Ухвала

від 03.04.2023 по справі 2-3732/10

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 2-3732/10

Провадження № 4-с/487/18/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2023 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретарів судового засідання: Сердюк В.М., Удовиченко Д.Д., представника заявника (в режимі відеоконференції) Вдовиченко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу боржника ОСОБА_1 на бездіяльність Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2022 року до суду надійшла скарга боржника ОСОБА_1 на бездіяльність Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій заявник скарги просить: визнати бездіяльність Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що полягає у не знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , накладеного у виконавчому провадженні № 52672451 протиправною. Зобов`язати Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт із всього майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , накладеного у виконавчому провадженні № 52672451: обтяження з нерухомого майна: номер запису про обтяження: 17626005, підстава для державної реєстрації: Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 52672451, виданий 18.10.2016 року, видавник: головний державний виконавець Лозенкова Є.В.; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32545168 від 25.11.2016 08:31:08, ОСОБА_2 , Головного територіального управління юстиції у Миколаївській обл.; Обтяжувач: Очаківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області; обтяження з грошових коштів ОСОБА_1 , які зберігаються на банківських рахунках.

Скарга мотивована тим, що 07.08.2020 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено стягувачу разом з оригіналом виконавчого документа. 13.08.2020 старшим державним виконавцем Мароховською А.О. Інгульського ВДВС м. Миколаєва в межах виконавчого провадження №52672451 було прийнято постанову про арешт коштів боржника. В свою чергу, скаржник ОСОБА_1 повністю виконала грошові зобов`язання поза межами виконавчого провадження перед стягувачем ТОВ «Фінансова компанія «Женева», що підтверджується довідкою від 14.09.2020. У зв`язку з цим, представник скаржника адвокат Романцова Т.В. надіслана до Інгульського ВДВС в м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) заяву про зняття арешту. 30.09.2022 Інгульським ВДВС в м. Миколаєві надано відповідь про відсутність підстав для зняття арешту, оскільки повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження2 не передбачає зняття арешту з майна боржника, існує залишок нестягнутого виконавчого збору в сумі 20874,82 грн. та витрати виконавчого провадження у сумі 5732 грн. У свою чергу, копії постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження боржник ОСОБА_1 не отримувала, про їх наявність боржнику не відомо. оскільки зазначена заборгованість, яка стягувалась за виконавчим документом у виконавчому провадженні була погашена боржником у повному обсязі, доцільність існування арешту відсутня, а їх наявність порушує права боржника як власника майна.

28 листопада 2022 року надійшов відзив Інгульського ВДВС у м. Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) на скаргу, в якому зазначено, що відповідно до ст. ст. 40, 59 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для зняття арешту відсутні, оскільки існує залишок нестягнутого виконавчого збору в сумі 20874,82 грн. та витрати виконавчого провадження у сумі 57,32 грн.

29 листопада 2022 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання про залишення скарги без розгляду.

19 січня 2023 року до суду надійшли копії матеріалів виконавчого провадження.

В судовому засіданні представник заявника скаргу підтримала з підстав, викладених у скарзі і просила задовольнити.

Представник Інгульського ВДВС у м. Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) в судове засідання 03.04.2023 не з`явився, причину не повідомив. В судовому засіданні 29.11.2022 представник Інгульського ВДВС у м. Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) пояснила, що Закон України «Про виконавче провадження» на час відкриття виконавчого провадження не передбачав винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження. В подальшому було винесено постанову про стягнення витрат виконавчого провадження. З підстав повернення виконавчого листа стягувачу на підставі п. 2 ст. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна не знімається.

Стягувач в судове засідання не з`явився, причину не повідомив.

Дослідивши матеріали скарги, матеріали справи № 2-3732/10, копії матеріалів виконавчого провадження, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 18.10.2016 головним державним виконавцем Лозенковою Євгенією Вікторівною Очаківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області відкрито виконавче провадження № 52672451 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3732-2010, виданого 21.07.2020 року Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 у солідарному порядку на користь ПАТ «БанкФорум» боргу у розмірі 185 985,39 грн.

18.10.2016 у виконавчому провадженні № 52672451 накладено арешт на все майно, що належить боржнику.

24.07.2017 головним державним виконавцем Очаківського міжрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області винесено постанову про опис та арешт майна боржника земельна ділянка, кадастровий номер 4825182800:03:000:0931.

04.08.2017 головним державним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності.

26.01.2018 винесено постанову про зняття арешту з майна земельної ділянки кадастровий номер 4825182800:03:000:0931 з підстав надходження коштів від реалізації арештованого майна.

18.12.2018 головним державним виконавцем Очаківського міжрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області винесено постанову про виправлення посилки у процесуальному документі, відповідно до якої змінено суму боргу та суму виконавчого збору.

18.12.20218 головним державним виконавцем Очаківського міжрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Миколаївській області винесено постанову про передачу виконавчого провадження до Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

27.12.2018 старшим державним виконавцем Інгульського ВДВС міста Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області прийнято виконавче провадження до виконання.

10.01.2020 головним державним виконавцем Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про передачу виконавчого провадження Інгульському відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

13.01.2020 головним державним виконавцем Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про прийняття виконавчого провадження.

18.03.2020 старшим державним виконавцем Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мароховською А.О. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження.

18.03.2020 старшим державним виконавцем Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мароховською А.О. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

18.03.2020 старшим державним виконавцем Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мароховською А.О. винесено постанову про арешт коштів боржника.

07.08.2020 старшим державним виконавцем Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мароховською А.О. винесено постанову про зміну назви сторони виконавчого провадження, відповідно до якої замінено стягувача у виконавчому провадженні на ТОВ «Фінансова компанія «Женева».

07.08.2020 старшим державним виконавцем Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мароховською А.О. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 частини 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

16.09.2022 представник ОСОБА_1 звернулась до начальника Інгульського відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про зняття арешту з майна.

Відповідно до відповіді начальника відділу від 30.09.2022 № 29543, посилаючись на ст.ст. 40, 59 ЗУ «Про виконавче провадження», п. 15 розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішень, зазначає, що відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника та з коштів боржника, оскільки існує залишок несплаченого виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження»

Згідно з положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника (18.10.2016).

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відмовляючи у задоволенні заяви боржника, представник Інгульського ВДВС у м. Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) вважав, що відсутні передбачені статтями 40, 59 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для зняття арешту з майна боржника.

Чинна на дату винесення постанов про повернення виконавчого документу стягувачу редакція Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (частина 1 статті 40) передбачала, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 263/1468/17 зазначено, що «у разі повернення виконавчого документа стягувачу виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б наступити правові наслідки, передбачені частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження». Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що у зв`язку з відсутністю майна у боржника державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, але законодавством не передбачено право державного виконавця на зняття арешту у разі повернення виконавчого документа стягувачу з цих підстав, який має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано і боржником за яким є саме заявник у цій справі».

Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 127/2-1421/09, від 26 квітня 2022 року у справі № 242/4601/20.

Враховуючи викладене, суд вважає, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (у редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувачу) не встановлювало прямого обов`язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.

Водночас, спір у справі, що переглядається, виник не у зв`язку з оскарженням бездіяльності у вигляді не зняття арешту державним виконавцем, який здійснював виконавчі дії у виконавчому провадженні № 52672451 під час повернення виконавчого документу стягувачу у 2020 році.

Спір виник у зв`язку з тим, що на заяву представника ОСОБА_1 від 16 вересня 2022 року про зняття арешту у зв`язку з виконання виконавчого документу поза межами виконавчого провадження державний виконавець відмовився зняти арешт з майна боржника.

За таких обставин, статті 40 та 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувачу) не є тим законом, який регулює спірні правовідносини.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Судом встановлено, що після повернення банку виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості стягувач підтвердив повне виконання зобов`язань за кредитним договором (а.с 117).

Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу.

Подаючи заяву про зняття арешту з майна, ОСОБА_1 вказала, що виконала зобов`язання перед стягувачем у добровільному порядку поза межами виконавчого провадження № 52672451 (а.с. 122-124).

Верховний Суд у постанові від 13.07.2022 № 2/0301/806/11 зауважує, що «застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.»

У даній правовій ситуації відмова в задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на все майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 52672451, унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна, оскільки чинне законодавство не регулює питання зняття обтяжень з майна боржника у випадку добровільного виконання виконавчого документа після повернення його стягувачу.

При цьому суд враховує те, що наявність протягом тривалого часу (майже 7 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Викладені у цій постанові мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 13.07.2022 у справі № 2/0301/11.

Посилання представника Інгульського ВДВС у м. Миколаєві ПМУ МЮ (м. Одеса) на несплату боржником виконавчого збору та витрат виконавчого провадження по вказаному виконавчому провадженню суд відхиляє, оскільки у матеріалах справи відсутні дані, що державний виконавець відкривав виконавче провадження про стягнення виконавчого збору і витрат виконавчого провадження і задля виконання цього виконавчого документа накладав арешт на майно боржника.

До того ж, Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII не врегульовано питання стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження під час повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». А ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» не може бути застосована, оскільки повернення виконавчого документу стягувачу, яка має місце у цій справі, не є тотожним закінченню виконавчого провадження та поверненню виконавчого документу до суду, про що йде мова у цій статті.

Отже, встановлено відсутність виконавчих проваджень щодо виконання виконавчого листа № 2-3732-2010, виданого 21.07.2010 року Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 боргу на користь ПАТ «Банк Форум», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Женева» та ураховуючи те, що борг погашено у добровільному порядку поза межами виконавчого провадження, суд вважає доцільним зняти арешт, накладений на майно ОСОБА_1 для забезпечення виконання саме цього виконаного судового рішення, оскільки у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність.

На підставі зазначеного суд вважає, що незняття ДВС арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право боржника підлягає захисту шляхом зобов`язання ДВС зняти арешт з майна боржника.

За таких обставин та враховуючи добровільне погашення боржником боргу, відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно виконання рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, суд робить висновок про протиправність бездіяльності виконавчої служби щодо незняття арешту з майна заявника.

Керуючись ст.ст. 260, 447-451ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу боржника ОСОБА_1 на бездіяльність Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити.

Визнати бездіяльність Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), що полягає у не знятті арешту з майна боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , накладеного у виконавчому провадженні № 52672451 протиправною.

Зобов`язати Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт із всього майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , накладеного у виконавчому провадженні № 52672451:

1) обтяження з нерухомого майна: номер запису про обтяження: 17626005, підстава для державної реєстрації: Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 526 72451, виданий 18.10.2016 року, видавник: головний державний виконавець Лозенкова Є.В.; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32545168 від 25.11.2016 08:31:08, ОСОБА_2 , Головного територіального управління юстиції у Миколаївській обл.; Обтяжувач: Очаківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області;

2) обтяження з грошових коштів ОСОБА_1 , які зберігаються на банківських рахунках, відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 18.03.2020.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 06 квітня 2023 року.

Суддя: З.М. Сухаревич