Постанова

від 25.09.2024 по справі 331/5662/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 25.09.2024 Справа № 331/5662/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 331/5662/18 Головуючий у І інстанції: Жукова О.Є

Провадження №22-ц/807/1643/24 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Кочеткової І.В.

суддів: Гончар М.С.,

Онищенка Е.А.,

секретар: Камалова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Водний промисловий консалтинг», треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ЄдемськаФастовець Ольга Олександрівна про поділ сумісного майна подружжя,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районногосуду м.Запоріжжя від 28 вересня 2022 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Водний промисловий консалтинг» (далі -ТОВ «Водний промисловий консалтинг»), треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ЄдемськаФастовець О. О. про поділ сумісного майна подружжя.

В обґрунтування позову, з урахуванням уточнень, ОСОБА_1 посилалась на те, що з 14 травня 2005 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. Від цього шлюбу мають доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір`ю.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2017 року у справі № 335/3061/17 шлюб між сторонами розірваний.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2017 року у справі № 335/6853/17 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь позивача на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був укладенийдоговір купівлі-продажу № 2362 від 11 грудня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Журавльовим Д. В., згідно з яким до ОСОБА_2 перейшло право власності на нежитлову будівлю промислового цеху з підвалом, а саме: будівлю промислового цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На теперішній час виникла потреба закріпити правовий режим майна, придбаного нею та ОСОБА_2 у шлюбі - нежитлової будівлі промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв. м, вартістю 950000 гривень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Протоколом № 1 рішення загальних зборів засновників від 01 серпня 2017 року, вирішено створити Товариство з обмеженою відповідальністю «Водний промисловий консалтинг» (далі ТОВ «Водний промисловий консалтинг») зі статутним капіталом у розмірі 661000 грн (статутний капітал розподілений таким чином: частка ОСОБА_2 складає 634560 гривень 96 % статутного капіталу, частка ОСОБА_3 складає 26440 гривень 4 % статутного капіталу) та призначити на посаду директора товариства ОСОБА_3 03 серпня 2017 року зазначене товариство зареєстровано у Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 06 вересня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за взаємною згодою вирішили, що ОСОБА_2 передає до статутного капіталу ТОВ нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 2362 від 11 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Журавльовим Д. В. Про це учасник товариства ОСОБА_2 та директор товариства ОСОБА_3 повинні були скласти та підписати Акт приймання-передачі нерухомого майна, а директор товариства ОСОБА_3 повинен був зареєструвати право власності на вказане нерухоме майно.

На виконання вказаного рішення загальних зборів учасників 07 вересня 2017 року складений акт приймання-передачі нерухомого майна між учасником ТОВ «Водний промисловий консалтинг» ОСОБА_2 та ТОВ «Водний промисловий консалтинг» в особі директора О. В. Тимченка, за яким ОСОБА_2 передав, а ТОВ «Водний промисловий консалтинг» прийняло на свій баланс нерухоме майно - нежитлову будівлю промислового цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

08 вересня 2017 року на підставі вказаного акту приймання-передачі нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Водний промисловий консалтинг» зареєстровано право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю промислового цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

24 січня 2018 року укладений договір іпотеки між ОСОБА_2 (Іпотекодержатель) та ТОВ «Водний промисловий консалтинг» в особі директора ОСОБА_3 (Іпотекодавець), який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О. О., за яким ТОВ «Водний промисловий консалтинг» в особі директора ОСОБА_3 (Іпотекодавець) виступив майновим поручителем ОСОБА_3 (Боржник), а предметом іпотеки виступило спірне нерухоме майно. При цьому, у випадку невиконання ОСОБА_3 своїх боргових зобов`язань перед відповідачем ОСОБА_2 спірне нерухоме майно повертається у власність ОСОБА_2 , але тепер вже не як сумісна власність подружжя, а особиста власність ОСОБА_2 .

Зазначена нежитлова будівля є саме спільною сумісною власністю подружжя - позивача та ОСОБА_2 - в рівних частках, оскільки вона придбана у період шлюбу, незважаючи на те, що вона на час придбання майна не мала самостійного доходу через перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. При цьому, на укладення договору купівлі-продажу вказаної нежитлової будівлі вона як дружина ОСОБА_2 надавала свою письмову і нотаріально посвідчену згоду.

Оскільки перехід права власності на спірне нерухоме майно до ТОВ «Водний промисловий консалтинг» підлягає державній реєстрації, на думку позивача, це потребує надання її письмової нотаріально посвідченої згоди, як співвласника, що в цьому випадку дотримано не було.

Оскільки рішення загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 06 вересня 2017 року, оформлене протоколом № 2 загальних зборів учасників вказаного товариства, та акт прийому-передачі нерухомого майна, виданий 07 вересня 2017 року ТОВ «Водний промисловий консалтинг», були складені без письмової нотаріально посвідченої згоди позивача як співвласника спірного нерухомого майна, вона вважає їх недійсними та такими, що підлягають скасуванню.

При цьому, позивач стверджувала, що на момент прийняття оспорюваних рішення та акту відповідач ОСОБА_2 та директор ТОВ «Водний промисловий консалтинг» ОСОБА_3 знали про її права на спірне нерухоме майно, а тому діяли недобросовісно. Ця обставина є самостійною підставою для недійсності спірного протоколу та акту приймання-передачі.

У разі скасування рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Оскільки договір іпотеки від 24 січня 2018 року укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Водний промисловий консалтинг» в особі директора ОСОБА_3 без її волі, на підставі недійсного акту приймання-передачі від 07 вересня 2017 року, а сторони його діяли недобросовісно, зазначений договір також має бути визнаний недійсним.

На підставі викладеного, з урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила:

-визнати об`єктом спільної власності подружжя, Запецької ( ОСОБА_6 та ОСОБА_2 нежитлову будівлю промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв. м, пл. основн. 684,5 кв. м, висота 7,25 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1315434423101;

-визнати недійсним та скасувати рішення загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 06 вересня 2017 року, оформлене протоколом № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 06 вересня 2017 року, про внесення до статутного капіталу ТОВ «Водний промисловий консалтинг» нежитлової будівлі промислового цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-визнати недійсним та скасувати акт прийому-передачі нерухомого майна, виданий 07 вересня 2017 року ТОВ «Водний промисловий консалтинг», за яким ОСОБА_2 передав, а ТОВ «Водний промисловий консалтинг» прийняв на баланс нерухоме майно - нежитлову будівлю промислового цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-скасувати реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності за ТОВ «Водний промисловий консалтинг» на нерухоме майно - нежитлову будівлю промислового цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-визнати недійсним договір іпотеки від 24 січня 2018 року, укладений між ТОВ «Водний промисловий консалтинг» та ОСОБА_2 щодо нежитлової будівлі, промислового цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О. О., реєстраційний номер № НОМЕР_1 , іпотекодержатель - ОСОБА_2 ;

-в порядку поділу майна подружжя визнати за позивачем право приватної власності на 1/2 частину нежитлової будівлі промислового цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Жовтневого районногосуду м.Запоріжжя від 28 вересня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано об`єктом спільної власності подружжя, Запецької ( ОСОБА_6 та ОСОБА_2 нежитлову будівлю промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв.м., пл. основн. 684,5 кв.м., висота 7,25 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1315434423101.

Визнано недійсним та скасовано рішення загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 06 вересня 2017 року, оформлене протоколом № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 06 вересня 2017 року, про внесення до статутного капіталу ТОВ «Водний промисловий консалтинг» нежитлової будівлі промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв.м., пл. основн. 684,5 кв.м., висота 7,25 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1315434423101.

Визнано недійсним та скасовано акт прийому-передачі нерухомого майна, виданий 07 вересня 2017 року ТОВ «Водний промисловий консалтинг», за яким ОСОБА_2 передав, а ТОВ «Водний промисловий консалтинг» прийняв на баланс нерухоме майно - нежитлову будівлю промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв.м., пл. основн. 684,5 кв.м., висота 7,25 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1315434423101.

Визнано недійсним договір іпотеки від 24 січня 2018 року, укладений між ТОВ «Водний промисловий консалтинг» та ОСОБА_2 щодо нежитлової будівлі, промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв.м., пл. основн. 684,5 кв.м., висота 7,25 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1315434423101, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О., реєстраційний номер 248, іпотекодержатель - ОСОБА_2 .

У порядку поділу майна подружжя визнано за Запецькою ( ОСОБА_6 право приватної власності на 1/2 частину нежитлової будівлі промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв.м., пл. основн. 684,5 кв.м., висота 7,25 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1315434423101.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ТОВ «Водний промисловий консалтинг» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі по 3256 грн з кожного.

Також визначено,що строк дії заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 19 жовтня 2018року, а саме: заборона здійснення реєстраційних дій відносно нежитлової будівлі, промислового цеху літ. А, загальною площею635,7кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , триває відповідно до ч.7і ч.8ст.158 ЦПК України, тобто протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили, а якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача)буде відкритовиконавче провадження,вказані заходизабезпечення позову діють до повного виконаннясудового рішення.

Не погоджуючисьіз вищезазначенимрішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Жовтневого районногосуду м.Запоріжжя від 28 вересня 2022 року, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтуванняапеляційної скарги ОСОБА_2 зазначав, що сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя, оскільки необхідно довести, за чиї кошти придбано майно. Всі обставини придбання майна повинні підтверджуватися доказами, а отже, джерело походження коштів на придбання спільного майна має бути повністю розкрите. При цьому, за твердженням скаржника, джерелом отримання коштів, витрачених на придбання спірного об`єкта нерухомості були його доходи як одноособового засновника і власника ПП «Магістраль ЮГ» (статутний фонд близько 19000 доларів США). Зазначене підприємство вело активну господарську діяльність, річний обіг коштів сягав 9 мільйонів гривень, що підтверджується довідкою банку про обсяг обігових коштів. Вважає, що він довів як походження, так і сам факт витрачання ним коштів на придбання спірного майна, оплата вартості якого відбулася ще до укладання шлюбу. Сама по собі реєстрація права власності, на думку скаржника, ніяк не спростовує того факту, що спірна будівля придбана ним за його власні кошти, а тому за правилами п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України вважає її своєю особистою власністю, яка не підлягає поділу між подружжям.

Також скаржник зазначав, що суд першої інстанції проігнорував преюдиційні факти, а саме - факти, встановлені рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2020 року у справі № 331/329/19, копія якого міститься в матеріалах справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Водний промисловий консалтинг» підтримує доводи ОСОБА_2 , просить задовольнити апеляційну скаргу, рішення Жовтневого районногосудум.Запоріжжявід 28вересня 2022року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У своєму відзиві ОСОБА_1 заперечує проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_7 , просить залишити її без задоволення, рішення Жовтневого районногосуду м.Запоріжжя від 28 вересня 2022 року - залишити без змін.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2022 року у цій справі скасовано, прийнято нову постанову:

«У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Водний промисловий консалтинг», треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ЄдемськаФастовець О. О. про поділ сумісного майна подружжя відмовлено».

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 9239,40 грн.

Додатковою постановоюЗапорізького апеляційного суду від 16 травня 2023 року заяву представника ОСОБА_2 адвоката Ями Д. М. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Водний промисловий консалтинг», треті особи: Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_3 , приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ЄдемськаФастовець О. О. про поділ сумісного майна подружжя задоволено частково.

Прийнято у цій справі додаткову постанову про стягнення витрат на правову допомогу.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу, понесені під час розгляду справи в апеляційному суді у цій справі, в розмірі 15000 грн.

У квітні 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційного скаргою, в якій просила скасуватипостанову Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року, а рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2022 року залишити в силі.

У червні 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційного скаргою, в якій просила скасуватидодаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 16 травня 2023 року.

Постановою Верховного Суду від 20 червня 2023 року касаційні скарги ОСОБА_1 задоволені частково.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністюзмінено, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанову Запорізькогоапеляційного судувід 28березня 2023року вчастині позовнихвимог ОСОБА_1 до ТОВ«Водний промисловийконсалтинг» провизнання недійсним та скасування рішення загальних зборів скасовано, рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2022 року в цій частині залишити в силі.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провизнаннянедійсним та скасування акта прийому-передачі нерухомого майна, визнання недійсним договору іпотеки, визнання права приватної власності на частину спірного майна та додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 16 травня 2023 року скасовано, передано справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову Запорізького апеляційного суду від 28 березня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провизнаннянедійсним та скасування акта прийому-передачі нерухомого майна, визнання недійсним договору іпотеки, визнання права приватної власності на частину спірного майна, касаційний суд вказав, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги та не дав належної правової оцінки заяві ОСОБА_6 від 11 грудня 2006 року, що посвідчена приватним нотаріусом, в якій вона дала згоду своєму чоловікові ОСОБА_2 на укладання та підписання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі та зробив передчасний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог провизнання недійсним та скасування акта прийому-передачі нерухомого майна, визнання недійсним договору іпотеки та визнання права власності на частину майна в порядку його поділу.

Скасовуючи додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 16 травня 2023 року, касаційний суд вказав, що розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, відтак апеляційний суд переглядаючи цивільну справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провизнаннянедійсним та скасування акта прийому-передачі нерухомого майна, визнання недійсним договору іпотеки, визнання права приватної власності на частину спірного майна повинен вирішити питання про перерозподіл судових витрат з урахуванням результатів перегляду.

23 липня 2024 приватний нотаріус Заорізького міського нотаріального округу Міністерства юстиції України Південне міжрегіональне управління юстиції (м.Одеса) Єдемська Фастовець О.О. надала заяву про проведення апеляційного розгляду, призначеного на 14.08.2024 за її відутності.

06 серпня 0224 директор ТОВ «Водний промисловий консалтинг» ОСОБА_3 надав додаткові пояснення на апеляційну скаргу ОСОБА_8 , просив врахувати те,що на його думку, позовні вимоги ОСОБА_8 про визнання права вланості на частину нерухомого майна не підлягають задоволенню через неправильно обраний спосіб захисту свого права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Суд встановив, що 14 травня 2005 року зареєстрований шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , після реєстрації шлюбу дружина отримала подвійне прізвище « ОСОБА_10 -Лизогуб».

ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_6 та ОСОБА_2 народилася донька ОСОБА_4 , на утримання якої відповідач ОСОБА_2 зобов`язаний сплачувати аліменти відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 серпня 2017 року у справі № 335/6853/17.

10 листопада 2004 року між ОСОБА_2 та ПП ОСОБА_5 укладений Договір комісії на придбання нежитлової будівлі з підвалом, за умовами якого комісіонер зобов`язався за дорученням, за рахунок та в інтересах клієнта придбати нежитлову будівлю промислового цеху з підвалом, а саме: будівлю промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв. м, з підвалом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом участі у прилюдних торгах, які буде проводити ЗФ СДП «Укрспец`юст», де балансоутримувачем нежитлової будівлі (боржником) є СУАЧП «Євробетон Січ».

На виконання вказаного договору комісії ОСОБА_2 10 листопада 2004 року передав ПП ОСОБА_5 560 000 грн.

Із копії рішення № 11 від 10 листопада 2004 року та копії видаткового касового ордеру № 7 від 10 листопада 2004 року встановлено, що ОСОБА_2 як власник ПП «Магістраль ЮГ» отримав від ПП «Магістраль ЮГ» безвідсоткову позику у сумі 560000 грн строком на 3 роки для сплати вказаної суми за договором комісії, укладеним з ПП ОСОБА_5 , предметом якого є придбання на публічних торгах приміщення цеху літера А по АДРЕСА_1 (майно СП «Євробетон Січ»).

11 грудня 2006 року укладений договір купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Д. В. Журавльовим і зареєстрований в реєстрі за № 2362, відповідно до якого до відповідача ОСОБА_2 перейшло право власності на нежитлову будівлю промислового цеху з підвалом, а саме: будівлю промислового цеху (літ. А, загальною площею 635,7 кв. м, пл. основн. 684,5 кв. м, висота 7,25 м, фундамент - з/бетонні блоки; стіни, перегородки - з/бетонні панелі; перекриття - з/бетонні плити; покрівля - рулона, а/цементна; підлога - бетонна; двері, вікна - металеві, дерев`яні; внутрішнє оздоблення - штукатурка; водопостачання; електрика) каналізація; підвал (літ. пд.) з входом (літ. а), пл. основн. 92,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (один); ідентифікаційний номер об`єкта нерухомого майна: 1315434423101.

Вказаний договір купівлі-продажу був укладений зі згоди позивача ОСОБА_6 .

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2017 року у справі № 335/3061/17 шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було розірвано.

Рішенням загальних зборів засновників товариства від 01 серпня 2017 року, яке оформлене Протоколом № 1, вирішено створити ТОВ «Водний промисловий консалтинг» зі статутним капіталом у розмірі 661000 грн (статутний капітал розподілено таким чином: частка ОСОБА_2 складає 634560 гривень 96 % статутного капіталу, частка ОСОБА_3 складає 26440 гривень 4 % статутного капіталу) та призначити на посаду директора товариства ОСОБА_3 . Вказане товариство зареєстровано 03 серпня 2017 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується копією витягу із вказаного реєстру № 1003637812 від 19 лютого 2018 року.

Відповідно до Протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Водний промисловий консалтинг», код ЄДРПОУ: 41495426, від 06 вересня 2017 року учасники ТОВ «Водний промисловий консалтинг» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за взаємною згодою вирішили, що ОСОБА_2 передає до статутного капіталу ТОВ «Водний промисловий консалтинг» нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11 грудня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Журавльовим Д. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 2362. Про це учасник товариства ОСОБА_2 та директор товариства ОСОБА_3 повинні були скласти та підписати Акт приймання передачі нерухомого майна, а директор товариства ОСОБА_3 повинен був зареєструвати право власності на вказане нерухоме майно.

На виконання вказаного рішення загальних зборів учасників товариства 07 вересня 2017 року укладений акт приймання-передачі нерухомого майна між учасником ТОВ «Водний промисловий консалтинг» Г. Г. Лизогубом та ТОВ «Водний промисловий консалтинг» в особі директора О. В. Тимченка, за яким ОСОБА_2 передав, а ТОВ «Водний промисловий консалтинг» прийняло до себе на баланс нерухоме майно - нежитлову будівлю промислового цеху літ. А, загальною площею 635,7 кв. м, висота 7,25 м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного акту приймання приймання-передачі нерухомого майна від 07 вересня 2017 року, 08 вересня 2017 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за ТОВ «Водний промисловий консалтинг» на нерухоме майно - нежитлову будівлю промислового цеху.

24 січня 2018 року укладено договір іпотеки між ОСОБА_2 (Іпотекодержатель) та ТОВ «Водний промисловий консалтинг» в особі директора ОСОБА_3 (Іпотекодавець), який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О.О. і зареєстровано в реєстрі за №248 і за яким ТОВ «Водний промисловий консалтинг» в особі директора ОСОБА_3 (Іпотекодавець) виступив майновим поручителем ОСОБА_3 (Боржник) перед Іпотекодержателем за договором позики, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Єдемською-Фастовець О. О. 24 січня 2018 року за реєстровим №247 (повернення суми позики у розмірі 650000 грн до 23 січня 2019 року), а предметом іпотеки виступило спірне нерухоме майно.

Як встановлено із копії протоколу загальних зборів учасників товариства №3/18 від 16 січня 2018 року, підписи у якому посвідчено 16 січня 2018 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу О.В. Козиряцькою і зареєстровано в реєстрі за № 98,99, а також із копії Договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Водний промисловий консалтинг» від 16 січня 2018 року, ОСОБА_2 продав свою частку у статутному капіталі ТОВ «Водний промисловий консалтинг» іншому учаснику цього товариства ОСОБА_3 .

Предметом повторного апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провизнаннянедійсним та скасування акта прийому-передачі нерухомого майна, визнання недійсним договору іпотеки, визнання права приватної власності на частку спірного майна.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 42), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (пункт 69).

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просила визнати об`єктом спільної власності подружжя нежитлову будівлю промислового цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вона придбана в період шлюбуна підставідоговору купівлі-продажу № 2362 від 11 грудня 2006 року, та яку відповідач без її згоди передав до статутного капіталу ТОВ «Водний промисловий консалтинг» .

Судом було встановлено, що 11 грудня 2006 року укладений договір купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , відповідно до якого до відповідача ОСОБА_2 перейшло право власності на нежитлову будівлю промислового цеху, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний договір купівлі-продажу був укладений зі згоди позивача ОСОБА_6 .

Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 63 СК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Вирішуючи спори між подружжям про майно, потрібно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна.

Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про існування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов`язком особи, яка з нею не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18).

Судом установлено, що спірна нерухомість була набута сторонами під час зареєстрованого шлюбу на підставі договору купівлі продажу, а тому суд дійшов правильного висновку про те, що вказане майно належало їм на праві спільної сумісної власності.

06 вересня 2017 року ОСОБА_2 як співзасновникзасновник ТОВ «Водний промисловий консалтинг» передав вищезазначене нерухоме майно до статутного капіталу товариства, тобто здійснив відчуження спільного майна на користь юридичної особи.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 13 Закону України «Про господарські товариства»). Аналогічна норма передбачена частиною другою статті 115 ЦК України.

Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (частина перша статті 12 Закону України «Про господарські товариства» у вказаній редакції). Аналогічна норма передбачена частиною першою статті 115 ЦК України.

Учасники товариства мають право, зокрема, брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом (пункти «б» та «д» частини першої статті 10 Закону України «Про господарські товариства»).

У разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства.

Інший з подружжя, який був співвласником майна, внесеного у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі.

Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду України (постанова від 3 червня 2015 року у справі №6-38цс 15, від 2 жовтня 2013 року цу справі №6-79 цс 13), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 7 травня 2019 року у справі №490/1408/15-ц, від 01 травня 2024 року у справі № 334/9558/15.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16 зазначила, що у разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства набуває право на частку учасника цього товариства. Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати половини вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Суд виходить з презумпції про те, що вартість частки у статутному капіталі відповідає розміру внеску, якщо тільки сторона, яка стверджує про зміну цієї вартості на час розгляду справи, не доведе, що вартість частки змінилась (зросла або внаслідок звичайної діяльності товариства зменшилась).

Водночас позивачкавимог провиплату вартостічастки членаподружжя устатутному капіталіТОВ незаявляла,тому апеляційнийсуд приходитьдо висновку,щовимоги про визнання недійсним акту прийому-передачі нерухомого майна, визнання права приватної власності на його частку, визнання недійсним договору іпотеки не підлягають задоволенню, оскільки позивачкою обрано не ефективний спосіб захисту свого права.

Визнання недійсними подальших правочинів, вчинених товариством як власником спірної нерухомості, на вимогу подружжя, яке не надавало своєї згоди на внесення нерухомості до статутного майна товариства, не призведе до відновлення порушеного права позивачка, а отже є неефективним способом захисту її порушеного права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Жовтневогорайонногосуду м.Запоріжжявід 28вересня 2022року в частині, що переглядається, підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провизнаннянедійсним та скасування акта прийому-передачі нерухомого майна, визнання недійсним договору іпотеки, визнання права приватної власності слід відмовити, оскільки позивачем обраний не ефективний спосіб захисту свого права.

У відповідності до норм частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Скасовуючи додаткову постанову Запорізького апеляційного суду від 16 травня 2023 року, касаційний суд вказав, що розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, відтак апеляційний суд переглядаючи цивільну справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провизнаннянедійсним та скасування акта прийому-передачі нерухомого майна, визнання недійсним договору іпотеки, визнання права приватної власності на частину спірного майна повинен вирішити питання про перерозподіл судових витрат з урахуванням результатів перегляду.

Статтею133 ЦПК Українидо судових витрат віднесені і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

То ж домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі№ 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат. У рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 7072) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача, у разі часткового задоволення на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від17 січня 2022 року у справі № 756/8241/20 (провадження № 61-9789св21).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також з урахуваннямскладності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціну позову та (або) значенням справи для сторони.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2022 року у справі № 706/199/22 (провадження № 61-9325ск22).

В заяві представника відповідача адвокат Яма Д.М. просив стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на надання правової допомоги у розмірі 37375 грн.

15 травня 2023 року до апеляційного суду надійшли заперечення ОСОБА_1 проти розміру витрат ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу, у яких вона просить відмовити у задоволенні заяви представника відповідача адвоката Ями Д.М. про відшкодування витрат на правову допомогу.

В обґрунтування витрат на правничу допомогу представник ОСОБА_2 адвокат Яма Д.М. надав копію додатку до договору про надання правової допомоги № 350-ц-2020 від 25 вересня 2020 року (т.2, а.с.231), в якому сторони визначили розмір гонорару адвоката у такому розмірі: складання апеляційної / касаційної скарги (у разі необхідності) 8000 грн (п. 2.2.), участь в судових засіданнях 4000 грн за 1 засідання, незалежно від його тривалості (п. 2.3), основний гонорар, що сплачується у разі відмови у задоволенні позову у випадку постановлення судом першої інстанції 3 відсотки від ціни позову (п. 2.4), у випадку досягнення результату, зазначеного в п. 2.4 цього Додатку, в суді апеляційної або касаційної інтонації сума винагороди збільшується відповідно на 50 і 100 відсотків. Також додано копію акта передачі-приймання послуг від 29 березня 2023 року у справі № 331/5662/18, підписаний адвокатом Яма Д.М. та замовником ОСОБА_2 , у якому визначено найменування дата надання та вартість таких послуг: складання апеляційної скарги 28 листопада 2022 року 8000 грн, участь в судових засіданнях 14 лютого 2023 року та 28 березня 2023 року по 4000 грн, основний гонорар за п. 2.4 додатку до договору 28 березня 2023 року 21375 грн. Також в акті зазначено, що він підтверджує факт надання послуг і відсутність претензій щодо їх кількості та якості. Цей акт є достатньою підставою для визначення обсягу і вартості наданих послуг з метою їх подальшого відшкодування на підставі судового рішення (т.2, а.с. 232). Крім того надано копію квитанції прибуткового касового ордера № б/н від 29 березня 2023 року, відповідно до якої адвокат прийняв від ОСОБА_2 за договором № 350-ц-2020 від 25 вересня 2020 року 37375 грн (т. 2, а.с. 232).

Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в цій справі, враховуючи її складність і обєм виконаних адвокатом Ямою Д.М. робіт, апеляційний суд доходить висновку, що достатньою компенсацією буде сума у розмірі 10000грн.

Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневогорайонногосуду м.Запоріжжявід 28вересня 2022року уцій справів частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провизнаннянедійсним та скасування акта прийому-передачі нерухомого майна, визнання недійсним договору іпотеки, визнання права приватної власності скасувати.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провизнаннянедійсним та скасування акта прийому-передачі нерухомого майна, визнання недійсним договору іпотеки, визнання права приватної власності відмовити.

В іншій частині рішення Жовтневогорайонногосуду м.Запоріжжявід 28вересня 2022року не переглядалось.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правову допомогу, понесені під час розгляду справи в апеляційному суді у цій справі у розмірі 10000 (десяти тисяч) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 26 вересня 2024 року.

Головуюча: І.В.Кочеткова

Судді: М.С. Гончар

Е.А.Онищенко