Ухвала

від 30.05.2024 по справі 2-3732/10

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2-3732/10

Провадження № 6/521/390/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання Гриневич І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовичапро тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .

Приватний виконавецьвиконавчого округу Одеської області Колечко Д.М.вищезазначене подання мотивує тим, що у нього на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист № 2-3732/10, виданий Малиновським районним судом м. Одеси, суддя Мазун I.А. 13.12.2010 року про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ВАГ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість в сумі 57128 (п?ятдесят сім тисяч сто двадцять вісім) Євро 95 центів, що еквівалентно 677006 (шістсот сімдесят сім тисяч шість) грн. 62 коп. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» витрати по оплаті судового збору у сумі 850 (вісімсот п?ятдесят) грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 60 (шістдесят) грн..

17.12.2020року приватнимвиконавцем булавинесена постановапро відкриттявиконавчого провадженняВП №63955252з примусовоговиконання вищезазначеноговиконавчого документу,яка буланадіслана сторонамвиконавчого провадженнярекомендованою кореспонденцієюз повідомленнямпро вручення18.12.2020року завих.№ 4716за адресами,вказаними увиконавчому документіта взаяві стягувача. Згідно із вказаною постановою боржника було зобов`язано подати виконавцю декларацію про доходи та майно боржника. Факт обізнаності боржника про відкрите підтверджується відміткою на повідомленні виконавче провадження № 68004 0277869 3 про вручення (30.12.2020 року).

До теперішнього часу вимоги виконавчого документу боржником не виконані. Боржник був належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження. При цьому боржником не вжито жодних заходів щодо виконання вимог виконавчого документу та не надано жодних пояснень стосовно не виконання вимог виконавчого документу.

Відповідно до ч.4 ст.441ЦПК України суд негайно розглядає подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Приватний виконавець Колечко Д.М.у судове засідання не з`явився, був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовичапро тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

До подання державного виконавця додаються належним чином завірені копії виконавчого документа, постанови про відкриття виконавчого провадження, а також інші документи виконавчого провадження, які, на думку державного виконавця, підтверджують ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, відомості про характер та розмір невиконаних зобов`язань боржником.

Згідност. 18 Закону України "Про виконавче провадження"державний виконавець зобов`язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, у спосіб і порядок, зазначені виконавчим документом. При здійсненні виконавчого провадження державний виконавець має право звернутись до органу, який видав виконавчий документ з клопотанням про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення.

Так судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Олександровича перебуває виконавчий лист № 2-3732/10, виданий Малиновським районним судом м. Одеси, суддя Мазун I.А. 13.12.2010 року про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ВАГ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість в сумі 57128 (п?ятдесят сім тисяч сто двадцять вісім) Євро 95 центів, що еквівалентно 677006 (шістсот сімдесят сім тисяч шість) грн. 62 коп. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» витрати по оплаті судового збору у сумі 850 (вісімсот п?ятдесят) грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 60 (шістдесят) грн..

17.12.2020 року приватним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 63955252 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу, яка була надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення 18.12.2020 року за вих. № 4716 за адресами, вказаними у виконавчому документі та в заяві стягувача.

Згідно із вказаною постановою боржника було зобов`язано подати виконавцю декларацію про доходи та майно боржника. Факт обізнаності боржника про відкрите підтверджується відміткою на повідомленні виконавче провадження № 68004 0277869 3 про вручення (30.12.2020 року).

Рішення на сьогоднішній день боржником не виконано, декларацію не надано, будь яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятоїстатті 19 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому у день винесення приватним виконавцем постанови про відкриття провадження (17.12.2020р.) були винесені постанови про арешт майна та коштів боржника, якими було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти всіх видів валют та банківських металів, що знаходяться на всіх рахунках боржника. Відомості про арешт рухомого та нерухомого майна боржника було внесено до відповідних державних реєстрів.

Незважаючи на те, що вказані постанови були надіслані до 35 банківських установ, станом на сьогодні, тільки вдалось виявити та списати кошти із рахунку ПАТ «Банк Восток» у розмірі 208,62 грн. та з рахунку АТ «ОТП Банк» у розмірі 38,00 грн. Кошти на рахунках боржника в інших банківських установах відсутні або наявні арешти, які накладені раніше за іншими виконавчими документами. Таким чином виявлених коштів недостатньо для задоволення вимог за виконавчий документом.

Із огляду на те, що із рахунків боржниці списувались кошти вона є такою, що фактично обізнана про розпочате примусове виконання рішення суду.

У ході перевірки майнового стану боржника було виявлено квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що була передана в іпотеку ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК «ПОРТО-ФРАНКО» на підставі іпотечного договору, серія та номер: 1145, виданий 09.02.2007, видавник: Плигіна Ж.О., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу. В подальшому на підставі договору про відступлення прав за іпотечним договором від 24.05.2019 року право вимоги передано новому іпотекодержателю (Іпотекодержатель: ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Згідно відповіді МВС про наявність зареєстрованого за боржником транспортного засобу - зареєстрованого рухомого майна за боржником не виявлено.

Згідно відповідей ПФУ та ДФС джерела доходів відсутні.

Слід зазначити, що ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період ді воєнного стану» були введені певні обмеження щодо примусової реалізації майна. Від так, згідно із п. 52 розділ VI "Прикінцеві положення" Закону України «Про іпотеку» У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об?єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону. Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на нерухоме майно (нерухомість), оформлене в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов?язань за договорами, укладеними після дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу країни та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", або за договорами, до яких після дня набрання чинності Законом України "Про знесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" за погодженням сторін вносилися зміни в частині продовження строків виконання зобов?язань та/або зменшення санкцій, розміру процентів, штрафних санкцій.

Таким чином, станом на сьогодні, законом встановлена заборона щодо примусової реалізації квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході проведення виконавчих дій приватним виконавцем було встановлено, що боржник змінив прізвище (актовий запис про шлюб № НОМЕР_2 ) з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 » на підставі свідоцтва про шлюб від 30.04.2015 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Суворовському районі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 526. У зв`язку з встановленим фактом приватним виконавцем 19.01.2021 року була винесена постанова про зміну назви сторони виконавчого провадження.

22.05.2024 року на адресу приватного виконавця надійшла заява представника АТ «Ощадбанк» з проханням звернутися до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення виконання вимог виконавчого документу.

Також приватним виконавцем отримано відповідь на запит № 206250498 від 24.05.2024 року до ДПС України щодо перетину боржником державного кордону, згідно якої встановлено, що боржниця перетинала кордон України 03.04.2023р..

Приватним виконавцем надсилалась вимога від 24.05.2024 № 63955252, згідно із якою боржника зобов?язували надати пояснення із приводу невиконання рішення суду та декларацію про доходи та майно, але законні вимоги приватного виконавця, що були перелічені вище, не були виконанні.

Станом на сьогоднішній день вимоги виконавчого документу боржником не виконано, будь яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 1ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження»боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Наявністьу особи невиконаних зобов`язань, що покладені на нього судовим рішенням є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України.

Відповідно до ч. 5ст. 124 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3ст. 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування на всій території України у випадках, установлених міжнародними договорами, згода та обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, ратифікованоїЗаконом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції»(далі - Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно зіст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Пунктом 19 ч. 2ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Доказів існування у боржника об`єктивних причин для виконання судового рішення (відсутності майна, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо) в ході розгляду справи боржником не надано і таких відомостей судовим розглядом не здобуто.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо.

Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Отже, поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини, непереборної сили, події тощо.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України № 3857-ХІІ від 21.01.1994 року «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Положеннями ст.6Закону України«Про порядоквиїзду зУкраїни ів`їздув Українугромадян України» встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо, зокрема, він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Відповідно до ст.33Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

З аналізу наведених норм вбачається, що обов`язковою підставою для задоволення судом подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є ухиляння боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, в інтересах національної чи громадської безпеки, з метою захисту прав і свобод інших осіб.

На підставі визначених у ч. 5 ст.19Закону України«Про виконавчепровадження» обов`язків боржника можна зробити висновок, що поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, і коли виконати цей обов`язок не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Зокрема, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього з неповажних причин.

Сама по собі наявність суми заборгованості за виконавчим документом або відсутність дій стосовно добровільного погашення заборгованості не можуть свідчити про ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

За змістом статей12,81 ЦПК Україниобов`язок доказування факту ухилення боржника від виконання зобов`язань покладається, в даному випаду, на приватного виконавця, який звертається до суду із відповідним поданням.

Ухилення боржником від виконання зобов`язання за виконавчим провадженням, не є тотожним поняттю не виконання судового рішення.

Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачає, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадськогопорядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Стаття 6 Закону УкраїниПро порядок виїзду з України та в`їзд в Українугромадян Українивстановлено, що громадянинові України може бути тимчасововідмовлено у виїзді за кордон, зокрема у випадках, якщо діють невиконані зобов`язання, покладені на нього судовим рішенням, до виконання останніх.

Оскільки досі сума боргу не погашена, наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на нього постановою державного виконавця є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України.

Згідно п. 8 ст. 19 ЗаконуУкраїниПро державну прикордонну службу Українивстановлено, що запобігання та недопущення в`їзду з України осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в`їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїздуз України покладено на Державну прикордонну службу України.

Пункт2Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" від 24 березня 2008 р. № 261/2008, щодо врегулювання порядку виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов`язання було видано спільноголиста Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної прикордонної служби України від 27 травня 2008 р. № 25-32/463№ 25-5347, в якому зазначено, що наявність в особи невиконаних зобов`язань, покладених на неї судовим рішенням, є підставою для обмеження її у праві виїзду за межі України, до того ж питання такого обмеження вирішується судом.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

Слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Керуючись ст. 441 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.ст.5, 18 Закону України "Про виконавче провадження", пунктом 5 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", пунктом 2Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень судів" від 24.03.2008 р. № 261/2008, суд

У Х В А Л И В :

Подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитра Миколайовичапро тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 задовольнити.

Тимчасово обмежити громадянку України, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на неї рішенням Малиновського районного суду м. Одеси по справі № 2-3732/10, що набрало законно, сили 16.10.2010 року.

Копію ухвали суду після набрання нею законної сили направити для виконання Державній прикордонній службі України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 26).

Направити до відома копію ухвали суду сторонам у справі.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 31 травня 2024 року.

Суддя І.А. Мазун