів засновників товариства від 01 серпня 2017 року, яке оформлене Протоколом № 1, вирішено створити ТОВ «Водний промисловий консалтинг» зі статутним капіталом у розмірі 661000 грн (статутний капітал розподілено таким чином: частка ОСОБА_2 складає 634560 гривень - 96 % статутного капіталу, частка ОСОБА_3 складає 26440 гривень - 4 % статутного капіталу) та призначити на посаду директора товариства ОСОБА_3 . Вказане товариство зареєстровано 03 серпня 2017 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується копією витягу із вказаного реєстру № 1003637812 від 19 лютого 2018 року.

Відповідно до Протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг», код ЄДРПОУ: 41495426, від 06 вересня 2017 року учасники ТОВ «Водний промисловий консалтинг» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за взаємною згодою вирішили, що ОСОБА_2 передає до статутного капіталу ТОВ «Водний промисловий консалтинг» нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Журавльовим Д. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2362. Про це учасник товариства ОСОБА_2 та директор товариства ОСОБА_3 повинні були скласти та підписати Акт приймання передачі нерухомого майна, а директор товариства ОСОБА_3 повинен був зареєструвати право власності на вказане нерухоме майно.

На виконання вказаного рішення загальних зборів учасників товариства 07 вересня 2017 року укладений акт приймання-передачі нерухомого майна між учасником ТОВ «Водний промисловий консалтинг» ОСОБА_2 та ТОВ «Водний промисловий консалтинг» в особі директора ОСОБА_3, за яким ОСОБА_2 передав, а ТОВ «Водний промисловий консалтинг» прийняло до себе на баланс нерухоме майно - нежитлову будівлю промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв. м, висота 7,25 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного акту приймання приймання-передачі нерухомого майна від 07 вересня 2017 року, 08 вересня 2017 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за ТОВ «Водний промисловий консалтинг» на нерухоме майно - нежитлову будівлю промислового цеху.

24 січня 2018 року укладений договір іпотеки між ОСОБА_2 (Іпотекодержатель) та ТОВ «Водний промисловий консалтинг» в особі директора ОСОБА_3 (Іпотекодавець), який у день укладення посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О. і зареєстровано в реєстрі за №248 і за яким ТОВ «Водний промисловий консалтинг» в особі директора ОСОБА_3 (Іпотекодавець) виступив майновим поручителем ОСОБА_3 (Боржник) перед Іпотекодержателем за договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О. О. 24 січня 2018 року за реєстровим №247 (повернення суми позики у розмірі 650000 грн до 23 січня 2019 року), а предметом іпотеки виступило спірне нерухоме майно.

Як встановлено із копії протоколу загальних зборів учасників товариства №3/18 від 16 січня 2018 року, підписи у якому посвідчено 16 січня 2018 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу О.В. Козиряцькою і зареєстровано в реєстрі за № 98,99, а також із копії Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 16 січня 2018 року, ОСОБА_2 продав свою частку у статутному капіталі ТОВ «Водний промисловий консалтинг» іншому учаснику цього товариства ОСОБА_3 .

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог про визнання об`єктом спільної власності подружжя

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 42), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (пункт 69).

При розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (пункт 70)).

Метою заявленого позивачкою позову є поділ спільного сумісного майна, набутого за час перебування сторін у шлюбі. З огляду на це позовна вимога про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності не є ефективним способом захисту права члена подружжя на поділ їхнього майна у рівних частках. За наявності належних, допустимих і достатніх доказів суд встановлює належність майна до об`єктів спільної сумісної власності подружжя у мотивувальній частині судового рішення.

За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, але помилився щодо мотивів такої відмови.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг»

Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого учасник справи самостійно вирішує чи оскаржувати рішення суду першої інстанції в апеляційному (касаційному) порядку та в яких межах (постанова Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22), постанова Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 465/6549/16-ц (провадження № 61-11927св23)).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги(частина перша статті 367 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

рішенням суду першої інстанції були частково задоволені позовні вимоги, а саме щодо визнання об`єктом спільної власності подружжя, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нежитлової будівлі промислового цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 06 вересня 2017 року, оформлене протоколом № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 06 вересня 2017 року; визнання недійсним та скасування акту прийому-передачі нерухомого майна, виданого 07 вересня 2017 року ТОВ «Водний промисловий консалтинг», за яким ОСОБА_2 передав, а ТОВ «Водний промисловий консалтинг» прийняв на баланс нерухоме майно - нежитлову будівлю промислового цеху; визнання недійсним договору іпотеки від 24 січня 2018 року, укладеного між ТОВ «Водний промисловий консалтинг» та ОСОБА_2 щодо нежитлової будівлі, промислового цеху, визнання за позивачем ОСОБА_1 право приватної власності на 1/2 (одну другу) частину нежитлової будівлі промислового цеху;

в апеляційному порядку рішення суду оскаржив ОСОБА_2 , який в апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю;

інший відповідач - ТОВ «Водний промисловий консалтинг»не скористалося своїм правом подачі апеляційної скарги, приєднання до апеляційної скарги. Така процесуальна поведінка відповідача ТОВ «Водний промисловий консалтинг» свідчить про повну згоду з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог провизнання недійсним та скасування рішення загальних зборів учасників;

постановою Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2022 року у цій справі скасовано, прийнято нову постанову: «У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Водний промисловий консалтинг», треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Єдемська-Фастовець О. О. про поділ сумісного майна подружжя відмовлено»;

аналіз аргументів апеляційної скарги свідчить, що ОСОБА_2 не навів переконливих доводів, яким чином судове рішення суду першої інстанції порушує його права та інтереси в частинівизнання недійсним та скасування рішення загальних зборів учасників ТОВ. Тому постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів учасників слід скасувати, рішення суду першої інстанції в цій частині залишити в силі.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним та скасування акта прийому-передачі нерухомого майна, визнання недійсним договору іпотеки та визнання права власності на частину майна в порядку його поділу

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (пункти 1, 2, 3 частини першої статті 57 СК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц (провадження № 61-8518св18), на яку посилається ОСОБА_11 в касаційній скарзі, зроблено висновок, що «За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 344/16831/20 (провадження № 61-11614св23) зазначено, що,

«згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Отже, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними».

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23) зроблено висновок, що «вчинення згоди іншим з подружжя на розпорядження спільним майном є одностороннім правочином, розрахованим на його сприйняття іншими особами, а саме - подружжям, який є стороною договору, та третьою особою (інша сторона договору). Волевиявлення іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном, яке виражено у згоді, адресоване та сприймається як подружжям, який виступає стороною договору, так і контрагентом за таким договором.

Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном має значення на стадії укладення договору та є необхідним юридичним фактом для укладення відповідного договору іншим з подружжя, який є стороною договору, з його контрагентом. Сторона договору (інший з подружжя) представляє у відносинах з своїм контрагентом права та інтереси того з подружжя, який надав згоду.

Сприйняття волевиявлення іншого з подружжя на розпорядження спільним майном відбувається шляхом відображення такої згоди у відповідному договорі. У такому випадку регулюючий ефект договору поширюється як на сторони договору, так і на іншого з подружжя (співвласника), який надав згоду на розпорядження спільним майном.

Згода одного з подружжя на вчинення другим з подружжя договору з розпорядження спільним майном як односторонній правочин є одним із правомірних обмежень свободи договору, оскільки визначена законодавцем необхідність одержання згоди обмежує як того з подружжя, хто укладає договір з розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і контрагента за договором, оскільки він має переконатися, що особа, з якою укладається договір, перебуваючи в шлюбі, має згоду на укладення такого договору.

Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя поширюється як на випадки відчуження майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і на випадки набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності.

Надання згоди іншим з подружжя на набуття майна подружжям (стороною договору) свідчить про набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності, оскільки у такому випадку відбувається розпорядження коштами, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності.

Не виключається вчинення усного договору між подружжям про набуття майна в спільну сумісну власність, зовнішнім вираженням якого є згода одного з подружжя на розпоряджаються майном (коштами) на набуття майна в спільну сумісну власність. Така згода може бути зафіксована безпосередньо у договорі про набуття майна, вчиненим іншим з подружжя.

Наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя.

У разі, якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність».

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

У справі, що переглядається:

звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 просила визнати об`єктом спільної власності подружжя, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нежитлову будівлю промислового цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вона придбана в період шлюбуна підставі договору купівлі-продажу № 2362 від 11 грудня 2006 року (шлюб укладений 14 травня 2005 року);

суди встановили, що 11 грудня 2006 року укладений договір купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , відповідно до якого до відповідача ОСОБА_2 перейшло право власності на нежитлову будівлю промислового цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (один);

вказаний договір купівлі-продажу був укладений зі згоди позивача ОСОБА_6 ;

задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу спірної нежитлової будівлі укладений зі згоди позивача 11 грудня 2006 року, тобто у період перебування ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, тому спірне майно є саме спільною сумісною власністю подружжя і має бути поділене між сторонами у рівних частках;

відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суду виходив з того, що вказане майно було придбане за рахунок належних ОСОБА_2 особистих коштів, а не за рахунок коштів, здобутих спільними зусиллями чи спільною працею сторін, тож нежитлова будівля промислового цеху набута ОСОБА_2 до шлюбу із позивачем, незважаючи на те, що право власності у нього на це приміщення виникло вже в період шлюбу з ОСОБА_9 - ОСОБА_10 , а отже, ОСОБА_2 спростував презумпцію спільності права власності подружжя на спірне майно, позивач жодним чином не оспорювала факт реєстрації спірного об`єкту нерухомості саме за відповідачем під час шлюбних відносин;

але суд апеляційної інстанції не звернув уваги та не дав належної правової оцінки заяві ОСОБА_6 від 11 грудня 2006 року, що посвідчена приватним нотаріусом, в якій вона дала згоду своєму чоловікові ОСОБА_2 на укладання та підписання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі та зробив передчасний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог провизнання недійсним та скасування акта прийому-передачі нерухомого майна, визнання недійсним договору іпотеки та визнання права власності на частину майна в порядку його поділу.

Щодо оскарження додаткової постанови Запорізького апеляційного суду від 16 травня 2023 року

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зроблено висновок, що «за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у cправі № 911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у cправі № 922/3289/21. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року у цій справі, то додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2022 року також слід скасувати».

У справі, що переглядається касаційний суд дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції, тому додаткову постанову також слід скасувати.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 344/16831/20 (провадження № 61-11614св23 та доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції в оскарженій частині ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що:

касаційні скарги слід задовольнити частково,

постанову суду апеляційної інстанції в частині:

позовних вимог про визнання об`єктом спільної власності подружжя змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови;

позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг» скасувати, рішення суду першої інстанції в цій частині залишити в силі;

позовних вимог про визнання недійсним та скасування акту прийому-передачі нерухомого майна, визнання недійсним договору іпотеки та визнання права власності на частину майна в порядку його поділу - скасувати, передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, такий обов`язок у випадку передачі справи на новий судовий розгляд не покладено. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судового збору у справі, в тому числі сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює той суд, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи. З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 756/2157/15-ц. У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2023 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 19 078,80 грн на строк не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі.

З урахуванням висновку щодо суті касаційних скарг, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністюзмінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Водний промисловий консалтинг» про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборівскасувати, рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2022 року в цій частині залишити в силі.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування акта прийому-передачі нерухомого майна, визнання недійсним договору іпотеки, визнання права приватної власності на частину спірного майна та додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 16 травня 2023 року скасувати, передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року в скасованій частині та додаткова постанова Запорізького апеляційного суду від 16 травня 2023 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

В. М. Коротун

Є. В. Краснощоков